Рішення

від 05.04.2017 по справі 322/998/16

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

05 квітня 2017 рокуСправа № 322/998/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_6

до: Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області;

ОСОБА_3;

ОСОБА_7

про: скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору.

03 жовтня 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати як прийняте незаконно рішення сорок сьомої сесії шостого скликання Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 03 від 10.04.2016 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 1,75 га з кадастровим № 2323685200:04:001:0021 для ведення особистого селянського господарства;

- визнати недійсним та скасувати як видане незаконно свідоцтво про право власності на нерухоме майно СТА № 804337, видане Реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області 21.04.2015 індексний номер 36545520 на земельну ділянку площею 1,75 га кадастровий № 2323685200:04:001:0021;

- визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим № 2323685200:04:001:0021, укладений 28.03.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 555.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 11.07.1992 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37561937 сформованого 15.05.2015 позивач є власницею житлового будинку № 3 по вул. Центральній у с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області.

Даний житловий будинок, за твердженням позивача, був розташований на земельній ділянці загальною площею 0,50 га.

Згідно із записами в погосподарській книзі № 2 за 1991 - 1995 роки по Самійлівській сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області значиться: станом на 01.01.1991 за будинком по вул. Центральній, 3 с. Самійлівка (голова господарства ОСОБА_9 земельна ділянка розміром 0,50 га, в т.ч. під будівлями, чагарниками, ярами, балками і громадськими дорогами - 0,01 га. Станом на 01.01.1996 за будинком по вул. Центральній, 3 земельна ділянка розміром 0,48 га в т.ч. під будівлями, чагарниками, ярами, балками і громадськими дорогами - 0,25 га.

Саме така інформація міститься у довідці Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 01.08.2016 року.

Бажаючи отримати у власність відповідну земельну ділянку (з яких 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,23 га - для ведення особистого селянського господарства), позивач звернувся до фізичної особи - підприємця ОСОБА_10 (який має кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника), якого попросив виконати попередні роботи із визначення орієнтовних меж та площі земельної ділянки його домоволодіння.

Натомість, при проведенні таких робіт виконавець повідомив позивача, що площа земельної ділянки, яку він зможе приватизувати, становить лише 0,05 га. Інша частина земельної ділянки, на даний час входить до частини земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером 2323685200:04:001:0021 для ведення особистого селянського господарства, яка була приватизована ОСОБА_3 та на яку останнім було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

На даний час право власності на земельну ділянку площею 1,75 га з кадастровим номером 2323685200:04:001:0021 на підставі договору її дарування від 28.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 перейшло до відповідача ОСОБА_7.

Позивач стверджує, що при приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 не погоджував межі земельної ділянки із позивачем, внаслідок чого набув право власності на частину земельної ділянки в розмірі щонайменше 0,43 га, яка обліковується за домоволодінням позивача.

Згоди на вилучення земельної ділянки в розмірі 0,43 га позивач не надавав.

Отже, позивач вважає, що будучи спадкоємицею ОСОБА_9, у її користуванні перебувала земельна ділянка в розмірі 0,48 га, частина якої протиправно була приватизована ОСОБА_3, а потім відчужена ОСОБА_7

Самійлівська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області, приймаючи оскаржуване рішення про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером 2323685200:04:001:0021 для ведення особистого селянського господарства, порушила права позивача на земельну ділянку площею 0,43 га, яка була надана раніше господарству за адресою: вул. Центральна, 3 с. Самійлівка.

З вищенаведеного позивач робить висновок про те, що рішення Самійлівської сільської ради Запорізької міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 1,75 га та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на нерухоме майно є незаконними та порушують права позивача.

Як наслідок, договір дарування укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 від 28.03.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 щодо відчуження земельної ділянки площею 1,75 га, є недійсним.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 13, 14, 19, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 116, 118, 141, 152, 198 ЗК України, представник позивача підтримав позов у повному обсязі.

Самійлівська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області надала суду письмову заяву про розгляд справи за відсутності її представника, в якій зазначила, що заперечує проти позову.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.

Відповідач ОСОБА_7, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, у жодне судове засідання не прибула та не надала суду будь-яких заяв та заперечень проти позову.

У судовому засіданні 05.04.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

ОСОБА_6 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Центральна, 3, с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, який вона успадкувала після смерті ОСОБА_9, який помер 27.10.1991, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.07.1992 № 266.

У свідоцтві про право на спадщину від 11.07.1992 № 266 зазначено, що житловий будинок за адресою: вул. Центральна, 3, с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, розташовувався на земельній ділянці - землі колгоспу.

Так, згідно із записами у Колгоспній земельній шнуровій книзі колгоспу ім. Карла Лібкнехта с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, за ОСОБА_9 лічиться присадибна земля колгоспного двору загальною площею 0,52 га, з яких під будовами 0,02 га, з них під жилими - 0,01 га.

29.04.2014 ОСОБА_6 видала довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_3, що була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11, з питань приватизації земельної ділянки, розташованої за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Самійлівка, вул. Центральна, 3, та виготовлення відповідної документації і отримання відповідного правовстановлюючого документу, а також з питань управління та розпорядження (продати, обміняти, здати в оренду, передати в іпотеку тощо) належним їй на праві приватної власності житловим будинком за номером 3, розташованим за адресою: Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Самійлівка, вул. Центральна, з відповідною земельною ділянкою.

Рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 03 від 10.04.2016 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства.

Право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,75 га кадастровий № 2323685200:04:001:0021 підтверджувалося свідоцтвом про право власності на нерухоме майно СТА № 804337, виданим Реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області 21.04.2015 індексний номер 36545520.

Зі схеми розташування земельної ділянки з кадастровим № 2323685200:04:001:0021, що була надана представником позивача 20.12.2016, наочно вбачається, що вона охоплює земельні ділянки, розташовані навпроти домоволодінь №№ 1, 3, 5 по вул. Центральній в с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області.

Власником будинку № 5 по вул. Центральній в с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області є ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок № 92 від 10.04.1992.

Згідно з довідкою Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 445 від 17.11.2016 земельна ділянка площею 0,8700 га - адреса вул. Центральна, 1 до 20.04.2015 знаходилась у комунальній власності Самійлівської ради.

Згідно з довідкою Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 444 від 17.11.2016 земельна ділянка площею 0,5100 га - адреса вул. Центральна, 3 до 20.04.2015 знаходилась у комунальній власності Самійлівської ради.

Згідно з довідкою Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 446 від 17.11.2016 земельна ділянка площею 0,5000 га - адреса вул. Центральна, 5 до 20.04.2015 знаходилась у комунальній власності Самійлівської ради.

28.03.2016 між ОСОБА_3 (дарувальник) та ОСОБА_7 (обдаровувана) було укладено договір дарування земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим № 2323685200:04:001:0021, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим № 555.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, що була чинною на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи із рівності часток всіх членів двора, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Чинне законодавство України не містить визначення поняття колгоспного двору . Дані правовідносини регулювалися нормами ЦК Української РСР, які були виключені у 1993 році (Закон від 16.12.1993 року № 3718-ХІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , який набрав чинності з 06.01.1994).

Так, згідно з ч. 2 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, колгоспний двір міг мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. З цієї норми випливає, що земельна ділянка не відносилася до власності колгоспного двору, перебувала в його користуванні.

Стаття 563 ЦК УРСР 1963 року передбачала можливість спадкування майна колгоспного двору в разі, якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, та не визначала можливості спадкування права користування земельною ділянкою, що знаходилася у користуванні колгоспного двору.

Отже, позивач не міг успадкувати право користування земельною ділянкою колгоспного двору. До того ж, позивач не надав суду доказів того, що він відносився до членів колгоспного двору ОСОБА_9

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або падання їх у користування (ч. 2).

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Позивачем не надано доказів переоформлення у встановленому порядку, отримання у власність чи користування земельної ділянки за адресою: вул. Центральна, 3, с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, а також доказів звернення позивача до Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області з приводу цих питань.

З огляду на викладене, позивач, прийнявши спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_12, не стала законним власником чи землекористувачем земельної ділянки, що перебувала у користуванні колгоспного двору за адресою: вул. Центральна, 3, с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, а отже дана земельна ділянка не повинна була вилучатися у неї в порядку, передбаченому ЗК України, а так само розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не мала передбачати погодження її меж з позивачем.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 03 від 10.04.2016 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відтак, не підлягають задоволенню і похідні вимоги про визнання недійним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА № 804337, виданого Реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області 21.04.2015, а також про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим № 2323685200:04:001:0021, укладеного 28.03.2016 між ОСОБА_3 та ОСОБА_7.

Виходячи з наведеного, недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування пред'явленого позову, є підставою для відмови в його задоволенні у повному обсязі.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачами, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_6 до Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Гасанбеков