Ухвала

від 04.04.2017 по справі 826/7660/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року К/800/51205/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Голубєвої Г.К. Юрченко В.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 у справі № 826/7660/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Вікторія Плюс до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.02.2014 №0000852210, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СБ Вікторія Плюс звернулося з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 25.02.2014 за № 0000952210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2014 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 25.02.2014 за № 0000952210 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 626218,50 грн., в т.ч., 417479,00 грн. - за основним платежем та 208739,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підставі розпорядження керівника апарату від 12.10.2016 № 978 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 справа № 826/7660/14 була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю СБ Вікторія Плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з Приватним підприємством Флагман 1 за січень-березень 2013 року та з Товариством з обмеженою відповідальністю Інстайт-Ін за листопад, грудень 2012 року, за результатами якої складено акт від 14.02.2014 за № 957/26-51-22-01/38078657.

На підставі названого акта перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 за № 0000952210 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 626218,50 грн., в т.ч. 417479,00 грн. - за основним платежем та 208739,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно акту перевірки позивач порушив вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 198.3 ст. 198. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за періоди листопад, грудень 2012 року податку на додану вартість у сумі 149527,22 грн. за операціями з придбання рекламних послуг у ТОВ Інстайт-Ін за договором від 01.10.2012 № 01/10-12/4 та до складу податкового кредиту за періоди січень-березень 2013 року податку на додану вартість у сумі 267951,6 грн. за операціями з придбання рекламних послуг у ПП Флагман 1 .

Податковий орган вважає, що позивач не має право на податковий кредит за вказаними вище операціями, оскільки щодо ПП Флагман 1 та ТОВ Інстайт-Ін надійшли акти від 13.95.2013 № 1486/22-221-35822284 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Флагман 1 щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.01.2013 по 31.03.2013 та від 04.06.2013 № 1120/22.3-17/38316599 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Інсайт-Ін з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2012 по 31.12.2012 при взаємовідносинах з ТОВ Капромтрейд . У цих актах зазначено про відсутність у ПП Флагман 1 і ТОВ Інсайт-Ін необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів; відсутність посадових осіб цих підприємств та первинної документації за місцезнаходженням; задекларовані результати господарських взаємовідносин із сумнівними платниками податків (ТОВ Капромтрейд ).

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Водночас, відповідачем не підтверджено порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) випливає також з норм Податкового кодексу України.

Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту регулюється ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зважаючи на наведені норми закону, колегія суддів зазначає, що витрати платника податків мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що передбачають реальні господарські операції, які відображаються в податковому обліку та які повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між ТОВ СБ Вікторія Плюс (як замовником) і ПП Флагман 1 укладено договір про надання послуг від 03.01.2013 за № 5/11. Також, між ТОВ СБ Вікторія Плюс і ТОВ Інсайт-Ін укладено договір про надання послуг від 01.10.2012 за № 01/10-12/4.

Згідно п.1.2 названих договорів замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з проведення рекламної кампанії, надання звіту і виконання комплексу робіт з розміщення рекламних зображень замовника (рекламних плакатів) на спеціальних конструкціях (щити 3х6м), розташованих згідно з адресною програмою, в строки, що визначаються додатками. У додатках до договорів, які є невід'ємною частиною договорів, вказуються строки і вартість робіт, період рекламної кампанії та адреси розміщення рекламних зображень.

Відповідно до пунктів 2.9 і 2.10 названих договорів адресна програма затверджується сторонами та має бути незмінною протягом проведення рекламної компанії, за винятком випадків передбачених п.3.1.6 договорів. Строк (період) проведення рекламної кампанії узгоджується сторонами у відповідних додатках до договорів.

Згідно п.3 названих договорів виконавець зобов'язаний: розмістити рекламні зображення замовника протягом п'яти робочих днів з дати початку рекламної кампанії на рекламних щитах, технічні характеристики і місця розташування яких визначаються в порядку п. 1.2; здійснювати технічне обслуговування рекламних щитів і підтримку рекламних зображень в стані функціональної придатності протягом строку рекламної кампанії; протягом п'яти робочих днів з дати початку рекламної кампанії надати замовнику фото-звіт про закінчення робіт по розміщенню рекламних зображень. У випадку недотримання Виконавцем строків надання фото-звіту датою початку кампанії буде вважатися дата надання Виконавцем фото-звіту про початок рекламної кампанії. У свою чергу замовник, зокрема, зобов'язаний надати виконавцю за 5 робочих днів до початку рекламної кампанії рекламні зображення за адресою, вказаною виконавцем, в кількості, достатній для проведення кампанії і підтримки рекламних зображень в задовільному стані (з розрахунку не менше 1,2 комплекти рекламних зображень, на один місяць для однієї площини).

За результатами наданих послуг (виконаних робіт), згідно п.4 цих договорів, між сторонами підписується акт здавання-приймання робіт.

Оплата послуг здійснюється замовником авансовими внесками в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок рекламіста. Вартість робіт за цими договорами визначається додатками до цих договорів (п. 6 договорів).

Дослідивши надані позивачем докази (зокрема, додатки № 1 і № 2 до договорів - адресні програми розміщення реклами, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (виконання послуг), податкові накладні, рахунки на оплату, акти надання послуг, оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками ), судом апеляційної інстанції встановлено, що ними підтверджено факти поставки послуг. Зазначені докази оцінені судом апеляційної інстанції як належні та допустимі.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами є безпідставними, оскільки ґрунтуються лише на тому, що стосовно контрагентів позивача складено акти про неможливість проведення зустрічних звірок з їх контрагентами, в яких викладено висновки про неможливість реального вчинення господарських операцій.

При цьому самі господарські операції позивача з контрагентами податковим органом не досліджувались. Податковим органом зазначено про відсутність реальних поставок послуг без посилання на відповідні докази.

Платник податку (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час вчинення господарських операцій та після вчинення таких операцій контроль за дотриманням платником податку (продавцем), відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за зафіксовані контролюючим органом порушення постачальника.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014 - без змін.

2. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко