Постанова

від 30.10.2018 по справі 322/998/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.10.2018 Справа № 322/998/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер322/998/16-ц Головуючий у 1 інстанції Гасанбеков С.С.

Номер провадження 22-ц/807/37/18 Суддя-доповідач Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

Головуючого: Полякова О.З.

Суддів: Крилової О.В.

Кухаря С.В.

При секретарі Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним договору.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 11.07.1992 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 37561937 сформованого 15.05.2015 вона є власницею житлового будинку АДРЕСА_1.

Даний житловий будинок, за твердженням позивача, був розташований на земельній ділянці загальною площею 0,50 га.

Згідно із записами в погосподарській книзі № 2 за 1991 - 1995 роки по Самійлівській сільській раді Новомиколаївського району Запорізької області значиться: станом на 01.01.1991 за будинком по АДРЕСА_1 (голова господарства ОСОБА_6 земельна ділянка розміром 0,50 га, в т.ч. під будівлями, чагарниками, ярами, балками і громадськими дорогами - 0,01 га. Станом на 01.01.1996 за будинком по АДРЕСА_1 земельна ділянка розміром 0,48 га в т.ч. під будівлями, чагарниками, ярами, балками і громадськими дорогами - 0,25 га.

Така інформація міститься у довідці Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області від 01.08.2016 року.

Бажаючи отримати у власність відповідну земельну ділянку (з яких 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку та 0,23 га - для ведення особистого селянського господарства), вона звернулась до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 (який має кваліфікаційний сертифікат інженера - землевпорядника), якого попросив виконати попередні роботи із визначення орієнтовних меж та площі земельної ділянки його домоволодіння.

Натомість, при проведенні таких робіт виконавець повідомив її, що площа земельної ділянки, яку вона зможе приватизувати, становить лише 0,05 га. Інша частина земельної ділянки, на даний час входить до частини земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, яка була приватизована ОСОБА_4 та на яку останнім було отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

На даний час право власності на земельну ділянку площею 1,75 га з кадастровим номером НОМЕР_1 на підставі договору її дарування від 28.03.2016, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бондар Ю.В. перейшло до відповідача ОСОБА_5.

Стверджує, що при приватизації земельної ділянки ОСОБА_4 не погоджував межі земельної ділянки із позивачем, внаслідок чого набув право власності на частину земельної ділянки в розмірі щонайменше 0,43 га, яка обліковується за домоволодінням позивача.

Згоди на вилучення земельної ділянки в розмірі 0,43 га вона не надавала.

Вважає, що будучи спадкоємицею ОСОБА_6, у її користуванні перебувала земельна ділянка в розмірі 0,48 га, частина якої протиправно була приватизована ОСОБА_4, а потім відчужена ОСОБА_5

Самійлівська сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області, приймаючи оскаржуване рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, порушила її права на земельну ділянку площею 0,43 га, яка була надана раніше господарству за адресою: АДРЕСА_1

Вважає, що рішення Самійлівської сільської ради Запорізької міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 площею 1,75 га та видане на підставі нього свідоцтво про право власності на нерухоме майно є незаконними та порушують права позивача.

Як наслідок, договір дарування укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 28.03.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бондар Ю.В. щодо відчуження земельної ділянки площею 1,75 га, є недійсним.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд визнати протиправним та скасувати як прийняте незаконно рішення сорок сьомої сесії шостого скликання Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 03 від 10.04.2016 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним та скасувати як видане незаконно свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 видане Реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області 21.04.2015 на земельну ділянку площею 1,75 га; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 1,75 га, укладений 28.03.2016 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставин справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вимогами ч.3 ст.12 так і вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження своїх вимог не було надано належних та допустимих доказів.

Такий висновок суду є правильним і таким що узгоджується з наявними в матеріалах справи доказами.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який вона успадкувала після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 11.07.1992 № 266.

У свідоцтві про право на спадщину від 11.07.1992 № 266 зазначено, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, розташовувався на земельній ділянці - землі колгоспу.

