Постанова

від 03.04.2017 по справі 805/487/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 р.                                                   Справа №805/487/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

          час прийняття постанови: 09 година 25 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача – не з'явився

представника відповідача – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік-Трейдінг» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

12 січня 2017 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя (далі – позивач або УПФУ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Механік-Трейдінг» (далі – відповідач або ТОВ «Механік-Трейдінг»), в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за червень 2016 року у сумі 337,50 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що ТОВ «Механік-Трейдінг» є страхувальником і щомісяця має відшкодовувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його колишнім працівникам.

На час звернення до суду ТОВ «Механік-Трейдінг» мало заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, яка утворилася за червень 2016 року і становила 337,50 грн.

Посилаючись на п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прокурор просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 3-5).

Відповідач – ТОВ «Механік-Трейдінг» свого ставлення до заявлених вимог не висловив.

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Сторони явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

03 квітня 2017 року через канцелярію суду позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, одночасно вказавши, що наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с. 81-83).

З урахуванням наведеного та на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Механік-Трейдінг» (ідентифікаційний код 25326228) зареєстроване як юридична особа 12 січня 1998 року, про що 14 грудня 2004 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1266120 0000 003239; в стані припинення не перебуває.

Як страхувальник ТОВ «Механік-Трейдінг» перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України за реєстраційним номером 16-04-9587.

З часу державної реєстрації ТОВ «Механік-Трейдінг» перебувало на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька.

У зв'язку зі зміною місцезнаходження відповідач переданий на облік до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

Ці обставини встановлені на підставі відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 19-22), письмових пояснень позивача (а.с. 33-34, 68) та картки страхувальника з ІКІС ПФУ: «Відомості з реєстру страхувальників» (а.с. 37-38, 69-70).

03 червня 2016 року відповідно до пп. 10.3 п. 10 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2, Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області в особі відповідального спеціаліста за Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» передало платника страхових внесків – ТОВ «Механік-Трейдінг» у зв'язку зі зміною юридичної адреси до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

Цей факт оформлений актом прийому-передачі платника страхових внесків від 03 червня 2016 року, який підписаний посадовими особами Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області та Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.

В акті прийму-передачі платника страхових внесків від 03 червня 2016 року міститься інформація про те, що у ТОВ «Механік-Трейдінг» існує заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у сумі 337,50 грн.

При цьому в самому акті прийому-передачі наявна примітка стосовно того, що «Дана інформація надана з ЦС ОССВ (центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України), уточнена інформація буде направлена вдруге при відновленні програмного комплексу обліку сплати страхових внесків страхувальників АРМ ОСС» (а.с. 43).

До акту прийому-передачі доданий детальний розрахунок заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 (а.с. 46-47).

Детальний розрахунок заборгованості сформований за період з 2003 по 2016 роки.

Зі змісту детального розрахунку слідує, що станом на 26 серпня 2014 року у ТОВ «Механік-Трейдінг» існувала заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у сумі 112,50 грн., на 25 вересня 2014 року – у сумі 225,00 грн., на 27 жовтня 2014 року – у сумі 337,50 грн., за 2014 рік – у сумі 337,50 грн. (а.с. 47).

На підставі акту прийому-передачі платника страхових внесків від 03 червня 2016 року заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, відображена у картці особового рахунку ТОВ «Механік-Трейдінг» як заборгованість, що виникла 09 червня 2016 року (а.с. 9, 20, 39, 71).

10 червня 2016 року УПФУ направило ТОВ «Механік-Трейдінг» лист-повідомлення за № 13362/05, в якому йшлося про те, що згідно з даними Єдиного реєстру страхувальників відповідач перереєстрований з Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя 06 травня 2015 року у зв'язку зі зміною юридичної адреси.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» повноваження щодо ведення бази страхувальників здійснює Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області.

Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області надало акт прийому-передачі облікових показників, згідно з яким станом на 03 червня 2016 року за ТОВ «Механік-Трейдінг» обліковується заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, у сумі 337,50 грн.

На цих підставах УПФУ вимагало у ТОВ «Механік-Трейдінг» здійснити погашення цієї заборгованості у строк до 25 червня 2016 року (а.с. 6, 42, 73).

Лист-повідомлення від 10 червня 2016 року № 13362/05 надіслане на адресу ТОВ «Механік-Трейдінг» 10 червня 2016 року і вручене адресату 15 червня 2016 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 7, 41, 72).

Згідно з розрахунком заборгованості по відшкодуванню пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який складений УПФУ, у ТОВ «Механік-Трейдінг» існує заборгованість за червень 2016 року у сумі 337,50 грн.

У якості підстави виникнення заборгованості УПФУ зазначило лист-повідомлення про заборгованість від 10 червня 2016 року № 13362/05 (а.с. 8).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає, що передбачено ч. 5 ст. 11 КАС України.

Керуючись принципом офіційного з'ясування обставин у справі, ухвалою від 16 січня 2017 року суд зобов'язував позивача надати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за спірний період; докази на підтвердження факту отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій; протоколи (розпорядження) про призначення пільгової пенсії щодо всіх осіб, вказаних у розрахунках, з розрахунком трудового стажу; видані відповідачем довідки про підтвердження наявності у осіб, вказаних у розрахунках, трудового стажу, що дає праву на пільгову пенсію; докази нарахування та фактичної виплати пенсії особам, зазначеним у розрахунках, впродовж спірного періоду (а.с. 15-16).

Ухвалою від 07 лютого 2017 року суд зобов'язував позивача надати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за спірний період; докази на підтвердження факту отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій; протоколи (розпорядження) про призначення пільгової пенсії щодо всіх осіб, вказаних у розрахунках, з розрахунком трудового стажу; видані відповідачем довідки про підтвердження наявності у осіб, вказаних у розрахунках, трудового стажу, що дає праву на пільгову пенсію; докази нарахування та фактичної виплати пенсії особам, зазначеним у розрахунках, впродовж спірного періоду (а.с. 29-30).

Зазначені письмові докази позивачем не надані.

Ухвалою від 27 березня 2017 року суд витребував у позивача та у Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 за спірний період (червень 2016 року та березень 2014 року – жовтень 2014 року); докази на підтвердження факту отримання відповідачем розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період; протоколи (розпорядження) про призначення пільгової пенсії щодо всіх осіб, вказаних у розрахунках за спірний період, з розрахунком трудового стажу; видані відповідачем довідки про підтвердження наявності у осіб, вказаних у розрахунках за спірний період, трудового стажу, що дає праву на пільгову пенсію; докази нарахування та фактичної виплати пенсії особам, зазначеним у розрахунках, впродовж спірного періоду (а.с. 64-65).

Ні позивач, ні Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області не надали витребувані документи.

За правилами ч. 3 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Відповідно до ч. 5 ст. 71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів, що визначено ч. 6 ст. 71 КАС України.

З огляду на вжиті судом заходи, спрямовані на всебічне та повне з'ясування обставин у справі, а також встановлену ч. 1 ст. 122 КАС України вимогу щодо розгляду справи в межах розумного строку, справа вирішена на основі наявних у ній доказів.

Стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає таке.

Ч. 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

П. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі – Закон № 2464) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.15 ст. 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону № 1058. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст. 99 КАС України, не застосовуються.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верхового Суду України від 25 листопада 2015 року по справі № 803/2199/14.

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, (постанови від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13, від 10 вересня 2014 року у справі № 21-215а13, від 05 листопада 2014 року у справі № 21-284а13, від 12 листопада 2014 року у справі № 21-386а13, від 07 липня 2015 року у справі № 21-735а15, від 26 січня 2016 року по справі № 818/1603/14 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

П. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п. п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 1, пп. 6, 9 п. 4, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України; управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Суд також відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За змістом п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз. 4 п. п. 1 п. 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз. 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» ст. 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п. п. «а», «б»-«з» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 за Списком № 1 та за Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

П. 6.2 Інструкції передбачено, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.

Відповідно до п. 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону № 1058, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з п.6.8 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з цим позовом, УПФУ самостійно визначило спірний період, а саме червень 2016 року.

УПФУ не довело належними та допустими доказами факт здійснення органами Пенсійного фонду України в червні 2016 року фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, призначеної колишнім працівникам ТОВ «Механік-Трейдінг» за Списком № 2, у сумі 337,50 грн.

Натомість судом встановлено, що ця заборгованість передана на облік позивачу за актом прийому-передачі від 03 червня 2016 року.

Доданий до акту прийому-передачі розрахунок свідчить, що до суми 337,50 грн. включена заборгованість станом на 26 серпня 2014 року у сумі 112,50 грн., на 25 вересня 2014 року у сумі 225,00 грн., на 27 жовтня 2014 року у сумі 337,50 грн.

Отже, в даному випадку йдеться про фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій не за червень 2016 року, як про це зазначає позивач, а за серпень-жовтень 2014 року.

При цьому, в порушення вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, УПФУ не довело належними та допустимими доказами факт складання та направлення страхувальнику розрахунків фактичних витрат за цей період; факт включення до розрахунків тих осіб, які дійсно перебували у трудових відносинах з відповідачем та були зайняті на роботах, передбачених Списком № 2; факт здійснення витрат на виплату та доставку пільгових пенсій впродовж цього періоду.

Суду не надані докази на підтвердження того, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2 колишнім працівниками ТОВ «Механік-Трейдінг», в період серпень-жовтень 2014 року становили саме 337,50 грн.; що ця заборгованість повністю або частково не погашена страхувальником в добровільному порядку; що стягнення цієї заборгованості не було предметом спору в інших справах як за позовом УПФУ, так і за позовом Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька або Управління Пенсійного фонду України в м. Дружківці Донецької області.

На переконання суду, самого лише факту передачі облікового показника заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій від одного органу Пенсійного фонду України іншому з подальшим відображенням цієї заборгованості у картці страхувальника не достатньо для постановлення судового рішення про стягнення такої заборгованості.

Більш того, в самому акті прийому-передачі від 03 червня 2016 року зазначено, що наведені в ньому відомості потребують уточнення після відновлення програмного комплексу обліку сплати страхових внесків страхувальниками АРМ ОСВВ.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі «Серявіна та інші проти України», № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі «Петриченко проти України», № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі «Богатова проти України», № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам сторін. Решта доводів висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механік-Трейдінг» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій – відмовити повністю.

2. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

3. Повний текст постанови виготовлений 10 квітня 2017 року.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             Кравченко Т.О.