Ухвала

від 06.04.2017 по справі 495/9515/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 495/9515/15-а

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Шевчук Ю.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Градовського Ю.М., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-11 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-11 , -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення управління Пенсійного фонду України в м. Білгород-Дністровському та Білгород-Дністровському районі Одеської області Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії №22 від 11 листопада 2015 року.

Також зобов'язав Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України призначити, нарахувати та виплатити з 28 липня 2015 року ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах, згідно п. 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та п. б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю ПМК-11 (далі - ТОВ ПМК-11 ) ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням при її ухваленні норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

У суді апеляційної інстанції, представник позивача заперечувала проти задоволення апеляції, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Інші учасники судового процесу в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, належним чином сповіщені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці позивач з 13 листопада 1981 року прийнятий майстром ПМК-318 та звільнений з цієї посади 24 березня 1986 року.

25 березня 1986 року позивач переводом прийнятий в ПМК-13 на посаду майстра, яка в подальшому була перейменована в ПМК-11.

01 вересня 1994 року позивача звільнено за власним бажанням.

28 липня 2015 року позивач, вважаючи, що він має необхідний пільговий стаж за Списком №2, звернувся до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд) із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, надавши при цьому, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, без номера та дати (а.с.5, 6).

У даній довідці, з посиланням на відповідні накази, зазначено наступне.

Позивач працював повний робочий день в ПМК-318 з 13 листопада 1981 року (наказ № 91-к від 13.11.1981 року) по 24 березня 1986 року на посаді майстра.

Потім позивач був звільнений 24 березня 1986 року (наказ № 36) та прийнятий 25 березня 1986 року переводом в ПМК-13 (наказ № 2) на посаду майстра, (з 01.03.1988 року ПМК-13 перейменовано в ПМК-11, наказ № 32 від 28.02.1988 року).

Звільнений позивач з ПМК-11 за власним бажанням 01 вересня 1994 року (наказ № 24-п від 01.09.1994 року).

Також у даній довідці вказано, що за період з 13 листопада 1981 року по 31 грудня 1991 року позивач виконував обов'язки за посадою майстра, що передбачено Списком №2, розділ 29 Будівництво будівель та споруд, підрозділ б , інженерно-технічні робітники. Підстава: Постанова Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.

За період з 13 листопада 1981 року по 31 грудня 1991 року стаж складає 10 років 1 місяць 18 днів. Підстава для видачі: картка форми П-2, книги наказів.

06 листопада 2015 року представниками Пенсійного фонду було проведено перевірку достовірності та обґрунтованості видачі ТОВ ПМК-11 вищезазначеної довідки.

У ході проведення даної перевірки, представниками Пенсійного фонду не були встановлені документи, зокрема, накази, що зазначалися у наданій довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній.

Результати перевірки зафіксовані відповідним актом №1502 від 06 листопада 2015 року (а.с.49).

11 листопада 2015 року Пенсійний фонд прийняв рішення № 22 Про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії та відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу (а.с.4).

До суду апеляційної інстанції представником позивача на підтвердження факту роботи ОСОБА_2 майстром у спірний період та достовірності видачі довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній надано наступні докази:

- історичну довідку, складену начальником ПМК-11 ОСОБА_4, яка свідчить про те, що відомості нарахування заробітної плати за 1978-1996 роки надійшли до архіву 30 вересня 2011 року. Також вказано, що напрями використання документальної інформації фонду - надання архівних довідок про трудовий стаж і нарахування заробітної плати (а.с.132);

- архівну довідку №114 від 17 лютого 2017 року, згідно якої ОСОБА_2 прийнято на роботу майстром в ТОВ ПМК-11 з 13 листопада 1981 року, а з січня 1992 року переведено виконробом.

В якості підтвердження вказаних фактів зазначені книги нарахування заробітної плати за 1981, 1992 та 1994 роки (а.с.127).

Також представником позивача надано архівну довідку №115 від 17 лютого 2017 року, яка підтверджує, що у книгах нарахування заробітної плати працівникам та службовцям ТОВ ПМК-11 за 1981-1991 роки існують відомості про заробітну плату ОСОБА_2 у якості майстра та за 1992-1994 роки - у якості виконроба (а.с.135).

Скасовуючи спірне рішення, зобов'язуючи відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з записами у трудовій книжці та відповідно до уточнюючої довідки підприємства ТОВ ПМК-11 , ОСОБА_2 дійсно працював на посаді майстра, що відноситься до Списку №2, у зв'язку з чим, має право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Поряд з цим, суд першої інстанції вважав, що відповідач проявив бездіяльність, не проявивши ініціативи щодо надання допомоги позивачу в отриманні документів, які підтверджують наявний трудовий стаж для призначення пенсії за відсутності відповідних записів у трудовій книжці.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на призначення пільгової пенсії, враховуючи наступне.

Пунктом б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1788) передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Частина 5 ст. 13 Закону №1788 встановлює, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, передбачений законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно ст. 100 Закону №1788 особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пільговий стаж позивача, який не визнається відповідачем складається з періоду - 13 листопада 1981 року по 31 грудня 1991 року.

У цей період була чинна Постанова Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173, якою був затверджений Список №2 виробництв, цехів, професій та посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах.

Розділ ХХІХ цього Списку передбачав роботу майстра.

Статтею 62 Закону №1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (далі - Порядок підтвердження), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до статті 101 Закону № 1788, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону № 1788 має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала зі шкідливими і важкими умовами праці.

Як свідчать матеріали справи позивачем надано необхідний перелік документів, які підтверджують його право на призначення пільгової пенсії.

Також зі сторони підприємства надано ОСОБА_2 довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, яка підтверджує пільговий стаж позивача.

Водночас в апеляційній скарзі ТОВ ПМК-11 наполягає на тому, що воно не видавало ОСОБА_2 довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній (без дати та без вихідного номера), яку ОСОБА_2 подав до Пенсійного фонду.

Дане твердження, на думку апелянта, підтверджується наданою довідкою від 24 листопада 2016 року за підписом директора ОСОБА_4 (а.с.84).

Апелянт наголошує, що не володіє будь-якою документацією щодо трудової діяльності ОСОБА_2 в ТОВ ПМК-11 на посаді майстра в період часу з 13 листопада 1981 року по 31 грудня 1991 року і в нього відсутній акт про передачу на збереження до архіву кадрової та бухгалтерської документації (а.с.84).

Отже, на його думку, довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, на яку послався суд першої інстанції, не є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки складена та завірена за невідомих обставин та невідомими особами.

Колегія суддів, проаналізувавши дані доводи та вивчивши матеріали справи, не може погодитися з ними з наступних підстав.

ОСОБА_2 для підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії надавав багато разів, за вимогою Пенсійного фонду, різні варіанти довідок про підтвердження трудового стажу, які були підписані керівником підприємства та посадовими особами.

Надання різних варіантів довідок було викликано тим, що органи Пенсійного фонду не задовольняв зміст цих довідок і вони постійно робили на них виправлення (а.с.128-131, 133-134).

Відсутність самих наказів про прийняття на роботу позивача майстром, його переведення та звільнення з цієї посади, які зазначені в довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії не може позбавляти його права на соціальний захист, оскільки такі відомості містяться в трудовій книжці, яка підтверджує трудовий стаж, а надані ОСОБА_2 первинні документи підтверджують пільговий характер його роботи.

Отже, суд критично відноситься до вказаних доводів апелянта, оскільки матеріалами справи підтверджується пільговий стаж роботи позивача.

До того ж апелянтом вказано, що головний бухгалтер ОСОБА_5 та начальник відділу кадрів Мойсеєва, які також підписали довідку, не працюють на підприємстві на вказаних посадах більше ніж 10 років.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що даний факт взагалі нічим не підтверджено, адже відсутні накази про призначення на ці посади інших осіб, які виконували дані повноваження.

Відповідно до ст. 83 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів вважає, що всебічне, повне, об'єктивне та безпосереднє дослідження наявних у справі доказів є базою для формування внутрішнього переконання і об'єктивним критерієм для його перевірки.

Так, оцінивши наявні докази з позиції їх достатності та взаємозв'язку, а саме узгодженості між собою, колегія суддів віддає пріоритет доказам, що надані позивачем та його представником, оскільки вважає їх достовірними.

Достовірність доказу - це рівень його правдивості, тобто рівень довіри до нього зі сторони суду.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відповідно до вимог ст. 200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ПМК-11 - залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Ю.М. Градовський

суддя І.П. Косцова