Постанова

від 06.04.2017 по справі 820/232/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 квітня 2017 р. № 820/232/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарі - Абоян І.І.

за участю представників сторін:

позивача - Погорєлової А.В.

відповідача - Красникової О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАНСНАБ до Харківської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів: №807000011/2016/000467/2 від 06.07.2016 року, №807000011/2016/000759/2 від 27.09.2016 року та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС: №807100001/2016/00060 від 06.07.2016 року, №807100001/2016/00083 від 27.09.2016 року.

Позивач вважає, що рішення та картки відмови Харківської митниці є неправомірними та протиправними, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник Харківської митниці ДФС у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановив наступне.

01 квітня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" (Україна) (надалі - позивач) та компанією LAIWU WENYAN FOOD-STUFF CO., LTD (Китай) (надалі - компанія, постачальник), було укладено контракт № 2016-04-01 (надалі - контракт), відповідно до якого компанія зобов'язалась поставити, а позивач оплатити та прийняти товар відповідно до додатків (специфікацій), які є невід'ємною частиною цього контракту.

Ціна на товар включала в себе вартість упаковки, тари, маркування та експортні митні процедури, та встановлювалась в доларах США. За умовами контракту ліцензування та страхування товару не здійснювалось.

На виконання умов укладеного контракту, позивачем здійснені зовнішньоекономічні імпортні операції з компанією LAIWU WENYAN FOOD-STUFF CO., LTD (Китай), та ввезено на митну територію України товар з подальшим митним оформленням, а саме:

Так, згідно комерційного інвойсу № LWWY16008 від 19.04.2016 року до контракту № 2016-04-01 від 01.04.2016 року на адресу позивача на умовах FOB (Qingdao, Китай) було поставлено товар: - "імбир маринований для суши", клас D, 1550 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 коробку, загальною вартістю 8680,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,4 кг, загальна вага імбиру складає 15500,00 кг, вага з маринадом - 21700,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 8680,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 94 від 26.04.2016 року на суму 2604,00 доларів США та № 100 від 14.06.2016 року на суму 6076,00 доларів США.

05.07.2016 року позивачем до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2016/002820, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, вказавши в декларації ціну товару згідно комерційного інвойсу № LWWY16008 від 19.04.2016 року - 215401,3410 грн. (8680,00 доларів США х 24,82 грн.); транспортні витрати відповідно до довідки про транспортні витрати) - 20799,85 грн.; митна вартість - 236201,19 грн. (графа 12 декларації "Відомості про товар").

Матеріалами справи підтверджено, що разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

05.07.2016 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено про необхідність надання декларантом додаткових документів для визначення складових митної вартості товарів та усунення розбіжностей в документах.

Позивач листом від 06.07.2016 звернувся до митного органу та з метою недопущення простоїв контейнеру та запобіганню матеріальних збитків просив надати рішення по ціні до інвойсу № LWWY16008 від 19.04.2016 року та випустити у вільний обіг товари.

06.07.2016 року відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2016/002820 від 05.07.2016 року, про що винесено картку відмови №807100001/2016/00060 від 06.07.2016 року та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000467/2 від 06.07.2016 року, відповідно до якого застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів та визначено митну вартість товару з розрахунку 0,70 дол. США/кг.

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №807000011/2016/000467/2 від 06.07.2016 року та роз'яснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №807100001/2016/002825 від 06.07.2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та митних платежів на суму 56942,67 грн. (мита - 23961,02 грн., ПДВ - 32981,65 грн.).

Також, згідно комерційного інвойсу № LWWY16012 від 28.07.2016 року до контракту № 2016-04-01 від 01.04.2016 року на адресу позивача на умовах FOB (Qingdao, Китай) було поставлено товар: - "імбир маринований для суши", клас D, 3100 коробів за ціною 5,6 доларів США за 1 коробку, загальною вартістю 17360,00 доларів США (додаткова інформація: 1 коробка = 10 пачок х 1,4 кг, загальна вага імбиру складає 31000,00 кг, вага з маринадом - 43400,00 кг).

Свої зобов'язання з оплати товару позивач виконав у повному обсязі на загальну суму 17360,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті № 105 від 20.07.2016 року на суму 5766,00 доларів США та № 108 від 19.08.2016 року на суму 11594,00 доларів США.

27.09.2016 року позивачем до митного поста "Харків - центральний" Харківської митниці ДФС була подана електронна митна декларація IM 40 ДЕ № 807100001/2016/004208, в якій заявлена митна вартість за основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, вказавши в декларації ціну товару згідно комерційного інвойсу № LWWY16012 від 28.07.2016 року - 44965,3710 грн. (17360,00 доларів США х 25,901519 грн.); транспортні витрати відповідно до довідки про транспортні витрати) - 46870,04 грн.; митна вартість - 496520,41 грн. (графа 12 декларації "Відомості про товар").

Матеріалами справи підтверджено, що разом з митною декларацією позивачем для підтвердження митної вартості товару було подано повний пакет документів, необхідних згідно чинного законодавства України для прийняття рішення про митне оформлення товару.

27.09.2016 року відповідачем було направлено електронне повідомлення декларанту, в якому зазначено про необхідність надання декларантом додаткових документів для визначення складових митної вартості товарів та усунення розбіжностей в документах.

Позивач листом від 27.09.2016 звернувся до митного органу та з метою недопущення простоїв контейнеру та запобіганню матеріальних збитків просив надати рішення по ціні до інвойсу № LWWY16012 від 28.07.2016 року та випустити у вільний обіг товари.

27.09.2016 року відповідачем відмовлено у прийнятті митної декларації № 807100001/2016/004208 від 27.09.2016 року, про що винесено картку відмови №807100001/2016/00083 від 27.09.2016 року та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000759/2 від 27.09.2016 року, відповідно до якого застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів та визначено митну вартість товару з розрахунку 0,70 дол. США/кг.

При цьому позивачу було запропоновано подання нової митної декларації з урахуванням відомостей наведених у рішенні про коригування митної вартості №№807000011/2016/000759/2 від 27.09.2016 року та роз'яснено можливість випуску товарів у вільний обіг згідно пп.4 п.4 ст.54 Митного кодексу України.

Позивач не погодився з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, але з метою прискорення митного оформлення та запобігання матеріальним збиткам здійснив корегування митної вартості та подав нову митну декларацію ІМ 40 ДЕ №807100001/2016/004212 від 27.09.2016 року, за результатами митного оформлення якої відповідач випустив товар у вільний обіг під фінансові гарантії згідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, вищенаведене коригування призвело до збільшення митної вартості товару та митних платежів на суму 116929,60 грн. (мита - 49203,05 грн., ПДВ - 67726,55 грн.).

Щодо відсутності обмежень на застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Часинами 1 та 2 статті 58 Митного кодексу України, передбачені обмеження на застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Так, згідно ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

В свою чергу у позивача були відсутні обмеження на використання придбаного товару, були відсутні умови або застереження, які перешкоджали визначенню митної вартості, а також умовами укладеного контракту не передбачено сплати роялті або ліцензійних платежів, не передбачено додаткових прямих або опосередкованих виплат постачальнику товару (компанії), про що позивач у декларації митної вартості наданою разом з митними деклараціями повідомив відповідача про відсутність застережень передбачених ст.58 Митного кодексу України та про відсутність взаємопов'язаності між сторонами контракту.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Проте, позивач при митному оформленні товару визначав митну вартість імпортованого товару за основним методом за ціною договору (вартістю операції) та надавав разом з митною декларацією повний пакет документів із достовірними відомостями та розрахунками, які підлягали обчисленню та підтверджували всі складові частини митної вартості товарів.

Суд вважає, що позивач правомірно обрав основний метод визначення митної вартості у відповідності до вимог ст.58 Митного кодексу України за умови відсутності обмежень передбачених цією статтею та за умови надання позивачем документальних відомостей, які підтверджували всі складові частини митної вартості товарів та які підлягали обчисленню.

При цьому відповідач при митному оформленні та під час формальних консультацій з позивачем, а також у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначав та не вказував, які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, не зазначав наявність пов'язаності між позивачем і компанією, не зазначив ознаки, які вказували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки товарів, зокрема відносно такої складової митної вартості як ціна придбання, тому твердження відповідача про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару є безпідставними.

