Постанова

від 04.04.2017 по справі 915/1675/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р.Справа № 915/1675/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Ліпчанської Н.В.,

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.,

за участю секретаря судового засідання Маленкової О.П.,

та представників сторін:

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК-Миколаїв"

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 09.03.2017р. в порядку 121 ГПК України

у справі №915/1675/15

за позовом:

1. Управління з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації

2. Миколаївського обласного госпіталю ветеранів війни Миколаївської обласної ради,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК-Миколаїв",

про зобов'язання повернути нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

13 грудня 2016 року на виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 05.10.2016р., залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р., суддею Коваль С.М. виданий наказ у справі №915/1675/15, відповідно до якого зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "РІК-Миколаїв" повернути Управлінню з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: загальною площею 714,5 кв. м у вигляді паливно-заправного пункту для роздрібного продажу нафтопродуктів (будівля операторської - 45,5 кв. м, 4 ємкості для зберігання палива, які знаходяться під покриттям, 2 паливороздаточні колонки, покриття - 659,0 кв. м, тротуарна плитка - 10 кв. м, ворота, хвіртка, огорожа № 5 - 65,06 кв. м. та огорожа № 6 - 23,08 кв. м., яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 891,0 кв. м), яке розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Київська, 1а, та перебуває на балансі Миколаївського обласного госпіталю ветеранів війни.

Постановою від 27.12.2016р. керуючись ст.ст.3, 24, 26 ,27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем Заводського відділу ДВС міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.5).

В процесі виконання рішення господарського суду 06.01.2017р. державним виконавцем здійснено вихід на об'єкт з метою перевірки виконання боржником рішення суду в добровільному порядку.

Однак, дане рішення не виконано, про що складений відповідний акт.

В подальшому органом державної виконавчої служби на боржника двічі накладався штраф на користь держави на підставі ст.ст.63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

В лютому 2017 року до господарського суду надійшла заява від головного державного виконавця Управління державної виконавчої служби ОСОБА_1 управління юстиції в Миколаївській області про зміну способу і порядку виконання рішення. У наданій заяві державний виконавець вказує на ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, якщо рішення суду не виконано боржником, державний виконавець вживає заходів примусового виконання.

Однак, державний виконавець не має можливості організувати виконання рішення суду в інший спосіб, ніж визначено виконавчим документом. Зміна способу і порядку виконання рішення віднесено до компетенції суду відповідно до ч.2 ст.121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 09.03.2017р., винесеною суддею Коваль С.М. задоволена заява головного державного виконавця Заводського відділу ДВС міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Даною ухвалою змінений спосіб і порядок виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. із зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК-Миколаїв" повернути Управлінню з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: загальною площею 714,5 кв. м у вигляді паливно-заправного пункту для роздрібного продажу нафтопродуктів (будівля операторської - 45,5 кв. м, 4 ємкості для зберігання палива, які знаходяться під покриттям, 2 паливороздаточні колонки, покриття - 659,0 кв. м, тротуарна плитка - 10 кв. м, ворота, хвіртка, огорожа № 5 - 65,06 кв. м. та огорожа № 6 - 23,08 кв. м., яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 891,0 кв. м), яке розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Київська, 1а, та перебуває на балансі Миколаївського обласного госпіталю ветеранів війни на вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК-Миколаїв" та передачу вищевказаного нерухомого майна Управлінню з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Миколаївської області Товариство з обмеженою відповідальністю "РІК-Миколаїв" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, оскільки, на його думку, вказана ухвала прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порушення положень ст.116 ГПК України господарський суд фактично змінив порядок і спосіб виконання постанови апеляційної інстанції, в якій не було зазначено про порядок і спосіб її виконання та в порушення положень ст.83 ГПК України вийшов за межі поданої заяви, не мотивувавши прийняте рішення.

Приймаючи зазначену ухвалу, змінивши порядок і спосіб виконання рішення, суд не надав можливості державному виконавцю виконати рішення суду у примусовому порядку, оскільки спірним майном фактично користується третя особа - ТОВ "Властелін", та прийнята ухвала не надає права державному виконавцю вилучити вказане майно у цієї юридичної особи без наявного рішення суду.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, заяв, клопотань та пояснень до апеляційного суду не надали. За таких обставин, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу на підставі ст.75 ГПК України.

У судовому засіданні 04.04.2017р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.11 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Для цього він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Згідно з ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У пункті 7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (далі - Постанова №9) роз'яснено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості.

Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками. За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо (п.7.2 Постанови №9).

Як вбачається з комп'ютерної програми ДСС , рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.10.2016р., що залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016р. у справі №915/1675/15, зобов'язано ТОВ «РІК-Миколаїв» повернути Управлінню з питань молоді та туризму Миколаївської обласної державної адміністрації нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області: загальною площею 714,5 кв.м у вигляді паливно-заправного пункту для роздрібного продажу нафтопродуктів (будівля операторської - 45,5 кв.м, 4 ємкості для зберігання палива, які знаходяться під покриттям, 2 паливороздаточні колонки, покриття - 659,0 кв.м, тротуарна плитка - 10 кв.м, ворота, хвіртка, огорожа №5 - 65,06 кв.м та огорожа №6 - 23,08 кв.м, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 891,0 кв.м), яке розміщене за адресою: м. Миколаїв, вул. Київська, 1а, та перебуває на балансі Миколаївського обласного госпіталю ветеранів війни.

ДВС під час примусового виконання вказаного рішення господарського суду двічі накладав штраф на боржника у зв'язку з невиконанням судового рішення у визначені держаним виконавцем строки згідно норм Закону України «Про виконавче провадження» .

Боржником самостійно не було виконано рішення суду, про що ДВС було складено акти (а.с. 9,10, 14, 15).

Також ДВС надіслав повідомлення про вчинення кримінального правопорушення на адресу боржника (а.с. 26,27).

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.1.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Згідно ст.4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України судових рішень: рішень, ухвал, постанов.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.10.2016р. у справі №915/1675/15 є чинним, проте, на час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання рішення його не виконано ні в добровільному, ні в примусовому порядку із вчиненням боржником перешкод, які зазначені в актах ДВС.

Виконання рішення шляхом вжиття державним виконавцем заходів зобов'язального характеру фактично унеможливлюється, оскільки, не спонукає боржника до виконання рішення, у зв'язку з чим рішення може бути виконано в інший спосіб та порядок, передбачений для виконання рішень про вилучення та передачу майна, що надасть можливість державному виконавцю безпосередньо вчиняти дії для передачі майна стягувачеві.

Відтак, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що виконання рішення шляхом вжиття державним виконавцем заходів зобов'язального характеру фактично унеможливлюється, оскільки, не спонукає боржника до виконання рішення, та визнав за необхідне змінити спосіб виконання зазначеного судового рішення.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку місцевого господарського суду та не доводять його помилковість, а тому відсутні правові підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що ухвалу господарського суду винесено при повному з'ясуванні та дослідженні всіх обставин справи з правомірним застосуванням норм діючого законодавства, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 103, 105-106 ГПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РІК-Миколаїв" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 09.03.2017р. в порядку 121 ГПК України у справі №915/1675/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий Н.В. Ліпчанська

Суддя Г.І. Діброва

Суддя А.І. Ярош