Рішення

від 06.04.2017 по справі 136/2090/16-ц

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 136/2090/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"06" квітня 2017 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі :

головуючого судді Кривенка Д.Т.

за участі секретаря Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Держгеокадастру у Липовецькому районі, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на землю та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 Держгеокадастру у Липовецькому районі, ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району Вінницької області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним державного акту на землю та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Ухвалою суду від 16.03.2017 року за клопотанням позивача було замінено неналежного відповідача ОСОБА_5 сільську раду Липовецького району на належних ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Підставність позову позивач обґрунтував таким.

15 вересня 2009 року померла ОСОБА_7. Після її смерті відкрилась спадщина. За життя, 06.08.2006 року, на випадок своєї смерті, ОСОБА_7 вчинила заповітне розпорядження, яким заповідала йому, ОСОБА_8 усе належне їй майно. Зважаючи на те, що дочка спадкодавця - ОСОБА_6, на момент смерті матері була пенсіонеркою, отож за наявності заповіту набула права на спадкування обов'язкової частки у спадщині, яка становить ? частки. До складу спадкової маси увійшла земельна ділянка, загальною площею 4,6783 га, розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району Вінницької області. Він, ОСОБА_8, на протязі встановленого законодавством строку, спадщину прийняв, подавши до органів нотаріату заяву відповідного змісту. Таким правом та шляхом скористалась і ОСОБА_6 Проте нотаріус своєю постановою відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частки на земельну ділянку, мотивуючи тим, що із виданого витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.02.2016 року за № НВ-0503871292016, право власності на всю вищевказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_6, згідно державного акту серії ЯЛ 216994 від 30.07.2010 року, кадастровий номер 0522280400:03:000:0098, а не на вказану у свідоцтві про право на спадщину ? частку. У зв'язку з вищевикладеним, позивач вважає що даний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ 216994 від 30.07.2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_6, порушує його права, отож має бути визнаний недійсним, а зважаючи на наявність відмови нотаріуса, що свідчить про невизнання його права на належне йому в порядку спадкування майно просить суд також визнати за ним, ОСОБА_8, право власності в порядку спадкування за заповітом на ? частки земельної ділянки, розташованої на території ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району Вінницької області, яка належала ОСОБА_7, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №178990, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1188.

В судове засідання позивач та його представник не з'явились, однак представник позивача надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала, просить суд їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 Держгеокадастру у Липовецькому районі Вінницької області та ОСОБА_4 надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, не заперечували щодо задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду справи, на що вказує наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, будь - яких клопотань не направив в адресу суду.

У відповідності до ч.2 ст.158 ЦПК України , особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

З огляду на вище викладене, дослідивши надані суду докази та давши їм оцінку в сукупності, суд вважає, що справу можливо заслухати у відсутності сторін та представника, на підставі зібраних у справі доказів, в загальному порядку, при цьому не здійснюючи фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, яким дав оцінку, дійшов висновку про таке.

15 вересня 2009 року померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим ОСОБА_2 державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького районного управління юстиції у Вінницькій області від 22 січня 2016 року серії І-АМ №335932. Після її смерті відкрилась спадщина.

Із матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_7 №614/2009, які були витребувані судом встановлено, що спадщина відкрилась за заповітом вчиненим за життя спадкодавця 06.08.2006 року, відповідно до якого вона заповіла усе належне їй майно ОСОБА_1, тобто позивачеві у справі. Вказаний заповіт був посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району та зареєстрований в реєстрі за №1. Станом на 16.02.2016 року заповіт не змінено та не скасовано спадкодавцем, на що вказує відмітка вчинена секретарем сільської ради на Дублікаті заповіту (а.с.11).

Згідно матеріалів спадкової справи судом встановлено, що своїм правом на спадкування за законом, як спадкоємець, який має право на обов'язкову частку у спадщині за наявності заповіту скористалась ОСОБА_6, подавши нотаріусу 10.12.2009 року за місцем відкриття спадщини заяву відповідного змісту в межах шестимісячного строку. Позивач також реалізував своє право на спадщину за заповітом шляхом своєчасного подання 03.03.2010 року заяви нотаріусу про прийняття спадщини.

