Ухвала

від 31.03.2017 по справі 144/1307/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

31 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., розглянувши заяву приватного підприємства ЗІС про перегляд Верховним Судом України рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства ЗІС , третя особа - відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі Вінницької області, про визнання зміни (доповнення) до договорів оренди землі недійсними,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову: визнано недійсними зміни (доповнення) до договорів оренди землі, зареєстрованих 9 серпня 2006 року за № 040685000216 та № 040685000217, укладені 7 травня 2010 року між приватним підприємством ЗІС (далі - ПП ЗІС ) та ОСОБА_4, зареєстровані Теплицьким районним відділом Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 травня 2010 року № 041005900302 та № 041005900302. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року касаційну скаргу ПП ЗІС відхилено, рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29 серпня 2016 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судового рішення ПП ЗІС порушує питання про скасування ухвалених у справі рішень суду апеляційної та касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з передбачених пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підстав, - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Для прикладу наявності зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ПП ЗІС посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку про те, що оспорювані зміни (доповнення) до договорів оренди були укладені з порушенням вимог діючого законодавства щодо наявності вільного волевиявлення позивача на укладення правочину, що є підставою для визнання його недійсним на підставі статті 215 ЦК України .

Разом з тим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року, на яку посилається заявник як на приклад неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, суд касаційної інстанції скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди землі недійсним, дійшов висновку про наявність волевиявлення позивача на укладення договору оренди.

Отже, у справах наявні різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

За викладених обставин вважати заяву ПП ЗІС обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства ЗІС , третя особа - відділ Держгеокадастру у Теплицькому районі Вінницької області, про визнання зміни (доповнення) до договорів оренди землі недійсними до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Н.П. Лященко В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук