Ухвала

від 04.04.2017 по справі 810/4202/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4202/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Головбудсервіс-К на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Головбудсервіс-К до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Головбудсервіс-К звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.07.2015 № 565-23;

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.07.2015 № 35.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржувану постанову скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області на підставі висновків акту перевірки від 25.07.2014 № 692/22-4/34427305 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Головбудсервіс - К (код за ЄДРПОУ 34427305) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Сібол (код за ЄДРПОУ 37265968), за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення від 26.08.2014 № 0000852204; на підставі висновків акту перевірки від 29.12.2014 № 78/22-4/34427305 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Головбудсервіс - К (код за ЄДРПОУ 34427305) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Софтпро-Технолоджі за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та з ПМП Домінанта за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.01.2015 № 0000122204; на підставі висновків акту перевірки від 18.02.2015 № 235/22-4/34427305 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Головбудсервіс - К (код за ЄДРПОУ 34427305) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПМП Домінанта (код ЄДРПОУ 20245896) та ТОВ Барій Стандарт (код ЄДРПОУ 38858360) за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.03.2015 № 0000432204.

З наданих відповідачем Корінців рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу вбачається, що податкове повідомлення - рішення від 26.08.2014 № 0000852204 було отримане позивачем 02.09.2014 (а.с. 44-45); податкове повідомлення - рішення від 22.01.2015 № 0000122204 було отримане позивачем 27.01.2015 (а.с. 47); податкове повідомлення - рішення від 06.03.2015 № 0000432204 було отримане позивачем 11.03.2015 (а.с. 49).

Враховуючи той факт, що ТОВ Головбудсервіс-К не було оскаржено зазначені податкові повідомлення - рішення та не сплачено вказані в них суми грошових зобов'язань у строк визначений діючим законодавством, а саме протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України), відповідачем надіслано на адресу позивача податкову вимогу від 23.07.2015 № 565-23 на загальну суму 507 300,17, яка отримана позивачем 18.08.2015 (а.с. 51) та рішення про опис майна у податкову заставу від 23.07.2015 № 35.

Не погоджуючись з винесеною вимогою та прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем не надано доказів сплати суми пені, яка нарахована за невчасну сплату суми податкового боргу в частині грошових зобов'язань (боргу) за податковими повідомленнями - рішеннями, що залишені судом в силі (від 26.08.2014 № 0000852204, від 22.01.2015 № 0000122204), то станом на день прийняття рішення по даній справі за позивачем обліковується податковий борг, а тому податкова вимога не може важатись такою, що є відкликаною. Також, суд першої інстанції зазначає, що оскільки позивачем не надано суду належних доказів сплати податкового боргу в повному обсязі, а саме в розмірі суми, що визначена в податковій вимозі, то майно позивача не може бути звільнене з податкової застави до моменту сплати суми боргу в повному обсязі, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що спірна податкова вимога від 23.07.2015 № 565-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 23.07.2015 № 35 є протиправними та підлягають скасуванню у зв'язку з тим, що податковий борг зазначений в податковій вимозі виник на підставі податкових повідомлень - рішень від 26.08.2014 № 0000852204, від 22.01.2015 № 0000122204, від 06.03.2015 № 0000432204, які оскаржені в судовому порядку, а тому, сума грошового зобов'язання за податковими повідомленями - рішеннями, вважається неузгодженою, а в такому випадку податкова вимога не виноситься.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством (пункт 54.3.1 даної статті); дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (пункт 54.3.2 даної статті); згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пункт 54.3.3 даної статті); рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (пункт 54.3.4. даної статті); дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (пункт 54.3.5. даної статті); результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пункт 54.3.6. даної статті).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Підпунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не було повідомлено суд першої інстанції (та у матеріалах справи відсутні докази) про оскарження податкових повідомлень - рішень від 26.08.2014 № 0000852204, від 22.01.2015 № 0000122204, від 06.03.2015 № 0000432204 в адміністративному порядку.

З наданих позивачем копій перших сторінок позовних заяв про оскарження податкових повідомлень - рішень, вбачається, що датою звернення до суду з позовними заявами про оскарження податкових повідомлень-рішень від 26.08.2014 № 0000852204, від 22.01.2015 № 0000122204, від 06.03.2015 № 0000432204 є 31.08.2015 (а.с. 18-20).

Крім того, з наданих копій ухвал Київського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі вбачається, що провадження за позовною заявою про оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.08.2014 № 0000852204 було відкрито 04.09.2015; за позовною заявою про оскарження податкового повідомлення-рішення від 22.01.2015 № 0000122204 було відкрито 13.10.2015, а за позовною заявою про оскарження податкового повідомлення-рішення від 06.03.2015 № 0000432204 було відкрито 02.09.2015. Тобто, вже після прийняття відповідачем 23.07.2015 спірної податкової вимоги.

Враховуючи той факт, що позивач не оскаржував на момент винесення податкової вимоги ні в адміністративному, ні в судовому порядку вказані податкові повідомлення-рішення, що були отримані ним 02.09.2014, 27.01.2015, 11.03.2015, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було правомірно та на законних підставах прийнято податкову вимогу.

