Постанова

від 29.03.2017 по справі 4/274-4691

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 4/274-4691

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В., суддівСибіги О.М., Швеця В.О. за участю представників: позивача, відповідачане з'явились (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином) розглянувши матеріали касаційної скаргиТернопільського районного ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі№ 4/274-4691 господарського суду Тернопільської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" доПП ОСОБА_4 про стягнення 464 903, 30 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Тернопільської області зі скаргою від 26.07.2016 №б/н на бездіяльність Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 06.10.2016 (суддя Бурда Н.М.) відмовлено в задоволенні скарги ПП ОСОБА_4 на бездіяльність Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби по виконанню наказу господарського суду Тернопільської області за №4/274-4691 від 21.04.2008 у межах виконавчого провадження №7240496.

Відмовляючи у задоволенні скарги ПП ОСОБА_4 місцевий господарський суд виходив з того, що положення статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають, зокрема, таку підставу для зняття арешту, накладеного на майно боржника, як повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, або на письмову вимогу стягувача, а не у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", як зазначено в постанові ВП № 7240496, що свідчить про відсутність підстав вважити бездіяльність Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби щодо обов'язкового зняття арешту з майна боржника виконавцем під час винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу такою, що суперечить нормам чинного законодавства України

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (головуючий суддя Кравчук Н.М., судді Бойко С.М., Мирутенко О.Л.) ухвалу господарського суду Тернопільської області від 06.10.2016 скасовано, прийняти нову, якою скаргу ПП ОСОБА_4 бездіяльність Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби задоволено. Зобов'язано Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби вчинити дії щодо зняття арешту накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №7240496 від 24.04.2008.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги ПП ОСОБА_4, посилаючись на неналежне встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 27.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Швець В.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння", ПП ОСОБА_4 та Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, проте, не скористалось правом присутності своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції 29.03.2017.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Зі змісту статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Тернопільської області від 21.12.2007 у справі №4/274-4691 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" задоволено, стягнуто з ПП ОСОБА_4 377 093,81 грн. основного боргу, 80 804,85 грн. інфляційних втрат та 7 004,65 грн. 3% річних, 4 649,03 грн. в повернення сплаченого державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 рішення господарського суду Тернопільської області від 21.12.2007 у справі №4/274-4691 змінено в частині розміру стягнутих інфляційних витрат, а саме: стягнуто з ПП ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Насіння" 38 817,26 грн. інфляційних втрат. В стягненні решти суми інфляційних витрат відмовлено. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

21.04.2008 в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 21.12.2007 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2008 видано відповідний наказ.

24.04.2008 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №7240496 з одночасним накладенням арешту на кошти боржника, на підставі заяви стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" №2304-1, про що внесено відповідні відомості в Єдиний державний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер запису про обтяження 3148205).

27.04.2009 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" за відсутності належного йому майна. Пунктом 2 вказаної постанови доведено до відома стягувача, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений для виконання в строк до 27.04.2012. Постанову обґрунтовано тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Враховуючи, що строк пред'явлення наказу від 21.04.2008 до виконання сплинув, 08.06.2016 ПП ОСОБА_4 (боржник) звернувся до Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби із заявою про зняття арештів, накладених постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №7240496 від 24.04.2008.

Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби у відповідь на даний лист, 16.06.2016 повідомив заявника про можливість зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна у відповідності до частини 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" лише за рішенням суду.

З огляду на викладене 27.07.2016 ПП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Тернопільської області зі скаргою на бездіяльність Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби, у якій просить зобов'язати Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби вчинити дії щодо зняття арешту, накладеного на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №7240496 від 24.04.2008 на все рухоме та нерухоме майно, яке йому належить.

Приймаючи постанову суд апеляційної інстанції керувався наступним.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході здійснення виконавчих дій щодо перевірки майнового стану ОСОБА_4 (боржника) на підставі відповідей на запити у відповідні інстанції, було встановлено факт відсутності у нього майна, в зв'язку з чим 27.04.2009 державним виконавцем у відповідності до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на момент винесення даної постанови) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999, передбачено порядок та підстави повернення виконавчого документа, зокрема у п.4.11 зазначено, що виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до пункту 2 частини 1, частини 5 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: виконавчі листи та інші судові документи - протягом трьох років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Насіння" (стягувачем) в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону не було пред'явлено повторно виконавчий документ до виконання.

Приписами статті 38 Закону України "Про виконавче провадження" визначено наслідки завершення виконавчого провадження, частиною 2 якої передбачено, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

У п. 4.10.2 Інструкції про проведення виконавчих дій зазначено, що якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника у постанові про закінчення виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачеві або повернення виконачого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на його майно.

Враховуючи, що державним виконавцем при поверненні виконавчого документа не було знято арешту з майна боржника , суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заявник - ПП ОСОБА_4 скористався своїм правом на зняття арешту з майна шляхом звернення до суду.

Як зазначалося вище, Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби у листі від 16.06.2016 повідомляв заявника про можливість зняття арешту з усього рухомого та нерухомого майна у відповідності до частини 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" лише за рішенням суду.

Статтею 60 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна.

Так, частиною 3, 4, 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження " передбачено, що з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки у даному випадку підстави для зняття арешту з майна, передбачені частинами 3, 4 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" - відсутні, арешт з майна ПП ОСОБА_4 (боржника) може бути знятий в судовому порядку у відповідності до частини 5 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", так як виконавчий документ повернутий стягувачу і необхідність забезпечення виконання рішення суду шляхом накладення арешту відпала.

Таким чином, викладене вище надає право суду зобов'язати орган державної виконавчої служби зняти арешт з майна боржника, накладеного в межах виконавчого провадження ВП №7540496 від 24.04.2008 відділом державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції Тернопільської області на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_4.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який задовольнив скаргу ПП ОСОБА_4 та зобов'язав Тернопільський районний відділ державної виконавчої служби зняти арешт з усього майна боржника, яке йому належить.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими обставинами, а тому відсутні правові підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Тернопільського районного ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі №4/274-4691 господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Стягнути з Тернопільського районного ВДВС ГТУЮ у Тернопільській області до Спеціального фонду Державного бюджету України (УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код 38004897, ГУ ДКСУ у м.Києві 820019, рахунок 31211254700007 код класифікації доходів бюджету 22030104 символ звітності банку 254) 1378,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Тернопільської області видати наказ.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

В.Швець