Рішення

від 04.04.2017 по справі 161/17893/16-ц

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/17893/16-ц

Провадження № 2/161/469/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді - Івасюти Л.В.

при секретарі Заболотько Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29.12.2016 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи позов тим, що 25 березня 2016 року між ним та відповідачем було досягнуто домовленості про надання ОСОБА_2 позики в сумі 1800 (одна тисяча вісімсот) євро. Зазначені кошти відповідач повинна була йому повернути до 05 квітня 2016 року. Укладення договору позики та передача ним коштів стверджується письмовою розпискою, складеною та власноруч написаною ОСОБА_2 при отриманні від нього коштів. Проте після спливу обумовленого між ними терміну повернення позики, відповідач коштів йому не повернула, при цьому обіцяючи повернути борг писала додатково розписки від 15.09.2016 року та від 14.11.2016 року, а також направляла СМС- повідомлення на його мобільний телефон 29.06.2016 року та 11.08.2016 року з приводу повернення позики. Він двічі пред'являв їй письмові вимоги про повернення боргу від 05 травня 2016 року та від 05 вересня 2016 року, які залишені без задоволення. Минуло дев'ять місяців, проте зобов'язання щодо повернення коштів залишається невиконаним.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд стягнути в його користь із ОСОБА_3 50 348грн. боргу за договором позики, що еквівалентно 1800євро, станом на день подачі позову до суду, та судові витрати по справі.

Позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Судом встановлено, що 25 березня 2016 року ОСОБА_3 взяла в борг у ОСОБА_1кошти в розмірі 1800 євро, які зобов'язалась повернути до 05 квітня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження вищевказаної домовленості між сторонами, та укладення договору позики, відповідачем ОСОБА_3 була написана та власноручно підписана розписка позивачу ОСОБА_1

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вимоги про повернення боргу відповідач зобов'язалась повернути позивачу отриману позику до 05 квітня 2016 року.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що незважаючи на вищенаведене, відповідач кошти до даного часу за договором позики не повернула позивачу, таким чином, умови договору не виконала.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином з відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як слідує із змісту ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки, в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач, станом на день розгляду справи, свої зобов'язання за договором позики, в обумовлений сторонами термін, не виконала, а отже зобов'язана повернути позивачу суму боргу за договором позики . .

Станом на день подання позову (29.12.2016р.), офіційний курс євро до гривні, встановлений Національним банком України, становить 2797,1574 грн. за 100 євро. Таким чином, ціна позову визначається в сумі 50348, 00грн. з розрахунку: 1800 х 2797.1574/100 грн.

Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума заборгованості, яку слід стягнути з відповідача в користь позивача за договором позики становить 50348, 00грн.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Оскільки рішення постановлено на користь позивача, тому його вимога щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат також підлягає до задоволення .

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 599, 1046-1047 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 50348,00 грн. (п'ятдесят тисяч триста сорок вісім гривень 00 копійок), та 551,20грн. (п'ятсот п'ятдесят однієї гривні 20 копійок) судових витрат по справі .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду Л.В.Івасюта