Постанова

від 10.04.2017 по справі 916/138/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р.Справа № 916/138/17

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді : Величко Т.А.,

суддів: Бєляновського В.В., Поліщук Л.В.

(Склад колегії сформовано на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями)

при секретарі: Колбасовій О.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача (Одеської міської ради) - Асташенкова О.І.;

від відповідача (Департаменту комунальної власності Одеської міської ради) - не з'явився;

від третьої особи (ОСОБА_2) - не з'явився;

від третьої особи (ОСОБА_3) - не з'явився;

від третьої особи (ОСОБА_4) - не з'явився;

від третьої особи (ОСОБА_5 ) - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради

на ухвалу господарського суду Одеської області від 15.03.2017р.

по справі № 916/138/17

За позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОРОНЦОВСЬКИЙ-8

до відповідачів:

1. Одеської міської ради;

2. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. ОСОБА_2;

2. ОСОБА_3;

3. ОСОБА_4;

4. ОСОБА_5

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОРОНЦОВСЬКИЙ-8 звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про:

- усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання Одеської міської ради, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та будь-яких третіх осіб припинити дії, направлені на порушення прав позивача та його членів в володінні, користуванні та розпорядженні спільним майном багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради розірвати всі договори з третіми особами, предметом яких є спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- зобов'язання Одеської міської ради та будь-яких третіх осіб звільнити приміщення, які є спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачі неправомірно володіють, користуються та розпоряджаються допоміжними приміщеннями, в тому числі приміщенням горища, та спільним майном багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1, що є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, в т.ч. в порушення рішення Конституційного суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004р. у справі за конституційним зверненням ОСОБА_6 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків).

Також разом з позовною заявою позивач 17.01.2017р. надав до суду заяву за про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1; заборони Одеській міській раді, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та будь-яким третім особам чинити перешкоди позивачу в управлінні будинком, забезпеченні його безаварійної експлуатації та користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач посилається на таке:

- Одеська міська рада вчиняє дії щодо реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Одеси на об'єкт, що належить до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, а саме: горище, загальною площею 90 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1;

- Департамент комунальної власності Одеської міської ради вчиняє дії щодо передачі в оренду об'єкту, що належить до спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, а саме: горища, загальною площею 90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2017р. (суддя Бездоля Ю.С.) порушено провадження у справі за даним позовом, розгляд справи призначено на 15.02.2017р.

13.02.2017р. до господарського суду Одеської області від Одеської міської ради надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, відповідно до яких відповідач-1 просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на спірне майно може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі, також відсутність співрозмірності заявлених заходів забезпечення позову та предмету спору.

14.02.2017р. до господарського суду Одеської області від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову, відповідно до яких відповідач-2 просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Позивач, звертаючись з заявою про забезпечення позову не надав доказів необхідності вжиття відповідних заходів, ніяким чином не обґрунтував такі заходи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2017р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

15.03.2017р. до суду від позивача надійшло клопотання про терміновий розгляд заяви про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.03.2017р. заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОРОНЦОВСЬКИЙ-8 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно, підстави для вжиття таких заходів підтверджуються наявними та допустимими доказами, а їх невжиття може призвести до імовірного утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Судом зазначено, що предметом спору у даній справі є, зокрема, усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання звільнити спірне майно, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів всіх учасників судового процесу, з огляду на те, що на даний час відповідачами здійснюються дії щодо оформлення права комунальної власності на майно, яке є об'єктом судового спору, та дії щодо подальшої передачі його в оренду стороннім особам, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі, приймаючи до уваги загальні засади цивільного законодавства, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Судом прийнято до уваги правову позицію ВГСУ, викладену в судовій практиці, постанові Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011р. № 16.

Не погодившись з ухвалою суду, Одеська міська рада звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування своєї скарги Одеська міська рада посилається на те, що ані з поданої заяви, ані із задоволеної судом першої інстанції заяви, не вбачається, які дії вчиняються Одеською міською радою та Департаментом стосовно приміщень горища та підвалу, та як цим порушуються права позивача.

Оскаржувана ухвала господарського суду не містить жодного обгрунтування, як невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на приміщення горища та підвалу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду про усунення перешкод у користуванні.

Крім того Одеська міська рада посилається на:

- постанову КМУ від 05.11.1991р. №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) ;

- рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991р. №266-XXI, яким затверджено Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради (додаток 1) та Перелік державного, що передається у власність міст обласного підпорядкування (додаток 2);

- акт приймання-передачі державного майна в комунальну власність міста Одеси по галузі житлово-комунальне господарство від 18.02.1992р., відповідно до якого обласне управління житлово-комунального господарства передало, а управління житлово-комунального господарства м. Одеси прийняло державне майно: на підставі зведеної відомості житлового та нежитлового фонду місцевих рад було передано 15,5 тис. житлових будівель;

- рішення виконавчого комітету ОМР народних депутатів від 06.04.1992р. №104 Про приймання у комунальну власність міста державного майна житлово-комунального господарства, охорони здоров'я, народної освіти та культури , яким затверджено акти приймання-передачі та перелік державного майна комунальної власності міста за галузями житлово-комунального господарства (додаток №1), охорони здоров'я (додаток №2), народної освіти (додаток №3), культури (додаток №4), та зазначила, що всі нежитлові приміщення житлових будинків, які прийняті 1 1992р. та не призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, є власністю територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

На думку Одеської міської ради, задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення, судом фактично вирішено по суті питання належності спірних приміщень підвалу та горища до спільної власності мешканців будинку, який обслуговується.

Одеська міська рада вважає, що між заходом забезпечення позову у вигляді накладенні арешту та предметом позову відсутній зв'язок, оскільки позивачем не заявлено вимог стосовно визнання права власності (іншого речового права) або витребування нерухомого майна - спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування ухвали суду та відмови у задоволенні заяви.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.03.2017р. задоволено клопотання Одеської міської ради про відстрочення сплати судового збору, відстрочено Одеській міській раді сплату судового збору у розмірі 1600 грн. до дати судового засіданні, прийнято апеляційну скаргу Одеської міської ради до провадження з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

10.04.2017р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від Одеської міської ради надійшли докази сплати судового збору.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач на підставі приписів статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України звернувся до господарського суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1; заборони Одеській міській раді, Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та будь-яким третім особам чинити перешкоди позивачу в управлінні будинком, забезпеченні його безаварійної експлуатації та користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову повністю, господарський суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору у даній справі є, зокрема, усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання звільнити спірне майно, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів всіх учасників судового процесу, з огляду на те, що на даний час відповідачами здійснюються дії щодо оформлення права комунальної власності на майно, яке є об'єктом судового спору, та дії щодо подальшої передачі його в оренду стороннім особам - невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжними приміщеннями - приміщеннями горища та підвалу), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та зобов'язання звільнити спірне майно.

Позивач в даній справі виходить з того, що спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), за адресою: АДРЕСА_1, належить співвласникам багатоквартирного будинку за вказаною адресою, інтереси яких позивач в даному випадку представляє після створення та реєстрації об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Також позивач зазначає про те, що відповідне нежитлове приміщення горища надано Департаментом у користування третій особі, що не дозволяє позивачу утримувати будинок у належному стані, очищати дах та горище від снігу та забезпечити експлуатацію усього будинку.

Відповідачі, заперечуючи проти заяви про забезпечення позову зазначають, що належним власником горища, загальною площею 90 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка отримала його у власність у 1991 році у складі загального житлового та нежитлового фонду місцевих рад народних депутатів.

Також відповідачі посилаються на процедуру розмежування державного майна, визначену постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) .

Окрім того, відповідачі вказують на недоведеність позивачем необхідності застосування запропонованих засобів забезпечення позову у даній справі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 також вказано, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, і притому лише таке, що відноситься до предмета спору. В такому разі в ухвалі про забезпечення позову мають зазначатися ознаки, які ідентифікують відповідне майно та відрізняють його від іншого (однорідного чи подібного) майна, та за необхідності місцезнаходження майна.(п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16).

Так, у своїй заяві про забезпечення позову, зокрема позивач просить суд накласти арешт на спільне майно багатоквартирного будинку (в тому числі допоміжні приміщення - приміщення горища та підвалу), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому позивачем не ідентифіковано нерухоме майно, не вказано його площу, етажність майна на яке потрібно накласти арешт.

Згідно п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16 виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні.

Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Однак, між заходами забезпечення позову у вигляді накладенні арешту та предметом позову відсутній зв'язок, оскільки позивачем не заявлено вимог стосовно визнання права власності (іншого речового права) або витребування нерухомого майна - спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Натомість, позовними вимогами у даній справі є усунення перешкод у користуванні, розірвання договорів та звільнення спільного майна.

Проте, дані позовні вимоги не є майновими, що виключає зв'язок між заявленим заходом забезпечення позову (арешту нерухомого майна) і предметом позовних вимог.

Правовим наслідком задоволення позовних вимог буде усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку, що, у випадку не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту жодним чином не зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у даній справі.

Також слід зазначити, що забезпечення позову у вигляді заборони чинити перешкоди є неадекватним, оскільки фактично є тотожним позовній вимозі про усунення перешкод у користуванні спільним майном, оскільки також передбачає позбавлення відповідачів можливості користуватися відповідними приміщеннями.

Крім того, вжиття заборони чинити перешкоди позивачу порушуватиме збалансованість інтересів сторін, оскільки порушить права третіх осіб, які на даний час правомірно користуються відповідними приміщеннями та може завдати збитків таким особам.

З врахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що ухвала місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову наведеним вимогам не відповідає, в матеріалах справи відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, визнав встановленими обставини, які не були доведені, що у відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування ухвали місцевого господарського суду та відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 15.03.2017р. у справі № 916/138/17 скасувати.

У задоволенні заяви Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ВОРОНЦОВСЬКИЙ-8 про забезпечення позову - відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя В.В. Бєляновський

Суддя Л.В. Поліщук