Ухвала

від 10.04.2017 по справі 701/916/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/868/17Головуючий по 1 інстанції Категорія : 23 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2017 року у справі ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю Багва про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

22 вересня 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ТОВ Багва про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що ОСОБА_7, будучи власником земельної ділянки площею 3,0700 га. (рілля), кадастровий № 7123180500:03:002:0140 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Багвянської сільської ради Маньківського району Черкаської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР № 070581, виданий 23 лютого 2004 року, на підставі розпорядження Маньківської районної Державної адміністрації № 392 від 02 грудня 2003 року, передав її у тимчасове користування на підставі оренди відповідачу ТОВ Багва , що засвідчено укладенням письмового договору оренди землі від 21 жовтня 2006 року, зареєстрованого у встановленому законом порядку 28 серпня 2006 року за № 181 в Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , строком оренди на десять років, а саме до 21 жовтня 2016 року.

18 серпня 2008 року ОСОБА_7, помер і у відповідності до свідоцтва про спадщину за законом № 1938 від 08 липня 2009 року, виданого Маньківською Державною нотаріальною конторою, позивач успадкувала вищезгадану земельну ділянку і провела реєстрації свого права у відповідності до норм чинного законодавства, про що наявні відповіді відмітки на згаданому вище державному акті.

02 грудня 2013 року до неї звернулися працівники відповідача ТОВ Багва з проханням підписати угоду до договору, яка дасть змогу змінити розмір орендної плати збільшивши її до актуального.

Позивачка повністю довірившись інформації працівників відповідача не звертаючи уваги на текст угоди підписала її.

В серпні 2014 року відповідач надав її згадану вище угоду, яка пройшла державну реєстрацію у встановленому законом порядку доскональне вивчення якої дало змогу позивачу з'ясувати, що це зовсім новий договір оренди в якому крім оговореного збільшення розміру орендної плати встановлено також і збільшення терміну оренди земельної ділянки до 2033 року включно, що не було предметом домовленості між сторонами.

Підписання вказаного договору оренди землі (угоди) сталося можливим завдяки її необізнаності, халатності та повній довірі працівникам відповідача, вину за що позивач покладає виключно на себе.

Але крім згаданого, вивчивши наданий позивачу договір від 02 грудня 2013 року зареєстрований 31 липня 2014 року, позивачка з'ясувала, що він укладений з грубим порушенням норм чинного законодавства, яке регулює земельні відносини.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Так згаданий договір оренди землі укладений 02 грудня 2013 року на земельну ділянку яка вже перебуває в оренді за чинним зареєстрованим у встановленому порядку договором від 21 жовтня 2006 року, що є незаконним так, як не може бути укладено договір на земельну ділянку на яку раніше вже було укладено договір дія якого ще не закінчилася, він не розірваний і не припинений, тобто є дійсним.

Новий договір укладений на одну і ту ж саму земельну ділянку, а тому підлягає визнанню недійсним в порядку встановленому законодавством.

Тобто недопустимо вчинення правочину у вигляді оренди земельної ділянки якщо вже існує дійсний правочин щодо оренди такої земельної ділянки.

Більш того Державна реєстрація права оренди землі за новим договором оренди можлива лише після реєстрації угод про розірвання попереднього договору оренди, у зв'язку з чим позивач вимушена звертатись до суду з даним позовом.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Маньківського районного суду черкаської області від 07 лютого 2017 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Статтею 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед значення. Суд оцінює належність, допустимість достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, тобто у порядку судочинства підлягає захисту саме порушене право, судом не встановлено будь-якого порушення відповідачем прав позивача як власника землі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Діючим законодавством визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , тощо.

Так, відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Встановлено, ОСОБА_7, будучи власником земельної ділянки площею 3,0700 га. (рілля), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЧР №070581, виданим 23 лютого 2004 року, на підставі розпорядження Маньківської районної Державної адміністрації № 392 від 02.12.2003 року (а.с.5), передав її у оренду відповідачу ТОВ Багва , що засвідчено укладенням письмового договору оренди землі від 21 жовтня 2006 року, зареєстрованого у встановленому законом порядку 28.08.2006 року за № 181 в Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК , строком оренди на десять років, а саме до 21.10.2016 року (а.с.7-8).

18 серпня 2008 року помер батько позивача ОСОБА_7

Відповідно до свідоцтва про спадщину за законом №1938 від 08.07.2009 року, виданого Маньківською Державною нотаріальною конторою, позивач успадкувала вищевказану земельну ділянку і провела реєстрацію свого права у відповідності до норм чинного законодавства, про що наявні відповіді відмітки на згаданому вище державному акті (а.с. 70).

Так як після смерті ОСОБА_7, спадщину прийняла позивач ОСОБА_6, тому згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини перейшли всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Також судом встановлено, що 02 грудня 2013 року між позивачкою та ТОВ Багва укладений договір оренди даної земельної ділянки строком до 2033 року (а.с.9-10).

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.08.2014 року договір оренди землі від 02.12.2013 був зареєстрований 31.07.2014 року (а.с. 11).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст. ст. 6,627 ЦК України).

У відповідності до ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212 - 1215 ЦК України).

Таким чином, оскільки в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірних договорів оренди землі, він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Разом з тим, відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, умови використання та цільове тлумачення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України Про оренду землі (в редакції на час укладення договору оренди), відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Проте, оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі, орендодавець мав необхідний обсяг цивільної дієздатності і її волевиявлення було спрямоване на укладання такого договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сторони, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ. Виходячи з положень ст. 638 ЦК України, ст. 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Факт укладення даного договору сторони не заперечують, як і не заперечують проти того, що ОСОБА_6 особисто поставила свій підпис у даному договорі.

Крім того, позивач не заперечує того, що з 2013 по даний час вона отримувала належну орендну плату, згідно договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2013 року, і в цій частині орендар свої зобов'язання виконує належним чином.

Вказані обставини свідчать про досягнення між сторонами істотних умов договору та виконання оспорюваного договору оренди землі як орендодавцем так і орендарем, визнаються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме видатковими касовими ордерами та платіжними відомостями на видачу орендної плати. (а.с.103-113).

А також, апелянт в скарзі посилається на те, що спірний договір був підписаний внаслідок введення позивачки відповідачем в оману. Проте, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло та дане твердження спростовується як поясненнями сторін так і матеріалами справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем, не доведено в судовому засіданні обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права та ухвалено рішення з додержанням положень чинного законодавства. Крім того, ОСОБА_6 не доведено, відповідно до ч. 3 ЦПК України в чому виразилось порушення її прав оспорюваних договором оренди землі.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються були предметом дослідження колегії суддів і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 07 лютого 2017 року у справі ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю Багва про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації речового права залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :