Рішення

від 03.04.2017 по справі 914/234/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017р.                                                                       Справа № 914/234/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Селищанський гранітний кар'єр”, с.Селище Сарненський район Рівненська область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління”, м.Львів

про: стягнення заборгованості . Ціна позову: 28 613,97 грн.

                                                                                                    Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Селищанський гранітний кар'єр”, с.Селище Сарненський район Рівненська область до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління”, м.Львів про: стягнення заборгованості. Ціна позову : 28613,97 грн.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 01.03.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

01.03.2017р. ухвалою суду розгляд справи відкладено на 22.03.2017р.

Ухвалою суду від 22.03.2017р. продовжено строк розгляду справи і відкладено розгляд справи на 03.04.2017р.

03.04.2017р. за вх.№13305/17 позивач подав пояснення з додатковими доказами.

Позивач явки представника в судове засідання 03.04.2017р. не забезпечив.

Відповідач в судове засідання 03.04.2017р. явку повноважного представника не забезпечив.

Суд в межах ст.75 ГПК України вбачає за можливе розглянути спір за відсутності представників позивача і відповідача за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

21.11.2016р. за № У-50/2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Селищанський гранітний кар'єр” та Приватним акціонерним товариством “Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління” укладено договір поставки.

Відповідно до п.2.1. договору Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця щебінь гранітний (далі по тексту - Продукція), що виробляється Продавцем, а Покупець зобов'язується приймати цю Продукцію та повністю оплачувати її вартість. Поставка Продукції в рамках і на підставі цього Договору здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих Покупцем заявок.

Згідно п.2.3 і п.2.4. договору Умови про ціну Продукції узгоджуються Сторонами шляхом укладення письмових Додатків до цього Договору. Умови про кількість Продукції кожної окремої партії узгоджуються сторонами шляхом подання Заявки на поставку Продукції

На підставі п. 3.2. договору доставка продукції за цим договором здійснюється залізничним транспортом.

Відповідно до ст.3.3. договору Постачальник здійснює поставку Продукції окремими партіями на підставі Заявки Покупця на поставку Продукції, в якій обов'язково вказується найменування та кількість Продукції, реквізити вантажоотримувача, а також інші необхідні умови поставки Продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в заявці, несе Покупець.

Згідно п. 3.4 договору Поставка Продукції за цим Договором здійснюється в наступному порядку: Покупець направляє Постачальнику Заявку на постачання Продукції про кількість, яку має намір придбати. Заявка на поставку Продукції вручається Покупцем Постачальнику (письмово, факсом, електронною поштою) з наступним підтвердженням отримання в телефонному режимі. Обов'язок вручення заявки покладається на Покупця; Заявка на поставку Продукції може бути відправлена з факс-апарату, за умови, що вона дозволяє ідентифікувати Покупця; Протягом трьох календарних днів після отримання заявки на придбання Продукції, Постачальник насилає (поштою, факсом, електронною поштою) Покупцю рахунок для здійснення платежу за Продукцію зазначену в заявці. Розрахунковий платіж, що сплачується Покупцем становить 100 (сто) % вартості продукції; покупець не пізніше п'яти банківських днів після отримання рахунку сплачує платіж на розрахунковий рахунок Постачальника; Отриманий Постачальником розрахунковий платіж є підставою для Поставки Продукції Покупцю. Поставка продукції Постачальником до Покупця здійснюється не пізніше семи календарних днів після отримання платежу на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.6. договору датою поставки продукції вважається дата вказана в з/д накладній.

Згідно п.5.1 договору Ціна на Продукцію, що поставляється за цим Договором, встановлюється у Додатку до Договору. Ціна на Продукцію, поставка якої здійснюється відповідно до умов цього Договору, встановлюється в національній валюті України гривні. В ціну Продукції включено податок на додану вартість.

          Відповідно до п.5.3. договору зміна ціни на продукцію, що зафіксована у Додатку до цього договору відображається у додатковій угоді до цього договору , яка підписується уповноваженими представниками обох сторін.

Згідно п.5.4., 5.6. договору оплата Продукції здійснюється па умовах повної передоплати Продукції. Оплата Продукції проводиться Покупцем по кожній окремій партії.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав передавши відповідачеві товар на суму 89186,80 грн. за видатковими накладними від 24.11.2014р. №2414 на суму 44633,40 грн. та від 24.11.2014р. на суму 44553,40 грн.

Оплата Продукції здійснюється па умовах повної передоплати Продукції.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши 72050,00 грн.

Позивач заявив до стягнення 17136,00 грн. основного боргу за поставлений товар.

Відповідно до ст.625 ЦК України позивач нарахував 10367,97 грн. інфляційних втрат, 1110,00 грн. з% річних які, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не оплачені.

Відповідачем вимоги ухвали суду у справі не виконано, відзиву на позовну заяву не подано. Клопотання, заяви від відповідача до суду не поступали.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

           21.11.2016р. за № У-50/2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Селищанський гранітний кар'єр” та Приватним акціонерним товариством “Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління” укладено договір поставки, Відповідно до п.2.1. якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця щебінь гранітний (далі по тексту - Продукція), що виробляється Продавцем, а Покупець зобов'язується приймати цю Продукцію та повністю оплачувати її вартість. Поставка Продукції в рамках і на підставі цього Договору здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих Покупцем заявок

Позивач свої зобов'язання за договором виконав передавши відповідачеві товар на суму 89186,80 грн. за видатковими накладними від 24.11.2014р. №2414 на суму 44633,40 грн. та від 24.11.2014р. на суму 44553,40 грн. (оригінали яких оглянуто судом в судовому засіданні). Відповідач свої зобов'язання по оплаті виконав частково, сплативши 72050,00 грн., решта боргу у розіміі 17136,80 грн. відповідачем залишилась не оплачена.

Враховуючи вищенаведене, і те, що позивачем заявлено до стягнення 17136,00 грн. основного боргу, то до стягнення підлягає сума основного боргу у розмірі 17136,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п.1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Враховуючи наведене, що відповідно до залізничної накладної, остання поставка відбулася 29.11.2014р., відтак враховуючи відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починається з 30.11.2014р., наступного за днем поставки (29.11.2014р.).

Перевіривши проведений Позивачем розрахунок 3% річних і інфляційних втрат, судом зазначається, що позивачем зазначено період прострочення відповідачем виконання зобов'язання з 29.11.2014р. по 25.01.2017р., проте суд вважає даний період неточним.

Враховуючи наведене, суд провівши перерахунок 3 % річних нарахованих позивачем зазначає, що за період з 30.11.2014р. по 25.01.2017р. від суми заборгованості 17136,00 грн. розмір 3% річних становить 1108,44 грн.

Аналогічно, суд провівши перерахунок інфляційних втрат, встановив, що сума інфляційних втрат заявлених позивачем до стягнення у розмірі 10367,97 грн. є меншою від розрахованої судом, а тому саме 10367,97 грн. інфляційних втрат підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявами до суду не звертався.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить: 17136,00 грн. основного боргу; 10367,97 інфляційних втрат та 1108,44 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1599,91 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 4-4, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 83 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівське шляхове ремонтно-будівельне управління» (79035, м.Львів, вул.Джорджа Вашингтона, 1, код ЄДРПОУ 03331134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селищанський гранітний кар'єр» (34552, Рівненська область, Сарненський район, с.Селище, вул.Заводська, 1, код ЄДРПОУ 14338719) 17136,00 грн. основного боргу; 10367,97 інфляційних втрат та 1108,44 грн. 3% річних та 1599,91 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.04.2017 р.

Суддя Кітаєва С.Б.