Рішення

від 05.04.2017 по справі 918/160/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 квітня 2017 р. Справа № 918/160/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСАГЕНТ"

про розірвання договору оренди

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21 березня по 05 квітня 2017 року.

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (далі Позивач, РВ ФДМУ) звернулось в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Укртрансагент" (далі Відповідач,ОСОБА_1), в якому просить:

Розірвати Договір оренди № 67-10/05-08 від 06.09.2010 р. укладений між ргіональним відділенням ФДМУ по Закарпатській області та ТОВ УКРТРАНСАГЕНТ , предметом якого є державне окреме індивідуально визначене майно: частина вбудованого приміщення (поз. 18 за планом) площею 6,49 кв.м. на першому поверсі адмінбудинку (літ. А ) Відділення Чоп філії УДП Укрінтеравтосервіс-Закарпаття , що розміщений за адресою: Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с/рада Соломонівська, МАПП Тиса , буд. 2, та перебуває на балансі філії Укрінтеравтосервіс-Закарпаття Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс"

Свої вимоги Позивач обгрунтовує тим, що Відповідачем було порушено умови Договору оренди (п.5.5) та вимоги Закону України Про оренду державного та комунального майна та Наказу ФДМУ від 14.05.2012 року № 655 Щодо виконання контрольних функцій ФДМУ у сфері оренди , а саме в частині недопуску до перевірки об'єкту оренди.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Просив позов задоволити.

Відповідач надав суду відзив, в якому проти позову заперечив, просив в позові Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УКРТРАНСАГЕНТ", про розірвання Договору оренди відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві. При цьому зазначив, що дії Позивача щодо проведення 07-08 грудня 2016 року заходів контролю є незаконними, оскільки були відсутні визначені законодавством правові підстави (щорічний план-графік, своєчасне повідомлення,інше). Контроль виконання істотних умов Договору оренди повинен здійснюватись виключно в порядку, визначеному Наказом Фонду державного майна України від 14.05.2012 року №655 "Щодо виконання контрольних функцій ФДМУ у сфері оренди". Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

6 вересня 2010 року між РВ ФДМУ та Відповідачем був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 67-10/05-08, за умовами якого Позивач передав Відповідачу в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: частину вбудованого приміщення(поз.18 за планом) площею 6,49 м 2 , на першому поверсі адмінбудинку (літ.„А» ), відділення "Чоп" філії УДП "укрінтеравтосервіс-Закарпаття" (далі-Майно), що розміщене за адресою: Ужгородський район, Соломонівська сільська рада,МАПП „Тиса» , буд. 2, та перебуває на балансі філії "Укрінтеравтосервіс-Закарпаття" Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" ( код ЄДРПОУ 22087987 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на "31" травня 2016 р. і становить за незалежною оцінкою 52 919 (п"ятдесят дві тисячі дев"ятсот дев"ятнадцять гривень) грн.

Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.2 Договору майно передається в оренду з метою розміщення контори для надання митно-брокерських послуг.

Відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 N 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2010 р. - 477,14 (чотириста сімдесят сім гривень 14 копійок) грн.

Орендна плата за 25 днів першого місяця оренди - вересня 2010 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць - липень 2010 р. на індекси інфляції за серпень, вересень - 2010 р./ЗО х 25 днів.

Згідно з пунктами 5.1, 5.4 та 5.5 Договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його мети використання (згідно пункту 1.2) та умов цього договору; забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати, зокрема, заходи протипожежної безпеки; забезпечити виконання протипожежних вимог, стандартів, норм, правил, а також вимог та постанов пожежної охорони.

Відповідно до пункту 5.8 Договору Орендар протягом місяця після укладення цього Договору зобов"язується застрахувати орендоване Майно не менше, ніж на його вартість за звітом про оцінку на користь Орендодавця (для передачі Балансоутримувачу), який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди, у порядку, визначеному законодавством, і надати орендодавцю копії страхового полісу і платіжного доручення. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди Майно було застрахованим.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 9.1 договору).

Судом встановлено, що 6 вересня 2010 року між сторонами був підписаний відповідний акт приймання-передавання майна (згідно договору №67-10/05-08 від 06.09.2010 року), що обліковується на балансі Державного підприємства "Служби міжнародних автомобільних перевезень", згідно якого спірне майно було передано в оренду ОСОБА_1 (а.с.23).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання листів Фонду державного майна України від 21.10.2016 р. № 10-16-20131 та від 11.11.2016 р.№10-16-21835, з метою належного опрацювання запиту від 30.09.2016 №8/1/-14295 Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, відповідно до Розпорядження Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області № 00019-р від 06.12.2016 р. робочою групою було заплановано проведенння 07.12.2016 року перевірки виконання умов Договору оренди № 67- 10/05-08 від 06.09. 2010.

За твердженням РВ ФДМУ Орендар представників робочої групи 07.12.2016 на об'єкт не допустив, що в свою чергу унеможливило проведення перевірки виконання умов договору оренди в частині належного використання державного майна.

Враховуючи наведені обставини, листом від 16 грудня 2016 року № 11-06-03166 Відповідач звернувся до ОСОБА_1 з пропозицією розірвати достроково укладений між ними 6 вересня 2010 року договір оренди № 67-10/05-08, у зв'язку з невиконанням (порушенням) орендарем істотних умов договору оренди (недопуск до перевірки об'єкту оренди).

У той же, час листом від 29 грудня 2016 року № 272/12/16 Відповідач відхилив пропозицію орендодавця про розірвання спірного договору в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення Відділення до Господарського суду Рівненської області з даним позовом.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Як було зазначено вище, 6 вересня 2010 року між сторонами у справі був підписаний акт приймання-передавання майна, що обліковується на балансі Державного підприємства "Служби міжнародних автомобільних перевезень", згідно якого ОСОБА_1 в оренду було передано частину вбудованого приміщення пл.6,49 м 2 , розташовану на першому поверсі двоповерхової нежитлової будівлі Державного підприємства „Служба міжнародних автомобільних перевезень» (буд. літ.„А» ), що знаходиться за адресою: Ужгородський район, Соломонівська сільська рада, МАПП „Тиса» , буд. 2.

У відповідності до приписів статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладається договір оренди, є істотною умовою такого договору оренди.

Відповідно до частини 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 6 вересня 2010 року по 5 серпня 2013 року включно.

Додатковим договором про внесення змін до Договору оренди №67-10/05-08 від 06.09.2010 року зі змінами, від 11.07.2016 року пункт 10.1 Розділу 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення Договору" Договору оренди № 67-10/05-08 від 06.09.2010 року (зі змінами) викладено в наступній редакції: "10.1. Дію цього Договору продовжено строком на 2(два) роки 11(одинадцять) місяців з 06 липня 2016 року по 05 червня 2019 року включно".

Обгрунтовуючи свої вимоги про розірвання вищенаведеного договору, позивач посилався на порушення ОСОБА_1 умов цієї угоди щодо недопуску представників робочої групи 07.12.2016 року на об"єкт, що в свою чергу унеможливило проведення перевірки виконання умов договору оренди в частині належного використання державного майна.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пунктами 10.3 та 10.6 спірного договору розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

В силу приписів частини 1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Слід зазначити, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (частина 2 вищенаведеної статті).

Оцінка істотності порушення умов договору повинна здійснюватись відповідно до критерію, що встановлений абзацом 2 частини 2 статті 651 ЦК України, а саме за принципом, відповідно до якого істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, підставою для розірвання договору в судовому порядку може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до завдання іншій стороні значної шкоди.

Відповідно до статті 638 ЦК України істотними умовами договору оренди можуть бути також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

За приписами частини 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови, наприклад, щодо використання орендарем об'єкта оренди за цільовим призначенням.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна".

Як було зазначено вище, відповідно до пункту 5.5. Договору оренди, Орендар (відповідач) зобов'язується забезпечити Орендодавцю (Позивачу) та Балансоутримувачу доступ на об'єкт оренди з метою перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеним цим Договором.

Факт забезпечення доступу представником РВ ФДМУ на об'єкт оренди підтверджується безпосередньо наданим Позивачем ОСОБА_4 перевірки (а.с.39-41), в якому, зокрема, зазначено:

1).У приміщенні розміщена інформація про ТОВ УКРТРАНСАГЕНТ , перелік послуг, що надаються ОСОБА_1;

2).Візуально орендоване майно перебуває у задовільному стані (що свідчить про здійснення Позивачем візуального обстеження майна).

Відповідно до статті 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що договір оренди припиняється у разі: - закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Згідно з ч.З. ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 783 Цивільного кодексу України Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3). наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Умови укладеного Договору оренди та положення статей 291 ГК України та 783 ЦК України не передбачають такої підстави розірвання договору оренди на вимогу наймодавия як незабезпечення доступу на об'єкт оренди , у зв'язку з чим вимоги Позивача про розірвання договору в судовому порядку є безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стоуоноюта в інших випадках. встановлених договором або законом . Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 32 Закону України Про оренду державного та комунального майна , контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.

Наказ Фонду державного майна України від 14.05.2012 року № 655 "Щодо виконання контрольних функцій ФДМУ у сфері оренди" надає повноваження Фонду державного майна України, його регіональним відділенням та представництвам як орендодавцям державного майна за укладеними ними договорами оренди здійснювати такий контроль:

1) постійний документальний (у частині надходжень до державного бюджету плати за оренду державного майна, страхування об'єкта оренди);

2) періодичний комплексний з оглядом об'єкта оренди (згідно з щорічними планами-графіками).

Проведена 07 грудня 2016 року перевірка здійснювались позапланово, оскільки Відповідач та орендоване ним майно не внесені до щорічного плану-графіку Позивача, який є єдиною законною підставою для проведення контролю з боку Позивача як орендодавця державного майна.

У той же час слід зазначити, що відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Проте РВ ФДМУ у встановленому законом порядку не було доведено належними і допустимими доказами факту недоступу на об'єкт оренди з метою перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеним Договором. Такі докази відсутні і в матеріалах справи.

Позивач зазначив, що перевірку було проведено, в тому числі, на підставі пунктів 8.1. та 8.3. Договору оренди

Відповідно до пункту 8.1. Договору оренди, Орендодавець має право контролювати наявність, стан, напрями та ефективність використання Майна, переданого в оренду за цим Договором, виконання істотних умов Договору оренди.

Позивач не оспорює право проведення Позивачем видів контролю, визначених Договором та чинним законодавством, проте, такий контроль повинен бути періодичним та здійснюватись виключно на підставі щорічного плану-графіку Позивача.

Пункт 8.1. Договору оренди не надає повноважень Позивачу здійснювати позаплановий контроль за виконанням умов Договору оренди, в тому числі, за дорученнями ФДМУ.

Контроль виконання істотних умов Договору оренди повинен здійснюватись виключно в порядку, визначеному Наказом Фонду державного майна України від 14.05.2012 року № 655 "Щодо виконання контрольних функцій ФДМУ у сфері оренди ".

Відповідно до пункту 4 Наказу Фонду державного майна України від 14.05.2012 року № 655 "Щодо виконання контрольних функцій ФДМУ у сфері оренди" за результатами контрольних заходів особами, що його здійснювали, складаються звіти, що містять інформацію за напрямами, визначеними у пункті 1 цього наказу.

Незважаючи на викладене, Позивачем за наслідком проведення незаконної перевірки було складено Акт перевірки, який не може бути допустимим доказом порушення Договору оренди зі сторони Відповідача.

За таких обставин, дії Позивача щодо проведення 07-08 грудня 2016 року заходів контролю є незаконними, оскільки були відсутні визначені законодавством правові підстави (щорічний план-графік, своєчасне повідомлення та ін.).

Позивач не повідомляв Відповідача про плановані дату, час та місце проведення заходів контролю та не надав суду належних доказів такого повідомлення.

Відтак, РВ ФДМУ у Закарпатській області не було надано суду жодних доказів порушення Відповідачем умов Договору оренди № 67-10/05-08 від 06.09.2010 р..

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Позивачем не було доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до Відповідача.

Відтак, враховуючи все вищенаведене, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст.49 ГПК України на Позивача покладаються судові витрати.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Собранецька, буд.60, код ЄДРПОУ 22111310) в дохід Державного бюджету України 1600 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2017 року.

Суддя Марач В.В.