Рішення

від 05.04.2017 по справі 910/12640/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/12640/15 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД"

про виконання обов'язку в натурі

за участю представників сторін: позивача: Кича Д.О. (довіреність б/н від 26.10.2016р.); відповідача: не з`явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київсільелектро" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД" про (з урахуванням заяв про зміну предмета позову) зобов'язання поставити наступні нафтопродукти: дизельне паливо W в кількості 5 810 літрів, бензин МУСТАНГ 92 - З 000 літрів, бензин А-95 (економ) - 900 літрів, бензин А-92 - 2 000 літрів, дизельне пальне - 3 000 літрів, бензин А-95 (преміум) - 500 літрів.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що відповідно до умов договору та Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, покупець придбав зазначені нафтопродукти та залишив їх на відповідальному зберіганні у постачальника до моменту фактичного отримання їх по відпускних облікових картках (талонах).

Оскільки, на думку позивача, поставка нафтопродуктів відбулась частково, останній звернувся до відповідача з претензією вих. 12-35 від 18.02.2015р. в якій вимагав надати можливість позивачу отримати оплачені нафтопродукти перевидавши облікові картки, у разі якщо перевидача облікових карток неможлива - повернути грошові кошти сплачені за нафтопродукти, які фактично не були поставлені. Вказана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Враховуючи зазначене, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання поставити наступні нафтопродукти: дизельне паливо W в кількості 5 810 літрів, бензин МУСТАНГ 92 - З 000 літрів, бензин А-95 (економ) - 900 літрів, бензин А-92 - 2 000 літрів, дизельне пальне - 3 000 літрів, бензин А-95 (преміум) - 500 літрів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2016р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015р. та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 29.06.2016р. у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 16.11.2016р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2016р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016.2016р. у справі № 910/12640/15 скасовано. Справу 910/12640/15 передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Князькову В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2016р. прийнято справу №910/12640/15 до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2016р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2016р. у зв'язку із неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 11.01.2017р.

05.01.2017р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення відповідно до яких останній просить відмовити в позові в повному обсязі. Позиція відповідача полягає в тому, що ним сумлінно, своєчасно та в повному обсязі виконано свої зобов'язання по поставці нафтопродуктів. Згідно з умовами п. 5.2, 8.3 Договору ризик випадкової загибелі, псування, втрати продукції переходить на Покупця, а такі облікові картки не поновлюються.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2017р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування у сторін додаткових пояснень та доказів, розгляд справи відкладено на 25.01.2017р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2017р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування документів, розгляд справи відкладено на 08.02.2017р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017р. у зв'язку із невиконанням відповідачем вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 22.02.2017р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.02.2017р. у зв'язку із тим, що відповідачем та Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Київській області не виконано вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 22.03.2017р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2017р. у зв'язку із невиконанням відповідачем та Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Київській області вимог ухвал суду, розгляд справи відкладено на 05.04.2017р.

05.04.2017р. через відділ діловодства (канцелярія) господарського суду представник позивача надав суду для залучення до матеріалів справи копію постанови від 19.09.2014р. слідчого Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про закриття кримінального провадження №12014110200002473.

У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача вкотре на виклик суду не з'явився, вимог ухвал суду не виконав.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від сторін до Господарського суду міста Києва не надходило.

Нез'явлення представника відповідача та тривале невиконання відповідачем вимог ухвал суду, розцінюється судом як ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Як зазначено в пункті 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №11 "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення", оцінюючи поведінку заявника, а також осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу, слід брати до уваги факти невиконання ними процесуальних обов'язків, наприклад, ненадання чи надання з порушенням строку, передбаченого ЦПК України, доказів у справі; неодноразові неявки в судове засідання без поважних причин, якщо це призвело до порушення розумного строку судового розгляду.

