Рішення

від 03.04.2017 по справі 638/20879/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/790/446/17 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 638/20879/13-ц   ОСОБА_1

Категорія: договірні Доповідач - Швецова Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: Швецової Л.А.,

Суддів: Бровченка І.О., Яцини В.Б.,

За участі секретаря: Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Дзержинського  районного суду м. Харкова від 04 вересня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ПАК СЕРВІС», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Енергоспецбуд» про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ПАТ «ОСОБА_5 Дніпро», з урахуванням уточнень, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ТОВ «УКР-ПАК Сервіс», третя особа ТОВ фірма «Енергоспецбуд» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначав, що 08 лютого 2008 року між ПАТ «ОСОБА_5 Дніпро» та ТОВ фірма «Енергоспецбуд» був укладений Кредитний договір №08/02/2012-КЛВ з подальшими змінами і доповненнями в редакції Договору №1 від 28.01.2013 року про зміни до Кредитного договору №08/02/2012-КЛВ від 08.02.2012 року, згідно з яким відповідачу 14.02.2012 року була відкрита кредитна лінія з лімітом кредитування у сумі 1 000 000 грн. За користування кредитом була встановлена процентна ставка у розмірі 22,5 % річних.

Факт надання кредиту у сумі 1 000 000 грн. підтверджується меморіальним ордером №К/516242 від 14.02.2012 року.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору позичальник відповідає  перед Банком за зобов’язання, що випливають з цього Договору майном, грошовими коштами та майновими правами, на які може бути звернено стягнення.

Однак, в порушення умов кредитного договору позичальник не здійснює погашення кредиту та сплату відсотків у строки та розмірах, встановлених кредитним договором.

В забезпечення виконання зобов’язань ТОВ фірма «Енергоспецбуд» перед позивачем були укладені договори поруки з подальшими змінами і доповненнями в редакції Договору №1 від 28.01.2013 року з ТОВ «УКР-ПАК СЕРВІС» та ТОВ фірма «Енергоспецбуд» №08/02/2012-П/1  від 08.02.2012 року, з ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Енергоспецбуд» №08/02/2012-П/2  від 08.02.2012 року та ОСОБА_4 та ТОВ фірма «Енергоспецбуд» №08/02/2012-П/3 від 08.02.2012 року.

Відповідно до зазначених Договорів поруки позичальник та поручителі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

В зв’язку з невиконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором загальна заборгованість за кредитним договором станом на 17.04.2015р. складає 2 228 021,60 грн. з яких: тіло кредиту 1 000 000 грн.; сума заборгованості по процентам 564 178,08 грн.; інфляція за кредитом 508 000 грн.; інфляція за процентами 215 843,52 грн.

Заочним рішенням Дзержинського  районного суду м. Харкова від 04 вересня 2015 року позов ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» до, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ТОВ «УКР-ПАК СЕРВІС» третя особа ТОВ фірма «Еенергоспецбуд» про стягнення заборгованості за кредитним задоволено.

Стягнуто солідарно з ТОВ «УКР-ПАК СЕРВІС», ОСОБА_2, ОСОБА_4, на користь ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» заборгованість за кредитним договором в сумі: тіло кредиту 1 000 000 грн., заборгованість по процентам 564 178,08 грн., інфляція за кредитом 508 000 грн., інфляція за процентами 215 843,52 грн., а всього 2 288 021,60) грн. 60 коп.

Стягнуто з ТОВ «УКР-ПАК СЕРВІС», ОСОБА_2, ОСОБА_4, на користь ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» сплачений судовий збір у сумі 3 654 грн.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 звернулась на це заочне рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначене заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро».

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначила, що суд першої інстанції неповністю з‘ясував обставини, що мають значення для справи.

ОСОБА_2 вказує, що вона не підписувала договору поруки № 08/02/2012-П/2 від 08 лютого 2012 року з ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро», підпис від імені відповідача виконана не відповідачем, а іншою особою, відповідач не підписував договір № 1 про зміну договору поруки № 08/02/2012-П/2 від 08 лютого 2012 року, від 28 січня 2013 року з ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро», підпис від імені відповідача виконана не відповідачем, а іншою особою.

