Ухвала

від 05.04.2017 по справі 820/5112/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 р.Справа № 820/5112/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Ральченка І.М., Присяжнюк О.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 820/5112/16

за позовом Приватного підприємства Профі-Комплект

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП Профі-Комплект , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ГУ ДФС у Харківській області 14.09.2016 р.: №0001471402 за формою Р , яким ПП Профі-Комплект зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 72594,00 грн.; № НОМЕР_1 за формою Р , яким ПП Профі-Комплект збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 170303,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 13679,50 грн.; № НОМЕР_2 за формою П , яким ПП Профі-Комплект збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на 293094,00 грн. та за штрафними санкціями на 73273,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 820/5112/16 позовні вимоги задоволено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 820/5112/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ГУ ДФС у Харківській області у період з 28.07.2016 р. по 17.08.2016 р. проведена планова виїзна перевірка ПП Профі-комплект з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.09.2013 р. по 31.03.2016 р. валютного та іншого законодавства за період з 18.09.2013 р. по 31.03.2016р.

Підставою для прийняття оспорюваних позивачем податкових повідомлень-рішень слугував акт № 495/20-40-14-02-07-38877636 від 25.08.2016 р., в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства на загальну суму 170303,00 грн., у т.ч. за 2014 р. в сумі 54718,00 грн., за 2015р. - 115585,00 грн.; п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до завищення збитків на загальну суму 72594,00 в т.ч. за 1 квартал 2016р. в сумі 72594,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 293094,00 грн., у тому числі за січень 2014 р. в сумі 666,00 грн., лютий 2014 р. в сумі 1167,00 грн., березень 2014 р. в сумі 1833,00 грн., квітень 2014 р., в сумі 2500,00 грн., травень 2014 р., в сумі 1650,00 грн., червень 2014 р. в сумі 2167,00 грн., липень 2014 р., в сумі 13334,00 грн., серпень 2014 р. в сумі 17185,00 грн., вересень 2014 р. в сумі 17732,00 грн., жовтень 2014 р. в сумі 14551,00 грн., листопад 2014 р. в сумі 10882,00 грн., грудень 2014 р. в сумі 16578,00 грн., лютий 2015 р. в сумі 31215,00 грн., березень 2015 р. в сумі 5000,00 грн., квітень 2015 р. в сумі 22279,00 грн., червень 2015 р. в сумі 28234,00 грн., липень 2015 р. в сумі 15997,00 грн., вересень 2015 р. в сумі 27076,00 грн., жовтень 2015 р. в сумі 22440,00 грн., грудень 2015 р. в сумі 17881,00 грн., березень 2016 р. в сумі 22727,00 грн.

У зв'язку з цим, спірними податковими повідомленнями-рішеннями: від 14.09.2016 р. № НОМЕР_3 підприємству позивача зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 72594,00 грн.; від 14.09.2016 р. № НОМЕР_1 - збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 170303,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 13679,50 грн.; від 14.09.2016 р. № НОМЕР_2 - збільшено суму грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на 293094,00 грн. та за штрафними санкціями на 73273,50 грн.

Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підприємство позивача мало господарські відносини з такими контрагентами як: ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ та ТОВ Нафтотрейд ресурс (щодо придбання паливно-мастильних матеріалів); Підприємством Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ (щодо отримання юридичних послуг); ТОВ Інвестбілдінг Груп (щодо придбання будівельних матеріалів); ДП ОСОБА_1 Маркетинг та ТОВ ОСОБА_1 Київ (щодо отримання бонусної винагороди ).

Що стосується господарських відносин ПП Профі-Комплект з ТОВ Інвестбілдінг Груп , колегія суддів зазначає наступне.

За матеріалами справи встановлено, що 02.02.2015 р. між ПП Профі-комплект в особі (покупець) та ТОВ Інвестбілдінг Груп (продавець) укладений договір купівлі-продажу № ИТ-4,за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будівельні матеріали у кількості, комплектності, ціні, асортимент якого визначений у рахунках-фактурах та/або у Специфікаціях на кожну окрему партію Товару, що підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладними), а покупець зобов'язується прийняти такий товар та оплатити його повну вартість згідно умов Договору. Відповідно до п. 5.1 Договору, продавець після одержання передплати згідно вимог 3.3 цього договору готує та здійснює безпосереднє завантаження Товару, а Покупець власними силами та за власний рахунок здійснює у повному обсязі транспортування товару зі складу Продавця.

Як було встановлено судом першої інстанції, в межах вказаного правочину були проведені господарські операції з купівлі плити полістерольної екструзійної 30 мм розміром 12,096 м 3 , плити типу OSB-3 12 мм у кількості 85 штук, плити полістерольної екструзійної (20 мм, 30 мм, 40 мм) розміром 19,2 м 3 .

На підтвердження реальності вчинення цього правочину позивачем надано видаткові накладні: № РН-0000036 від 03.04.2015 р. на загальну суму 35179,92 грн., у т.ч. ПДВ 5863,32 грн.; № РН-0000037 від 09.04.2015 р. на загальну суму 17595,00 грн., у т.ч. ПДВ 2932,50 грн.; № РН-0000043 від 22.04.2015 р. та податкові накладні: № 6 від 03.04.2015 р., № 7 від 09.04.2015 р., № 21 від 21.04.2015 р. на ті самі суми.

Фактичне переміщення товару зі складу продавця - вул. Клапцова, 45 на склад покупця - вул. Морозова, 6 (м. Харків) відбувалося транспортом покупця, що підтверджується ТТН: № 36 від 03.04.2015 р.; № 37 від 09.04.2015 р;, № 43 від 22.04.2015 р. Приймання товару здійснював ОСОБА_2 на підставі довіреностей: № 125 від 03.04.2015 р.; № 135 від 08.04.2015 р.; № 151 від 21.04.2015 р., що підтверджується викопіюванням з Журналу реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ.

Оплата за придбаний товар здійснена покупцем шляхом перерахування на користь продавця безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: № 1794 від 21.04.2015 р. на суму 21893,76 грн.; № 1733 від 14.04.2015 р. на суму 17595,00 грн.; № 1698 від 03.04.2015 р. на суму 35179,92 грн., що підтверджується виписками з рахунку позивача.

Придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності шляхом його реалізації ТОВ Вентот , ПП Осан та ПП ОСАН .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області листом від 31.12.2014 р. № 8431/7/20-30-22-03/33119696 надійшла інформація по ТОВ Інвестбілдинг Груп (код за ЄДРПОУ 39362709) щодо господарських відносин із контрагентами з постачальником ТОВ Сентро-М (код ЄДРПОУ 09625882) та покупцями: ТОВ фірма Медбудмонтаж (код ЄДРПОУ 06654622), ТОВ Компанія Гефест (код ЄДРПОУ 31798190), ТОВ Компанія Фінпромінвест (код ЄДРПОУ 31498750), ТОВ Компанія Шабо (код ЄДРПОУ 32751876), ТОВ Етем (код ЄДРПОУ 32438116), КП Міськелектротранссервіс (код ЄДРПОУ 37761936), ПП Профі-Комплект (код ЄДРПОУ 38877636) за квітень 2015 року.

Апелянт зазначив, що за звітні періоди декларування ПДВ, ТОВ Інвестбілдинг Груп , охоплені узагальненою податковою інформацією встановлено неправомірне визначення платником податків сум податкових зобов'язань при продажу товарів/послуг на загальну суму 283727,90 грн., що на думку контролюючого органу свідчить про порушення платником податків приписів п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою ? операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В основі оподаткування лежить не волевиявлення осіб у вигляді цивільно-правового правочину, а фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків, а норми податкового законодавства пов'язують формування витрат та/або податкового кредиту із фактом придбання товарів чи послуг з метою використання у господарській діяльності.

Що стосується висновків податкового органу про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства, у зв'язку з відсутністю умов для здійснення господарських операцій його контрагентами та порушення контрагентами підприємства позивача вимог податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що ці правочини відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків (у зв'язку з наявністю інформації від інших контролюючих органів та відсутності факту реального здійснення платником податків операцій по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників до контрагентів-покупців), а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

В свою чергу, відповідачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду відносно посадових (службових) осіб платника податків, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також колегія суддів зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 р., № 09/05 від 13.01.2009 р., № 08/28 від 12.02.2008 р., а також із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Положеннями ст. 2 Закону № 996-ХІУ визначено, що сфера його дії поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, які регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних в матеріалах справи копій первинних документів, оформлених в ході господарських операцій між підприємством позивача та вказаним вище контрагеном вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, а податкові накладні - згідно з нормами п. 201.1 ст. 201 ПК України. Товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів оформлені у відповідності до вимог Інструкції № 281/171/578/155.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Що стосується господарських відносин ПП Профі-Комплект з ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ та ТОВ Нафтотрейд ресурс , колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 20.01.2014 р. між ТОВ Вог Рітейл (продавець) та ПП Профі-комплект (покупець) укладений Договір № С19214 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця через АЗС (АЗК), що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали, а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.

Умовами вказаного договору також передбачено, що відпуск ПММ покупцю здійснюється на підставі пред'явлення смарт-карти оператору АЗС з використанням POS-терміналу, при умові правильного введення PIN коду смарт-карти. Відпуск здійснюється шляхом заправки ПММ транспортних засобів покупця в кількості, асортименті, обраних покупцем (довіреною особою) самостійно в межах добового (місячного) ліміту ПММ, встановленого на смарт-карті. Враховуючи періодичність та ритмічність поставок ПММ покупцю протягом дії даного Договору, продавець формує протягом місяця накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей та податкові накладні. При цьому по факту відпуску ПММ продавцем за відповідний період надається покупцю для підписання акт приймання-передачі та видаткова накладна. Акт приймання-передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність Покупця за відповідний період. Також умовами договору визначено, що покупець зобов'язаний протягом трьох місяців зберігати чеки з POS-терміналу, отримані після проведення операції смарт-карти через POS-термінали, встановлені на АЗС.

Також судовим розглядом встановлено, що між ТОВ Нафтотрейд Ресурс (продавець) та ПП Профі-комплект (покупець) 01.02.2016 р. укладено договір № С15055 поставки товарів партіями з використанням смарт-карток, який є аналогічний за змістом вказаному вище договору, укладеному з ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з тим, що посадовими особами підприємства на запит контролюючого органу не надано жодного чеку POS-терміналу (термінальний чек), який є обліковим документом, що друкується POS-терміналом та засвідчує факт відпуску ПММ (бензину, дизельного палива), а також не надано журнали реєстрації видачі Смарт-карт матеріально-відповідальним особам (водіям), журнали ознайомлення матеріально-відповідальних осіб (водіїв) з кодом доступу (PIN- код), чеки РРО (фіскальний чек), відомості щодо кількості, асортименту, ціни придбання ПММ, щомісячні звіти щодо використання Смарт-карт отримані від постачальника, прибуткові ордери на ПММ (типова форма № М-4), лімітно-заборні картки на ПММ (типова форма № М-8), картки складського обліку ПММ (форма № М -12), відомості обліку залишків ПММ на складі (ф. № М-14), матеріальні звіти з ПММ (ф. № М-19), матеріальні ярлики (форма М-16), відомості аналітичного обліку, відомості обліку отримання нафтопродуктів, звіти про рух нафтопродуктів, відомість обліку витрат паливно-мастильних матеріалів за автомобілями.

Також апелянт зазначив, що при перевірці первинних документів підприємством жодним чином не доведено економічну обґрунтованість вище зазначеної операції, що пов'язана з її використання у господарській діяльності підприємства. Надані до перевірки первинні документи, а саме акти списання палива не містять конкретного періоду за який було списані ПММ. В актах списання палива тільки вказано кількість і вартість палива. Перевіркою встановлено, що в актах відсутні дані щодо обсягу та змісту господарських операцій, а отже не є достовірним доказом списання палива.

З метою з'ясування економічної обґрунтованості списання ПММ в ході проведення інвентаризації орендованих автотранспортних засобів були зняті показники приладів обліку пробігу автомобілів.

Вибірковою перевіркою подорожніх листів встановлено наступне: 1) автотранспортний засіб MAN 18/224 (держ. номер АХ 7526ВВ) на момент зняття показників приладів обліку, тобто на 10.08.2016 р., мав пробіг 595163 км. Згідно показників приборів обліку, зазначених в подорожньому листі від 30.09.2015 р. пробіг складав 594495 км. Дане свідчить, що станом на 30.09.2016 р. показники приладів обліку, зазначені в подорожніх листах, на підставі яких здійснюється списання ПММ на підприємстві, фактично дорівнюють показникам приладів обліку на дату звіряння, тобто на 10.08.2016 р.; 2) автотранспортний засіб MAN 8.163 (держ. номер АХ8861) на момент зняття показників приладів обліку, тобто на 10.08.2016 р., мав пробіг 413804 км., але на 28.02.2015 р. пробіг складав 413818 км.; 3) автотранспортний засіб ГАЗ 330202-414 (держ. номер НОМЕР_4) на момент зняття показників приладів обліку, тобто на 10.08.2016 р., мав пробіг 26015 км., але на 30.06.2014 р. пробіг складав 72719 км.; 4) автотранспортний засіб MAN L 2000 (держ. номер АХ 6635СХ) на момент зняття показників приладів обліку, тобто на 10.08.2016 р., мав пробіг 419423 км., але на 30.06.2014 р. пробіг складав 419768 км.

На думку контролюючого органу, вказані обставини свідчать про невідповідність приладів обліку пробігу автомобілів даним, зазначеним у подорожніх листах, тобто наявне втручання в прилади обліку пробігу автомобілів (перекручення лічильників), безпідставне одержання та списання пального. В свою чергу, директором підприємства не надано будь-яких документів стосовно проведення ремонту (заміни) приладів обліку пробігу автотранспортних засобів.

На підставі наведених вище обставин, відповідачем зроблений висновок, що відсутність підтверджуючих документів щодо отримання ПММ (чеки з POS-терміналу (термінальний чек), відомості щодо кількості, асортименту, ціни придбання ПММ, журналів реєстрації видачі Смарт-карт матеріально-відповідальним особам (водіям), журналів ознайомлення матеріально-відповідальних осіб (водіїв) з кодом доступу (PIN-код),та інше) використання палива (відомості аналітичного обліку, відомості обліку отримання нафтопродуктів, звіти про рух нафтопродуктів, відомість обліку витрат паливно-мастильних матеріалів за автомобілями, та інше), відсутність у первинних документах за результатами списання палива інформації про конкретні потреби, які необхідно виконати позбавляє можливості дійти висновку про фактичне використання підприємством палива у власній господарській діяльності.

Як було встановлено судом першої інстанції, всього у користуванні позивача, у перевіряємий період, перебувало 12 смарт-карт, що підтверджується актами приймання-передачі старт-карт, наявних в матеріалах справи. Згідно штатного розпису складеного станом на 01.07.2014 р., 02.01.2015 р., 01.01.2016 р., на підприємстві позивача працювало 12 водіїв, а після 01.01.2016р. - 14. Також, з договорів суборенди транспортних засобів та механізмів від 01.07.2014 р. № 6У, 02.01.2015 р. № 5У, № 02/02-2015 від 02.02.2015 р., № 01/02-2015р. вбачається, що у користуванні позивача перебувало 16 транспортних засобів.

При цьому, позивач зазначив, що смарт-карти не закріплювалися за водіями, оскільки видавалися кожному у разі потреби заправки автомобіля і фактично знаходились в сейфі в офісі підприємства. Крім того, ПП Профі-комплект періодично здійснювало поточний ремонт орендованих автомобілів (передбачено п. 2.1.1 Договорів суборенди), у тому числі позивачем було здійснено заміну спідометрів, що підтверджується актами здачі-приймання результатів робіт від 02.08.2016 р., 03.08.2016 р., 04.08.2016 р., 04.08.2016 р. Наведене пояснює ту обставина, що покази приладів обліку не збігаються з показаннями в подорожніх листах.

Також, позивач зазначив, що чеки з POS терміналу наявні на підприємстві і їх копії надані ним при розгляді справи в суді першої інстанції. При цьому, з огляду на положення договору про те, що покупець зобов'язаний зберігати чеки в продовж трьох місяців і підтвердження здійснення господарської операції на підставі видаткових, податкових накладних та актів приймання-передачі, позивач не вів суворого обліку чеків, оскільки фактичне придбання ПММ позивачем підтверджується саме видатковими, податковими накладними, актами приймання-передачі паливно-мастильних матеріалів, виписками з банківського рахунку позивача про оплату придбаних ПММ і в тому числі чеками з POS терміналу.

Придбані ПММ позивач використовував у своїй господарській діяльності, а саме, здійснював доставку товарів від своїх продавців будівельних матеріалів та доставляв їх своїм покупцям.

Наведені вище обставини спростовують доводи відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині.

Що стосується господарських відносин ПП Профі-Комплект з Підприємством Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ , колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між ПП Профі-Комплект (замовник) Підприємством Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ (виконавець) укладений договір № 7У від 01.07.2014 р. про надання юридичних послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику юридичні послуги інформаційно-правового характеру в усній, письмовій чи електронній формі, а замовник зобов'язується прийняти послуги та здійснити оплату за ці послуги у розмірі та на умовах, що передбачені цим Договором. Вказаний договір укладено строком на 24 місяці з можливістю пролонгації (п. 4.1. Договору), а вартість юридичного обслуговування встановлена у розмірі 20000,00 грн. на місяць.

На підтвердження реальності вчинення зазначеного правочину позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № 23/07-9 від 31.07.2014 р.; № Ал-0000017 від 31.08.2014 р.; Ал-0000055 від 30.04.2015 р.; Ал-0000078 від 31.05.2015 р.; Ал-0000077 від 30.06.2015 р.; Ал-0000089 від 31.07.2015 р.; Ал-0000061 від 31.08.2015 р.; Ал-0000040 від 30.09.2015 р.; Ал-0000063 від 31.10.2015 р.; Ал-0000045 від 30.11.2015 р.; Ал-0000066 від 31.12.2015 р.; Ал-0000026 від 29.02.2016 р. на загальну суму 260000,00 грн. у т.ч. ПДВ 43333,29 грн. Також позивачем надані податкові накладні: № 199 від 31.07.2014 р.; № 157 від 31.08.2014 р.; № 90 від 30.04.2015 р.; № 111 від 31.05.2015 р.; № 175 від 30.06.2015 р.; № 112 від 31.07.2015 р.; № 31.08.2015 р.; № 82 від 30.09.2015 р.; № 106 від 31.10.2015 р.; № 91 від 30.11.2015 р.; № 129 від 31.12.2015 р.; № 31 від 31.01.2016 р.; № 58 від 29.02.2016 р.; № 100 від 31.03.2016 р. на загальну суму 280000,00 грн., у т.ч. ПДВ 46676 грн.

Оплата за придбані послуги здійснена позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: № 646 від 02.10.2014 р.; № 2039 від 27.05.2015 р.; № 2220 від 23.06.2015 р.; № 2551 від 13.08.2015 р.; № 2813 від 21.09.2015 р.; № 2984 від 12.10.2015 р.; № 3223 від 18.11.2015 р.; № 3325 від 02.12.2015 р.; № 203 від 15.02.2016 р.; № 1149 від 14.07.2016 р.

В бухгалтерському обліку дані операції відображені проводкою ДТ 84 Інші операційні витрати , ДТ 644 Податковий кредит - КТ 685 Розрахунки з іншими кредиторами . В подальшому дані витрати віднесені в ДТ 92 Адміністративні витрати в період отримання акту виконаних робіт та списано на фінансовий результат по ДТ 791 Результат операційної діяльності .

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач по справі пов'язує з тим, що до перевірки не надано розрахунок вартості послуг, не надано доказів необхідності укладення договору на надання юридичних послуг на представництво інтересів підприємства-відповідача, а також розумності, розмірності суми по сплаті послуг юриста (адвоката), що складає в перевіряємому періоді 260000,00 грн.

Також, апелянт зазначив, що відсутня інформація щодо погодинної ціни наданих послуг, кількості годин для надання послуг. Згідно наданих актів прийому-передачі не можливо перевірити фактичні витрати часу для надання послуг, так як в актах прийому-передачі не вказані номери судових справ, по яких здійснюється підготовка матеріалів, також відсутня інформація та документальне підтвердження, не надані пояснення щодо консультацій з правових питань (кому саме надавались, ким, де та коли, та з яких саме питань, заявки для надання консультації, внутрішні документи щодо відносин з Підприємством Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 37188852) відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 7У від 01.07.2014 р., щ0о на думку контролюючого органу свідчить про неможливість підтвердження отримання ПП Профі-Комплект юридичних послуг від Підприємства Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 37188852) відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 7У від 01.07.2014р.

Крім того, згідно наявної в ДФС інформації Підприємство Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 37188852) зареєстроване в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС У Харківській області, є платником податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності підприємства - 10.12 - виробництво м'яса свійської птиці. В свою чергу, Підприємство Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ не декларує вид діяльності з надання юридичних послуг, на підставі чого відповідачем зроблений висновок про неможливість підтвердження реальності придбання послуг за вищевказаним договором, наданих Підприємством Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ (код ЄДРПОУ 37188852) відповідно до Договору про надання юридичних послуг № 7У від 01.07.2014 р., на адресу ПП Профі- Комплект на загальну суму 260000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно штатного розпису позивача, складеному станом на 01.07.2014 р., 02.01.2015 р., 01.01.2016 р., у ПП Профі-комплект відсутня посада юрисконсульта і позивачем юридичних послуг від інших осіб, окрім Підприємства Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ не отримувалося, що обґрунтовує необхідність укладення договору про надання юридичних послуг.

Також колегія суддів зазначає, що за умовами вказаного вище договору виконавець надає замовнику наступний перелік послуг: (а) представляє інтереси Замовника у правоохоронних, податкових, судових органах, а також в інших владних структурах; (б) здійснює правовий аналіз норм діючого законодавства; (в) представляє Замовника у договірних відносинах; (г) перевіряє правильність складання договорів та дає консультації щодо взаємовідносин з клієнтами Замовника; (д) виконує інші конфіденційні завдання; (є) а також здійснює будь-які дії, необхідні для виконання вищезазначених послуг та/або предмета Договору, крім дій, пов'язаних з виникненням у Замовника дійсних фінансових зобов'язань будь-якого характеру по відношенню до третіх осіб; (е) надає Замовнику в усній, письмовій чи електронній формі інформацію про результати виконання покладених на Виконання завдань; (ж) виконавець переймає на себе обов'язковість по перевірці правильності і своєчасності складання договорів, первинних бухгалтерських документів. Для чого виконавцеві надається право знайомиться з документами, робити з них виписки, ксерокопії, надавати свої рекомендації і зміни відносно отриманих документів.

З наведеного вбачається, що за умовами цього договору надання юридичних послуг полягало не лише у представництві інтересів підприємства позивача у судових органах, а й надання юридичних послуг іншого характеру, що спростовує доводи апелянта про те, що відсутність в актах прийому-передачі номерів судових справ, по яким надавалися послуги свідчить про нереальність вчинення даного правочину.

В свою чергу, зі звітів про виконані доручення, що складені Підприємством Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ , вбачається, що виконавець здійснював надання юридичних послуг шляхом аналізу договорів з контрагентами позивача, опосередковував договірну діяльність підприємства, контролював кредиторську заборгованість та супроводжував кадрову роботу (а.с. 164-175, т. 1).

Що стосується посилання відповідача на відсутність у переліку основних видів діяльності Підприємства Ал'яна ХОО ВОІ СОІУ такого виду діяльності, як надання юридичних послуг, то надання таких послуг передбачено Статутом Підприємства (розділ 2 Статуту - діяльність у сфері права, консультування з питань оподаткування).

Наведені обставини спростовують твердження відповідача про порушення підприємством позивача вимог податкового законодавства в цій частині.

Що стосується господарських відносин ПП Профі-Комплект з ДП ОСОБА_1 Маркетинг та ТОВ ОСОБА_1 Київ , колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 16.06.2014 р. між ДП ОСОБА_1 Маркетинг (постачальник) та ПП Профі-комплект (покупець) укладено договір поставки № М052, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця готову продукцію (надалі іменується Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Найменування, номенклатура, одиниці виміру та кількість Товару зазначаються Покупцем при поданні заявки на поставку, погоджується шляхом виставлення рахунку.

Також 16.06.2014 р. між сторонами вказаного вище договору підписано додаткову угоду № 2 про нарахування та виплату бонусів до договору поставки № М052 від 16.06.2014 р., згідно з яким постачальник пропонує, а покупець погоджується на обопільно вигідних умовах, виплачувати покупцю бонусну винагороду (бонуси) в порядках та розмірах, передбачених нижче, в разі дотримання Покупцем певних критеріїв під час закупівлі продукції виробництва КНАУФ (штукатурки МР75, МР Ляйхт). Винагорода нараховується і виплачується за виконання покупцем таких умов: за виконання плану закупівель продукції КНАУФ - 1,5%, за дотримання асортименту штукатурок ОСОБА_1: МР Ляйхт цемент у комплекті зі штукатуркою МР 75 - 2%.

