Постанова

від 27.06.2017 по справі 914/96/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. Справа № 914/96/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» б/н від 21.04.2017

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2017

у справі № 914/96/17

За позовом: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_2» , м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» , м.Львів

про стягнення 373 066,30 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - представник;

від відповідача: ОСОБА_4- представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81 1 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2017 року у справі № 914/96/17 ( суддя Гоменюк З.П. ) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта-В» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_2» 264160 грн. основного боргу, 71251,03 грн. пені, 36982,40 грн. штрафу та 5585,90 грн. судового збору. В задоволенні решти позову відмовлено.

ТОВ «Бетта-В» подано апеляційну скаргу б/н від 21.04.2017, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити та покласти судові витрати на позивача, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, судом неповно з ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають матеріалам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що скаржник не порушив умови договору на поставку товарів №ОД/2016/06/30/2 від 30.06.2016, здійснив постав товару, однак саме позивач порушив умови договору не прийнявши товар належним чином, а саме, не надавши скаржнику підтверджуючі документи про отримання товару.

ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_2» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є необгрунтованими та безпідставними, рішення суду ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України..

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.06.2016 між ТОВ «Бетта-В» (постачальник) та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_2» (покупець) укладено договір на поставку товарів №ОД/2016/06/30/2 (а.с.21-22), відповідно до п.1.1. якого постачальник взяв на себе зобов'язання поставити матеріали для оновлення маркування аеродромного покриття, надалі - товар, згідно заявки покупця, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Строк договору почав свій перебіг у момент, визначений у п.9.1. цього договору (з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін) та закінчився 31.12.2016 р. (п.9.2. договору).

Відповідно до п.9.3. договору закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Згідно з п.2.2. договору, загальна вартість даного договору становить 528320 грн., в т.ч. ПДВ - 88053,33 грн.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що розрахунки за поставлену партію товару здійснюються покупцем в наступному порядку:

- 50% передоплата вартості партії товару на підставі виставленого рахунку. Рахунок виставляє постачальник в термін, що не перевищує 3 робочих днів з моменту отримання заявки покупця на товар.

- 50% післяоплата протягом 15 календарних днів після підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що 30.06.2016 ТОВ «Бетта-В» виставило Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_2» рахунок-фактуру №СФ-0000007 на попередню оплату за маркувальну фарбу на суму 264 160,00 грн. (а.с.26).

Платіжним дорученням №1792 від 01.07.2016 ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_2» здійснило оплату згаданого рахунку на суму 264 160,00 грн. (а.с.27).

Як встановлено п.4.1. договору постачальник зобов'язаний поставити товар на умовах - DDP (79000, Україна, Львівська область, м.Львів, Залізничний район, Аеропорт ЦА, склад) відповідно до офіційних правил з тлумачення термінів Інкотермс 2010 протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання передплати за партію товару та повідомити покупця про дату доставки та кількість товару. Доставка товару на склад ДП «МА «Львів» ім.Данила Галицького» здійснюється силами та за кошт постачальника.

12.10.2016 позивач направив відповідачеві претензію про прострочення поставки товару, в якій зазначив, що незважаючи на здійснену передоплату станом на 07.10.2016 р. товар не поставлено та заявив вимогу про термінову поставку товару або повернення суми перерахованої передоплати у розмірі 264 160,00 грн. (а.с.23). Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача з вимогою про стягнення з відповідача 264 160,00 грн. основного боргу (передоплати за договором).

Пунктом 6.2. договору сторони встановили, що у випадку порушення терміну поставки, вказаного у п.4.1. даного договор, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% ціни товару, строк виконання яких порушено, за кожен день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення терміну поставки товару понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Керуючись вказаним положенням договору, позивач нарахував відповідачеві 71 923,90 грн. пені за період з 11.07.2016 р. по 23.12.2016 р. включно та 36 982,40 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як встановлено ч.ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.5 ст.626 ЦК України договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. (ч.2 ст.693 ЦК України).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання передплати за партію товару.

Як зазначалось вище та підтверджується матеріалами справи, факт здійснення попередньої оплати позивачем підтверджується відповідним платіжним дорученням, натомість докази поставки товару відповідачем в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, в позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч.1- 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 6.2. договору сторони узгодили, що у випадку порушення терміну поставки, вказаного у п.4.1. даного договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% ціни товару, строк виконання яких порушено, за кожен день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення терміну поставки товару понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, що не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, не суперечить законодавству України та узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтею 627 ЦК України. Аналогічної позиції дотримується і Верховний Суд України в постановах від 30.05.2011р. №42/252 та від 09.04.2012 р. № 20/246-08.

Суд першої інстанції, перевіривши правомірність здійснених розрахунків суми штрафу в розмірі 36 982,40грн., визнав їх такими, що здійснені належним чином, в зв язку із чим стягненню з відповідача підлягає зазначена сума штрафу.

Щодо вимоги про стягнення 71 923,90 грн. пені судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із розрахунку пені, позивач фактично здійснив його, взявши для розрахунку подвійну облікову ставку НБУ, а не 0,1% ціни товару за кожен день прострочення, як це передбачено умовами договору.

Судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що таке нарахування не порушує права відповідача, оскільки розмір подвійної облікової ставки НБУ з її розрахунку за кожен день прострочення є меншим, ніж 0,1%. Здійснення розрахунку пені з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ є правом позивача.

Враховуючи наведене, здійснивши перерахунок заявленої суми пені в ході розгляду справи в суді першої інстанції судом правомірно встановлено, що стягненню підлягає з відповідача пеня в розмірі 71 251,03 грн.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до вимог ст.ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Докази, надані скаржником в суді апеляційної інстанції, а також пояснення представника скаржника в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції та не є належними та допустимими доказами виконання договірних зобов язань скаржника щодо поставки товару.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2017 у справі № 914/96/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.