Рішення

від 30.03.2017 по справі 910/19511/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2017Справа № 910/19511/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";

2) Державне підприємство "Донецька залізниця"

про стягнення 217 119, 33 грн.

за участю представників:

від позивача:Антонов О.М.- представник за договором № 10/10-16-02 від 11.10.2016 р. від відповідача -1:Лях К.М.- представник за довіреністю № Ц/3-04/322-16 від 09.12.2016 р. від відповідача -2:не з'явився ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" (далі - ТОВ "ВП "Компресор") звернулось до господарського суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення 217 119, 33 грн.

Позов мотивовано тим, що ДП "Донецька залізниця" порушило умови договору підряду № Д/Л-15415/НЮ від 14.10.2015 р. в частині оплати робіт з технічного обслуговування компресорів кондиціювання повітря пасажирського вагону, а тому відповідач - ПАТ "Українська залізниця", як правонаступник ДП "Донецька залізниця", зобов'язаний сплатити вартість виконаних робіт.

У позові ТОВ "ВП "Компресор" просить суд стягнути з ПАТ "Українська залізниця" основну заборгованість у сумі 191 658,00 грн., пеню у сумі 20 504,77 грн. та 3 % річних у сумі 4 956,56 грн., а всього - 217 119, 33 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2016 р. порушено провадження у справі за вказаною позовною заявою (суддя Павленко Є.В.).

02.01.2017 р. ухвалою господарського суду міста Києва до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Державне підприємство "Донецька залізниця".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.02.2017 р. справу № 910/19511/16 було прийнято до свого провадження суддею Головіною К.І.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача-1 - ПАТ "Українська залізниця" проти позову заперечив, зазначив, що він неналежний відповідач у справі, оскільки не є правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця" за спірними правовідносинами, а тому не має обов'язку оплачувати наявну у ДП "Донецька залізниця" заборгованість за договором № Д/Л-15415/НЮ від 14.10.2015 р.

Представник відповідача-2 - Державне підприємство "Донецька залізниця" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Позиція відповідача-2 з приводу заявленого позову суду невідома.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача-2 за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.10.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" (підрядник) та Державним підприємством "Донецька залізниця" (замовник) був укладений договір підряду № Д/Л-15415/НЮ (далі - договір), відповідно до якого підрядник на власній території, власними силами виконує роботи з технічного обслуговування компресорів типу 1П20 (РМ1) кондиціювання повітря пасажирського вагону, у кількості 10 одиниць та компресорів ТИП-5, у кількості 5 одиниць, переданих замовником. Технічне обслуговування обладнання виконується за технічними умовами, зазначеними в розділі 2 цього договору (п. 1.1 договору).

Замовник зобов'язується прийняти роботу та здійснити оплату на умовах, передбачених цим договором (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 1.3 договору термін виконання технічного обслуговування за цим договором визначається в межах 30 робочих днів від дати приймання компресорів підрядником згідно п. 3.2 договору. Приймання обладнання після технічного обслуговування здійснюється на території підрядника комісією у складі уповноважених представників замовника та підрядника з підписанням двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 3 робочих днів з моменту його складання (п. 3.4 договору).

Базова вартість одного компресора 1П20 складає 21 954,00 грн., а типу-5 - 29 550, 00 грн. (п. 5.1 договору). Розрахунки за договором здійснюються після підписання акту виконаних робіт на підставі рахунків підрядника (п. 5.3 договору). Всі платежі за даними підрядником рахунками замовник виконує шляхом оплати на розрахунковий рахунок підрядника протягом 30 банківських днів від дати отримання рахунку (п. 5.4 договору).

Загальна сума договору (згідно специфікації додаток № 1) складає 367 290,00 грн. (п. 5.5 договору). Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 р. (п. 12.1 договору).

Специфікацією та калькуляціями до договору сторони погодили найменування робіт, їх кількість та ціну.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договору позивач здав відповідачу роботи, обумовлені сторонами, на загальну суму 367 290,00 грн., що підтверджується наявними у справі актами надання послуг № 40 від 19.10.2015 р. та № 41 від 29.10.2015 р. та рахунками на оплату № 44 від 19.10.2015 р. та № 45 від 29.10.2015 р. Як вбачається з матеріалів справи, акти надання послуг були підписані ДП "Донецька залізниця" без заперечень.

Разом з тим, відповідач-2 - ДП "Донецька залізниця" свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати робіт виконало неналежним чином, вартість робіт оплатило частково - у сумі 175 635,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку позивача від 26.10.2015 р. Отже, судом встановлено, що неоплаченими залишились роботи на суму 191 658,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Як зазначалось вище, акти надання послуг № 40 від 19.10.2015 р. та № 41 від 29.10.2015 р. ДП "Донецька залізниця" підписало без заперечень та зауважень, а, отже, суд вважає, що позивач правомірно заявив вимоги про стягнення неоплаченої частини виконаних робіт на суму 191 658,00 грн.

У той же час, позивач вважає, що вказану суму заборгованості йому зобов'язане сплатити ПАТ "Українська залізниця", оскільки саме це підприємство є правонаступником всіх прав та обов'язків ДП "Донецька залізниця", яке на час розгляду справи перебуває у стані припинення.

Перевіряючи такі доводи позивача, суд встановив, що Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 року визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (далі - товариство).