Оцінюючи характер процесу та його значення для заявника, слід враховувати важливість предмета розгляду та ступінь ризику для заявника, наприклад, якщо йдеться про справи, що потребують оперативного прийняття рішення; трудові справи; справи, що пов'язані зі станом здоров'я заявника; справи щодо опіки над дітьми тощо.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки відповідачем не виконувались ухвали суду про надання переліку АЗС на яких у відповідності до п. 3.1 договору здійснювалась поставка, шляхом заправки автомобілів за договором; письмові пояснення щодо порядку обліку та обігу відпускних облікових карток на цих мережах АЗС; Додатку до Договору №Т21/11/01 від 21.11.2013р., зазначеному у п. 3.3 договору (перелік АЗС та їх місцезнаходження) ; змінних звітів з доданими до них первинними документами у формі №17-НП та довідок з програмно-апаратних комплексів відповідних АЗС за період з 08.08.2014р., які були необхідні для встановлення фактичних обставин у справі, на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2016р.

Також враховуючи те, що Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Київській області не виконувались вимоги ухвал суду в частині надання суду належним чином завірених копій матеріалів кримінального провадження №12014110200002473 без яких неможливо було перевірити доводи позивача щодо викрадення частини талонів.

Беручи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, характер процесу, обставини викладені вище, щодо невиконання відповідачем та Києво-Святошинським відділом поліції Головного управління Національної поліції у Київській області господарським судом неодноразово відкладався розгляд справи та враховуючи те, що без надання даних матеріалів неможливо було повністю та об'єктивно встановити фактичні обставини у справі, господарським судом міста Києва порушено вимоги ст. 69 ГПК України щодо строків розгляду справи.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини щодо розумності строку розгляду справи, об'єктивному оцінюванню доказів, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/12640/15.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Підставами для скасування рішення місцевого і постанови апеляційного господарських судів зі справи стало те, що судами попередніх інстанцій у вирішенні даного спору не перевірено доводів позивача щодо письмових гарантій відповідача щодо зупинки операцій за цими талонами, не з'ясовано, хто є емітентом талонів, на яких мережах АЗС давали право заправляти автомобілі спірні талони, який порядок їх обліку та обігу на цих мережах АЗС, чи можливе централізоване зупинення обміну талонів на пальне у мережі АЗС у випадку надходження повідомлення про втрату або крадіжку талонів. Окрім того, встановлюючи, що спірним договором на відповідача не покладено обов'язок контролювати відпуск нафтопродуктів, судами залишено поза увагою і не перевірено довід, що зазначений обов'язок покладено на відповідача пунктом 16 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

При новому розгляду господарським судом міста Києва встановлено таке.

20.03.2014р. між ТОВ "Карт-Ойл ЛТД" (постачальник) та ПАТ "Київсільелектро" (покупець) укладено договір №1140 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (далі - продукція) а саме, нафтопродукти відпускних облікових картках відповідно до умов цього договору. Термін дії відпускних облікових карток-талонів становить від одного до трьох календарних місяців з моменту їх отримання покупцем.

Кількість, найменування та ціна продукції вказується в видатковій накладній, рахунку-фактурі на оплату, який видається постачальником покупцю на підставі усної заявки останнього і є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Пунктом 5.3. договору передбачено, що приймання продукції по кількості та якості провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

Згідно із п. 2.1. договору, умови розрахунків - передплата. Покупець зобов'язується оплатити 100 % вартості продукції, зазначеної в рахунку-фактурі на оплату, до моменту поставки продукції протягом 1 (одного) банківського дня з дати виставлення рахунку-фактури. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що підставою для здійснення оплати за продукцію, що поставляється у відповідності до даного договору, є рахунок-фактура постачальника. Перерахування коштів на підставі рахунку-фактури покупець зобов'язаний здійснити в термін, зазначений у п. 2.1. цього договору. У випадку надходження коштів на поточний рахунок постачальника після зазначеного терміну чи у випадку надходження коштів не на підставі рахунку-фактури, постачальник має право не виконувати заявку покупця на відвантаження продукції і повернути кошти покупцю.

Відповідно до п. 2.3. договору, остаточні розрахунки сторін за даним договором по кожній поставці продукції здійснюються на підставі накладної або акту прийому-передачі продукції.

Згідно з п. 2.4. договору, постачальник має право скоригувати вартість продукції після закінчення терміну дії відпускних облікових карток-талонів та провести заміну наявних у покупця, облікових карток - талонів.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що нафтопродукти постачаються шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки.

Згідно з п. 3.2 договору відпускні облікові картки видаються покупцю постачальником після оплати останнім вартості нафтопродуктів відповідно до наданого рахунку-фактури на підставі довіреності встановленого зразка.

Відповідно до п. 3.3. договору, поставка партії продукції вважається погодженою, а заявка покупця вважається прийнятою постачальником до виконання з дати виставлення постачальником рахунку-фактури. Обсяг заявки, прийнятий до виконання, визначається найменуванням продукції і її кількістю, зазначеними у рахунку-фактурі.

Остаточна кількість продукції, що поставляється відповідно до даного договору, визначається на підставі накладних, актів прийому-передачі продукції, дані яких служать підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків (п. 3.4. договору).

Пунктом 8.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2014 року.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач 05.08.2014р. виставив позивачу рахунок на оплату №2552 на суму 220 975,01 грн. наступної продукції: дизельне паливо W - 5000 л., бензин "Мустанг 92" - 3000 л.; бензин А-95 (економ) - 1000 л.; бензин А-92 - 2000 л.; дизельне пальне - 3000 л.; бензин А-95 (преміум) - 500 л.

Позивачем здійснено оплату вказаного рахунку, що підтверджується випискою по рахунку за 06.08.2014р.

Відповідно до видаткової накладної №3104 від 08.08.2014р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 07.08.2014р. за №317 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар - нафтопродукти кількістю 14500 л. на загальну суму 220975,01 грн.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що нафтопродукти постачаються шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки.

Проте, як зазначав позивач, відповідач через свою мережу АЗС відпустив позивачу лише 100 літрів бензину А-95 (економ) та 190 літрів дизельного пального W.

Також позивач зазначає, що у період з 08.08.2014р. по 10.08.2014р. частина талонів викрадені невідомими особами, на підтвердження чого позивачем надано витяг з ЄРДР, відповідно до якого Києво-Святошинський РВ ГУ МВС України в Київській області відкрито кримінальне провадження №12014110200002473 за ознаками ч. 3 ст. 185, за фактом вчинення, в період часу з 08.08.2014р. по 10.08.2014р. невідомими особами викрадення талонів на 14500 літрів пального, чим заподіяно ПАТ "Київсільелектро" матеріального збитку на суму 220 975,01 грн.

11.08.2014р. позивач звернувся до відповідача з проханням заблокувати талони, що отримані позивачем 08.08.2014р.

29.10.2014р. позивач звернувся до відповідача з листом вих. 7-20 від 29.10.2014р., в якому просив відповідача повернути вартість талонів в кількості 5500 л. на суму 83325,00 грн., термін дії яких закінчився 08.10.2014р. та надавати РВ ГУ МВС України у Київській області та позивачу інформацію про можливі спроби реалізації талонів на суму 133214,33 грн. на 8710 л. палива.

Відповідач листом вих. №15/12 від 15.12.2014р. повідомив позивача про блокування талонів позивача та відсутність підстав для повернення вартості талонів в кількості 5500,00 літрів на загальну суму 83325,00 грн.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, з позовом про зобов'язання відповідача поставити позивачу наступні нафтопродукти: дизельне паливо W в кількості 5 810 літрів, бензин МУСТАНГ 92 - З 000 літрів, бензин А-95 (економ) - 900 літрів, бензин А-92 - 2 000 літрів, дизельне пальне - 3 000 літрів, бензин А-95 (преміум) - 500 літрів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст договору №1140 від 20.03.2014р., господарський суд приходить до висновку, що він є договором купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що нафтопродукти постачаються шляхом заправки автомобілів покупця на АЗС постачальника після пред'явлення відпускної облікової картки.

З огляду на викладене, на підставі, укладеного між сторонами договору, у відповідача виникло зобов'язання щодо передачі товару у власність позивача за видатковими накладними та щодо відпуску цього товару позивачу на визначених договорами АЗС.

Як зазначає позивач, не заперечує відповідач та, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, накладною №3104 від 08.08.2014р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 07.08.2014р. за №317 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар - нафтопродукти кількістю 14500 л. на загальну суму 220975,01 грн.

Бензин А-95 (економ) в кількості 100 літрів та 190 літрів дизельного пального W, було передано позивачу через свою мережу АЗС 08.08.2014р.

Позивач же, в свою чергу, як покупець, виконав свої зобов'язання за договором та оплатив відповідачу в повному обсязі вартість отриманого за вищезазначеною накладною товару, про що, в свою чергу, не заперечує відповідач та, що підтверджується випискою по рахунку за 06.08.2014р.

Враховуючи те, що умовами зазначеного договору сторони не встановили момент переходу до позивача права власності на товар та з огляду на приписи ст. 334 ЦК України, право власності на дизельне паливо W - 5000 л., бензин "Мустанг 92" - 3000 л.; бензин А-95 (економ) - 1000 л.; бензин А-92 - 2000 л.; дизельне пальне - 3000 л.; бензин А-95 (преміум) - 500 л., виникло у позивача з моменту передання його за накладними.

Разом з тим, сторонами погоджено, що нафтопродукти постачаються шляхом заправки автомобілів покупця саме на АЗС відповідача (п. 3.1 договору).

Проте, як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідач через свою мережу АЗС відпустив позивачу лише 100 літрів бензину А-95 (економ) та 190 літрів дизельного пального W.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Разом з тим, у період з 08.08.2014р. по 10.08.2014р. частина талонів було викрадено невідомими особами, що підтверджується витягом з ЄРДР, відповідно до якого Києво-Святошинський РВ ГУ МВС України в Київській області відкрито кримінальне провадження №12014110200002473 за ознаками ч. 3 ст. 185, за фактом вчинення, в період часу з 08.08.2014р. по 10.08.2014р. невідомими особами викрадення талонів на 14500 літрів пального, чим заподіяно ПАТ "Київсільелектро" матеріального збитку на суму 220 975,01 грн.

11.08.2014р. позивач звернувся до відповідача з проханням заблокувати талони, що отримані позивачем 08.08.2014р.

29.10.2014р. позивач звернувся до відповідача з листом вих. 7-20 від 29.10.2014р., в якому просив відповідача повернути вартість талонів в кількості 5500 л. на суму 83325,00 грн., термін дії яких закінчився 08.10.2014р. та надавати РВ ГУ МВС України у Київській області та позивачу інформацію про можливі спроби реалізації талонів на суму 133214,33 грн. на 8710 л. палива.

Відповідач листом вих. №15/12 від 15.12.2014р. повідомив позивача про блокування талонів позивача та відсутність підстав для повернення вартості талонів в кількості 5500,00 літрів на загальну суму 83325,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до постанови від 19.09.2014р. слідчого Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області про закриття кримінального провадження №12014110200002473, підтверджується викрадення частини талонів у період з 08.08.2014р. по 10.08.2014р.

Як вбачається із тексту постанови від 19.09.2014р., в ході досудового розслідування встановити місцезнаходження вище зазначених талонів не виявилось можливим. Під час проведення досудового розслідування на запит від ТОВ "Карт-Ойл ЛТД" надійшла відповідь, що талони, які було викрадено продавцем заблоковано.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, враховуючи те, що умовами договору сторони врегулювали свої відносини щодо забезпечення заправки автомобілів після закінчення строку дії договору, враховуючи те, що відповідачем фактично підтверджено факт блокування талонів (лист №15/12 від 15.12.2014р. та копія постанови від 19.09.2014р. про закриття кримінального провадження №12014110200002473), господарський суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача щодо відпуску бензину в мережі АЗС не припинився в силу вимог законодавства.

При цьому судом не беруться до уваги умови п. 8.3. договору, у разі втрати покупцем облікових карток або їх значного пошкодження, такі облікові картки не поновляються, оскільки це не тягне за собою втрату позивачем права власності на придбаний товар та припинення зобов'язання з боку відповідача по передачі вказаного товару.

Так господарський судом, на виконання вимог постанови Вищого господарського суду від 16.11.2016р., для встановлення фактичних обставин у справі щодо того хто є емітентом талонів; на яких мережах АЗС давали право заправляти автомобілі спірні талони, який порядок їх обліку та обігу на цих мережах АЗС, чи можливе централізоване зупинення обміну талонів на пальне у мережі АЗС у випадку надходження повідомлення про втрату або крадіжку талонів, встановлено наступне.

У п. 3.1 договору сторонами погоджено, що нафтопродукти постачаються шляхом заправки автомобілів покупця саме на АЗС відповідача.

Також у п. 5.3. договору передбачено, що приймання продукції по кількості та якості провадиться покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (надалі - Інструкція).

Пунктом 10.3 цієї Інструкції визначений порядок відпуску нафтопродуктів, який проводиться у таких формах: за готівку (п. 10.3.1); за відомостями (п. 10.3.2); за талонами (п. 10.3.3) ; за платіжними картками (п. 10.3.4).

Зокрема, пунктом 10.3.3 Інструкції регламентується відпуск нафтопродуктів за талонами.

Відповідно до п. 10.3.3.1, п. 10.3.3.2 форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.

Так в силу приписів п. 6 Інструкції, яка відповідно до п. 1 є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання - на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м 3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації). Дизельне паливо різних видів (залежно від масової частки сірки) повинно зберігатися в окремих резервуарах. Нафта та нафтопродукти мають зберігатись відповідно до вимог ДСТУ 4454.

Зокрема п. 14.1 розділу 14 "Облік руху нафти і нафтопродуктів" Інструкції встановлено, що під час приймання, зберігання та відпуску нафти і нафтопродуктів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти та нафтопродуктів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху за бухгалтерським обліком; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрат, нестач та розкрадання нафти та нафтопродуктів, а також створення необхідних умов для їх зберігання.

Так, відповідно до п. 16 Інструкції матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи. Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства. На підставі перевірених змінних звітів та первинних документів бухгалтерська служба підприємства нафтопродуктозабезпечення складає місячну накопичувальну відомість та обігові відомості, у яких відображаються: кількість завезених на АЗС нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива залежно від масової частки сірки) та цінами; закупівельна вартість та вартість реалізації завезених нафтопродуктів; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за готівку, у тому числі сума ПДВ; кількість та вартість нафтопродуктів, реалізованих споживачам за безготівковими розрахунками згідно з відомостями, за талонами та платіжними картками; результати інвентаризації нафтопродуктів та готівки.

Отже, враховуючи те, що відповідно до положень п. 16 пунктом Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України саме на відповідача покладено обов'язок контролювати відпуск нафтопродуктів, обов'язок доведення обставин щодо отримання позивачем або будь-якою іншою особою пального за викраденими талонами покладено саме на ТОВ "Карт-Ойл ЛТД".

Ухвалами господарського суду міста Києва неодноразово витребувано у ТОВ "Карт-Ойл ЛТД" - перелік АЗС на яких у відповідності до п. 3.1 договору здійснювалась поставка, шляхом заправки автомобілів за договором; письмові пояснення щодо порядку обліку та обігу відпускних облікових карток на цих мережах АЗС; Додаток до Договору №Т21/11/01 від 21.11.2013р., зазначений у п. 3.3 договору (перелік АЗС та їх місцезнаходження); письмові пояснення щодо порядку обліку та обігу відпускних облікових карток на цих мережах АЗС; змінні звіти з доданими до них первинними документами у формі №17-НП та довідки з програмно-апаратних комплексів відповідних АЗС за період з 08.08.2014р.; письмові пояснення щодо фактичного виконання відповідачем п. 3.1 договору №1140 від 20.03.2014р., в частині заправки автомобілів Покупця на АЗС Постачальника.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД" не надало суду доказів того, що позивач через мережу АЗС відповідача отримав дизельне паливо W - 5000 л., бензин "Мустанг 92" - 3000 л.; бензин А-95 (економ) - 1000 л.; бензин А-92 - 2000 л.; дизельне пальне - 3000 л.; бензин А-95 (преміум) - 500 л. Також не надано суду доказів того, що будь-ким за викраденими талонами отримано зазначене паливо.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із заявлених вимог, а також наведених позивачем обґрунтувань позову та наданих ним доказів, здійснюючи їх оцінку за правилами ст. 43 ГПК України та предмет їх доказовості та процесуальної належності. Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, з урахуванням пояснень представників сторін, враховуючи заявлені позивачем вимоги та наведені ним обгрунтування, приймаючи до уваги заперечення відповідача та надані докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача поставити нафтопродукти: дизельне паливо W в кількості 5 810 літрів, бензин МУСТАНГ 92 - З 000 літрів, бензин А-95 (економ) - 900 літрів, бензин А-92 - 2 000 літрів, дизельне пальне - 3 000 літрів, бензин А-95 (преміум) - 500 літрів.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було виконано вимоги ухвал суду стосовно надання переліку АЗС на яких у відповідності до п. 3.1 договору здійснювалась поставка, шляхом заправки автомобілів за договором; письмові пояснення щодо порядку обліку та обігу відпускних облікових карток на цих мережах АЗС; Додатку до Договору №Т21/11/01 від 21.11.2013р., зазначеному у п. 3.3 договору (перелік АЗС та їх місцезнаходження); письмових пояснень щодо порядку обліку та обігу відпускних облікових карток на цих мережах АЗС; змінних звітів з доданими до них первинними документами у формі №17-НП та довідки з програмно-апаратних комплексів відповідних АЗС за період з 08.08.2014р.; письмових пояснень щодо фактичного виконання відповідачем п. 3.1 договору №1140 від 20.03.2014р., в частині заправки автомобілів Покупця на АЗС Постачальника, без пояснення причин їх ненадання.

У свою чергу неподання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання процесуальними правами і тягти за собою, зокрема, такі наслідки: покладення на особу, що припустилася зловживання, судового збору незалежно від результатів вирішення спору (частина друга статті 49 Господарського процесуального кодексу України); стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 Господарського процесуального кодексу України); винесення у встановленому порядку окремої ухвали (стаття 90 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Так ухвалами суду від 11.01.2017р., від 27.01.2017р., від 08.02.2017р. від 22.02.2017р. та від 22.03.2017р. суд зобов'язував відповідача надати витребувані ухвалами суду документи та забезпечити обов'язкову явку повноважного представника в судове засідання.

Відповідач вимог ухвал суду не виконав, про причини їх невиконання суд не повідомив.

Отже, за невиконання вимог суду, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача штраф в розмірі 1700 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД" (місцезнаходження : 02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, код ЄДРПОУ 37414833) передати Публічному акціонерному товариству "Київсільелектро" (місцезнаходження : 01032, м. Київ, вул. Л. Толстого, буд. 55-А, код ЄДРПОУ 00132457) дизельне паливо W у кількості 5000 літрів, бензин "Мустанг 92" у кількості 3000 літрів; бензин А-95 (економ) у кількості 1000 літрів; бензин А-92 у кількості 2000 літрів; дизельне пальне у кількості 3000 літрів; бензин А-95 (преміум) у кількості 500 літрів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД" (місцезнаходження : 02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, код ЄДРПОУ 37414833) на користь Публічного акціонерного товариства "Київсільелектро" (місцезнаходження : 01032, м. Київ, вул. Л. Толстого, буд. 55-А, код ЄДРПОУ 00132457) 3280 (три тисячі двісті вісімдесят) грн. 46 коп. - судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карт-Ойл ЛТД" (місцезнаходження : 02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 22, код ЄДРПОУ 37414833) до Державного бюджету України 1700 грн. штрафу - стягувачем є Державна судова адміністрація України (отримувач коштів: УК у Печерському р-ні/Печерський р-н/21081000; код ЄДРПОУ: 38004897; банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31110106700007; код класифікації доходів бюджету: 21081100) .

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 10.04.2017р.

Суддя В.В. Князьков