Ухвала

від 06.04.2017 по справі 826/15675/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15675/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю І-Маркетинг до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року, Товариства з обмеженою відповідальністю І-Маркетинг (далі - позивач, ТОВ І-Маркетинг ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0008842201 від 25.07.2014, №0008852201 від 25.07.2014, №0008832201 від 25.07.2014, №0008862201 від 25.07.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП Логін та ТОВ Стек- Комп'ютер за період з 01.12.2010 по 30.11.2013. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та контрагентами ПП Логін та ТОВ Стек - Комп'ютер не спричиняють реального настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП Логін та ТОВ Стек - Комп'ютер , які мали реальний характер та за якими ним була отримана товар, який було використано у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю І-Маркетинг залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2015 - без змін.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року замінено Державну податкову інспекцію в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю І-Маркетинг задоволено.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 у справі № 826/15675/14 скасувано.

Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 25 липня 2014 року №0008832201, №0008842201, №0008852201 та №0008862201.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що в період з 23.06.2014 по 27.06.2014 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю І-Маркетинг з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП Логін та ТОВ Стек - Комп'ютер за період з 01.12.2010 по 30.11.2013.

За результатами перевірки складено акт № 728/26-54-22-01/34709082 від 07.07.2014, яким встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1

статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на 7 319 599, 00 грн. та порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 6 840 651, 00 грн.

На підставі акту перевірки 25 липня 2014 року податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0008832201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 9 926 143, 00 грн., у тому числі за основним платежем - 7319599,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 2 606 544, 00 грн.;

- №0008842201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 10169772,00 грн., у тому числі за основним платежем - 6 779 848, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - на суму 3 389 924, 00 грн.;

- №0008852201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2013 на суму 130829,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 65 415, 00 грн.;

- №0008862201, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року у розмірі 130 829, 00 грн.

Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додавткоим поясненням та запереченням сторін звертає увагу на наступне.

Так, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 09 грудня 2015 року зазначено, що у ході нового розгляду справи необхідно дослідити доводи позивача щодо неможливості подання усього пакету документів у зв'язку з їх вилученням правоохоронними органами, які саме документи вилучалися з метою перевірки їх зв'язку з фактами господарської діяльності, умови виникнення гарантійних зобов'язань на поставлений товар, адже, зазвичай, такі зобов'язання є супутніми реалізації товару кінцевому споживачеві.

У такому випадку відсутність гарантійних зобов'язань між позивачем та спірними постачальниками не може розцінюватися як доказ безтоварності спірних операцій.

Також, оцінки підлягає матеріали кримінального провадження за №32013110020000085, у ході якого встановлено, зокрема, факт ввезення ТОВ Стек-Комп'ютер контрабандним шляхом побутової техніки. Наведений факт може свідчити про об'єктивну наявність у цього постачальника активу, який у подальшому передавався позивачеві.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Так, в акті перевірки податковим органом зроблено висновок, що при здійсненні правовідносин товариства позивача з ПП Логін та ТОВ Стек-Комп'ютер позивачем фактично господарські операції не вчинені, оскільки первинні документи оформлені з порушеннями, а суми податкових зобов'язань контрагентів позивача не відповідають сумам податкового кредиту позивача. Разом з тим, податковим органом в акт перевірки покладено за основу акти перевірки контрагентів позивача та висновки кримінального провадження у відношенні ТОВ Стек-Комп'ютер .

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ Стек-Комп'ютер укладено договір поставки №0311/2в від 01.01.2010, відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 6.1 та 6.2 якого первинними документами, які мають бути складені у випадку здійснення поставки товару є рахунки-фактури, видаткові накладні, специфікації, заявки.

Також, між позивачем та ПП Логін укладено договір поставки №00/0104 від 03.01.2014 відповідно до пунктів 1, 3, 4, 10 та 14 зазначеного договору, документами, які мають передаватись у випадку здійснення поставки товару є замовлення, видаткові накладні, сертифікати та гарантійні талони.

На підтвердження виконання договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії:

договорів оренди складських та офісних приміщень з 2011 по 2013 pp.;

договору поставки від 01.01.2010 №0311/2 В з ТОВ Стек-Комп'ютер ;

довіреностей №№1, 2, 3 на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2011-2013 pp.;

договору поставки від 03.01.2012 №00/0104 з ПП Логін ; довіреностей №№1, 2 на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2012-2013 pp.;

банківських виписок по взаємовідносинам з ТОВ Стек-Комп'ютер за 2011-2013 pp.;

банківських виписок по взаємовідносинам з ПП Логін за 2012-2013 роки; оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за 20112013 роки;

реєстр документів за 01.01.11-31.12.13 роки; оборотно-сальдової відомості по рахунку 364;

звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку 26009052702288 з 03.01.2011 по 30.12.2011роки, з 02.01.2012 по 31.10.2012 роки, з 01.11.2012 по 28.11.2012 роки та з 01.01.2013 по 29.11.2013 роки;

звіту про дебетові операції по рахунку 26009052702288 з по контрагентам ПП Логін з 01.03.12 по 28.12.2012 та з 01.01.13 по 30.10.13 та по контрагенту ТОВ Стек- Комп'ютер з 01.01.11 по 30.12.11 роки;

податкових накладних по ТОВ Стек-Комп'ютер з січня 2011 року по 22 грудня 2012 року;

податкових накладних по ПП Логін з січня по червень 2013 року;

видаткових накладних по ТОВ Стек-Комп'ютер з січня по серпень 2013 року;

видаткових накладних по ПП Логін з березня 2012 року по червень 2013 року;

договорів з покупцями-замовниками за 2012-2013 pоки.

Окрім зазначеного вище колегія суддів надає оцінку та звертає увагу на копії ухвали Дарницького районною суду м. Києва від 07.11.2013 №753/18879/13-к про проведення обшуку в магазині Дешевшенет з метою знаходження доказів, які відображають фінансово-господарську діяльність ПП Гелан та ТОВ Стек-Комп'ютер ; розписки від 04.04.2014 про повернення вилучених під час обшуку документів фінансово-господарської діяльності товариства позивача; заяви від 07.04.2014 про повернення вилучених коштів під час обшуку та протоколу обшуку від 12.11.2013 з додатками вбачається, що кримінальне розслідування №32013110020000085 від 23.05.2013 року тривало до проведення перевірки позивача податковим органом, кримінальне провадження закрито, а під час обшуку також встановлено наявність комп'ютерної та іншої техніки.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що так і не встановлено коли та які саме документи позивача вилучено та повернуто.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пунктів 85.4 та 85.6 статті 85 Податкового кодексу України забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Щодо підпису та печатки отримувача та товарно-транспортних накладних, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, встановлено, що у контрагентів позивача була фізична можливість поставити товар позивачу, який був предметом правочинів, укладених між позивачем та ПП Гелан та ТОВ Стек-Комп'ютер , а відсутність на видаткових накладних підпису та печатки отримувача та товарно-транспортних накладних не може слугувати беззаперечним доказом відсутності поставки товару, адже суду пред'явлено копії видаткових накладних покупця, на яких міститься підпис та печатка постачальника, а наявність первинної документації на транспортування товару силами постачальника не є обов'язковим для покупця для здійснення податкової звітності.

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що відсутні беззаперечні докази, що первинна документація позивача була повернута досудовим слідством до проведення перевірки та складання акту, а тому обставини обсягу подання позивачем документів на час перевірки суд трактує на користь позивача, виходячи з презумпції правомірності дій приватної особи у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку письмовим доказам та обставинам справи, колегія суддів зазначає, що невідповідність вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України накладних та не надання під час проведення податкової перевірки всіх документів, що становлять зміст відповідних операцій з поставки товару, не свідчить про реальність господарських операцій.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що позивачем у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази того, що придбаний товар в подальшому був реалізований в господарській діяльності, що підтверджує господарську мету зазначених операцій.

Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що податковим органом під час перевірки надано оцінку безтоварності операцій позивача на підставі аналізу податкової звітності контрагентів та актів перевірок ПП Гелан та ТОВ Стек-Комп'ютер , що не може спричиняти настання негативних наслідків для позивача, оскільки господарські відносини тривали на протязі 2011-2013 років та в даному випадку позивач не мав бути обізнаним про витоки походження товару.

А також звертає увагу на правову позиціє Європейського Суду з правл людини викладену у рішенні від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції де зазначено, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

На підставі наведеного више колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано відповідні документальні докази щодо фактичного здійснення господарських операцій та мети їх здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мір досліджено обставини справи на підставі яких суд прийшов до правильного висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю І-Маркетинг до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вище зазначеного, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 11 квітня 2017 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.