Як зазначив Верховний Суд України у постановах від 08.02.2017 р. у справі № 910/5096/16, від 08.02.2017 р. у справі № 910/10474/16, від 22.02.2017 р. у справі № 910/8349/16, аналіз приписів вказаного Закону дає підстави для висновку, що Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року (далі - Постанова КМУ № 200 від 25.06.2014 р.) було утворене Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови.

Указаним додатком визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", до якого входить і Державне підприємство "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 01074957).

Підпунктом 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 року Міністерство інфраструктури України зобов'язано вжити до 31 грудня 2015 року заходи щодо припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, зокрема і ДП "Донецька залізниця".

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем або відповідачем у суді. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями (ст. 96 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок внесення відповідного запису, перелік необхідних дій та документів, встановлюється Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Так, відповідно до інформації, яка вбачається зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на час розгляду справи Державне підприємство "Донецька залізниця" (код ЄДРПОУ 01074957) не є припиненою юридичною особою, а перебуває в стані припинення.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, на час розгляду справи запис про припинення Державного підприємства "Донецька залізниця" у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не внесено, вказане підприємство є юридичною особою, яка наділена відповідними правами та обов'язками, та може нести господарську-правову відповідальність за спірними правовідносинами.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до ст. 107 Цивільного кодексу України у разі злиття, приєднання або перетворення складається передавальний акт або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Отже, при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться у Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Так, проведенню реорганізації (злиттю) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця".

Також у межах своїх повноважень і зважаючи на часткову зміну пункту 5 постанови № 200 від 25.06.2014 р., Кабінет Міністрів України 12.11.2014 р. року прийняв Постанову № 604, якою установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

Враховуючи викладене, питання правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" стосовно ДП "Донецька залізниця" визначається Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та прийнятими на його виконання постановами Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 р. та № 604 від 12.11.2014 р., які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника (постанови Верховного Суду України від 08.02.2017 р. у справі № 910/5096/16, від 08.02.2017 р. у справі № 910/10474/16, від 22.02.2017 р. у справі № 910/8349/16).

Разом з цим, з матеріалів справи не вбачається, що між ПАТ "Укрзалізниця" та ДП "Донецька залізниця" були складені та затверджені передавальні акти майна ДП "Донецька залізниця", а також докази, які свідчать про зміну статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця". Вказані обставини позивачем не спростовані.

Таким чином, сама по собі вказівка у Постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 р. № 200 про те, що Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, у тому числі і ДП "Донецька залізниця", не означає автоматичного правонаступництва ПАТ "Укрзалізниця" без проведення інвентаризації майна, затвердження передавальних актів та внесенням майна до статутного капіталу ПАТ "Укрзалізниця".

За таких обставин, враховуючи, що ПАТ "Укрзалізниця" не є правонаступником ДП "Донецька залізниця" в частині зобов'язань по сплаті заборгованості за договором № Д/Л-15415/НЮ від 14.10.2015 р., позовні вимоги до ПАТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків, як на доказ правонаступництва, суд відхиляє, оскільки цей акт підписаний структурним підрозділом "Маріупольське вагонне депо" регіональної філії "Донецька залізниця", а значить ПАТ "Укрзалізниця" вказану в акті суму боргу не погоджувало.

Щодо позовних вимог до відповідача-2 - ДП "Донецька залізниця" про стягнення з останнього основного боргу у сумі 191 658,00 грн. за договору підряду № Д/Л-15415/НЮ від 14.10.2015 р. суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, позивач належним чином здійснив свої зобов'язання за вказаним договором підряду, виконав погоджені із відповідачем-2 роботи на загальну суму 367 290,00 грн., які ДП "Донецька залізниця" оплатило неповністю, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість на суму 191 658,00 грн. Будь-яких заперечень з приводу даної суми заборгованості або доказів її сплати відповідачем-2 суду надано не було.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доказів належної оплати вартості робіт відповідачем-2 на суму 191 658,00 грн. не надано, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення вказаної суми основного боргу з відповідача-2 є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просив стягнути пеню у сумі 20 504,77 грн. за прострочення виконання договірних зобов'язань.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 6.5 договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати рахунків підрядника, зазначених в п. 5.4 договору, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Провівши перерахунок заявленої позивачем суми пені відповідно до облікової ставки Національного банку України, та з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача-2 підлягає стягненню пеня у сумі 19 196,98 грн. за період з 11.12.2015 р. по 30.05.2015 р., тобто у меншій сумі, ніж заявлена позивачем, оскільки при розрахунку останній не врахував, що оплата робіт здійснюється протягом 30 банківських днів, а не календарних, з дати отримання рахунку.

Також позивач просив стягнути 3 % річних у сумі 4 956,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, суд дійшов висновку, що з відповідача-2 на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 2 709,47 грн. за період з 11.12.2015 р. по 30.05.2015 р., тобто у меншій сумі, ніж заявлено позивачем, оскільки при розрахунку матеріальних втрат так само не було враховано, що оплата робіт здійснюється протягом 30 банківських днів з дати отримання рахунку.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 217 119, 33 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83000, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 68, ідентифікаційний код 01074957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" (72318, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 1/4, ідентифікаційний код 33700251) основну заборгованість у сумі 191 658 (сто дев'яносто одна тисяча шістсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп., пеню у сумі 19 196 (дев'ятнадцять тисяч сто дев'яносто шість) грн. 98 коп., 3 % річних у сумі 2 709 (дві тисячі сімсот дев'ять) грн. 47 коп., судовий збір у сумі 3 203 (три тисячі двісті три) грн. 47 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 30 березня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 4 квітня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.