Постанова

від 01.03.2017 по справі 903/837/16

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа №903/837/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дужич С.П.

судді Саврій В.А. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі Ільчук Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №377 від 23.02.2017 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вуд Альянс" на рішення господарського суду Волинської області від 29 грудня 2016 року у справі №903/837/16 (суддя Пахолюк В.А.)

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вудленд Україна"

до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вуд Альянс"

про стягнення 51 715,08 грн.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ :

29 грудня 2016 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ТОВ "Вудленд Україна" до ТОВ "Вуд Альянс" про стягнення 51 715,08 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 51 715,08 грн., з яких 24 615,98 грн. - боргу, 5 607,11 грн. - 3% річних, 21 491,99 грн. - інфляційних втрат та 1 378,00 грн. - судового збору.

ТОВ "Вуд Альянс" у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати частково та прийняти нове, яким позов задоволити частково, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки господарським судом не враховано, що ТОВ "Вуд Альянс" відповідало на претензії ТОВ "Вудленд Україна" з повідомленнями про те, що товариство перебуває в тяжкому фінансовому становищі та не має можливості оплатити заборгованість, що виникла.

Крім того, ТОВ "Вуд Альянс" частково здійснило оплату за отриманий товар, а судом не було взято до уваги важке матеріальне становище відповідача, а також те, що відповідач звертався з пропозицією до позивача про мирне врегулювання даного спору.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідач заборгував позивачу 24 615,98 грн. за отримані пиломатеріали та залишив без задоволення його претензії.

Хоча судом було встановлено відсутність факту укладення між сторонами Договору купівлі/продажу №03/11/14 від 03 листопада 2014 року, проте відсутність договору, як і відсутність у відповідача коштів, не знімає з відповідача обов'язку належним чином виконати зобов'язання щодо оплату поставленого товару.

23 січня 2017 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 01 березня 2017 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Волинської області залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст. ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

03 листопада 2014 року, між ТОВ "Вудленд Україна" та ТОВ "Вуд Альянс" було досягнуто домовленості за якою позивач зобов'язався передати у власність відповідачу пиломатеріали, а відповідач прийняти і оплатити їх.

З 10 листопада 2014 року по 27 серпня 2015 року, ТОВ "Вудленд Україна за видатковими накладними:

- №470 від 10 листопада 2014 року на суму 58088,52 грн.;

- №516 від 30 листопада 2014 року на суму 56166,00 грн.;

- №544 від 31 грудня 2014 року на суму 35000,52 грн.;

- №14 від 15 січня 2015 року на суму 45288,00 грн.;

- №24 від 31 січня 2015 року на суму 27774,86 грн.;

- №48 від 20 лютого 2015 року на суму 31900,00 грн.;

- №49 від 27 лютого 2015 року на суму 24183,50 грн.;

- №81 від 24 березня 2015 року на суму 68658,30 грн.;

- №103 від 31 березня 2015 року на суму 15804,00 грн.;

- №129 від 30 квітня 2015 року на суму 61873,30 грн.;

- №158 від 28 квітня 2015 року на суму 32750,00 грн.;

- №164 від 31 квітня 2015 року на суму 12328,40 грн.;

- №183 від 09 червня 2015 року на суму 57260,00 грн.;

- №189 від 16 червня 2015 року на суму 45900,00 грн.;

- №194 від 22 червня 2015 року на суму 15361,20грн.;

- №219 від 02 липня 2015 року на суму 45900,00 грн.;

- №223 від 07 липня 2015 року на суму 37825,00 грн.;

- №280 від 17 серпня 2015 року на суму 48312,00 грн.;

- №299 від 27 серпня 2015 року на суму 57481,20 грн., підписаними сторонами, поставило ТОВ "Вуд Альянс" пиломатеріали на загальну суму 777 854,80 грн. (а.с.9-18)

Відповідач, прийнявши вказаний товар, провів його часткову оплату у розмірі 742 525,80 грн., відповідно до банківських виписок (а.с.19-34), чим допустив заборгованість, станом на 25 квітня 2016 року, у розмірі 35 329,00 грн.