Згідно п. 7 додаткової угоди, для проведення постачальником аналітичного обліку щодо виплати винагороди покупець до 15 числа місяця, наступного за звітним, надає постачальнику звіт за встановленою формою, а також надсилає оригінали видаткових накладних з відміткою про отримання продукції.

Крім того, 16.06.2014 р. між сторонами вказаного вище правочину укладений додатковий договір № 4 до Договору поставки № М052 від 16.06.2014 р. про надання знижок та виплату бонусної винагороди, відповідно до якого покупець зобов'язується виконувати умови, передбачені цим додатковим Договором, а постачальник зобов'язується в разі належного виконання покупцем зазначених нижче умов, виплатити покупцю бонусну винагороду та надати знижку у розмірах та на умовах, передбачених цим Додатковим договором.

Для застосування знижок покупець зобов'язаний: здійснити закупівлю гіпсокартонних плит в асортименті та об'ємі не меншому, ніж передбачено Планом закупівлі/поставки продукції ОСОБА_1; здійснити закупівлю продукції ОСОБА_1 із групи сухих гіпсових сумішей в об'ємі не меншому, ніж передбачено Планом.

Для нарахування та виплати бонусної винагороди покупець зобов'язаний здійснити закупівлю сухих гіпсових сумішей в об'ємі не меншому, ніж передбачено Планом закупівлі/поставки Продукції ОСОБА_1 (План на ІІ кв. наведено нижче, а на наступні квартали погоджується Сторонами у додатку); здійснити закупівлю гіпсокартонних плит в ассортиенті в об'ємі не меншому, ніж передбачено Планом закупівлі/поставки Продукції ОСОБА_1 (План на ІІ кв. наведено нижче, а на наступні квартали погоджується Сторонами у додатку); За дотримання рекомендованих цін (незалежно від виконання плану), за надання переваги продукції ОСОБА_1. Пунктом 3 Додаткової угоди передбачено, що план закупівлі/поставки Товару Сторони письмово погоджують до або на початку кожного нового кварталу (але не пізніше 5-го числа) із деталізацією асортименту і об'ємів Товарів на кожний календарний місяць, шляхом підписання додатків до цього Додаткового договору.

Також судовим розглядом встановлено, що між ПП Профі-Комплект (покупець) та ТОВ ОСОБА_1 Київ (постачальник) 25.05.2015 р. укладений договір поставки № 211 згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця готову продукцію (надалі іменується Товар), а покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Найменування, номенклатура, одиниці виміру та кількість Товару зазначаються Покупцем при поданні заявки на поставку, погоджується шляхом виставлення рахунку.

Між сторонами вказаного вище правочину 02.06.2015 р. укладено Додатковий договір № 1 та Додатковий договір № 2 про умови нарахування та виплати бонусної винагороди до Договору поставки № 211 від 25.05.2015 р., за умовами яких бонусна винагорода виплачується за здійснення закупівлі відповідного товару в об'ємі не меншому, ніж передбачено Планом закупівлі, дотримання рекомендованих цін, надання переваги продукції ОСОБА_1. Сторони письмово погоджують План закупівлі/поставки Товару до початку кожного нового кварталу із деталізацією асортименту і об'ємів Товару на кожний календарний місяць, шляхом підписання додатків до цього Додаткового договору. Після підписання додаткових угод, між Сторонами щомісяця підписувалися Акти про нарахування та виплату бонусів та відповідні суми надходили на рахунок Позивача.

Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з тим, в податковому обліку з податку на прибуток підприємств сума отриманої бонусної винагороди включалася ПП Профі-комплект до складу доходів в повному обсязі, в той час як на думку контролюючого органу сплата мотиваційних виплат на користь третіх осіб є оплатою маркетингових послуг та є операцією, що підлягає оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Положеннями пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Надання маркетингових послуг повинно виражатись в певних діях виконавця таких послуг щодо, зокрема, розміщення продукції платника податку в місцях продажу, вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що додаткова знижка на вартість товару (бонуси), надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж (чи окремої згоди сторін), або для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватись як послуга в сфері маркетингу, а тому, нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за отриманими бонусами є безпідставним, та спростовує доводи апелянта в цій частині.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 820/5112/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 820/5112/16 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. по справі № 820/5112/16 за позовом Приватного підприємства Профі-Комплект до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10.04.2017 року.