Рішення

від 27.03.2017 по справі 914/96/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017р. Справа № 914/96/17

За позовом: Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_1 , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Бетта-В , м.Львів

про стягнення 373066,30 грн.

суддя Гоменюк З.П.

секретар судового засідання Зусько І.С.

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_1 , м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю Бетта-В , м.Львів про стягнення 373066,30 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2017 р. порушено провадження у справі, призначено її до розгляду на 06.02.2017 р. Ухвалою суду від 06.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2017 р. Ухвалою суду від 22.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 27.03.2017 р.

В судове засідання 27.03.2017 р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки представник позивача був присутнім в судовому засіданні 22.02.2017 р., що підтверджується відповідним протоколом судового засідання. В попередніх судових засіданнях у справі представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що між сторонами було укладено договір на поставку товарів, на виконання якого позивач перерахував відповідачеві передоплату за товар, а відповідач в порушення умов договору поставку товару не здійснив. У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача 264160 грн. основного боргу (передоплати за договором), 36982,40 грн. штрафу та 71923,90 грн. пені.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 15.03.2017 р.).

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

30.06.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Бетта-В (постачальник, відповідач у справі) та Державним підприємством Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_1 (покупець, позивач у справі) було укладено договір на поставку товарів №ОД/2016/06/30/2, відповідно до п.1.1. якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити матеріали для оновлення маркування аеродромного покриття, надалі - товар, згідно заявки покупця, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Строк цього договору почав свій перебіг у момент, визначений у п.9.1. цього договору (з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін) та закінчився 31.12.2016 р. (п.9.2. договору).

Відповідно до п.9.3. договору, закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно з п.2.2. договору, загальна вартість даного договору становить 528320 грн., в т.ч. ПДВ - 88053,33 грн.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що розрахунки за поставлену партію товару здійснюються покупцем в наступному порядку:

- 50% передоплата вартості партії товару на підставі виставленого рахунку. Рахунок виставляє постачальник в термін, що не перевищує 3 робочих днів з моменту отримання заявки покупця на товар.

- 50% післяоплата протягом 15 календарних днів після підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.

30.06.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Бетта-В виставило Державному підприємству Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_1 рахунок-фактуру №СФ-0000007 на попередню оплату за маркувальну фарбу на суму 264160 грн.

Платіжним дорученням №1792 від 01.07.2016 р. ДП Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_1 здійснило оплату згаданого рахунку на суму 264160 грн.

Як встановлено п.4.1. договору, постачальник зобов'язаний поставити товар на умовах - DDP (79000, Україна, Львівська область, м.Львів, Залізничний район, Аеропорт ЦА, склад) відповідно до офіційних правил з тлумачення термінів Інкотермс 2010 протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання передплати за партію товару та повідомити покупця про дату доставки та кількість товару. Доставка товару на склад ДП МА Львів ім.Данила Галицького здійснюється силами та за кошт постачальника.

12.10.2016 р. позивач направив відповідачеві претензію про прострочення поставки товару, в якій зазначив, що незважаючи на здійснену передоплату станом на 07.10.2016 р. товар не поставлено та заявив вимогу про термінову поставку товару або повернення суми перерахованої передоплати у розмірі 264160 грн. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо поставки товару, позивач просив стягнути з відповідача 264160 грн. основного боргу (передоплати за договором).

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення терміну поставки, вказаного у п.4.1. даного договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% ціни товару, строк виконання яких порушено, за кожен день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення терміну поставки товару понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Керуючись вказаним положенням договору, позивач нарахував відповідачеві 71923,90 грн. пені за період з 11.07.2016 р. по 23.12.2016 р. включно та 36982,40 грн. штрафу.

Станом на день розгляду справи судом, належні докази поставки товару чи повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як встановлено ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч.2 ст.693 ЦК України).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання передплати за партію товару.

Факт здійснення попередньої оплати позивачем підтверджується відповідним платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи, натомість докази поставки товару відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, в позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення терміну поставки, вказаного у п.4.1. даного договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% ціни товару, строк виконання яких порушено, за кожен день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення терміну поставки товару понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Суд вважає, що можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, що не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, не суперечить законодавству України та узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтею 627 ЦК України.

Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 30.05.2011р. №42/252 та від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

Суд погоджується з розрахунком суми штрафу, проведеним позивачем (528320 грн. х 7% = 36982,40 грн.) та вважає, що стягненню з відповідача підлягає 36982,40 грн. штрафу.

Щодо вимоги про стягнення 71923,90 грн. пені суд вважає за необхідне вказати на таке.

З розрахунку пені, доданого до позовної заяви, вбачається, що позивач фактично здійснив його, взявши для розрахунку подвійну облікову ставку НБУ, а не 0,1% ціни товару за кожен день прострочення, як це передбачено умовами договору. Вказане, проте, жодним чином не порушує права відповідача, оскільки розмір подвійної облікової ставки НБУ з її розрахунку за кожен день прострочення є меншим, ніж 0,1%. Здійснення розрахунку пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ є правом позивача, а суд не може виходити за межі позовних вимог та стягувати пеню в розмірі, визначеному договором.

Разом з тим суд вважає, що розрахунок пені слід виконувати починаючи з 12.07.2016 р., а не 11.07.2016 р., так як попередня оплата була здійснена 01.07.2016 р., а відповідно до умов п.4.1. договору відповідач мав поставити товар протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання передплати, тобто виконати свій обов'язок в період з 01.07.2016 р. по 11.07.2016 р. Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, а саме 12.07.2016 р.

Крім того, з розрахунку пені випливає, що позивач здійснив його виходячи з того, що кількість днів в році становить 365, проте в 2016 році, в якому розпочалося та існувало прострочення виконання зобов'язання, 366 днів.

Враховуючи все вищевикладене, суд провів розрахунок заявленої до стягнення пені та дійшов висновку, що її сума повинна становити 71251,03 грн. ((528320 грн. х 33% / 366 днів х 18 днів (з 12.07.2016 р. по 28.07.2016 р. включно)) + (528320грн. х 31% / 366 днів х 49 днів (з 29.07.2016 р. по 15.09.2016 р. включно)) + (528320грн. х 30% / 366 днів х 42 дні (з 16.09.2016 р. по 27.10.2016 р. включно)) + (528320грн. х 28% / 366 днів х 57 днів (з 28.10.2016 р. по 23.12.2016 р. включно)) = 8098,02 грн. + 21926,72 грн. + 18188,07 грн. + 23038,22 грн. = 71251,03 грн.)

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 264160 грн. основного боргу, 71251,03 грн. пені та 36982,40 грн. штрафу. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бетта-В , м.Львів, вул.Морозна, 14 (ідентифікаційний код 32409703) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Львів імені ОСОБА_1 , м.Львів, аеропорт ЦА (ідентифікаційний код 33073442) 264160грн. основного боргу, 71251,03 грн. пені, 36982,40 грн. штрафу та 5585,90 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 ГПК України.

В судовому засіданні 27.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 03.04.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.