Рішення

від 04.04.2017 по справі 902/580/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2017 р. Справа № 902/580/15

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці

до: Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області

до: Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик"

до: Громадської організації "Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційна служба Літинського районного управління юстиції Вінницької області

про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнання права власності

за зустрічним позовом: Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик"

до: Міністерства оборони України

до: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці

про визнання права власності за набувальною давністю

за участю секретаря судового засідання Павлової Т.С.,

представників сторін:

прокурор: Килівник Я.О., посвідчення №045132 від 14.12.16р.;

Міністерства оборони України: ОСОБА_1, довіреність №220/417/д від 22.12.2016р.;

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці: ОСОБА_2, довіреність №492 від 26.12.2016р.;

Малинівської сільської ради: не з'явився;

КП "Військово-мисливське господарство "Петрик": ОСОБА_3 - керівник згідно витягу з ЄДРПОУ;

Громадської організації "Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України": ОСОБА_4, директор;

Реєстраційна служба Літинського районного управління юстиції Вінницької області: не з'явився;

присутні: ОСОБА_5, паспорт серії АВ 716352 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області, до Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" та до Громадської організації "Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України" про:

- Визнання недійсним свідоцтва про право власності № 43 від 24.01.2008 р. серія ЯЯЯ № 413097, яким посвідчується право власності Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" на будівлі та споруди військового містечка № 84;

- Скасувати державну реєстрацію права власності Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" на нерухоме майно: будинок мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинок мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинок мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинок мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинок мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинок мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навіс літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральня літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральня літ. "Ш" 1980 року побудови; сарай літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сарай літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанка літ. "Ц" 1981 року побудови в с. Петрик Літинського району Вінницької області;

- Визнати право власності держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на нерухоме майно, а саме: водонапірну греблю площею 2580 м 2 1958 рокупобудови; будинок мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинок мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинок мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинок мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинок мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинок мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навіс літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральня літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральня літ. "Ш" 1980 року побудови; сарай літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сарай літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанка літ. "Ц" 1981 року побудови в с. Петрик Літинського району Вінницької області;

- Нерухоме майно, а саме: водонапірну греблю площею 2580 м 2 1958 рокупобудови; будинок мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинок мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинок мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинок мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинок мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинок мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навіс літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральня літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральня літ. "Ш" 1980 року побудови; сарай літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сарай літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанка літ. "Ц" 1981 року побудови в с. Петрик Літинського району Вінницької області витребувати з чужого незаконного володіння Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" та повернути законному власнику - Міністерству оборони України в особі його органу, уповноваженому здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця.

Ухвалою від 23 квітня 2015 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 27 травня 2015 року.

27 травня 2015 року оголошено перерву в засіданні до 04 червня 2015 року.

Через канцелярію суду 22.05.2015р. надійшла заява від відповідача 1 про часткове припинення провадження у справі, також 27.05.2015р. - від відповідачів 2 та 3 надійшли заяви про припинення провадження у справі. В обґрунтування даних заяв відповідачі зазначили, що даний спір не підлягає розгляду у господарських судах України, адже, перші дві позовні вимоги заявлені до відповідача1 який є суб'єктом владних повноважень, а тому даний спір є публічно-правовим.

Ухвалами від 04 червня 2015 року в задоволені заяв відповідача 1 від 22.05.2015р. та відповідачів 2 та 3 від 27.05.2015р. відмовлено, з підстав зазначених у відповідних ухвалах.

Для розгляду даної справи 04.06.2015 року сформовано колегію суддів. Склад колегії неодноразово змінювався з підстав викладених у відповідних ухвалах.

Ухвалою від 26 червня 2015 року на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Реєстраційну службу Літинського районного управління юстиції Вінницької області.

Під час розгляду справи відповідачами неодноразово заявлялись відводи складу суду, за результатами розгляду яких прийнято ухвали про відмову в їх задоволенні.

03.09.2015р. до суду надійшла зустрічна позовна заява №б/н від 31.08.2015р. Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" до Міністерства оборони України, до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про визнання права власності за набувальною давністю.

Ухвалою від 07.09.2015 року зустрічний позов призначено для спільного розгляду з первісним позовом.

06.10.2015 року ухвалою призначено у справі судову оціночну експертизу, для з'ясування дійсної ринкової вартості нерухомого майна, щодо якого виник даний спір. Проведення експертизи доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою від 13 січня 2016 року відмовлено в продовженні терміну на проведення експертизи Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Проведення експертизи доручено фахівцю суб'єкта судово-експертної діяльності ТОВ "Подільський центр судових експертиз" - ОСОБА_6.

16.12.2016р. до Господарського суду Вінницької області надійшов висновок експерта № 308 від 13 грудня 2016 року разом з матеріалами справи.

Ухвалою від 20.12.2016 року провадження у справі поновлено з призначенням справи до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням керівника апарату суду від 25 січня 2017 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, справу №902/580/15 передано на розгляд судді Матвійчуку В.В., в зв'язку з закінченням п'ятирічного строку перебування судді Маслія І.В. на посаді судді та припиненням його повноважень зі здійснення правосуддя.

Ухвалою від 27 січня 2017 року прийнято справу № 902/580/15 до свого провадження суддею Матвійчуком В.В. та призначено справу до розгляду на 01.03.2017 р.

01.03.2017 року ухвалою продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 04.04.2017 року.

04.04.2017 року до суду від відповідача 2 - Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" надійшов відзив на первісний позов в якому останній проти задоволення позову заперечує, з підстав викладених в останньому та просить застосувати строк позовної давності.

На визначену судом дату з'явились прокурор, представники позивачів та відповідача 2 і 3.

Відповідач 1 та третя особа в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце були повідомлені належним чином та в установлений законом спосіб, що стверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача1 та третьої особи належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

В період з 1958 по 1959 роки військовою частиною 06975 та Вінницькою гарнізонною радою Всеармійського військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу МО СРСР на території колишнього авіаполігону 43 ракетної армії МО СРСР в селі Петрик Літинського району Вінницької області проведено будівництво гідротехнічних споруд, водоймища та господарських будівель, на загальну суму 404 тис. рублів, які були введені в експлуатацію у відповідності до актів приймання в експлуатацію від 18.07.1958р. та від 25.09.1959 р.

На підставі наказу начальника Вінницького гарнізону від 25.09.1958р. № 83 закінчене будівництво здано в постійну експлуатацію Товариства, яке входило в склад Ради Всеармійського військово-мисливського Товариства Прикарпатського військового округу МО СРСР, що в силу організаційних заходів змінювала свої назви (станом на 01.09.1992 р. - Виробниче військове мисливсько-риболовецьке об'єднання Прикарпатського військового округу Збройних Сил України). В період з 1958 по 1992 рік Товариство не являлось окремою юридичною особою та вело свою господарську діяльність в складі військового радгоспу Вінницький .

Рішенням виконкому Літинської районної Ради депутатів трудящих від 12.04.1973 року № 101 затверджено окружні границі землекористування військового радгоспу Вінницький та видано радгоспу Вінницький державний акт на право постійного користування землею, у тому числі на земельну ділянку виділення Мисливське господарство площею 523,2 га де були побудовані будівлі та споруди.

В процесі господарської діяльності радгоспу Вінницький на земельній ділянці площею 523,2 га в період з 1958 по 1990 рік було побудовано ряд споруд, а саме: будинок мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинок мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинок мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинок мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинок мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинок мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навіс літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральня літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральня літ. "Ш" 1980 року побудови; сарай літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сарай літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанка літ. "Ц" 1981 року побудови.

Вказані вище споруди з моменту введення їх в експлуатацію знаходились на картковому обліку у відповідному підрозділі Міністерства оборони СРСР, на яке було покладено обов'язок обліку, розподілу і закріплення об'єктів нерухомості за військовими частинами (установами, організаціями) Збройних Сил СРСР у Вінницькому гарнізоні - Вінницької Квартирно-експлуатаційної частини району (на даний час - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця).

Вказані будівлі та споруди увійшли в склад військового містечка № 84.

На підставі наказу начальника Виробничого військового мисливсько-риболовецького об'єднання Прикарпатського військового округу Збройних Сил України від 10.08.1992 р. №88 Вінницька гарнізонна рада була переведена на самостійний баланс, у зв'язку із чим наявні фонди передано на баланс Вінницької гарнізонної ради від військового радгоспу Вінницький , згідно акту приймання - передачі від 01.09.1992 року.

В подальшому в 1993 році Вінницька гарнізонна рада в складі Ради Військово-мисливського товариства Західного регіону України припинила свою діяльність згідно директиви Генерального штабу збройних Сил України № Д-115/1/2287 від 22.03.1993 року.

До моменту ліквідації вінницька гарнізонна рада в своїй діяльності керувалась наказом МО СРСР № 230 від 21.08.1981 року Про введення в дію статуту Військово-мисливського товариства Міністерства оборони (ОСОБА_7 № 230).

Відповідно до вимог пункту 1 ОСОБА_7 № 230 військово-мисливські товариства Міністерства оборони (далі ВМТ) являються добровільною спортивною організацією, яка об'єднує мисливців та рибалок військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Міністерства оборони.

Пункт 6 ОСОБА_7 № 230, зазначає, що ВМТ округів і гарнізонів, перебувають на самостійному балансі, являються юридичними особами. Товариства здійснюють свою виробничо-господарську діяльність на підставі господарського розрахунку.

Відповідно до п. 55 ОСОБА_7 № 230, Ради ВМТ гарнізонів, спортивні мисливські, риболовні господарства, будинки мисливців і рибалок, рибацько-туристичні бази та інші підприємства, які належать Раді ВМТ, фінансуються по кошторисах ради ВМТ.

Пунктом 58 ОСОБА_7 № 230 визначено, що ВМТ зупиняють свою діяльність по рішенню Міністра оборони СРСР.

Грошові кошти і матеріальні цінності, залишені після ліквідації ВМТ, переходять в розпорядження Міністерства оборони.

У 1993 році, ради ВМТ військових округів вийшли із складу Всеармійського військово-мисливського товариства колишнього СРСР. Грошові кошти і матеріальні цінності, залишені після ліквідації військово-мисливських товариств перейшли в користування створеного того ж року Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Постановою Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ, майну загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР, розташованому на території України, надано статус загально державної власності.

Постановою Кабінету Міністрів України про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР від 13.01.1995 р. № 18, виданої на виконання постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ передбачено Міністерствам, зазначеним у додатку, прийняти до 15.01.1995 р. до сфери управління відповідне майно, з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів.

Міністерству оборони України приписано прийняти підприємства, організації та об'єкти колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, зокрема: мисливські і риболовецькі господарства; будинки мисливця-рибалки; туристичні бази та інші військово-мисливські товариства Прикарпатського військового округу.

До вказаного переліку майна на території Вінницької області відносяться будівлі та споруди Всеармійського військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу МО СРСР в особі Вінницької гарнізонної ради, які розташовані на території колишнього військового радгоспу Вінницький в с. Петрик Літинського району Вінницької області.

В 1996 році Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України створило свій місцевий осередок у м. Вінниці - громадську організацію Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України , яка зареєстрована рішенням виконавчого комітету вінницької міської ради народних депутатів від 05.09.1996 р. № 720.

Розпорядженням Літинської районної державної адміністрації від 20.09.1996 р. № 259 зареєстровано Колективне підприємство Військово-мисливське господарство Петрик , єдиним засновником якого є громадська організація Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України .

Як вбачається із Статуту, Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, є місцевою громадською організацією, яка поширює свою діяльність на територію Вінницької області, є самостійною юридичною особою, при цьому кошти та інше майно Організації надходить: з вступних внесків; прибутків від промислової, господарської, торгової, комерційної, видавницької та інших надходжень не заборонених законом.

Згідно Статуту, джерелом формування майна колективного підприємства Військово-мисливське господарство Петрик є статутний фонд, який передає підприємству Засновник , тобто Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

16 січня 2008 року за результатами розгляду звернення директора КП Військово-мисливського господарства Петрик виконавчим комітетом Малиновської сільської ради Літинського району Вінницької області прийнято рішення № 4 Про надання дозволу на виготовлення документів та видачу свідоцтва про право власності , на підставі якого було видано свідоцтво № 43 від 24.01.2008 р. серія ЯЯЯ № 413097, яким посвідчувалось право власності Колективного підприємства Військово-мисливське господарство Петрик на будівлі та споруди військового містечка № 84, а саме: будинку мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинку мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинку мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинку мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинку мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинку мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навісу літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральні літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральні літ. "Ш" 1980 року побудови; сараю літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сараю літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанки літ. "Ц" 1981 року побудови.

В матеріалах справи наявні акти інвентаризації майна та земельних ділянок, які перебувають у віданні Товариства військових мисливців та рибалок смт. Петрик, Літинського району Вінницької області та знаходяться на картковому обліку КЕВ м. Вінниця. Дані обстеження та інвентаризація КЕВ м. Вінниця проводилась не одноразово починаючи з листопада 2009 року.

10 лютого 2010 року військовим прокурором Вінницького гарнізону рішення № 4 Малиновської сільської ради Літинського району Вінницької області оскаржено до Літинського районного суду Вінницької області.

За результатами розгляду даного позову постановою Літинського районного суду Вінницької області від 22.06.2010 р. по справі № 2-а-42/2010 рішення виконкому Малиновської сільської ради Літинського району Вінницької області № 4 від 16.01.2008 р. Про надання дозволу на виготовлення документів та видачу свідоцтва про право власності в частині надання дозволу на виготовлення документів та видачі свідоцтва на право власності на будівлі військово-мисливського господарства Петрик було скасовано. Дана постанова залишення в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2012 року.

Як зазначено прокурором в позовній заяві, постановою Літинського районного суду Вінницької області від 22.06.2010 р. по справі № 2-а-42/2010, встановлено, що право власності на зазначене нерухоме майно за ініціативою держави не змінювалось, державою не відчужувалось та не передавалося до сфери управління іншим органам або у комунальну власність. Таким чином, нерухоме майно, зазначене вище, на законних підставах продовжує залишатись державним майном та не може знаходитись у власності сторонніх осіб, у даному випадку КП Військово мисливського господарства Петрик .

Беручи до уваги встановлені обставини суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

За приписами ст.1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб. Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом. Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності, визначає порядок здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; проведення інвентаризації об'єктів державної власності; відчуження та списання об'єктів державної власності; забезпечує контроль за ефективністю управління об'єктами державної власності; виконує відповідно до законів інші функції з управління об'єктами державної власності ( ст.5 Закону).

Відповідно до ст.1 Закону України „Про Кабінет Міністрів України Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. До основних завдань Кабінету Міністрів України належать, зокрема, здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону; спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю. За приписами ст..20 зазначеного Закону Кабінет Міністрів України у сфері економіки та фінансів, зокрема, здійснює відповідно до закону управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об'єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб'єктам господарювання.

Згідно зі ст.2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування. Відповідно до ст..6 зазначеного Закону відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Міністерство оборони України відповідно до ст. 3 Закону України „Про Збройні Сили України, Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 406/2011 , є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. При цьому, Міністерство, зокрема, веде облік об'єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони України; затверджує порядок списання військового майна; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

За приписами ст.4 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо. У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.

Постановою Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29 листопада 1990 року N 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Відповідно до ст.1 Закону України „Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України (№1540-ХІІ від 10.09.1991р.) майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Згідно з п.п.1,3 постанови Верховної ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є державною власністю.

Отже, будівлі та споруди, що були побудовані у період з 1958 - 1990 р,р., були майном Виробничого військового мисливсько-риболовецького об'єднання Прикарпатського військового округу Збройних Сил України. При цьому, в період з 1958-1992 роки Товариство не являлось окремою юридичною особою та вело свою господарську діяльність в складі військового радгоспу Вінницький .

