Рішення

від 06.04.2017 по справі 420/993/16-ц

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 06.04.2017

ЄУ № 420/993/16-ц

Провадження №2/420/17/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Cтеценко О.С.,

за участю секретаря Рожкової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Транстехсервіс Автограунд про захист прав споживачів, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом (уточненим 25.10.2016) до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір майнового лізингу №758024 від 11.11.2015, укладений між ним та відповідачем, та стягнути з відповідача на його користь сплачений авансовий платіж згідно умов договору майнового лізингу №758024 від 11.11.2015 у сумі 100000 грн. та сплачену вартість фінансування у сумі 40000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.11.2015 між ним та ТОВ "Транстехсервіс Автограунд укладено договір фінансового лізингу №758024, згідно умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у його користування сільськогосподарський трактор МТЗ-82.1.26, повна вартість якого складає 200000 грн., а він зобов'язувався сплачувати лізингові та інші платежі по договору. Того ж дня на виконання умов договору ним було здійснено перерахунок грошових коштів у сумі 40000 грн. як оплату вартості фінансування на розрахунковий рахунок відповідача. 18.11.2015 ним було здійснено перерахунок грошових коштів в сумі 100000 грн. як авансову оплату на розрахунковий рахунок відповідача. При укладенні договору сторони домовилися, що трактор буде доставлено за місцем проживання позивача протягом 10 днів з моменту укладення договору. Вважає, що під час попередніх переговорів представником компанії його було введено в оману щодо умов виконання договірних зобов'язань. В подальшому, ознайомившись з текстом договору, зокрема п. 5.1, він дізнався, що предмет договору - трактор МТЗ передається у його користування протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмету лізингу. Дані платежі були сплачені ним у повному обсязі, строк передачі предмету договору уже сплив, однак до теперішнього часу трактор він так і не отримав. Крім того, даний договір лізингу не був посвідчений нотаріально, що, на його думку, є підставою для визнання його недійсним.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, на уточнених позовних вимогах наполягають, у разі неявки представника відповідача не заперечують проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача, який про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у судове засідання повторно не з'явився, до суду повернулися конверти з рекомендованими повідомленнями з позначками за закінченням терміну зберігання .

За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін у справі на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов до такого.

Судом встановлено, що 11 листопада 2015 року між позивачем, ОСОБА_1, та відповідачем, лізинговою компанією ТОВ Транстехсервіс Автограунд , було укладено договір майнового лізингу № 758024 (далі - договір), що підтверджується копією договору (а.с. 8-13).

Відповідно до пунктів 2.1., 3.1. договору, лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах майнового лізингу у користування сільгосп трактор МТЗ -82.1.26, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу і сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.2.2. договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) згідно з Графіком сплати лізингових платежів та починається з дати підписання сторонами Акту приймання -передачі предмету лізингу за формою, встановленою лізингодавцем.

Згідно п.3.2. договору вартість предмета лізингу на момент укладення даного договору та розмір авансового платежу вказується в Додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з Додатку №1 (а.с.11) та специфікації (а.с.16) до договору майнового лізингу №758024 від 11.11.2015, вартість предмету лізингу становить 200000 грн., авансовий платіж -100000 грн., щомісячний платіж -8333,33 грн., вартість фінансування 40000 грн., комісія за передачу (3%) -6000 грн. (а.с.14).

Згідно п.4.1. договору лізингодавець зобов'язаний передати у користування і володіння лізингоодержувача предмет лізингу в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п.5.1. договору предмет лізингу передається у користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу та комісії за передачу предмету лізингу.

Згідно п.5.2 договору лізингоодержувач має право сплачувати авансовий платіж впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного договору платежами, визначеними лізингодавцем залежно від вартості предмет лізингу в додатку №1 до договору, який є його невід'ємною частиною, та розрахований по формулі, визначеній в п.8.2.2 даного Договору. Авансовий платіж не можу бути сплачений повністю лізингоодержувачем до сплати вартості фінансування.

Як вбачається з п.7.1. -7.2. договору, він вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання зобов'язань сторонами, але не більше 76 календарних місяців з моменту підписання договору. Строк лізингу починається з дати передачі та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акту приймання -передачі предмета лізингу та в останню дату платежу, зазначену в Додатку №2 до цього договору (а.с.15), якщо інше не передбачено умовами додаткових угод до даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2015 позивачем на виконання умов договору лізингу на рахунок відповідача був сплачений перший платіж (оплата вартості фінансування) в сумі 40000 грн., що підтверджується квитанцією від 11.11.2015 №ПН279331 (а.с.18).

18.11.2015 ОСОБА_1 перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж за договором лізингу у сумі 100000 грн., що підтверджується квитанцією №93 від 18.11.2015 (а.с.19).

Судом встановлено, що акт приймання -передачі сторонами не складався, а предмет лізингу (трактор МТЗ -82.1.26) позивачу передано не було.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України Про фінансовий лізинг .

Положеннями ст. 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Отже договір №758024 від 11.11.2015, укладений сторонами у справі є договором фінансового лізингу.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу): розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг ).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору найму (оренди) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно ч. 4 ст. 203 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, укладений за участю фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню у силу приписів ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.ст. 799, 806 ЦК України. У разі недодержання цієї вимоги такий договір вважатиметься нікчемним з огляду на приписи ч.1 ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що згідно з ч. 4 ст. 203 , ч. 1, 2 ст. 215 , ч. 1 ст. 220 ЦК України спірний договір є недійсним, оскільки він укладений з недотриманням форми укладення правочину.

Аналогічної правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 16.12.2015 у справі №6-2766цс15, у постанові від 11.05.2016 у справі №6-65цс16, які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для суду при вирішенні даної справи.

З огляду на викладене, враховуючи недотримання встановленої законом нотаріальної форми для укладення договору та порушення нормами договору фінансового лізингу вимог ЦК України, Закону України Про фінансовий лізинг , Закону України Про захист прав споживачів , суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору фінансового лізингу, укладеного між позивачем та відповідачем, недійсним.

Статтею 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Оскільки позивачем на виконання договору фінансового лізингу було сплачено платіж на рахунок ТОВ Транстехсервіс Автограунд в загальному розмірі 140000 грн., а транспортний засіб позивач так і не отримав, то передані відповідачу кошти повинні бути повернуті позивачу.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1400 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88, 169, 197, 209, 213-215, 223, 224-233 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Транстехсервіс Автограунд про захист прав споживачів, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів задовольнити.

Визнати договір майнового лізингу №758024, укладений 11 листопада 2015 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Транстехсервіс Автограунд , недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транстехсервіс Автограунд , код ЄДРПОУ 24141099, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 22485907537, сплачений авансовий платіж згідно умов договору майнового лізингу №758024 від 11.11.2015 у розмірі 10000 грн. та сплачену вартість фінансування у розмірі 40000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Транстехсервіс Автограунд , код ЄДРПОУ 24141099, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 22485907537, судовий збір у розмірі 1400 грн. (одна тисяча чотириста) грн.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.С. Стеценко