Рішення

від 03.04.2017 по справі 392/1663/16-ц

МАЛОВИСКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 392/1663/16-ц

Провадження № 2/392/184/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Кратка Д.М., із участю секретаря судового засідання Касьян З.А., представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно за заповітом. У своєму позові позивач просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно - земельну ділянку, кадастровий номер: 3523185200:02:001:0187, загальною площею 6,51 га., що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області та належала померлій 24 квітня 2004 року ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 001653 виданого на підставі розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації від 21 березня 2002 року № 80-р, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 9272.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовувала тим, що 24 квітня 2004 року померла громадянка ОСОБА_4, яка при житті на випадок своєї смерті залишила заповіт від 08 лютого 2001 року, відповідно якому заповіла належну їй земельну частку (пай) у ВАТ Ташлицьке , згідно Сертифікату серії РН № 398561 від 03 квітня 1996 року за № 148-р, розміром 7,40 га. виданого головою Маловисківської районної державної адміністрації від 20 грудня 2000 року.

В подальшому позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. Проте, їй було відмовлено з тих підстав, що спадкоємець є сторонньою особою до заповіту, оскільки заповіт посвідчено на право на земельну частку пай, однак вже є виділена земельна ділянка згідно державного акту на право приватної влансості на землю, у зв язку із чим позивач змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

В судовому засідання позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили задовільнити позов, з підстав викладених у ньому.

Від представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради Маловисківського району надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, у якій вони також зазначають, що визнають пред явлені до них позовні вимоги (а.с. 28, 33, 48).

Відповідно до частини 4 статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд дійшов обґрунтованого висновку, що визнання позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

08 лютого 2001 року ОСОБА_4, було складено заповіт, посвідчений Другою Дніпродзержинською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області, реєстровий № 519, згідно якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіла належне їй майнове право на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 398561, на земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель ВАТ Ташлицьке розміром 7,40 га., виданого на підставі розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 20 грудня 2000 року (а.с. 6).

24 квітня 2004 року померла громадянка ОСОБА_4, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть (а.с. 5).

Відповідно до відомостей наданих Маловисківською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області після смерті ОСОБА_4, яка померла 24 квітня 2004 року, була заведена спадкова справа, що підтверджується Інформаційними довідками зі Спадкового реєстру та матеріалами спадкової спарви.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких інших спадкоємців, які б прийняти або бажали прийняти спадщину, що залишилася після смерті померлої ОСОБА_4, окрім позивача.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 001653 ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,51 га., кадастровий номер: 3523185200:02:001:0187, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області (а.с. 7).

Відповідно до ОСОБА_5 у Маловисківському районі ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15 березня 2017 року Державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 001653 на земельну ділянку кадастровий номер: 3523185200:02:001:0187 був виданий на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 398561.

У відповідності до частини 1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України). Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Відповідно до статтей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування серед іншого зазначається, що Справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК ( 435-15 ). Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частина 1 статті 1220 ЦК України встановлює, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Стаття 1218 ЦК України встановлює, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Приписами статті 12 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що оформлення державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості). Власнику однієї чи більше земельної частки (паю) в межах земель, що перебувають у користуванні одного сільськогосподарського підприємства, видається один державний акт на право власності на земельну ділянку.

З огляду на приписи Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , Земельного кодексу України, суд вважає, що ОСОБА_4 за життя реалізувавши своє право на одержання у власність земельної ділянки та виділення в натурі земельної частки (паю), права на землю, яке у неї було згідно сертифікату серії РН № 398561 від 03 квітня 1996 року було перетворено у чітко визначене майно - земельну ділянку виділену в натурі, після видачі Державного акту на право приватної власності на землю .

Згідно частини 1 статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частина 1 статті 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст.ст. 57- 60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні достовірно встановлені обставини, які доводять, що на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 398561 на ім я ОСОБА_4, останній після виділення на його підставі земельної ділянки в натурі було Державний акт на право приватної власності на землю серії І-КР № 001653 на земельну ділянку кадастровий номер: 3523185200:02:001:0187 та право позивача одержави у власність вказану земельну ділянку, що залишилася після смерті ОСОБА_4.

Враховуючи вище наведене суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є законними та обгрунтованими, і такими, що підялагють задоволенню.

Вирішуючи питання як розподілити між сторонами судові витрати, у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України, суд виходить з наступного.

В чатина 1 статті 88 ЦПК України серед іншого зазначається, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторонни понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Проте, суд вважає, що спірні правовідносини виникли не з вини відповідача і він прав позивача не порушував, у зв язку із чим суд вважає, що судові витрати пов язані із розглядом справи необхідно залишити по фактично понесеним.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212 -215, 218, 222, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.

В порядку спадкування за заповітом після смерті - ОСОБА_4, яка померла 24 квітня 2004 року, визнати за ОСОБА_2 ю Миколавною, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1), право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 3523185200:02:001:0187, загальною площею 6,51 га., що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області та належала померлій 24 квітня 2004 року ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-КР № 001653 виданого на підставі розпорядження Маловисківської районної державної адміністрації від 21 березня 2002 року № 80-р, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 9272.

Судові витрати залишити по фактично понесеним.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складений 07 квітня 2017 року.

Суддя Д.М. Кратко