ОСОБА_4 вказане рішення не оскаржував.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не виконано зобов’язання і не сплачено своєчасно суму заборгованості за кредитним договору, то є підстави для стягнення вказаних сум заборгованості з поручителів.

ОСОБА_2 з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 лютого 2008 року між ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» та ТОВ фірма «Енергоспецбуд» був укладений Кредитний договір №08/02/2012-КЛВ з подальшими змінами і доповненнями в редакції Договору №1 від 28.01.2013 року про зміни до Кредитного договору №08/02/2012-КЛВ від 08.02.2012 року, згідно з яким відповідачу 14.02.2012 року була відкрита кредитна лінія з лімітом кредитування у сумі 1 000 000 грн. За користування кредитом була встановлена процентна ставка у розмірі 22,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов’язань ТОВ фірма «Енергоспецбуд» перед позивачем були укладені договори поруки з подальшими змінами і доповненнями в редакції Договору №1 від 28.01.2013 року з ТОВ «УКР-ПАК СЕРВІС» та ТОВ фірма «Енергоспецбуд» №08/02/2012-П/1  від 08.02.2012 року, з ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Енергоспецбуд» №08/02/2012-П/2  від 08.02.2012 року та ОСОБА_4 та ТОВ фірма «Енергоспецбуд» №08/02/2012-П/3 від 08.02.2012 року.

Відповідно до зазначених Договорів поруки позичальник та поручителі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Строк виконання зобов’язання боржником ТОВ Фірма «Енергоспецбуд» 30.04.2013р. строк закінчення кредитного договору з урахуванням додаткових угод.

В договорах поруки питання строку кредиту, відсоткової ставки базової та підвищеної, строк процентів враховані. Укладені відповідні додаткові угоди до договорів поруки відповідно до додаткових угод до кредитного договору.

Згідно умов кредитного договору сплачувались тільки строкові проценти. Тіло кредиту боржник повинен повернути банку після закінчення дії кредитного договору.

Вимога банку про повернення боргу направлена боржнику та усім поручителям, згідно договорів, і які є відповідачами у цій справі 13 травня 2013 року.

В судовому засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не заперечував того факту, що з боржника на підставі рішення господарського суду було стягнуто суму заборгованості, однак жодної суми сплати по вказаному договору проведено не було.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності, частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання, якщо кредитор не предявить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобовязання не встановлено або встановлено моментом предявлення вимоги), якщо кредитор не предявить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування субєктивного права кредитора й субєктивного обовязку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом предявлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «предявлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

При цьому зазначене положення не виключає можливості предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобовязань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобовязаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобовязань поручителя.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються.

Оскільки договори поруки, укладені з відповдачами не містять посилання на конкретну дату з якою повязано закінчення їх строку дії необхідно виходити з того, що вимоги до поручителів за цими договорами можуть бути пред'явлені шляхом звернення до суду з позовною заявою протягом шести місяців від дня настання сторонами основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду Харківської області від 19 лютого 2015 року позо ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» до ТОВ «Енергоспецбуд» задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ «Енергоспецбуд на користь ПАТ «ОСОБА_3 Дніпро» заборгованість за кредитним договором № 08/02/2012-КЛВ від 08.02.2012 року у сумі 1918986,88 грн. та 38239,73 грн. судового збору.

Зазначене рішення ТОВ «Енергоспецбуд» не виконує, жодного платежу ними зроблено не було.

Така позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 23.05.2012 р. у справі № 6-33цс12, де зазначено, що умови договору поруки про його дію до повного припинення усіx зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст.251, ч.4 ст.559 ЦК України; тому, в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Установивши що договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя, слід вважати поруку припиненою на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред’явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Дзержинського  районного суду м. Харкова від 04 вересня 2015 року змінити.

В задоволенні вимог Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Дніпро» про солідарне стягнення на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Дніпро" з ОСОБА_2 як поручителя заборгованості за кредитним договором відмовити.

В іншій частині рішення залиши без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.

Головуючий:        

Судді: