Рішення

від 27.03.2017 по справі 922/248/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2017 р.Справа № 922/248/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за первісним позовом Підприємства Харківської облспоживспілки "Золочівський ринок", м. Золочів до Золочівської селищної ради, смт. Золочів про та за зустрічним позовом до про скасування рішення та про визнання недійсним договору Золочівської селищної ради, смт. Золочів Підприємства Харківської облспоживспілки "Золочівський ринок", м. Золочів звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 (директор), ОСОБА_2, за довіреністю від 02.11.2016 року;

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_3, за довіреністю від 07.11.2016 року, ОСОБА_4 (голова Золочівської селищної ради) на підставі рішення № 1 від 11.11.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Золочівської селищної ради про визнання недійсним договору оренди землі від 03.04.2014 року земельної ділянки загальною площею 0,4765 ГА, кадастровий номер 6322655100:01:008:0060, розташованої у смт Золочів, вул. Коника, 6Б та скасування Рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 XLVIII сесії VI скликання "Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, розташованої за адресою смт Золочів, вул. Коника, 6Б. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 січня 2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 лютого 2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 06.02.2017 року представник позивача супровідним листом (вх. № 3805) надав документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2017 року розгляд справи було відкладено на 20.02.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.02.2017 року представник позивача надав правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 5711).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.02.2017 року представник відповідача надав клопотання про припинення провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору (вх. № 5610).

20.02.2017 року відповідач звернувся до господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою (вх. № 5641) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою: смт Золочів, вул. Коника, 6Б, площею 0,4765 га, кад. № 6322655100:01:008006, яка використовується Підприємством "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки" (62203, Харківська область, смт Золочів, вул. Коника, 6Б, код ЄДРПОУ 01563314).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.02.2017 року прийнято зустрічний позов Золочівської селищної ради Харківської області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки для спільного розгляду з первісним позовом; розгляд справи відкладено на 28.02.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.02.2017 року від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання (вх. №6923) з додатками про витребування доказів. У своєму клопотанні позивач просить суд витребувати у відділу Держгеокадастру у Золочівському районі Харківської області інформацію: за якою юридичною особою обліковується земельна ділянка згідно Державного акта на право постійного користування серії ІІ-ХР № 001103 від 12.09.00 р. у книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею під номером № 57 від 24.10.2000 року; якщо були внесені у дану книгу реєстрації певні записи, щодо зазначеної вище земельної ділянки (виключення/переоформлення/внесення змін/відмови, тощо), повідомити з зазначенням правових підстав таких змін і наданням копій цих документів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.02.2017 року від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшло правове обґрунтування (вх. № 6933).

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.02.2017 року від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання (вх. № 6935/17) про продовження строку розгляду справи № 922/248/17 за межами двомісячного строку, встановленого ст. 69 ГПК України.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.02.2017 року від представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення до клопотання про припинення провадження у справі (вх. № 6922).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.02.2017 року розгляд справи було відкладено на 27.03.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 27.03.2017 року від представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 10252).

Представники позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) в судовому засіданні 27.03.2017 року проти клопотання про припинення провадження у справі заперечували, позовні вимоги підтримали, проти зустрічного позову заперечували.

Представники відповідача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) в судовому засіданні 27.03.2017 року підтримали клопотання про припинення провадження у справі, підтримали зустрічний позов, проти первісного позову заперечували.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Рішенням Золочівської селищної ради Харківської області від 12.02.2014 р. №2408 було передано в оренду земельну ділянку, яка розташована за адресою: смт Золочів, вул. Коника, 6 Підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку загальною площею 0,4765 Га терміном на 1 рік.

Пунктом 3 даного рішення було зобов'язано Золочівського селищного голову ОСОБА_4 підписати договір та акт приймання - передачі на вищевказану земельну ділянку після повернення оригіналу Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії 11-ХР №001103 від 12.09.2000 року СП Золочівський ринок та згідно чинного законодавства вищевказаний Державний акт вважати таким, що втратив чинність.

Крім того, 30.10.09 р. рішенням Золочівської селищної ради було затверджено проект землеустрою ПХО Золочівський ринок на земельну ділянку у смт. Золочів, по вул. Коника, 6Б та 4-А.

25.11.09 р. рішенням Золочівської селищної ради було прийнято рішення про передачу ПХО Золочівський ринок в оренду земельної ділянки для комерційного використання у смт Золочів, по вул. Коника, 6Б та 4-А строком на 10 років.

Як зазначає позивач за первісним позовом, у спірному рішенні є посилання на рішення від 25.11.09 р., але відсутні жодні вказівки, які зазначають про внесення змін до цього рішення, в частині зміни строку.

Дане рішення суперечить рішенню відповідача від 25.11.09 р.

На виправлення даних суперечностей листом від 23.12.14 р. позивач за первісним позовом звернувся до Золочівської селищної ради, в якому було зазначено, що договір оренди та оскаржуване рішення містить опечатку (помилку) в частині терміну передачі в оренду земельної ділянки, зокрема 1 (один) рік замість 10 (десять) років.

Рішенням від 11.02.15 р. №3115 Золочівська селищна рада відмовила у збільшенні строку до 10 років оренди. До вирішення цієї помилки на адресу відповідача за первісним позовом було направлено лист повідомлення про наявність наміру у ПХО Золочіський ринок продовжити строк дії договору оренди.

Отже, як зазначає позивач за первісним позовом, при прийнятті оскаржуваного Рішення №2408 від 12.02.14 р. Золочівська селищна рада безпідставно, без відповідних повноважень, без посилання на положення нормативно - правових актів визнала Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серіі 11-ХР №001103 від 12.09.00 таким, що втратив чинність.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення від 12.02.14 р. 03 квітня 2014 р. між ПХО Золочівський ринок та Золочівською селищною радою був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,4765 ГА, що розташована у смт. Золочів, вул. Коника,6Б терміном на 1 рік.

Як зазначає позивач за первісним позовом, ПХО Золочівський ринок не звертався до селищної ради з відповідною заявою, а Золочівська селищна рада не виносила жодного рішення про припинення права користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на постійне користування.

Відповідно до п. 20 Договору оренди землі від 03.04.14 р. передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання - передачі.

Як стверджує позивач за первісним позовом, в порушення вимог п. 20 Договору земельна ділянка ринку не була передана, фактично ринок користувався земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія 11-ХР №001103 (0,2018 Га та 0,0270 Га) та відповідно до укладеного раніше короткострокового договору оренди від 07.12.09 р. та додаткового договору до нього від 15.01.10 р. (0,18 Га).

Пунктом 3 рішення від 12.02.14 р. було встановлено умову на підставі якої можливо було підписати договір оренди, зокрема після повернення оригіналу Державного акту на право постійного користування

За твердженням позивача за первісним позовом, адміністрація ринку не передавала оригінал Державного акту до Золочівської селищної ради. На сьогоднішній день даний Державний акт знаходиться в володінні ринку, так як у директора відсутні повноваження по розпорядженню земельною ділянкою ринку.

Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з наявністю діючого акту на постійне користування земельної ділянки та за відсутності волі позивача за первісним позовом про скасування та відмови від цього акту, а також відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою та відсутності фактичної передачі земельної ділянки, Підприємство Золочівський ринок Харківської облспоживспілки просить суд скасувати рішення ради від 12.02.2014 року №2408 та визнати недійсним договір оренди землі від 03.04.2014 року земельної ділянки загальною площею 0,4765 ГА, кадастровий номер 6322655100:01:008:0060, розташованої у смт. Золочів, вул. Коника, 6Б та скасувати Рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 XLVIII сесії VI скликання "Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, розташованої за адресою смт. Золочів, вул. Коника, 6Б.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач за первісним позовом посилається на те, що договір оренди земельної ділянки від 03.04.2014 року припинив свою дію, оскільки його було укладено на строк до 03.04.2015 року, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а в частині скасування рішення відповідач просить суд припинити провадження у справі, оскільки спір у цій частині не підлягає розгляду у господарських судах.

Щодо заперечень відповідача за первісним позовом стосовного, що спір в частині скасування рішення не підлягає розгляду у господарському суді, суд зазначає наступне.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач за первісним позовом посилається на те, що спірне рішення є нормативно-правовим актом індивідуальної дії, яке видано суб`єктом владних повноважень, у зв`язку з чим спір про його скасування має вирішуватись в рамках адміністративного судочинства.

Стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічних відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, іх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі - суб'єкт владних повноважень).

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободі чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 ЦК України, статей 78, 116, 122 ЗК України, в зв'язку з прийняттям суб`єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з peaлізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо з реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Суд також приймає до уваги узагальнення судової практики Вищого господарського суду з розгляду господарськими судами справ, пов`язаних із земельними правовідносинами, у яких зазначено наступне.

У пункті15 рекомендацій президії ВГСУ "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 27.06.2007 року N 04-5/120 ( va120600-07 ), де визначено, що, оскільки земля є об'єктом цивільних прав і обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод, спори за участю господарюючих суб'єктів, що виникають із земельних відносин, підлягають розгляду в господарських судах. Зокрема, до спорів про право віднесені справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, стягненням заборгованості з орендної плати за договором на користування земельною ділянкою, спори, предметом яких є право власності на земельну ділянку або право користування нею, в тому числі відновлення права, порушеного третьою особою, яка на підставі рішень владних органів претендує на спірну земельну ділянку.

Посиланням на наявність між сторонами спору про право, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, обґрунтовувались ухвала Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) від 07.06.2009 року у справі за позовом Підприємця до Селищної ради про визнання недійсним рішення Селищної ради; постанова ВГСУ від 16.09.2008 року за позовом Товариства до Міськради про вилучення земельної ділянки, визнання за позивачем переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки, спонукання Міськради прийняти рішення про поновлення договору оренди); постанова ВСУ від 25.03.2008 року у справі за позовом Товариства до Міськради про визнання недійсним рішення Міськради про передачу земельної ділянки у довгострокову оренду третій особі.

Позиція, згідно з якою справи в спорах про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, якими порушуються права суб'єктів господарювання на користування земельною ділянкою, підвідомчі господарським судам, висловлювалась також в інформаційних листах "Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" від 20.11.2008 року N 01-8/685 ( v_685600-08 ) та "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального-права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)" від 21.01.2009 року N 01-08/33 ( v8_33600-09 ).

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що в даному випадку позов про скасування рішення від 12.02.2014 року № 2408 не є публічно-правовим спором та підвідомчій господарському суду, у зв`язку з чим клопотання відповідача за первісним позовом про припинення провадження в частині скасування рішення не підлягає задоволенню.

Розглянувши вимоги позивача за первісним позовом про скасування Рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 XLVIII сесії VI скликання "Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, розташованої за адресою смт. Золочів, вул. Коника, 6Б, судом встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 12.09.2000 року виконавчим комітетом Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області було винесено рішення № 138-1 "Про надання земельних ділянок в постійне користування СП "Золочівський ринок" по вул. Коника та пров. Танкістів в смт. Золочів Харківської області для комерційного використання", яким надано в постійне користування СП "Золочівський ринок" земельну ділянку загальною площею 0,8756 га для комерційного використання.

Відповідно до вказаного рішення, Золочівською селищною радою народних депутатів Золочівського району Харківської області було видано СП "Золочівський ринок" Державний акт на право постійного користування ІІ-ХР № 001103.

Як вже було встановлено судом, Рішенням Золочівської селищної ради Харківської області від 12.02.2014 р. №2408 було вирішено передати в оренду земельну ділянку, яка розташована за адресою: смт. Золочів, вул. Коника, 6Б Підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку загальною площею 0,4765 Га терміном на 1 рік.

За приписами частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться на території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статті 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею є земельними відносинами, об'єктами яких є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, в тому числі на земельні паї.

Виходячи з обсягу цивільної правоздатності юридичних осіб, вони можуть бути суб'єктами земельних відносин щодо земельних ділянок та прав на них.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 9 Цивільного кодексу України положення Цивільного кодексу України застосовуються, зокрема, до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

За приписами статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Розділ III Земельного кодексу України містить перелік прав на землю, такими правами, зокрема, є право власності на землю, право користування землею (в тому числі право на оренду земельної ділянки).