За наслідками поданих документів, 06.05.2010 року нотаріус видав на ім'я ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частки спадкового майна у вигляді земельної ділянки, загальною площею 4,6783 га, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН №178990, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1188.

13.10.2016 року державний нотаріус виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії та видачі на ім'я позивача ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ? частки земельної ділянки, площею 4,6783 га, яка розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №178990, мотивуючи тим, що із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.02.2016 року за №НВ-0503871292016, право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_6 на всю земельну ділянку, а не на вказану у свідоцтві про право на спадщину 1/4 частку, у зв'язку з чим нотаріус позбавлений можливості зареєструвати право, передбачене заповітом на ? частки, які успадкував позивач.

Позивач не погоджуючись із рішенням нотаріуса звернулась до суду із даним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ВН №178990, ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 4,6783 га у межах згідно з планом, яка знаходиться на території ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0522280400:03:000:0098 (а.с.10).

Факт належності ОСОБА_7 земельної ділянки , кадастровий номер - 0522280400:03:000:0098 підтверджується Витягом з технічної документації з нормативно грошової оцінки від 06.07.2016 року №270/86-16 (а.с.25).

Зібрані у справі докази підтверджують, що позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7, спадщину у визначеному порядку та строки прийняв, отож в силу ст..1268 ЦК України, вона належить йому з моменту відкриття спадщини. ОСОБА_6 успадкувала за законом обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_7 Відповідно частки спадкоємців у спадщині було визначено ? частки ОСОБА_1., а ? частка ОСОБА_6

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого станом 15.02.2016 року (а.с.13-15), власником земельної ділянки площею 4,6783 га, яка знаходиться на території ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер - 0522280400:03:000:0098, є ОСОБА_6 згідно Державного акту від 30.07.2010 року серія ЯЛ №216994.

Як слідує із свідоцтва про смерть серія І-АМ №272970 (а.с.90), ОСОБА_6 померла 27.10.2013 року. Після її смерті відкрилась спадщина. Згідно матеріалів спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6, яка була витребувана з Другої Вінницької державної нотаріальної контори (а.с.85-139), встановлено, що своїм правом на спадкування скористались відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, подавши нотаріусу за місцем відкриття спадщини заяви відповідного змісту, отож є такими, що спадщину прийняли, у тому числі у вигляді земельної ділянки кадастровий номер - 0522280400:03:000:0098, є ОСОБА_6 згідно Державного акту від 30.07.2010 року серія ЯЛ №216994.

Встановлені судом обставини, які були перевірені зібраними у справі доказами вказують на порушення прав позивача зі сторони відповідачів щодо належного йому майна у вигляді земельної ділянки, вказані обставини не дають можливості нотаріусу видати свідоцтво про право власності за заповітом на ім'я позивача.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється поміж інших шляхом: а) визнання прав; в) визнання угоди недійсною; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладене та наявність встановлення судом порушення прав позивача, суд вважає за доцільне здійснити захист порушених прав шляхом визнання недійсним державного акту на право власності виданого на ім'я ОСОБА_6

Вирішуючи позовні вимоги щодо визнання права власності за позивачем в порядку спадкування, суд виходить з такого.

У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008, № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", судам надано наступні роз'яснення. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Аналізуючи зібрані у справі докази в контексті правових норм регулювання даного спору, суд дійшов до переконання, що позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини наведені ним у позовній заяві щодо невизнання його прав на спадкове майно, яке він набув у визначеному законодавством порядку, отож суд, з метою захисту таких прав в судовому порядку, вважає за доцільне визнати за ним право власності на успадковану частку майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст..15, 16, 1217-1219, 1223, 1225, 1268, 1270 ЦК України, постановою ПВСУ №7 від 30.05.2009 року, ст..152 ЗК України, ст..10, 11, 58-60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №216994, виданий 30.07.2010 року відділом Держкомзему у Липовецькому районі, на ім'я ОСОБА_6, площа земельної ділянки 4.6783 га, кадастровий номер - 12280400:03:000:0098, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за заповітом на 3/4 частки земельної ділянки, площею 4,6783 га, цільове призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Липовецького району Вінницької області, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №178990, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №1188, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла 06.08.2006 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Д.Т. Кривенко