25 квітня 2016 року, ТОВ "Вудленд Україна" звернулось до ТОВ "Вуд Альянс" з претензією про сплату заборгованості в розмірі 171823,78 грн., де 35329,00 грн. - заборгованості за поставлені пиломатеріали. (а.с.39-40)

11 листопада 2016 року, ТОВ "Вудленд Україна" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до ТОВ "Вуд Альянс" про стягнення 28 210,41 грн., з яких 24 615,98 грн. - основного боргу, 857, 40 грн. - 3% річних і 2 737, 03 грн. - інфляційних втрат. (а.с.2-6)

05 грудня 2016 року, ТОВ "Вудленд Україна" збільшило розмір позовних вимог і просить стягнути з відповідача на його користь 51 715,08 грн., з яких 24 615,98 грн. - основного боргу, 21 491,99 грн. - інфляційних втрат і 5 607,11 грн. - 3% річних, обрахованих за весь період поставки. (а.с.61-78)

08 грудня 2016 року, ТОВ "Вуд Альянс" звернулось до ТОВ "Вудленд Україна" з листом №017, в якому товариство визнало заборгованість перед ТОВ "Вудленд Україна" в розмірі 164 834,13 грн., в тому числі заборгованість по справі №903/837/16, однак пояснило, що у зв'язку з відсутністю грошових коштів не має можливості погасити заборгованість, та запропонувало ТОВ "Вудленд Україна" прийняти в рахунок заборгованості приміщення вартістю 300 000,00 грн. з доплатою.

29 грудня 2016 року, рішенням господарського суду Волинської області було задоволено позов ТОВ "Вудленд Україна" до ТОВ "Вуд Альянс" про стягнення 51 715,08 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 51 715,08 грн., з яких 24 615,98 грн. - боргу, 5 607,11 грн. - 3% річних, 21 491,99 грн. - інфляційних втрат та 1 378,00 грн. судового збору. (а.с.89-92)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

У відповідності до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як встановлено з матеріалів справи, між сторонами існують цивільні правовідносини, права та обов'язки по яких виникли на підставі договору купівлі-продажу, укладеного шляхом підпису видаткових накладних.

Так, з 10 листопада 2014 року - 27 серпня 2015 року, ТОВ "Вудленд Україна", за видатковими накладними (підписаними сторонами), №470 від 10 листопада 2014 року; №516 від 30 листопада 2014 року; №544 від 31 грудня 2014 року; №14 від 15 січня 2015 року; №24 від 31 січня 2015 року; №48 від 20 лютого 2015 року; №49 від 27 лютого 2015 року; №81 від 24 березня 2015 року; №103 від 31 березня 2015 року; №129 від 30 квітня 2015 року; №158 від 28 квітня 2015 року; №164 від 31 квітня 2015 року; №183 від 09 червня 2015 року; №189 від 16 червня 2015 року; №194 від 22 червня 2015 року; №219 від 02 липня 2015 року; №223 від 07 липня 2015 року; №280 від 17 серпня 2015 року; №299 від 27 серпня 2015 року поставило ТОВ "Вуд Альянс" пиломатеріали на загальну суму 777 854,80 грн., за які останнє розрахувалось в сумі 753 238,82 грн., що сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений строк оплати товару.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 24 615,98 грн. - основного боргу за отриманий товар підлягає задоволенню.

Отримання товару і підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарського операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов'язку по оплаті отриманого по цій накладній товару, за приписами ч.1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічної правової позиції прийшов Вищий господарський суд України у постанові по справі №9/252-10 від 21 квітня 2011 року.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат (а.с.63-78) апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 607,11 грн. - 3% річних з 11 листопада 2014 року по 10 листопада 2016 року по періодно, а також 21 491,99 грн. - інфляційних втрат з листопада 2014 року по жовтень 2016 року.

Щодо посилань апелянта на те, що він повідомляв позивача про свій тяжкий стан та на те, що намагався запропонувати останньому альтернативний порядок сплати заборгованості, у даному випадку не можуть слугувати підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, яким достеменно з'ясовано прострочення відповідачем оплати отриманого ним товару, наявність і розмір заборгованості, терміни прострочення в оплаті, а також те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 29.12.16 р. у справі №903/837/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Вуд Альянс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №903/837/16 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.