Відповідно до приписів статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

За приписами частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом не звертався з заявою про відмову від свого права користування земельною ділянкою, що належить йому на підставі Державного акта на право постійного користування землею, а відповідач за первісним позовом не приймав відповідного рішення про припинення права користування згідно вимог частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, тому на час звернення позивача до суду з даним позовом у останнього існує право постійного користування на земельну ділянку площею 0,2288 га, які входять до спірної земельної ділянки на підставі державного акта.

Вищезазначені обставини щодо чинності Державного акта на право постійного користування землею були також встановлені постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 року по справі № 922/4418/15.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже враховуючи вимоги чинного законодавства, рішення про передачу в оренду земельної ділянки приймається після добровільної відмови користувача земельної ділянки, яка має бути юридично оформлена, зокрема орган місцевого самоврядування має оформити перехід права на постійне користування зазначеною земельною ділянкою юридично - уклавши відповідний окремий індивідуальний правовий акт, яким може бути оформлена відмова попереднього постійного землекористувача від його права в порядку пункту а ч. 1 ст. 141 ЗУ України або з інших підстав.

В даному випадку, у своєму рішенні від 12.02.2014 року № 2408 Золочівська селищна рада Харківської області зобов`язала Золочівськго селищного голову ОСОБА_4 підписати договір та акт прийому-передачі на спірну земельну ділянку після повернення оригіналу Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ХР №001103 виданого 12.09.2000 року СП Золочівський ринок та згідно чинного законодавства вищевказаний Державний акт вважати таким, що втратив чинність.

Таким чином, Золочівська селищна рада самовільно без згоди Підприємства Золочівський ринок Харківської облспоживсіплки позбавила останнього права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту ІІ-ХР №001103.

В обґрунтування своїх заперечень щодо недійсності Акту на постійне користування, Золочівська селищна рада посилається на те, у відповідності до ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи, та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства, об`єднання, установи та організації.

В свою чергу, як вказує відповідач за первісним позовом, до жодних категорій підприємств відповідач не відноситься, оскільки є підприємством споживчої кооперації заснованої на приватній власності.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача за первісним позовом, оскільки в матеріалах справи наявний Витяг зі Статуту підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки, в п. 1.2 якого зазначено, що Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживсіплки створено виділенням з облспоживспілки на базі майна СП "Золочівський ринок" (код ЄДРПОУ 01563314), реорганізованого приєднанням до облспоживспілки, відповідно до рішення зборів Ради Засновників спільних підприємств облспоживспілки від 29 січня 2003 року № 64 "Про створення підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки з передачею йому прав та зобов`язань облспоживспілки в межах прав та зобов`язань СП "Золочівський ринок" (код ЄДРПОУ 01563314), які перейшли до облспоживспілки в результаті його реорганізації.

Крім того суд зазначає, що аналіз норм земельного законодавства дає підстави для висновку, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення підприємства, установи, організації допускається лише у випадку, коли припинення останніх виключає правонаступництво, що відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові Верховного суду України від 21.02.2011 в адміністративній справі за позовом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора до Фороської селищної ради.

Таким чином, набуття Підприємством "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі державного акта на право постійного користування ІІ-ХР № 001103 шляхом правонаступництва є законним і обґрунтованим.

При цьому суд зазначає, що дана правова позиція суду відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України викладеній у постанові від 19.01.2016 по справі № 905/6788/13.

Крім того, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що у рішенні Конституційного суду України також зазначено, що відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 2 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Чинний кодекс серед підстав набуття права на землю юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Рішенням Конституційного суду України положення п. 6 розділу X «Перехідних положень» Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення було визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Тобто в даному випадку акт на право постійного користування земельною ділянкою виданий СП "Золочівський ринок" є чинним і після зміни організаційно-правової форми Підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки.

Відповідно до підпункту 2.8 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи вищенаведені обставини та те, що матеріали справи не міститься доказів відмови Підприємства Золочівський ринок Харківської облспоживспілки від права постійного користування спірною земельною ділянкою на підставі Державного акту № 11-ХР №001103 та доказів припинення права користування останнім земельною ділянкою на підставі зазначеного акту, суд дійшов висновку, що Золочівська селищна рада при винесенні рішення № 2408 від 12.02.2014 року Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку розташованої за адресою: смт. Золочів, вул. Коника, 6Б порушила порядок передачі в оренду спірної земельної ділянки, передбачений чинним законодавством, у зв`язку з чим рішення є недійсним та позовна вимога про скасування рішення від 12.02.2014 № 2408 підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди землі від 03.04.2014 року, суд зазначає наступне.

В обґрунтування даної вимоги, позивач за первісним позовом посилається на те, що спірний договір було укладено на підставі рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.02.2014 року, яке прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

В свою чергу відповідач за первісним позовом просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині визнання недійсним спірного договору оренди, у зв`язку з тим, що останній припинив свою дію.

Проте суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору.

В даному випадку, відповідач в обґрунтування своєї правової позиції посилається на постанову Верховного суду України у справі № 3-1143гс15 від 23.12.2015 року.

Як вбачається з вищезазначеної постанови, предметом розгляду справи № 3-1143гс15 було визнання недійсним прокурором договору оренди та зобов`язання фізичну особу-підприємця повернути приміщення.

Верховним судом України було зазначено про те, що позовні вимоги прокурора зводяться до визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими. Ураховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. Викладене свідчить про те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для припинення провадження у цій справі.

Вищезазначена постанова Верховного суду України ґрунтується на тому, що сторони розірвали договір та майно було повернуто відповідачем.

В той час, як в даному випадку, позивачем за первісним позовом не було повернуто спірну земельну ділянку, оскільки в матеріалах справи відсутній акт про повернення земельної ділянки.

Крім того, як зазначено позивачем за первісним позовом у судовому засіданні він продовжує користуватись спірною земельною ділянкою на даний час.

Отже і предмет спору у даній справі не припинив свого існування, що виключає можливість припинення провадження у справі за відсутності предмета спору.

Враховуючи вищенаведене суд не вбачає підставі для задоволення клопотання відповідача за первісним позовом та припинення провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди на підставі п. 1.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Як зазначає позивач за первісним позовом, договір оренди від 03.04.2014 року був укладений сторонами на підставі рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.01.2014 року.

Проте, як зазначено у спірному договорі, його було укладено на підставі рішення Золочівської селищної ради від 25 листопада 2009 року та від 12 січня 2011 року № 100.

Заперечення відповідача за первісним позовом також ґрунтуються на тому, що спірний договір оренди було укладено на підставі рішення Золочівської селищної ради від 25 листопада 2009 року та від 12 січня 2011 року № 100, які не скасовані, а тому і підстави для визнання недійсним договору відсутні.

Дослідивши рішення Золочівської селищної ради від 25.11.2009 року про передачу в оренду земельної ділянки ПХО Золочівський ринок , судом встановлено, що спірна земельна ділянка передається для комерційного використання (для обслуговування будівель Підприємства Золочівський ринок Харківської облспоживспілки) площею 0,5093 га, а саме вул.. Коника, 6-Б - 0,4765 га, вул. Коника, 4-а 0,0328 га, відповідно до проекту відведення строком на 10 (десять) років з орендною платою 5% від нормативної грошової оцінки земель смт. Золочів.

В свою чергу договір оренди від 03.04.2014 року укладено на інших умовах, а саме передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,4765 га, строк дії договору 1 рік та орендна плата встановлена в розмірі 12% від проіндексованої нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Тобто в даному випадку умови договору та умови рішення на підставі, якого його було укладено, не збігаються.

Проте, як вбачається з рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408, останнім було вирішено передати в оренду підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (кадастровий номер 6322655100:01:008:0060) для обслуговування будівель ринку загальною площею 0,4765 га, відповідно до проекту відведення терміном на 1 рік з орендною платою 12% від нормативної грошової оцінки земель смт. Золочів.

Отже в даному випадку умови спірного договору оренди збігаються з умовами, які викладені саме в рішенні Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408, що свідчить про те, що договір оренди від 03.04.2014 року було укладено саме на виконання зазначеного рішення.

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення Золочівської селищної ради № 3297 від 24.04.2015 року, яким вирішено у зв`язку з закінченням строку оренди земельної ділянки кадастровий номер 6322655100:01:008:0060, яка надана в оренду підприємству Золочівський ринок Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, загальною площею 0,4765 га, розташовану за адресою: смт. Золочів, вул. Коника, 6-Б, вилучити з користування з 3 квітня 2015 року та зарахувати її до земель запасу селищної ради.

Також, як зазначено у рішенні № 3297, його було винесено на підставі рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 та акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 03.04.2014 року.

Таким чином, Золочівська селищна рада рішенням № 3297 підтвердила, що договір оренди від 03.04.2014 року фактично було укладено на виконання рішення № 2408 від 12.02.2014 року.

В матеріалах справи наявний лист від 23.12.14 р., в якому позивач за первісним позовом звернувся до Золочівської селищної ради, в якому було зазначено, що договір оренди та оскаржуване рішення містить опечатку (помилку) в частині терміну передачі в оренду земельної ділянки, зокрема 1 (один) рік замість 10 (десять) років.

Проте відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.

З урахуванням викладених обставин, а саме того, що умови договору оренди від 03.04.2014 року збігаються з умовами рішення Золочівської селищної ради рішення № 2408 від 12.02.2014 року та посилання на відповідне рішення у рішенні № 3297 про вилучення спірної земельної ділянки, у зв`язку зі закінченням договору оренди, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача за первісним позовом щодо укладення договору оренди на виконання рішення від 25.11.2009 року спростовуються матеріалами справи.

Таким чином спірний договір оренди від 03.04.2014 року фактично було укладено на виконання рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.02.2014 року, у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до підпункту 2.24 пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має, зокрема, дотримання порядку передачі земельної ділянки в оренду. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту про відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 03.04.2014 року укладено на виконання скасованого рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.02.2014 року, у зв`язку з чим, позовні вимоги позивача за первісним позовом в частині визнання недійсним договору оренди землі від 03.04.2014 року, укладеного між Золочівською селищною радою Харківської області та Підприємством Золочівський ринок Харківської облспоживспілки є правомірними, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши зустрічний позов Золочівської селищної ради щодо повернення земельної ділянки, судом встановлено наступне.

Як вже було встановлено судом, договір оренди між Підприємством "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки та Золочівською селищною радою Харківської області було укладено 03.04.2014 року та зареєстровано 05.06.2014 року.

Строк дії вказаного договору один рік до 03.04.2015 року.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом зазначений договір не було пролонговано.

В матеріалах справи також відсутні докази пролонгації відповідного договору.

З метою звільнення земельної ділянки 0,4765 га позивачем за зустрічним позовом було направлено на адресу відповідача за зустрічним позовом вимогу про звільнення земельної ділянки від 04.02.2016 року № 02-18/191.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 03.04.2014 року, оскільки його було укладено строком на 1 рік, то строк дії спірного договору сплив 03.04.2015 року.

Також в матеріалах справи наявний акт про передачу та прийом земельної ділянки від 03.04.2014 року, підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Проте зворотного акту про повернення спірної земельної ділянки в матеріалах справи не міститься.

Отже відповідач за зустрічним позовом продовжує використовувати спірну земельну ділянку без права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, останнім неодноразово надсилались вимоги на адресу відповідача за зустрічним позовом про звільнення земельної ділянки, проте на даний час ці вимоги не виконані, у зв`язку з чим Золочівська селищна рада звернулась до суду з вимогою про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки за адресою смт. Золочів, вул. Коника, 6-Б, площею 0,4765 га, кадастровий номер № 6322655100:01:008006.

Отже як вбачається з позовних вимог Золочівської селищної ради вони ґрунтуються на закінченні строку дії договору оренди від 03.04.2014 року.

В даному випадку, при розгляді первісних позовних вимог, судом було скасовано рішення Золочівської селищної ради № 2408 від 12.02.2014 року, на підставі якого укладено договір оренди від 03.04.2014 року, у зв`язку з невідповідністю його вимогам чинного законодавства.

Також судом було визнано недійсним договір оренди від 03.04.2014 року, у зв`язку з недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Право Підприємства Золочівський ринок Харківської облспоживспілки на зайняття спірної земельної ділянки площею 0,2018 га та площею 0,0270 га підтверджено Державним актом на право постійного користування серія 11-ХР № 001103, який на даний час є чинним.

Враховуючи вищевикладене, а саме те, що Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки користується земельними ділянками площею 0,2018 га та площею 0,0270 га на підставі діючого Державного акту на право постійного користування серія 11-ХР № 001103, суд дійшов висновку про відмову в цій частині в задоволенні позовних вимог Золочівської селищної ради Харківської області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,2288 га.

Щодо земельної ділянки площею 0,2477 га, яку займає Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки, то судом встановлено, що останнім вона використовується поза межами дії Державного акту на право постійного користування серія 11-ХР № 001103 та після припинення дії договору від 03.04.2014 року, який в свою чергу визнано судом не дійсним.

Передача спірної земельної ділянки підтверджується актом про передачу та прийом земельної ділянки від 03.04.2014 року, який підписаний обома сторонами.

Зворотного акту про повернення земельної ділянки в матеріалах справи не міститься.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки може відбуватись у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Стаття 211 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В даному випадку земельна ділянка площею 0,2477 га не входить до Державного акту на право постійного користування землею серія 11-ХР № 001103, договір оренди земельної ділянки від 03.04.2014 року не був пролонгований, припинив свою дію та нового договору оренди щодо спірної земельної ділянки між сторонами укладено не було.

Враховуючи вищевикладене, оскільки спільна земельна площею 0,2477 га перебуває у комунальній власності, від імені якої діє Золочівська селищна рада, а також зважаючи на те, що відповідач за зустрічним позовом використовує спірну земельну ділянку без наявності відповідних правовстановлюючих документів, зайняття спірної земельної ділянки є самовільним та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 Земельного кодексу України.

Позивачем за зустрічним позовом доведено, а відповідачем за зустрічним позовом не спростовано, що Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки займає спірну земельну ділянку площею 0,2477 га самовільно, що є підставою для задоволення вимог про звільнення спірної земельної ділянки площею 0,2477 га.

Таким чином зустрічний позов Золочівської селищної ради про звільнення Підприємством "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки самовільно зайнятої земельної ділянки підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судовий за подання первісного позову покладається на Золочівську селищну раду.

Відповідно до п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. Таким чином судовий збір за подання зустрічного позову покладається порівну на обидві сторони.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; статтями 2, 12, 124, 141, 142, 152, 155, 212 Земельного кодексу України; статтями 9, 21, 203, 215, 229 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити.

Скасувати Рішення Золочівської селищної ради від 12.02.2014 року № 2408 XLVIII сесії VI скликання "Про передачу земельної ділянки в оренду Підприємству "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки для обслуговування будівель ринку, розташованої за адресою смт. Золочів, вул. Коника, 6Б.

Визнати недійсним договір оренди землі від 03.04.2014 року земельної ділянки загальною площею 0,4765 га, кадастровий номер 6322655100:01:008:0060, розташованої у смт. Золочів, вул. Коника, 6Б.

Стягнути з Підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Коника, 6-Б, код ЄДРПОУ 01563314) на користь Золочівської селищної ради (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13А, код ЄДРПОУ 25175462) 800,00 грн. судового збору за подання зустрічного позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зустрічні позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов`язати Підприємство "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Коника, 6-Б, код ЄДРПОУ 01563314) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2477 га кадастровий номер 6322655100:01:008006.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Золочівської селищної ради (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Комсомольська, 13А, код ЄДРПОУ 25175462) на користь Підприємства "Золочівський ринок" Харківської облспоживспілки (62203, Харківська область, смт. Золочів, вул. Коника, 6-Б, код ЄДРПОУ 01563314) 3200,00 грн. судового збору за подання первісного позову.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Повне рішення складено 03.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_5

922/248/17