Рішення

від 03.04.2017 по справі 914/85/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017р. Справа № 914/85/17

За позовом:В.о. керівника Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Самбірської районної державної адміністрації, Львівська обл., м. Самбір до відповідача-1: до відповідача-2:Бісковицької сільської ради, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Бісковичі Фермерського господарства Колос-К , Львівська обл., Самбірський р-н, с. Викоти про:визнання незаконним та скасування рішення Бісковицької сільської ради Самбірського району від 25.07.2016р. в частині погодження передачі ФГ Колос-К в орендне користування земельної ділянки площею 75 га (не витребувані земельні частки (паї) в с. Лановичі, П'яновичі, визнання недійсним договору про плату за використання земельної ділянки від 01.08.2016р., зобов'язання звільнити не витребувані земельні частки (паї) Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Прокопів І.І. Представники сторін: від прокуратури:ОСОБА_1 - прокурор; від позивача:не з'явився; від відповідача-1:не з'явився; від відповідача-2:не з'явився.

Прокурору роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

11.01.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява в.о. керівника Самбірської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Самбірської РДА (надалі - Позивач) до Бісковицької сільської ради (надалі - Відповідач-1), ФГ Колос-К (надалі - Відповідач-2) про визнання незаконним та скасування рішення Бісковицької сільської ради Самбірського району від 25.07.2016р. в частині погодження передачі ФГ Колос-К в орендне користування земельної ділянки площею 75 га (не витребувані земельні частки (паї) в с. Лановичі, П'яновичі, визнання недійсним договору про плату за використання земельної ділянки від 01.08.2016р., зобов'язання звільнити не витребувані земельні частки (паї).

Ухвалою суду від 13.01.2017р. (суддя Долінська О.З.) порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 26.01.2017р. Розгляд справи відкладався на 09.02.2017р., 16.02.2017р. та 14.03.2017р., про що судом винесено відповідні ухвали.

У зв'язку із закінченням повноважень як вперше призначеної на посаду судді Долінської О.З., на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Львівської області №178 від 14.03.2017р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи №914/85/17, внаслідок якого справу №914/85/17 було передано на розгляд судді Крупнику Р.В. Ухвалою від 14.03.2017р. суд прийняв справу до провадження, її розгляд відклав на 03.04.2017р.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї. Заявлений позов обґрунтовує тим, що 25.07.2016р. Бісковицькою сільською радою прийнято рішення №250, яким, зокрема, погоджено надання ФГ Колос-К в орендне користування земельної ділянки площею 75,0 га. (земельні ділянки (паї), на які не переоформлено документи на успадкування) в селах П'яновичі, Лановичі. 01.08.2016р. між Бісковицькою сільською радою та ФГ Колос-К укладено Договір про плату за використання вказаної земельної ділянки. Як зазначає прокурор, вказане рішення та договір є недійсними, оскільки Бісковицька сільська рада не вправі була розпоряджатися нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, так як вони знаходяться за межами населених пунктів с. П'яновичі, с. Лановичі, а тому розпоряджатися цими земельними ділянками вправі лише Самбірська районна державна адміністрація. Враховуючи зазначене, прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення Бісковицької сільської ради від 25.07.2016р. в частині погодження передачі ФГ Колос-К в орендне користування земельної ділянки площею 75 га (не витребувані частки (паї) в с. Лановичі, с. П'яновичі, визнати недійсним договір від 01.08.2016р. та зобов'язати ФГ Колос-К звільнити невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 75 га, які знаходяться на території Бісковицької сільської ради Самбірського району за межами населеного пункту с. Лановичі, с. П'яновичі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення. У поясненнях від 25.01.2017р. №02-27-270/1-04 та від 13.03.2017р. №02-37-748/2-04 позивач заявлені прокуратурою позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити повністю, крім цього просить суд розглядати справу без участі повноважного представника позивача.

Відповідач-1 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення. Як вбачається з відзиву на позовну заяву вих. №02-13/34 від 24.01.2017р., Бісковицька сільська рада заперечує проти позовних вимог. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до чинного законодавства України, зокрема, ст.13 ЗУ Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв) . На думку відповідача-1, оскаржуваним рішенням та договором не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки відповідно до п.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо); в) індивідуального дачного будівництва. Як зазначає сільська рада, оскаржуваним рішенням погоджено передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв), які за своїм цільовим призначенням відносяться до земель сільськогосподарського призначення і ніяким чином не відносяться до тих земель, на які поширюються повноваження районних державних адміністрацій щодо їх розпорядження. Також у відзиві на позовну заяву, голова Бісковицької сільської ради просить суд розглядати справу без участі представника відповідача-1.

Відповідач-2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце його проведення. Як вбачається з відзиву на позовну заяву, ФГ Колос-К заперечує проти позовних вимог. Аргументація таких заперечень, в основному, зводиться до позиції, викладеної Бісковицькою сільською радою. Відповідач-2 вважає, що оскаржуваним рішенням та договором не порушено прав позивача, а тому наголошує на правовому висновку Верховного Суду України від 26.12.2013р. у справі №6-94цс13 про те, що однією із обов'язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону у суду не має правових підстав для задоволення позову.

Крім цього, у відзиві на позовну заяву відповідачем-2 викладено клопотання про припинення провадження у справі, оскільки між Самбірською РДА та Бісковицькою сільською радою має місце спір з приводу здійснення повноважень обох органів щодо розпорядження невитребуваними земельними ділянками (паями). Вказаний спір виник між суб'єктами владних повноважень щодо реалізації їх компетенції у сфері управління, тобто - він має публічно-правовий характер. На думку відповідача-2, вказану правову позицію також висловлено Верховним Судом України у справі №К/9991/31958/12 від 10.03.2015р.

Прокурор в судовому засіданні проти клопотання про припинення провадження у справі заперечив.

Розглянувши клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі, суд відмічає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Слід зазначити, що вказана правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України у постановах від 26.10.2016р. по справі № 21-1638а16, від 11.10.2016р. по справі № 21-2158а16, від 25.05.2016р. по справі № 21-1204а16 і ін.

Враховуючи наведену сталу правову позицію Верховного Суду України, клопотання ФГ Колос-К про припинення провадження в частині позовних вимог не підлягає до задоволення. При цьому судом відхиляються покликання представника на постанову Верховного Суду України у справі №К/9991/31958/12 від 10.03.2015р., оскільки за змістом ст. 111-28 ГПК України обов'язковим до виконання є висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладені у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу. Разом з тим, як вбачається з постанови ВСУ у справі №К/9991/31958/12 від 10.03.2015р. нею було відмовлено в задоволенні заяви про перегляд рішення без висловлення будь-яких правових висновків.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2016р. Бісковицькою сільською радою Самбірського району Львівської області прийнято рішення №250 Про надання згоди на передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) , відповідно до котрого сільська рада вирішила погодити передачу в оренду ФГ Колос-К невитребувані земельні частки (паї) згідно державних актів та виданих сертифікатів терміном на один рік або до появи спадкоємця площами: в селі Викоти - 7,0 га.; в селі Бісковичі - 60,0 га.; в селах П'яновичі, Лановичі - 75,0 га. згідно списків.

Цим же рішенням Бісковицька сільська рада вирішила звернутися до Самбірської РДА з проханням про надання дозволу на передачу в оренду ФГ Колос-К невитребувані земельні частки (паї) (п. 2 рішення).

01.08.2016р. між Бісковицькою сільською радою та ФК Колос-К укладено Договір про плату за використання земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно до розділу 1 котрого Бісковицька сільська рада надає, а користувач (ФГ Колос-К ) приймає невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 75,00 га і зобов'язується провести оплату за використання даної земельної ділянки, яка знаходиться за межами с. П'яновичі, Лановичі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1456668 грн.

Відповідно до п. 2.1 ОСОБА_2, цей Договір укладено терміном на 1 рік. Умови ОСОБА_2 зберігають свою чинність на строк його дії. Після закінчення строку дії ОСОБА_2 користувач має право поновити його на новий строк. У цьому разі Користувач повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії ОСОБА_2 повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з ОСОБА_2, такий зареєстрований в Бісковицькій сільській раді за №91 від 01.08.2016р.

Аналізуючи умови ОСОБА_2, вбачається, що за своїм правовим характером він являється ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки. Його умовами не передбачено складання акту приймання-передачі земельної ділянки за результатами передачі такої і в матеріалах справи відсутній такий акт. Разом з тим, факт такої передачі підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, про те, що ФГ Колос-К здійснювало орендну плату за користування спірною землею.