Так, згідно із записами у Колгоспній земельній шнуровій книзі колгоспу ім. Карла Лібкнехта с. Самійлівка Новомиколаївського району Запорізької області, за ОСОБА_6 лічиться присадибна земля колгоспного двору загальною площею 0,52 га, з яких під будовами 0,02 га, з них під жилими - 0,01 га.

29.04.2014 року ОСОБА_3 видала довіреність на ім'я відповідача ОСОБА_4, що була посвідчена приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чернявським В.В., з питань приватизації земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та виготовлення відповідної документації і отримання відповідного правовстановлюючого документу, а також з питань управління та розпорядження (продати, обміняти, здати в оренду, передати в іпотеку тощо) належним їй на праві приватної власності житловим будинком за номером АДРЕСА_1, з відповідною земельною ділянкою.

Рішенням сорок сьомої сесії шостого скликання Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 03 від 10.04.2016 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 площею 1,75 га для ведення особистого селянського господарства.

Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 1,75 га кадастровий № НОМЕР_1 підтверджувалося свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 виданим Реєстраційною службою Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області 21.04.2015 індексний номер 36545520.

Зі схеми розташування земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1, що була надана представником позивача 20.12.2016, наочно вбачається, що вона охоплює земельні ділянки, розташовані навпроти домоволодінь АДРЕСА_4

Власником будинку АДРЕСА_2 є ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок № 92 від 10.04.1992.

Згідно з довідкою Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 445 від 17.11.2016 земельна ділянка площею 0,8700 га - адреса АДРЕСА_3 до 20.04.2015 знаходилась у комунальній власності Самійлівської ради.

Згідно з довідкою Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 444 від 17.11.2016 земельна ділянка площею 0,5100 га - адреса АДРЕСА_1 до 20.04.2015 знаходилась у комунальній власності Самійлівської ради.

Згідно з довідкою Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області № 446 від 17.11.2016 земельна ділянка площею 0,5000 га - адреса АДРЕСА_2 до 20.04.2015 знаходилась у комунальній власності Самійлівської ради.

28.03.2016 між ОСОБА_4 (дарувальник) та ОСОБА_5 (обдаровувана) було укладено договір дарування земельної ділянки площею 1,75 га з кадастровим № НОМЕР_1, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бондар Юлією Володимирівною за реєстровим № 555.

Згідно зі ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, що була чинною на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ст. 123 ЦК УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи із рівності часток всіх членів двора, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Чинне законодавство України не містить визначення поняття колгоспного двору . Дані правовідносини регулювалися нормами ЦК Української РСР, які були виключені у 1993 році (Закон від 16.12.1993 року № 3718-ХІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , який набрав чинності з 06.01.1994).

Так, згідно з ч. 2 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, колгоспний двір міг мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. З цієї норми випливає, що земельна ділянка не відносилася до власності колгоспного двору, перебувала в його користуванні.

Стаття 563 ЦК УРСР 1963 року передбачала можливість спадкування майна колгоспного двору в разі, якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, та не визначала можливості спадкування права користування земельною ділянкою, що знаходилася у користуванні колгоспного двору.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не міг успадкувати право користування земельною ділянкою колгоспного двору. До того ж, позивач не надав суду доказів того, що він відносився до членів колгоспного двору ОСОБА_6

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Судом вірно встановлено, що земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 1). Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або падання їх у користування (ч. 2).

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів переоформлення у встановленому законом порядку, отримання у власність чи користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, а також доказів звернення позивача до Самійлівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області з приводу цих питань.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, про те, що позивач, прийнявши спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, не стала законним власником чи землекористувачем земельної ділянки, що перебувала у користуванні колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1, а отже дана земельна ділянка не повинна була вилучатися у неї в порядку, передбаченому ЗК України, а так само розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 не мала передбачати погодження її меж з позивачем.

З огляду на зазначене, колегія вважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю.

Крім того, позивач не скористалася своїм процесуальним правом щодо проведення експертизи, яка була призначена вже під час апеляційного розгляду справи та не надала належних та допустимих доказів щодо порушення її прав відповідачем.

З урахуванням наведеного, колегія вбачає, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції, враховуючи вимоги ст..ст. 89 ЦПК України, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2017 року у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 листопада 2018 року.

Головуючий:

Судді: