Постанова

від 05.04.2017 по справі 826/3766/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3766/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представників позивача: Бучинського О.Й., Перепилиці З.І.,

представника відповідача: Варгатюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВП до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю НВП на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, -

У с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.09.2015 року №0006592207 та №0006602207.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні рішення контролюючого органу є правомірними, встановивши обґрунтованість покладених в основу цих рішень тверджень відповідача про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача із контрагентами. При цьому, місцевий суд виходив з того, що із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що Державною податковою інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.04.2015 р.

За підсумками перевірки складено акт від 04.09.2015 року №548/1-22-07-22956058 та виявлено порушення п. 14.1.36 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 589 366,00 грн., в тому числі за 2014 р. у сумі 589 366,00 грн., п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 ст. 198, п.198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 954 852,00 грн., в тому числі за березень 2014 р. 5 417,00 грн., за квітень 2014 р. 43 000,00 грн., за травень 2014 р. 120 317,00 грн., за липень 2014 р. 94 790,00 грн., за серпень 2014 р. 24 750,00 грн., за вересень 2014 р. 80 170,00 грн., за жовтень 2014 р. 396 658,00 грн., за листопад 2014 р. 189 750,00 грн.

Як убачається із акту податкової перевірки, виявленні факти порушення норм податкового законодавства обґрунтовані тим, що позивачем, на переконання контролюючого органу, безпідставно віднесено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування суми витрат за послуги, надані ТОВ Джі-Ес-Сі, ТОВ Інвест-Трейд-Груп , ПП Діслав, ТОВ Еколайн-СТ .

Зазначений висновок податкового органу базується на тому, що у контрагентів позивача відсутні достатні трудові ресурси та основні засоби для виконання спірних господарських операцій. Крім того, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень податковим органом виявлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів по ланцюгу постачання.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 24.09.2015 р. № 0006592207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 736 707,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 589 366,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 147 341,50 грн.;

- від 24.09.2015 р. № 0006602207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 432 278,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 954 852,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 477 426,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Не погоджуючись із рішеннями відповідача, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність визначена як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу г підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів а , б пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що позивач є суб'єктом господарювання і платником податків на прибуток та на додану вартість, перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

До видів господарської діяльності позивача за КВЕД відносяться: видання іншого програмного забезпечення, комп'ютерне програмування, консультування з питань інформатизації, діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням, інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність.

Як убачається із матеріалів справи, між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Джі-Ес-Сі (виконавець) укладено договір № 142003 від 20.03.2014 р., предметом якого є надання послуг з розробки універсального механізму формування звітів: розробки структур для налаштування та формування звітів (звіти, параметри їх формування, шаблони їх відображення); розробка механізму визначення параметрів формування звітів; формування звітів з урахуванням параметрів, процедур побудови звітів та шаблонів відображення звітів.

На підтвердження виконання вказаного договору сторонами складено протокол узгодження договірної ціни, календарний план, акт здачі-приймання наданих послуг, податкову накладну (а.с. 142-145 том 1).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Джі-Ес-Сі (виконавець) укладено договір № 14011 від 07.04.2014 р., предметом якого є надання послуг з ФЗК Бухгалтерський облік ОВК в частині автоматизації ведення бухгалтерського обліку в ОВК, ФКЗ Контроль ведення бухгалтерського обліку ОВК , ФКЗ Бухгалтерський облік ОВК в частині формування звітів.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду протокол узгодження договірної ціни, календарний план, технічні вимоги, акти здачі-приймання наданих послуг, податкові накладні (а.с. 174-179 том 1).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Джі-Ес-Сі (виконавець) укладено договори № 14014 від 06.05.2014 р., № 14028 від 29.07.2014 р. щодо надання послуг з підтримки та супроводу інформаційних технологій.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано календарний план, технічні вимоги, акт здачі-приймання наданих послуг, перелік послуг, наданих виконавцем замовнику, податкові накладні (а.с. 204-209, 235 - 250 том 1, а.с. 1-2 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Джі-Ес-Сі (виконавець) укладено договір № 14033 від 21.08.2014 р. з модернізації програмного забезпечення.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду календарний план, технічні вимоги, акти здачі-приймання наданих послуг, податкові накладні (а.с. 7-22 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Джі-Ес-Сі (виконавець) укладено договір № 14032 від 01.10.2014 р., предметом якого є надання послуг з модифікації програмного забезпечення ІАС ВНДУ .

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду календарний план, акти здачі-приймання наданих послуг, перелік послуг, наданих виконавцем замовнику, податкові накладні (а.с. 44-52 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Джі-Ес-Сі (виконавець) укладено договір № 14038 від 23.10.2014 р., предметом якого є надання послуг з підтримки і супроводу інформаційних технологій ІКІС.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду календарний план, технічні вимоги, акти здачі-приймання наданих послуг, перелік послуг, наданих виконавцем замовнику, податкові накладні (а.с. 74-82 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Джі-Ес-Сі (виконавець) укладено договір № 14039 від 24.10.2014 р., предметом якого є надання послуг з реалізації режиму завантаження актових записів про реєстрацію народження та реєстрацію смерті та їх обробки; реалізації режиму складання АЗ спеціалістами виконкомів, дипломатичних представництв та консульських установ; реалізації режиму обробки АЗ, створених в виконкомах, дипломатичних представництвах та консульських установах, в органах ДРАЦС.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду протокол узгодження договірної ціни, календарний план, технічні вимоги, акти здачі-приймання наданих послуг, перелік послуг, податкові накладні (а.с. 91- 102 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Джі-Ес-Сі (виконавець) укладено договір № 14012 від 03.03.2014 р., предметом якого є надання послуг з адаптації підсистеми формування податкових накладних у зв'язку із змінами форми податкової накладної та її заповнення відповідно до наказу № 10 від 14.01.2014 р. Міністерства доходів України, що вступив в дію з 01.03.2014 р.; доопрацювання файлу xml-формату, в який вивантажується податкова накладна.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду протокол узгодження договірної ціни, календарний план, акти здачі-приймання наданих послуг, податкову накладну (а.с. 119 - 122 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Інвест-Трейд-Групп (виконавець) укладено договір № 14021 від 30.05.2014 р., предметом якого є надання послуг з підтримки і супроводу інформаційних технологій.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду календарний план, технічні вимоги, акти здачі-приймання наданих послуг, податкову накладну (а.с. 163-167 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Інвест-Трейд-Групп (виконавець) укладено договір № 14022 від 30.05.2014 р., предметом якого є надання послуг з підтримки і супроводу інформаційних технологій, зокрема, модернізації прикладного програмного забезпечення в підсистемі СПОВ-М3 розроблення ПЗ з обробки даних в БД.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду календарний план, технічні вимоги, акти здачі-приймання наданих послуг, податкові накладні (а.с. 186-192 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ПП Діслав (виконавець) було укладено договір № 14036 від 29.08.2014 р., предметом якого є надання послуг з розробки програмного забезпечення (розробки механізму звірки даних реєстрів ДРАЦС, створення технічних специфікацій щодо розробки Державного реєстру актів цивільного стану (по всіх складових системи)).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду протокол узгодження договірної ціни, календарний план, технічні вимоги, акти здачі-приймання наданих послуг, податкові накладні, платіжне доручення (а.с. 238-249 том 2).

Між ТОВ НВП (замовник) та ТОВ Еколайн-СТ (виконавець) укладено договір № 14035 від 22.08.2014 р., предметом якого є надання послуг з розробки універсального механізму Реалізація конфіденційності та цілісності при обміні даних .

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду протокол узгодження договірної ціни, календарний план, технічні вимоги, акт здачі-приймання наданих послуг, акт приймання-передачі (відчуження) майнових прав інтелектуальної власності, податкову накладну, розрахунки здійснені на підставі платіжного доручення (а.с. 33- 38, 66 том 3).

Окрім того, на підтвердження розрахунків за вищевказаними договорами позивачем долучено до матеріалів справи платіжні доручення (а.с. 144-149, 199-203, 247 том 2, а.с. 174 - 208 т. 3 ).

Отже, матеріали справи підтверджують, що контрагентами позивача відповідно до умов договорів були надані послуги.

За таких обставин, твердження суду першої інстанції про ненадання позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання вищевказаних угод з контрагентами не відповідає фактичним обставинам справи, адже відповідні документи надавались позивачем як до податкової перевірки, так і містяться в матеріалах справи.

Під час податкової перевірки та розгляду адміністративної справи відповідач не заперечував відповідність первинних документів, що були складені між позивачем і його контрагентом, вимогам частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а податкових накладних - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. І невідповідностей зазначених документів вимогам закону судом не встановлено.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що суть вищенаведених договорів узгоджується із господарською діяльністю позивача, адже відповідно до відомостей про види діяльності Товариства за КВЕД, основним видом діяльності позивача є видання іншого програмного забезпечення.

При цьому, в матеріалах справи містяться докази того, що послуги, отримані позивачем від зазначених контрагентів, були використані ТОВ НВП у своїй господарській діяльності, зокрема, для реалізації своїх послуг у подальшому ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України (договір № 14001 від 30.01.2014 р.), Центральній виборчій комісії (договори № 028-2014 від 07.04.2014 р., № 175-2014 від 01.10.2014 р.), Пенсійному фонду України (договори № 14003-ПФУ, № 14007-ПФУ від 06.05.2014 р.).

Отже, спірні господарські операції відбулись в рамках звичайної для позивача господарської діяльності, безпосередньо пов'язані з нею та підтверджуються документально.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що контрагенти позивача на час вчинення спірних господарських операцій не були зареєстрованим платниками податків й не мали права складати податкові накладні, так само як і доказів неможливості надання ними відповідних послуг з урахуванням об'єктивно необхідних ресурсів та часу, в тому числі неможливості залучення до їх виконання інших осіб чи суб'єктів господарювання.

При цьому, відповідачем не досліджувалось питання зміни майнового стану позивача внаслідок спірних господарських операцій, в тому числі не ставилось під сумнів проведення розрахунків із контрагентом за придбані послуги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що впливають на об'єкт оподаткування податок на прибуток. За змістом указаної норми податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. У той же час, ці операції пов'язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між правосуб'єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності. А обставини, з яких виходив контролюючий орган, при прийнятті спірних рішень, не свідчать про зворотнє.

Тобто, під час розгляду справи відповідачем не доведено, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірності та обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, а тому ці рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про наявність з боку платника податків - позивача порушень, про які стверджує відповідач за наслідками податкової перевірки.

Таким чином, доводи апелянта, наведені у скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції, яким допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено процесуальні норми, в результаті чого прийнято помилкове та необґрунтоване рішення.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю НВП задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2017 року скасувати .

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю НВП до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 24.09.2015 року №0006592207, №0006602207.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВП за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати на оплату судового збору в розмірі 68 323 (шістдесят вісім тисяч триста двадцять три) грн. 04 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 10 квітня 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.