Щодо повноти надання позивачем документів для митного оформлення (визначення митної вартості).

Відповідно до частин 4, 9 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч.10 ст.58 Митного кодексу України).

Згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Керуючись вимогами Митного кодексу України позивач при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом надав основні документи, а саме: контракт, доповнення до контракту, інвойс, платіжні доручення в іноземній валюті, документи про кількість та якість товару, а також експортну декларацію країни відправлення, в який зазначена ціна товару задекларована відправником.

Крім того, позивач надав наявні у нього додаткові документи: прайс-лист виробника, комерційну пропозицію виробника, висновок підготовлений спеціалізованою експертною організацією - ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА" про вартісні характеристики товару.

Суд зазначає, що надані позивачем документальні відомості у повній мірі підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар.

Товар, що імпортувався позивачем ліцензуванню не підлягав, страхування не здійснювалось, сплата роялті або інших додаткових платежів умовами контракту не передбачалась. Позивач з постачальником не були пов'язаними особами.

Таким чином, позивач для підтвердження митної вартості товару та її визначення за ціною договору надавав до митних декларацій які оформлювалися всі документи, які передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Щодо відсутності підстав для витребування додаткових документів.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною 5 статті 53 Митного кодексу України передбачена заборона вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-яких інших документів, відмінних від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин 1, 2 ст.53 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, суд зазначає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, при цьому право відповідача на витребування додаткових документів виникає виключно у разі встановлення ним доказів, які прямо підтверджують неповноту та/або недостовірність відомостей про числові значення митної вартості товарів, однією з підстав виникнення яких є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Проте, відповідач в електронних повідомленнях декларанту та в оскаржуваних рішеннях визначив підстави для сумніву у заявленій митній вартості та витребування додаткових документів, а саме: недостатність наданих позивачем документів для визначення складових митної вартості; надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з тим, відповідач витребував документи передбачені ч.3 ст.53 Митного кодексу України, не вказав які саме обов'язкові документи відсутні, не вказав в яких саме документах відсутні відомості щодо складових митної вартості, взагалі не визначив які саме відомості або складові митної вартості є непідтвердженими, не вказав чому з наданих позивачем документів неможливо встановити складові митної вартості, та що саме повинні підтвердити додаткові документи.

Отже, під час проведення процедури консультації з декларантом, відповідач вказав позивачу на необхідність подання додаткових документів без зазначення фактичних підстав для їх витребування, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, без зазначення причин неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів та причин незгоди з обраним позивачем методом. Тобто відповідач не обґрунтував сумніви у правильності визначення митної вартості та необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначив документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Щодо ненадання декларантом додаткових документів у відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України на запит митного органу, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що при митному оформленні товарів від митного органу надійшли повідомлення в яких зазначалося, що відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант зобов'язаний надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) документи , що підтверджують вартість транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, загальний прайс-лист виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення з проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп.

При цьому митний орган, не зазначав, які саме відомості щодо складових частин митної вартості або інших обставин повинні підтвердити витребувані документи, та не врахував також і те, що, враховуючи умови укладеного контракту, таких документів може зовсім не бути у позивача.

Так, за умовами контракту не передбачено сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), не укладалось жодного ліцензійного чи авторського договору покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення подається у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митним органом не було встановлено ані відсутності чи розбіжності, в наданих до митного оформлення документів, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, ані ознак підробки.

Крім того, поряд з усіма іншими додатковими документами декларантом було надано митному органу для митного оформлення також і копію митної декларації країни відправлення, хоча це було і не обов'язково.

Також, проведення верифікації експортної митної декларації передбачене лише листом ДМСУ від 08.10.2010 року №11/2-10.16/11627-еп. Однак зазначений лист, не зареєстрований в Міністерстві юстиції, носить суто інформаційний характер та передбачений лише для митних органів, та не містить жодного правового обов'язку ані для громадян України, а ні для суб'єктів господарювання.

Окрім того, суд звертає увагу на той факт, що декларантом отримано експертний висновок ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА", яким підтверджується вартість задекларованого товару, та який разом з іншими додатковими документами, які надавались до експертної установи, у тому числі випискою з бухгалтерської документації, банківським платіжним дорученням, копією митної декларації країни відправлення, були надані до митного органу під час митного оформлення.

Щодо твердження відповідача про ненадання платіжних документів з відміткою банку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України платіжні документи, що підтверджують здійснення оплати за товар є обов'язковими документами при митному оформленні, і надсилаються митному органу разом з митною декларацією.

Судом встановлено, що митне декларування проходить в електронному вигляді, всі документи і сама митна декларація надсилаються митному органу в електронному вигляді. Оригінали документів не подаються. Жодних запитів на надання оригіналів документів митниця не направляла, та не зазначала жодних вимог на їх надання в своїх повідомленнях декларанту.

Посилання відповідача на умови п.4.3 контракту відповідно до якого покупець зобов'язаний направити Продавцю офіційне підтвердження з печаткою банка покупця по факсу чи електронній пошті, не вказує на необхідність надання саме платіжних доручень з печаткою банку, адже це може бути будь який документ завірений банком, який підтверджує перерахування грошових коштів постачальнику за контрактом.

Суд зазначає, що позивачем разом з митною декларацією та всіма документами, надавались платіжні доручення про сплату товару, що підтверджується митними деклараціями (графа 44, код документу 3001 - банківський платіжний документ) та зазначалось у картках відмови в оформленні митної декларації.

Крім того, суд зазначає, що зауважень про ненадання платіжних документів з відміткою банку при митному оформленні товару не було зазначено митним органом в повідомленнях ані під час консультацій з декларантом, ані під час винесення рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо твердження відповідача про ненадання перекладів документів необхідних для митного оформлення, суд зазначає, що відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів, українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Під час митного оформлення вказані документи були надані позивачем митному органу, складені вони були англійською мовою - тобто іноземною мовою міжнародного спілкування.

Також, митні органи під час митного оформлення та під час проведення консультацій з декларантом не вимагали перекладу документів на українську мову. У повідомленні декларанту від митного органу та у рішенні про коригування митної вартості така вимога також не була зазначена.

Щодо зазначення відповідачем наявності розбіжності між відомостями щодо коду УКТЗЕД товару, заявленими декларантом у митній декларації №807100001/2016/002820 від 05.07.2016 року - УКТЗЕД 200190900, та в експортній декларації- 2008999000.

Суд вважає необхідним зазначити, що жодних зауважень у митного органу до коду імпортованого товару під час митного оформлення не було, про що свідчить відсутність посилань на невідповідність коду у повідомленнях отриманих від митниці, та є лише формальною підставою митного органу для заперечень проти позову.

Відповідно до частини 2 статті 69 Митного кодексу України органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД.

Згідно до частини 7 вказаної статті рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим.

Тобто, при наявності будь яких сумнівів у правильності кодування товару працівники митниці обов'язково винесли рішення про визначення коду товару.

Суд зазначає, що за кожною поставкою декларант декларував товар у відповідності до Української класифікації товару зовнішньоекономічної діяльності на підставі норм діючого законодавства України. Жодних зауважень під час митного оформлення та консультацій з декларантом від митного органу не надходило.

Таким чином, у випадку зазначення неправильного коду товару, митний орган повинен бути відмовити у митному оформленні та винести рішення щодо декларування товару під іншим кодом, та скласти протокол про порушення митних правил. Вказаного рішення винесено не було, як не було і жодних сумнівів стосовно кодування товару за кодом визначеним декларантом.

Щодо посилань відповідача на те, що калькуляція собівартості б/н від 21.05.2016 року не містить інформації щодо транспортних витрат до порту відправлення та витрат на навантажувальні роботи на судно. , суд вважає необхідним зазначити наступне.

Калькуляція собівартості товару є розрахунково-вартісною методикою бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховується собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, придбаних матеріальних цінностей. Тобто калькуляція підтверджує понесені виробником витрати при виробництві певного товару.

Посилання відповідача на те, що калькуляція не містить не містить інформації щодо транспортних витрат до порту відправлення та витрат на навантажувальні роботи на судно, а тому митний орган не має можливості перевірити правильність нарахування декларантом митної вартості є безпідставними, оскільки умови поставки та ціна товару визначені умовами договору, а не калькуляцією.

