Рішення

від 05.04.2017 по справі 910/24063/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/24063/16 За позовом: Малого приватного підприємства "Західтранс"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОС-ЕКСПРЕС"

Про стягнення 129808,06 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 05.04.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Мале приватне підприємство "ЗАХІДТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОС - ЕКСПРЕС" про стягнення коштів у розмірі 129 808,06 грн., з яких: 92 928, 61 грн. - основний борг, 185 85, 72 грн. - штраф, 9000, 87 грн. - пеня, 9 292, 86 грн. - річні відсотки та стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 947, 12 грн., а також 9 000 грн. витрат, понесених на правову допомогу адвоката.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 28/07 від 28.07.2016 та заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполучені № 28/07 за маршрутом м. Мадрид (Іспанія) - м. Вінниця (Україна) від 28.07.2016, в частині повної та своєчасної плати за надані послуги, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість за наявності якої позивачем нараховано штраф, пеню та річні відсотки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/24063/16 та призначено до розгляду на 08.02.2017.

08.02.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 14.03.2017.

У зв'язку із припиненям повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Селівона А.М. Відповідно до пункту 22.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/24063/16.

За результатом повторного автоматичного розподілу справу передано судді Лиськову М.О.

15.03.2017 суддя Лиськов М.О. прийняв справу до свого провадження та призначив її до розгляду на 05.04.2017.

В судове засідання, призначене на 05.04.2017, представник позивача не з'явився, однак через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

В судове засідання, призначене на 05.04.2017, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2016 між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Єкспедитор), був укладений Договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом № 28/07 (далі по тексту - Договір).

Згідно умов п. 1.2 Договору перевізник зобов'язується прийняти і доставити ввірений йому експедитором вантаж в пункт призначення і передати його вантажоодержувачу у відповідності з умовами даного договору, а експедитор зобов'язується оплатити перевезення вантажу у відповідності з умовами даного договору.

Вказаний договір за своєю правовою природою являється договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно наявних матеріалів справи, на виконання Заявки № 28/07 від 28.07.206 Позивачем було надано послуги, що підтверджується відповідними міжнародними автомобільними накладними з відміткою Вантажоотримувача.

Однак, відповідач в порушення п.2.2.4 Договору оплату в сумі 3 380 Євро, що станом на 10.08.2016 складало 92 928,61 грн. не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Водночас, як зазначено позивачем та неспростовно відповідачем, останній не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання, грошових коштів в повному обсязі не перерахував.

Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань в частині сплати 92 928,61 грн.

Разом з тим, п . 3.6 Договору у випадку несвоєчасної оплати , експедитор сплачує перевізнику штраф у розмірі 20 % від вартості перевезення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 20 % штрафу в сумі 18 585, 72 грн. та 92 928, 61 грн. пені в період з 01.09.2016 по 31.12.2016.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 18 585,72 грн. та штраф в сумі 9 000,86 грн.

Також, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України та п. 3.7 Договру просить суд стягнути з відповідача на свою користь 9 292,86 грн. 20 відсотків річних нарахованих на суму боргу за весь час прострочення.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20 % річних ґрунтуються на Законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 20 % річних підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 20 % річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів.

Відповідно до приписів статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (стаття 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У відповідності до абзацу третього пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/973 від 14.12.2007 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

За змістом приписів частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі, як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката Позивачем до матеріалів справи додано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №04-12 від 21.12.2016, відповідно до якого Мале приватне підприємство "Західтранс" перераховано ОСОБА_1 суму у розмірі 9 000 грн.

Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи документи, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, а також, враховуючи ціну позову, розумну необхідність у здійсненні таких витрат, суд вважає за доцільне стягнути розмір витрат в сумі 9 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКОС-ЕКСПРЕС" (04210, м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, будинок 21/38; ідентифікаційний код: 38990191) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Рабен Україна" (82180, Львівська обл., Дрогобицький район, селище міського типу Підбуж, вул.Шевченка, будинок 6; ідентифікаційний код 23954676) 92 928 грн. 61 коп. - основного боргу, 18 585 грн. 72 коп. - штраф грн., 9 000 грн. 87 коп. - пеня, 9 292 грн. 86 коп. - 20 відсотків річних, 9 000 грн. - адвокатські витрати та 1 947 грн. 12 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.04.2017

Суддя М.О. Лиськов