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР , прийнятою на виконання постанови Верховної Ради України від 4 лютого 1994 р. "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, покладено на міністерства повноваження органів управління цим майном згідно з додатком. При цьому, міністерства, зазначені у додатку мали прийняти до 15 січня 1995 р. до сфери управління майно згідно з порядком , передбаченим постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 р. N 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням органів державної статистики, податкових і фінансових органів. Зокрема, на Міністерство оборони України покладено управління майном підприємств, організацій та об'єктів Міноборони колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

Згідно ОСОБА_7 голови Центральної ради товариства військових мисливців та рибалок України від 27 жовтня 2000р. №80 „Про проведення інвентаризації та передачу майна товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України звернулось до Вищого арбітражного суду України з позовною заявою до Кабінету Міністрів України про визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу СРСР в частині покладання на Міністерство оборони України функцій з управління майном підприємств, організацій та майном колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР. Постановою Президії Вищого арбітражного суду України від 21.07.2000р. у позові відмовлено. За таких обставин, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР та постанови Президії Вищого арбітражного суду України від 21.07.2000р. начальнику Голов КЕУ Міністерства оборони України доручено провести інвентаризацію та прийом до управління Міністерства оборони України підприємств , організацій та майном колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР. У зв'язку з цим наказано заступнику голови Центральної ради, головам регіональних міських Рад, керівникам підприємств товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, зокрема, до 15.12.2000р. здійснити звірку актів інвентаризації та передати майно, що перелічене в Переліку майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, управління яких покладається на міністерства згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 до сфери управління Міністерства оборони України.

Слід також звернути увагу на наявність постанови Верховного Суду України від 18.11.2003р. у справі №18/235, якою залишено без змін рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2002р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2003р., якими зобов'язано Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України повернути на користь Міністерства оборони України майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. У зазначеній постанові Верховного Суду України також встановлено, що з урахуванням постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. №3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР і постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995р. №18 „Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР саме на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, покладено повноваження органу управління спірним майном.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Згідно ст..2 зазначеного Закону вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

Згідно п.3 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. N 1282, військові містечка, інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, можуть передаватися безоплатно у комунальну власність у разі невключення до відповідного переліку військового майна, яке підлягає відчуженню. Відповідно до п.4 Порядку передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України щодо об'єктів: військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних Сил і не плануються до використання за цільовим призначенням; нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно); та за рішенням Міністерства оборони щодо іншого окремого індивідуально визначеного (рухоме) майна.. Пунктом 10 Порядку передбачено, що військове майно втрачає статус військового з дня затвердження акта про його приймання-передачу, крім випадків, коли воно передано до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, які здійснюють керівництво військовими формуваннями.

Відповідно до ст..6 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

За матеріалами справи, будь-яких рішень щодо відчуження державного (військового) нерухомого майна виробничого військового мисливсько-риболовецького об'єднання Прикарпатського військового округу Кабінетом міністрів України або Міністерством оборони України не приймалося.

Згідно ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади . Управління майном, що є у державній власності здійснюється державними органами. Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст.386 Цивільного кодексу України власник має право на захист права власності . При цьому, відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст..14 Закону України „Про Збройні Сили України майно, закріплене за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України , є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

За таких обставин, виходячи з аналізу зазначених правових норм та матеріалів справи, комплекс будівель та споруд, розташованих в с. Петрик Літинського району Вінницької області, які були побудовані у період з 1958-1992 р,р., є державною власністю, розпорядження якими було здійснено Малинівською сільською радою Літинського району Вінницької області 16.01.2008р. №4 з перевищенням своїх повноважень, що стверджується постановою Літинського районного суду Вінницької області від 22.06.2010 р. по справі № 2-а-42/2010.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 3 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, позовна вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме: будинок мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинок мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинок мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинок мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинок мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинок мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навіс літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральня літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральня літ. "Ш" 1980 року побудови; сарай літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сарай літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанка літ. "Ц" 1981 року побудови в с. Петрик Літинського району Вінницької області виданого 24.01.2008р. виконкомом Малинівської сільської ради Колективному підприємству Військово-мисливське господарство Петрик підлягає задоволенню, адже, зазначене свідоцтво, видане виконкомом Малинівської сільської ради з посиланням на рішення Малинівської сільської ради від 16.01.2008р. №4.

Відповідно до п.6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5, зареєстрованого в Мінюсті України 18.02.2002р. за №157/6445 ( у редакції, чинній на час видачі свідоцтва ) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: а) місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;

- власникам спільних будівель, які на законних підставах зробили перебудову, прибудову, унаслідок чого змінилися належні їм частки. У разі, якщо співвласники не згодні змінити частки добровільно, це питання вирішується в судовому порядку;

- членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об'єднання, які повністю внесли свої пайові внески;

- юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками;

- фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) підприємства, об'єднання, організації отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно підприємства, об'єднання, організації, що ліквідовується;

- фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників підприємства і за рішенням засновників (власників) отримали у власність об'єкт нерухомого майна, переданий їм за актом приймання-передавання;

- інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору;

- реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об'єкти нерухомого майна з представленням рішень комісій з реабілітації про повернення цього майна;

- у разі виділення окремого будинку зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше будинків (будівель);

- фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта;

- фізичним та юридичним особам на об'єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені із житлових у нежитлові і навпаки, при наданні рішення відповідного органу;

- фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно;

Виходячи із зазначеного переліку, єдиною можливою підставою для видачі свідоцтва був пункт щодо оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності органом місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна. Таким документом, у даному випадку, на думку виконкому Малинівської сільської ради мабуть було рішення Малинівської сільської ради від 16.01.2008р. №4.

При цьому, згідно п. 6.2. цього Положення підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації та інших органів відповідно до законодавства проводити БТІ, про що і було зазначено в п. 2 рішення Малинівської сільської ради від 16.01.2008р. №4.

З огляду на викладене позовні вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності № 43 від 24.01.2008 р. серія ЯЯЯ № 413097, яким посвідчується право власності Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" на будівлі та споруди військового містечка № 84 та скасування державної реєстрації права власності Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" на нерухоме майно підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання КП Військово-мисливське господарство Петрик , викладеного у відзиві на позовну заяву б/н від 03.04.2017 року про застосування строків позовної давності слід зазначити таке: За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Виходячи зі змісту статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний суд України у справах №6-2070цс16, №6-2165цс15.

Згідно ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За таких обставин, з огляду на положення зазначених норм законодавства строк позовної давності переривався оскільки як зазначалось вище 10 лютого 2010 року військовим прокурором Вінницького гарнізону рішення № 4 Малиновської сільської ради Літинського району Вінницької області оскаржено до Літинського районного суду Вінницької області. Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 22.06.2010 року скасовано рішення № 4 Малиновської сільської ради. Дана постанова переглядалась в апеляційному та касаційному порядку і 14.04.2011 року та 06.11.2012 року ухвалами судів вищих інстанцій залишено в силі постанову Літинського районного суду Вінницької області.

Оскільки, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується, ч. 3 ст. 264 ЦК України, прокурор 21.04.2015 року звернувся з позовними вимогами, що розглядаються в даній справі, в межах встановленої законом позовної давності.

Щодо позовних вимог про визнання права власності держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на нерухоме майно та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна і повернення його власнику - Міністерству оборони України в особі його органу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця, слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, спірне майно є державним майном та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, закріплених у ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, зокрема, такий спосіб захисту прав як визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Оскільки згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Враховуючи те, що спірне майно не вибувало з власності держави, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання права власності держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на об'єкти нерухомого майна.

Згідно зі статтею 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Отже, за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Матеріалами справи доведено, що нерухоме майно, яке є предметом спору, знаходиться в користуванні Колективного підприємства Військово-мисливського господарства Петрик , що і визнається останнім в зустрічному позові про визнання права власності на це майно за набувальною давністю.

Суд, встановивши факт права власності на спірне майно за державною Україна та покладення обов'язків щодо його управління на Міністерство оборони України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині витребування з чужого незаконного володіння Колективного підприємства Військово-мисливського господарства Петрик та повернення законному власнику - Міністерству оборони України в особі його органу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця об'єкти нерухомого державного майна.