При цьому, калькуляція містить назву витрат на виробництво та управління, які не мають розшифровки, а тому висновки митного органу, що калькуляція не містить транспортних витрат до порту відправлення та витрат на навантажувальні роботи на судно, є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що митний орган не надав жодного доказу, що калькуляція видана підприємством - резидентом повинна містити графу витрати на врахт , а також те, що транспортні витрати до порту відправлення та витрат на навантажувальні роботи на судно не можливо включити в графу витрати на виробництво та управління , та не обґрунтував свої доводи, щодо недоведеності включення транспортних витрат до порту відправлення та витрат на навантажувальні роботи на судно до митної вартості.

Щодо твердження відповідача на відсутність документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Керуючись вимогами Митного кодексу України позивач при митному оформленні на підтвердження митної вартості товару за основним методом надав до митного оформлення разом з митною декларацією договори про транспортно-експедиторське обслуговування з ТОВ Ламан Шипінг Ейдженсі №26-11-15 від 26.11.2015 року та TOB КТЛ Україна № 100214 від 02.10.2014 року. Окрім договорів про транспортно-експедиторське обслуговування митному органу разом з всіма документами було надано і довідки про транспортні витрати в яких і зазначалася вартість транспортних витрат за доставку товару до кордону України.

Так, ТОВ КТЛ Україна в довідці №13/06/16-10 від 13.06.2016 року про транспортні витрати зазначив, що загальна вартість перевезення вантажу в контейнерах №FCIU4782802, TCLU3194269 за маршрутом Qingdao (China) - Одеса (Україна) становить 46870,04 грн.

ТОВ Ламан Шипинг Ейдженсі в довідці №311 від 22.06.016 року про транспортно-експедиційні витрати зазначив, що транспортно-експедиційні витрати за перевезення вантажу в контейнері TGHU00510/20DV за маршрутом Qingdao (China) - Одеса (Україна) становлять 20799,85 грн.

Надання вказаних документів підтверджується вантажною митною декларацією, а саме графою 44, в якій під кодами 3007 та 4301 і були вказані документи. Окрім того, в картці відмови в оформленні митної декларації, яка складалась митним органом також в переліку документів які були надані разом з митною декларацією були зазначені і договори і документи, що підтверджують вартість перевезення товару (довідки про транспортні витрати).

Митний орган ані під час митного оформлення ані під час проведення консультацій з декларантом не зазначали про ненадання таких обов'язкових документів як договір про транспортно-експедиторські послуги та довідки про транспорті витрати, не зазначали зауважень до їх змісту, та не просили надати інші додаткові документи, на підтвердження вартості транспортування товарів. У повідомленні декларанту від митного органу та у рішенні про коригування митної вартості жодних зауважень та вимог з цього приводу зазначено також не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання митного органу на відсутність документів, що підтверджують витрати на доставку товару до кордону України є безпідставними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Щодо, порушення відповідачем під час митного оформлення порядку проведення контролю правильності визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Митним органом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості оцінюваного товару співробітником підрозділу митного оформлення на підставі результату застосування системи управління ризиками було направлено запит щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості товару до відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання (далі ВМВ).

Посадовими особами підрозділу митного оформлення було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, в результаті чого було встановлено, що задекларований рівень митної вартості на подібні товари (0,438 дол. США/кг) менший, ніж рівень митної вартості на подібні товари (0,70 дол. США/кг), оформлені в найближчий до часу експорту.

Щодо коригування митної вартості товару на підставі цінової інформації наявної в АСМО з розрахунку 0,7 $/кг, суд зазначає наступне.

Як вбачається з зазначеної відповідачем інформації з цінової бази, задекларованій позивачем ціні було протиставлено товар без зазначення його фізичних характеристик, яка є однією із обов'язкових умов, які визначенні до ідентичного товару, відповідно до поняття зазначеного у ч.2 ст.59 Митного кодексу України, що не було враховано відповідачем.