Звертаючись із даним позовом, прокурор просить визнати незаконним та скасувати рішення Бісковицької сільської ради №250 від 25.07.2016р. в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 75,0 га. в селах П'яновичі, Лановичі, визнати недійсним Договір про плату за використання земельної ділянки від 01.08.2016 р. та зобов'язати ФГ Колос-К звільнити невитребувані земельні частки (паї), оскільки Бісковицька сільська рада не вправі була розпоряджатися даною землею, так як вона знаходяться за межами населених пунктів села П'яновичі, Лановичі, а тому розпоряджатися нею вправі лише Самбірська районна державна адміністрація.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Водночас, за змістом ст. 17 ЗК України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Разом з тим, суд зазначає, що предметом даного спору являється надання в користування невитребуваних земельних часток (паїв), котрі згідно роз'яснення Державного агентства земельних ресурсів №7295/17/6-12 від 14.05.2012р. не є землями державної власності чи комунальної власності .

Відповідно до положень п.1 та п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995р. паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Враховуючи факт неналежності невитребуваних земельних часток (паїв) до земель комунальної чи державної власності, а відтак і непоширення на вказані відносини положень Земельного кодексу України щодо компетенції органів місцевого самоврядування та органів державної влади про надання в користування земельних ділянок, суд відхиляє твердження Бісковицької сільської ради, що оскаржуваним рішенням та договором не порушено прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки відповідно до п.3 ст.122 ЗК України районні державні адміністрації не вправі надавати в користування землі сільськогосподарського призначення.

Спеціальним законодавчим актом, який визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками та використання нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок є Закон України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) №899-IV від 05.06.2003р. (далі - Закон).

Відповідно до ст.3 Закону, підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада чи районна державна адміністрація приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно ч.2 ст.5 Закону, сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів .

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

У відповідності до п. 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004р. №122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до ст.13 Закону нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, з наведеного вбачається, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Справді в ст.13 Закону чітко не зазначено випадків коли нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в оренду за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради, а коли за рішенням районної державної адміністрації. Разом з тим, суд не погоджується з твердженням відповідачів, що відсутність чіткого розмежування таких повноважень у вказаній статті наділяє органи місцевого самоврядування правом передавати в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, які знаходяться за межами населеного пункту. Так, аналізуючи положення ст.ст. 3, 5, 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а також пунктів 2,12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), вбачається, що сільські, селищні, міські ради чи райдержадміністрації наділені повноваженнями щодо розпорядження (виділ в натурі, розподіл) земельними ділянка (паями) в залежності від місця розташування таких ділянок, а тому суд приходить до висновку, що і передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) здійснюється в залежності від місця розташування таких ділянок, а саме: за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради нерозподілені (невитребувані) земельні частки можуть передаватися в оренду в межах населених пунктів, а за рішенням районної державної адміністрації - за межами населених пунктів.

Як вбачається з матеріалів справи, невитребувані земельні ділянки, які надано ФГ Колос-К в користування за спірним рішенням це земельні частки (паї) померлих громадян, згідно Списку померлих власників (паїв) в с. Лановичі, с. П'яновичі Бісковицької сільської ради (а.с. 82-83) , які знаходяться за межами населених пунктів с. Лановичі, с. П'яновичі.

Факт знаходження земельних часток за межами населених пунктів с. Лановичі, с. П'яновичі підтверджується також Бісковицькою сільською радою в листі №02-28/39 від 25.01.2017р.

Згідно листа Бісковицької сільської ради вих. №02-28/30 від 23.01.2017р., відвід земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) у с. Лановичі, с. П'яновичі не здійснювався. Дані земельні частки (паї) належали померлим громадянам згідно виданих їм сертифікатів.

З огляду на викладене, Бісковицька сільська рада прийняла Рішення№250 від 25.07.2016р. Про надання згоди на передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) в частині передачі в оренду ФГ Колос-К невитребуваних земельних часток (паїв) в с. Лановичі, с. П'яновичі поза межами своєї компетенції, всупереч вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України та ст.ст. 5, 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) .

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд погоджується із доводами прокурора, що оскаржуване рішення порушує права та інтереси держави в особі Самбірської районної державної адміністрації, яка відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) є органом державної влади, який у спірних правовідносинах уповноважений розпоряджатися нерозподіленими (невитребуваними) земельними ділянками, розташованими за межами населеного пункту.