Розглянувши зустрічний позов Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" до Міністерства оборони України, до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про визнання права власності за набувальною давністю, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів , крім інших, можуть бути визнання права.

Відповідно до ч.4 ст. 344 Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

На підставі зазначених норм позивачем подано позов до суду.

Згідно з ч.2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Як убачається з матеріалів справи державна реєстрація Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" здійснена 20.09.1996р., засновником якого є громадська організація Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України .

Згідно з ч.1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Норми даної статті визначають ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Відповідно обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є те, що: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном набуття права власності. Така ж правова позиція викладена у Постанові ВГСУ від 11.04.2013р. по справі №5006/32/173пн/2012.

Щодо добросовістності заволодіння майном, то судом враховується, що володіння може бути добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, про те, що вона володіє незаконно чужою річчю і обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Така ж правова позиція у Постанові ВГСУ від 17.06.2014р. по справі №3/17-4969-2011 та від 20.08.2014р. по справі № 910/7635/13.

Всупереч ч. 1 ст.33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не доведено добросовістності заволодіння майном. За змістом ст. 344 ЦК України саме позивач як володілець за давністю володіння повинен довести добросовісність заволодіння чужим майном, оскільки він не має ніякого права на майно, а лише намагається набути право власності на майно.

Натомість Комунальне підприємство "Військово-мисливське господарство "Петрик", на момент заволодіння нерухомим майном, повинен був сприймати зазначене майно як чуже, оскільки згідно з Статутом останнього, джерелом формування майна є статутний фонд, який передає підприємству його засновник Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України. Засновник не був правонаступником Вінницької гарнізонної ради Всеармійського військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу МО СРСР, а лише використовував державне (військове) майно. При цьому Комунальне підприємство "Військово-мисливське господарство "Петрик" не могло не знати, що володіння державним або комунальним нерухомим майном могло здійснюватися на договірних засадах, зокрема, в порядку, визначеному Законом України „Про оренду державного майна" від 10.04.1992р.

За цих обставин доводи позивача про добросовісність заволодіння спростовуються. При цьому судом враховується, що презумпція правомірності фактичного володіння (ст. 397 ЦК України ) у жодному разі не може спрацьовувати проти власника, у тому числі власника, який у належний спосіб не оформив свої повноваження.

У зв'язку із зазначеним, зустрічна позовна вимога є безпідставною, тому у її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу згідно ст. 49 ГПК України.

При розподілі судових витрат судом враховано, що прокурором не заявлено вимог до одного з відповідачів - Громадської організації "Вінницька гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України", про що наголошувалось в ухвалі господарського суду Вінницької області від 23.04.2015 року.

Первісна позовна заява містить 4 вимоги: 2 майнового характеру - визнання права власності та витребування майна, та 2 немайнового - визнання недійсним свідоцтва та скасування державної реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий та немайнових характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 2.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на день подачі первісної позовної заяви), з урахуванням вартості майна встановленої висновком експерта - 2649076,80 грн. 2% від якої становить 52981,54 грн. (за дві майнові вимоги - 105963,08 грн.) судового збору, а згідно п. 2.2. ст. 4 Закону - щодо 2 немайнових вимог - 2436,00 грн.

Приймаючи до уваги, що прокурор, на момент подачі позовної заяви до суду, був звільнений від сплати судового збору, останній стягується з відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам до Державного бюджету України.

Зустрічна позовна заява містить одну вимогу майнового характеру - визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до п. 2.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції станом на день подачі зустрічної позовної заяви), з урахуванням вартості майна встановленої висновком експерта - 212258,20 грн. 1,5% від якої становить 3183,87 грн. судового збору.