Стосовно доводів апелянта щодо права оскаржити податкові повідомлення - рішення протягом 1095 днів, протягом яких сума грошового зобов'язання за таким рішенням вважається неузгодженою, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В той же час, як вбачається зі змісту статті 102 Податкового кодексу України та листа Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 № 203/11/13-11, даною статтею врегульовано питання тривалості строку (давності) звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення - рішення, що становить 1095 днів.

Таким чином, що слід розрізняти поняття строку позовної давності для оскарження податкового повідомлення - рішення (1095 днів з дня отримання такого рішення) та строку протягом якого податкова заборгованість важається неузгодженою (10 днів з дня отримання такого рішення, але у разі якщо його не оскаржено).

Отже, колегія суддів вважає, що сума грошового зобов'язання станом на час винесення податкової вимоги Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 23.07.2015 № 565-23 була узгодженою.

Стосовно прийнятого рішення про опис майна у податкову заставу від 23.07.2015 № 35, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88 Податкового кодексу України).

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу встановлено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1); несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2).

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Таким чином, оскільки станом на 23.07.2015 (день прийняття спірного рішення) за позивачем обліковувався податковий борг, то колегія суддів приходить до висновку, що рішення Ірпінської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про опис майна у податкову заставу від 23.07.2015 № 35 прийняте у відповідності до норм чинного законодавства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що за результатами судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 26.08.2014 № 0000852204, від 22.01.2015 № 0000122204, від 06.03.2015 № 0000432204 прийняті рішення, які набрали законної сили, не береться колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатом розгяду позовної заяви ТОВ Головбудсервіс-К до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 26.08.2014 № 0000852204 Київським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 11.11.2015 у справі 810/4211/15, якою відмовлено в задоволені позовних вимог та яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016.

За результатом розгяду позовної заяви ТОВ Головбудсервіс-К до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 22.01.2015 № 0000122204 Київським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 23.12.2015 у справі 810/4980/15, якою відмовлено в задоволені позовних вимог та яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016.

Колегія суддів звертає увагу, що вказані рішення судів, ТОВ Головбудсервіс-К не оскаржувались в касаційному порядку, а суми грошових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями сплачені ТОВ Головбудсервіс-К на підтвердження чого надано платіжні доручення від 13.05.2016 № 82 на суму 108 500 грн., від 27.05.2016 № 94 на суму 80 000 грн., від 29.06.2016 № 118 на суму 80 000 грн., від 26.07.2016 № 141 на суму 76 010 грн., що в загальній сумі становить 344 510 грн. (а.с. 71-74)

Також, колегія суддів зазначає, що за результатом розгяду позовної заяви ТОВ Головбудсервіс-К до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 06.03.2015 № 0000432204 Київським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 01.10.2015 по справі № 810/4220/15, якою задоволено позовні вимоги в повному обсязі та яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2016 касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області повернуто скаржнику.

Таким чином, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2016 станом на день розгляду даної справи набрала законної сили.

Відповідно до пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (підпункт 60.1.1 вказаного пункту); контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (підпункт 60.1.2 вказаного пункту); контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (підпункт 60.1.3 вказаного пункту); рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.4 вказаного пункту); рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (підпункт 60.1.5 вказаного пункту).

Згідо з пунктом 60.2 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 Податкового кодексу України).

Як вбачається зі змісту спірної податкової вимоги, станом на 22.07.2015 сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 107 779, 26 грн., у тому числі з податку на додану вартість за основним платежем 327 183,89 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 144 370,00 грн. та пеня 35 746, 28 грн.) усього 507 300,10 грн. (а.с. 5).

З наданих позивачем платіжних доручень, вбачається, що ТОВ Головбудсервіс-К сплачено суму у розмірі 344 510 грн., що дорівнює сумам грошових зобов'язань, які вказані в податкових повідомленнях - рішеннях від 26.08.2014 № 0000852204, від 22.01.2015 № 0000122204.

Крім того, судовим рішенням по справі № 810/4220/15 скасовано податкове повідомлення від 06.03.2015 № 0000432204, сума грошового зобов'язання за яким також увійшла до суми податкової вимоги.

Водночас, позивачем не надано доказів сплати суми пені, яка нарахована за невчасну сплату суми податкового боргу в частині грошових зобов'язань (боргу) за податковими повідомленнями - рішеннями, що залишені судом в силі (від 26.08.2014 № 0000852204, від 22.01.2015 № 0000122204), у зв'язку з чим, станом на день прийняття рішення по даній справі за позивачем обліковується податковий борг, а тому податкова вимога не може важатись такою, що є відкликаною.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 93.1 статті 93 Податкового кодексу України майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу в установленому законодавством порядку (підпункт 93.1.1 вказаного пункту); визнання податкового боргу безнадійним (підпункт 93.1.2 вказаного пункту); набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства (підпункт 93.1.3 вказаного пункту); отримання платником податків рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження (підпункт 93.1.4 вказаного пункту).

Враховуючи той факт, що позивачем не надано суду належних доказів сплати податкового боргу в повному обсязі, а саме в розмірі суми, що визначена в податковій вимозі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанці дійшов до вірного висновку, що майно позивача не може бути звільнене з податкової застави до моменту сплати суми боргу в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Головбудсервіс-К залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2016 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 06.04.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.