Враховуючи зазначене, позовна вимога про визнання незаконним та скасування рішення Бісковицької сільської ради №250 від 25.07.2016р. в частині передачі в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) площею 75,0 га в с. Лановичі, с. П'яновичі є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Також суд погоджується із доводами прокурора про визнання недійсним ОСОБА_2 про плату за використання земельної ділянки від 01.08.2016р., враховуючи недотримання сторонами при укладенні оспорюваних договорів вимог частин 1-2 ст. 203 та ст.215 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як зазначено вище, Бісковицька сільська рада прийняла рішення №250 від 25.07.2016р., яке не відповідає вимогам законодавства і на підставі нього уклала із ФГ Колос-К договір від 01.08.2016р. Укладення цього договору суперечить нормам ст.ст. 5, 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , оскільки не належить до компетенції Бісковицької сільської ради, про що зазначено вище. Відтак позовна вимога про визнання укладеного між відповідачами ОСОБА_2 недійсним є обгрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

З приводу позовної вимоги прокурора про зобов'язання ФГ Колос-К звільнити невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 75,0 га, які знаходяться на території Бісковицької сільської ради Самбірського району за межами населених пунктів в с. Лановичі,с. П'яновичі, то така підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як було зазначено , умовами оскаржуваного ОСОБА_2 не передбачено складання акту приймання-передачі земельної ділянки за результатами передачі такої і в матеріалах справи відсутній такий акт. Разом з тим, жодною із сторін не заперечується факт передачі ФГ Колос-К в користування невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 75,00 га, які знаходяться за межами с. Лановичі, с. П'яновичі. Більше того, факт такої передачі підтверджується і наявними в матеріалах справи банківськими виписками, про те, що ФГ Колос-К здійснює орендну плату за користування спірною землею.

Беручи до уваги факт зайняття ФГ Колос-К спірних невитребуваних земельних часток (паїв) на підставі недійсного правочину, враховуючи те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, а також те, що відповідно до ст.152 ЗК України, прокурор вправі заявляти в інтересах Самбірської РДА вимогу про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання ФГ Колос-К звільнити невитребувані земельні частки (паї) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у випадках визначених законом.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Згідно п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу, прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

В силу положень ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Як зазначив прокурор у позовній заяві, підставою для представництва інтересів держави в даному випадку послужило те, що знаючи про існуючі порушення інтересів держави в частині прийняття сільською радою незаконних рішень та укладення на їх основі договорів, Самбірська державна районна адміністрація не вжила дієвих заходів щодо усунення вказаних порушень, що призвело до незаконного розпорядження земельними ділянками, що заподіює шкоду інтересам держави.

Таким чином, оскільки під час судового розгляду справи прокурором було доведено належними та допустимими доказами порушення суб'єктивного права позивача в інтересах якого заявлено позов, відтак, наявні правові підстави для захисту цього права в судовому порядку та задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід стягнути з відповідачів на користь прокуратури Львівської області.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 4-3, 29, 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Бісковицької сільської ради Самбірського району від 25.07.2016 року №250 Про надання згоди на передачу в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) в частині погодження передачі ФГ Колос-К в орендне користування невитребуваних земельних часток (паїв) загальною площею 75,0 га в селах П'яновичі, Лановичі.

3. Визнати недійсним договір про плату за використання земельної ділянки від 01.08.2016р., укладений між Бісковицькою сільською радою та Фермерським господарством Колос-К , зареєстрований 01.08.2016р. в Бісковицькій сільській раді за №91.

4. Зобов'язати Фермерське господарство Колос-К (81454, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Викоти; код ЄДРПОУ 31164637) звільнити невитребувані земельні частки (паї) загальною площею 75,0 га, які знаходяться на території с. П'яновичі, с. Лановичі, за межами населеного пункту.

5. Стягнути з Бісковицької сільської ради Самбірського району Львівської області (81457, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Бісковичі; код ЄДРПОУ 04370030) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 2067,00 грн. судового збору.

6. Стягнути з Фермерського господарства Колос-К (81454, Львівська обл., Самбірський р-н, с. Викоти; код ЄДРПОУ 31164637) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, пр. Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ 02910031) 2067,00 грн. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

8. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06.04.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.