Рішення

від 05.04.2017 по справі 922/503/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р.Справа № 922/503/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр плюс", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал АГ", м. Запоріжжя (перший відповідач) , Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар", м. Харків (другий відповідач) про стягнення 449 285,89 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

першого відповідача - ОСОБА_2

другого відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Корал АГ" (далі - перший відповідач) та ТОВ "Альдар" (далі - другий відповідач) звернулось ТОВ "Кентавр плюс" (далі - позивач). У позові останній просить суд стягнути солідарно з відповідачів 164661,72 грн. основного боргу, 219000,87 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 26706,75 грн. неустойки, 3843,61 грн. 3% річних, 32932,34 грн. збитків, 2140,60 грн. інфляційного збільшення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням першим відповідачем умов договору купівлі-продажу №02/12/К від 02.12.2015 та другим відповідачем умов договору поруки №03-12-2015-КП-А від 03.03.2016. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно.

Ухвалою господарського суду від 10.02.2017 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 01.03.2017 о 10:50.

Ухвалою суду від 01.03.2017 розгляд справи був відкладений до 15.03.2017 до 11:45.

15.03.2017 до суду від першого відповідача надійшло клопотання, в якому він просить суд виключити ТОВ "Альдар" (другий відповідач) з числа відповідачів та постановити ухвалу про передачу матеріалів справи за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області. Суд, дослідивши надане клопотання, долучає його до матеріалів справи.

Також, 15.03.2017 до суду від першого відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема, вказує на те, що у наданій позивачем видатковій накладній №КН-0000427 від 14.04.2916, на підставі якої поставлений товар, не міститься посилань на будь-який договір, а в якості поставки товару вказаний рахунок-фактура №КН-0000389 від 08.04.2016. Отримання товару по видатковій накладній відповідач не заперечує, проте вказує на те, що ним частково погашена заборгованість у розмірі 40000,00 грн. та сума боргу становить ні 164661,72 грн., а 154661,72 грн. Наданий відзив та додані до нього документи, досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.03.2017 розгляд справи був відкладений до 05.04.2017 до 12:00.

30.03.2017 до суду від другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову до другого відповідача заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. Зокрема, вказує на те, що договір поруки припинив свою дію 31.12.2016, а тому відсутні правові підстави для пред'явлення вимоги про солідарне стягнення існуючої заборгованості. Крім того, просить суд розглядати справу без участі представника другого відповідача у судовому засіданні. Наданий відзив досліджений судом та долучений до матеріалів справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе клопотання другого відповідача задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом сторони а не обов'язком, а обов'язковість явки в судове засідання представника другого відповідача судом не визнавалась.

30.03.2017 до суду від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких позивач, зокрема, зазначає, що поставка товару здійснювалась у рамках договору. Надані заперечення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

30.03.2017 від позивача до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 154661,72 грн. основного боргу, 198680,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 26649,77 грн. неустойки, 32932,34 грн. збитків, 3753,19 грн. 3% річних, 2010,60 грн. інфляційного збільшення, а всього 418688,14 грн.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

У судовому засіданні 05.04.2017 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача 144661,72 грн. основного боргу, 198680,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 26649,77 грн. неустойки, 32932,34 грн. збитків, 3753,19 грн. 3% річних, 2010,60 грн. інфляційного збільшення, а всього 408688,14 грн.

Суд, дослідивши заяву та додані до неї документи, вислухавши представника позивача, а також враховуючи те, що, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Як роз'яснено у п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

У судовому засіданні 05.04.2017 представник позивача підтримав позов у повному обсязі (з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог) та просив суд його задовольнити. Наполягав на тому, що поставки товару здійснювалась у рамках спірного договору.

Присутній у судовому засіданні 05.04.2017 представник першого відповідача проти позову заперечував та наполягав на клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.12.2015 між позивачем та першим відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №02/12/К (далі - договір).

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався передати узгодженими партіями каністри пластикові (товар) у власність першого відповідача, а відповідач в свою чергу взяв на себе зобов'язання прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. Найменування товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною цього договору.

14.04.2016 позивач поставив першому відповідачу товар - каністри пластикові на загальну суму 194661,72 грн., що підтверджується видатковою накладною №КН-0000427 від 14.04.2016 (а.с. 17).

Втім, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 164661,72 грн.

16.09.2016 за вих. номером 22 позивачем на адресу першого відповідача була направлена претензія з вимогою оплатити існуючу заборгованість. Проте, відповідач борг не сплатив.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов вказаного договору, позивачем, відповідно до п. п. 8.4.1, 4.3, 4.4, 4.5, 8.4.2 договору, були нараховані 198680,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 26649,77 грн. неустойки, 32932,34 грн. збитків, 3753,19 грн. 3% річних та 2010,60 грн. інфляційного збільшення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, підписання першим відповідачем видаткової накладної №КН-0000427 від 14.04.2016 на партію товару свідчить про те, що поставка партії то вару вважається виконаною позивачем.

Разом з тим, судом встановлено, що видаткова накладна №КН-0000427 від 14.04.2016 не містить в собі посилання на договір купівлі-продажу №02/12/К від 02.12.2015, а підставою поставки у ній визначний - Рахунок-фактура №КН-0000389 від 08.04.2017. У вказаному Рахунку-фактурі підставою поставки вказане - Замовлення №КН-0000389 від 08.04.2016. У судовому засіданні 05.04.2017 представник позивача пояснив суду, що замовлення, на підставі якого був виписаний рахунок-фактура здійснювалося в усній формі.

Представник першого відповідача у судовому засіданні не заперечував факт поставки товару та отримання товару першим відповідачем, втім заперечував поставку товару у рамках спірного договору та зазначав, що поставка відбувалась за видатковою накладною.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, фактичні обставини справи, дають підстави суду дійти висновку, що поставка товару відбувалась не на умовах спірного договору купівлі-продажу №02/12/К від 02.12.2015, а на підставі видаткової накладної №КН-0000427 від 14.04.2016, оскільки вказана накладна та рахунок-фактура №КН-0000389 від 08.04.2016 не мають жодного ідентифікування щодо договору.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Станом на момент розгляду справи, перший відповідач заборгованість повністю не оплатив та не надав доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару на суму 144661,72 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3753,19 грн. 3% річних та 2010,60 грн. інфляційного збільшення, нарахованих за період з 01.05.2016 по 08.02.2016.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Судом за допомогою інформаційно-пошукової системи (ІПС) "Законодавство" здійснений перерахунок 3% річних та інфляційних, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України (претензія від 16.09.2016), та суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з першого відповідача 13417,42 грн. інфляційних з вересня 2016 по лютий 2017 та 1750,80 грн. 3% річних за період з 24.09.2016 по 08.02.2017.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, зокрема, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Відповідне клопотання позивача суду подано не було, а тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у розмірі 2010,60 грн., як просить позивач.

В задоволенні позовних вимог про стягнення 198680,52 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 26649,77 грн. неустойки, 32932,34 грн. збитків, суд відмовляє, оскільки позивачем останні суми заявлені до стягнення на підставі п. п. 8.4.1, 4.3, 4.4, 4.5, 8.4.2 договору, а суд дійшов висновку, що що поставка товару відбувалась не на умовах спірного договору купівлі-продажу №02/12/К від 02.12.2015, а на підставі видаткової накладної №КН-0000427 від 14.04.2016, оскільки вказана накладна та рахунок-фактура №КН-0000389 від 08.04.2016 не мають жодного ідентифікування щодо договору.

Крім того, 03.03.2016 між позивачем та другим відповідачем був укладений договір поруки №03-12-2015-КП-А, відповідно до умов якого другий відповідач поручився перед позивачем за виконання усіх грошових зобов'язань, що виникли або виникнуть у майбутньому по договору купівлі-продажу №02/12/К від 02.12.2015, укладеному між позивачем та першим відповідачем.

Відповідно до п. 5.1 договору поруки, порука припиняється 31.12.2016.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Отже, договір поруки, на якому ґрунтуються позовні вимоги позивача по цій справі до другого відповідача, припинив свою дію 31.12.2016 на підставі пункту 5.1 договору поруки та на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, після чого позивач (кредитор) втратив своє право вимоги до другого відповідача як до поручителя за цим договором поруки.

Відповідно до ч. 7 статті 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Розглянувши клопотання першого відповідача про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області, суд відхиляє його, оскільки відповідно до ст. 15 ГПК України, справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Згідно ст. 17 ГПК України, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал АГ" - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корал АГ" (69095, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37778688) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кентавр плюс" (61123, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 33607805) - 144661,72 грн. основного боргу, 2010,60 грн. інфляційних з вересня 2016 по лютий 2017, 1750,80 грн. 3% річних за період з 24.09.2016 по 08.02.2017 та 2226,35 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альдар" - відмовити.

В решті позову - відмовити.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 06.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_3