Оскільки при подачі зустрічної позовної заяви позивачем за зустрічним позов було сплачено судовий збір в сумі 1827,00 грн., з останнього слід стягнути в дохід Державного бюджету України - 1356,87 грн. недоплаченого судового збору.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат пов'язаних з оплатою проведеної судової експертизи суд покладає їх на позивачів за первісним та зустрічним позовом з урахуванням положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4-3 - 4-5, 32, 33, 34, 35, 43, 49,69, 80, 82, 84, 85, 115 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним свідоцтва про право власності № 43 від 24.01.2008 р. серія ЯЯЯ № 413097, яким посвідчується право власності Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" на будівлі та споруди військового містечка № 84.

3. Скасувати державну реєстрацію права власності Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" на нерухоме майно: будинок мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинок мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинок мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинок мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинок мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинок мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навіс літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральня літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральня літ. "Ш" 1980 року побудови; сарай літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сарай літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанка літ. "Ц" 1981 року побудови в с. Петрик Літинського району Вінницької області.

4. Нерухоме майно, а саме: водонапірну греблю площею 2580 м 2 1958 рокупобудови; будинок мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинок мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинок мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинок мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинок мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинок мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навіс літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральня літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральня літ. "Ш" 1980 року побудови; сарай літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сарай літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанка літ. "Ц" 1981 року побудови в с. Петрик Літинського району Вінницької області витребувати з чужого незаконного володіння Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" (с. Петрик, Літинський район, Вінницька область, 22362, код ЄДРПОУ 23110079) та повернути законному власнику - Міністерству оборони України в особі його органу, уповноваженому здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Квартирно-експлуатаційному відділу м. Вінниця (вул.. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 08320218).

5. Відмовити в задоволені вимоги про визнання права власності держави в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на нерухоме майно, а саме: водонапірну греблю площею 2580 м 2 1958 рокупобудови; будинок мисливця літ. А площею 50,8 м 2 1963 року побудови; будинок мисливця літ. "В" площею 131,6 м 2 1977 року побудови; будинок мисливця літ. "Г" площею 169,2 м 2 1959 року побудови; будинок мисливця літ. "Д" площею 73,0 м 2 1970 року побудови; будинок мисливця літ. "Е" площею 68,1 м 2 1962 року побудови; будинок мисливця літ. "О" площею 94,5 м 2 1962 року побудови; навіс літ. "Л" площею 49,59 м 2 1980 року побудови; літньої кухні літ. "З" площею 67,9 м 2 1963 року побудови; сараю літ. "К", площею 27,2 м 2 1963 року побудови; убиральня літ. "М" площею 3,46 м 2 1990 року побудови; убиральня літ. "Ш" 1980 року побудови; сарай літ. "П" площею 24,0 м 2 1960 року побудови; сарай літ. "Р" площею 48,0 м 2 1960 року побудови; альтанка літ. "Ц" 1981 року побудови в с. Петрик Літинського району Вінницької області.

6. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

7. Стягнути з Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" (с. Петрик, Літинський район, Вінницька область, 22362, код ЄДРПОУ 23110079) в доход Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) - 54338 (п'ятдесят чотири тисячі триста тридцять вісім) грн. 41 коп. судового збору.

8. Стягнути з Малинівської сільської ради Літинського району Вінницької області(вул. Залізнякова 1, с. Малинівка, Літинський район, Вінницька область, 22360, код ЄДРПОУ 04326425) в доход Державного бюджету України (стягувач: Державна судова адміністрація України (вул.Липська, 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795); отримувач коштів: ГУК у м. Києві (м. Київ) 22030106, код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) - 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. судового збору.

9. Стягнути з Колективного підприємства "Військово-мисливське господарство "Петрик" (с. Петрик, Літинський район, Вінницька область, 22362, код ЄДРПОУ 23110079) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул.. Червоноармійська, 87, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 08320218) 7600 (сім тисяч шістсот) грн. 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних з оплатою судової експертизи.

10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

11. Копію рішення направити Малинівській сільській раді та Реєстраційній службі Літинського районного управління юстиції Вінницької області.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 квітня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Малинівська сільська рада (вул. Залізнякова, с. Малинівка, Літинський район, Вінницька обл.);

3 - Реєстраційна служба Літинського районного управління юстиції Вінницької області (вул. Фабріціуса, буд. 17, смт. Літин, Літинський район, Вінницька область, 22300).