Так, відповідно до наданих декларантом при митному оформленні документів (прайс-листи) чітко визначена градація вартості товару "імбир до суші" в залежності від класу та коливається від 5,6 до 6,3 доларів США за 1 короб (тобто 0,4 - 0,45 доларів за 1 кг), що обумовлено фізичними властивостями імбиру (якість, розмір корінця, щільність волокон, розмір перероблених фракції, колір в залежності від маринаду, рік врожаю тощо).

Ціна декларувалась позивачем із визначення "за 1 короб", а не "за 1 кілограм". Вага у порівняльних коробах товарів може відрізнятися кількістю кілограм, що є особливою умовою, тому що, яку протиставить відповідач у ціновій базі, тобто визначена умова також впливала на ціну: із декларації наведеної у ціновій бази та із декларації позивача не вбачається, за яку кількість коробів позивач оплачував товар, навіть при порівнянні однакової кількості коробів існує істотна різна загальна вага порівняльних товарів кілограмах. Тому порівнювати товари виходячи із розрахунку за 1 кг - взагалі некоректно та недопустимо.

Крім того, відповідачем не враховано, що імпортований декларантом імбир не мав торгівельної марки, тобто не враховано можлива наявність додаткових (ліцензійних) платежів у собівартості товару.

Разом з тим, відповідачем при порівнянні не враховані умови постачання та оплати, не враховано хто саме є постачальником товару (виробник, посередник або інша особа - власник), що також впливає на ціну товару.

Згідно до ч.5 ст.59 Митного кодексу України серед іншого зазначено, що інформація при здійсненні коригування за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, повинна бути документально підтверджена, але відповідач порівняння документів поданих при оформленні товарів, визначених ним як ідентичні, - не проводив.

Частиною другою статті 55 Митного кодексу України встановлено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 1 глави 1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Правила), затверджених наказом Мінфіну від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за № 883/21195, рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - це закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України.

Відповідно до п.2.1 Правил у графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" серед іншого зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Тобто приписи вказаних статей зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, згідно Правил, відповідач повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувались ним при коригуванні митної вартості за резервним методом.

Проте, в графі 33 оскаржуваного рішення відповідач не вказав доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та витребувавши додаткові документи відповідач не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити.

Крім того, відповідач пославшись в оскаржуваному рішенні на цінову інформацію АСМО Інспектор, проте як суд вважає, що зазначення у рішенні про коригування митної вартості лише цінової інформації АСМО Інспектор не може бути належним підтвердженням обґрунтованості коригування, яка ставиться діючим законодавством до рішення відповідача, та у свою чергу зазначене свідчить про протиправність застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Необхідно зауважити, що виключно Митним кодексом України визначено засади організації та здійснення митної справи в Україні. При цьому Митним кодексом України не визначено правовий статус інформації про митне оформлення товарів АСМО Інспектор.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, суд робить висновок, що позивачем правомірно обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (вартістю операції) та надано всі необхідні документи, що підтверджують задекларовану митну вартість, при цьому відомості зазначені у поданих декларантом документах підлягали обчисленню з урахуванням всіх складових частин митної вартості товару.

У свою чергу відповідачем не наведено фактичних обставин виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документальних відомостей про вартість товару, не надано доказів про наявності ознак невірогідності представлених позивачем відомостей про зміст торгівельних операцій, не надано доказів, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження митної вартості або вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані при митному оформленні документи містили розбіжності, а також відповідач не зазначив обґрунтовані причини неможливості застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, витребуванні додаткових документів та подальшому коригуванні митної вартості, порушено вимоги Митного кодексу України, та у свою чергу рішення про визначення митної вартості товарів є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає, що рішення Харківської митниці ДФС є необґрунтованими та безпідставними, а відтак підлягають скасуванню, а отже вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАНСНАБ" підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАНСНАБ до Харківської митниці ДФС про скасування рішень та карток відмови - задовольнити.

Скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807000011/2016/000467/2 від 06.07.2016 року та №807000011/2016/000759/2 від 27.09.2016 року.

Скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської митниці ДФС: №807100001/2016/00060 від 06.07.2016 року та №807100001/2016/00083 від 27.09.2016 року.

Стягнути з Харківської митниці ДФС (код 39534151) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСТОРАНСНАБ (код 39372104) сплачений судовий збір в сумі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 07 квітня 2017 року.

Суддя А.В. Зінченко