Рішення

від 04.04.2017 по справі 920/111/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.04.2017 Справа № 920/111/17

Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/111/17

за позовом - Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м, Суми,

до відповідача - Комунальної установи «Сумська міська клінічна поліклініка № 6» , м. Суми,

про стягнення 66583,50 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 192 від 05.01.2017,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 09.03.2017.

В судовому засіданні, розпочатому о 10 год. 00 хв. 20.03.2017 року, відповідно до приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 10 год. 00 хв. 04.04.2017 року.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 66583,50 грн., завдані відповідачем внаслідок видачі за відсутності ліцензії 106 листків непрацездатності за період з 06.04.2016 року по 15.08.2016 року, на підставі яких позивачем здійснено виплати загальнообов'язкового державного соціального страхування на зазначену суму.

Відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що позивачем порушений порядок проведення перевірки, який врегульовано Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 року № 29 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження» . Відповідач вважає, що позивач не мав права проводити планову перевірку відповідача щодо обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам у 2016 році. На думку відповідача, позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності дій відповідача, завдання шкоди позивачу та наявності причинно-наслідкового зв'язку між ними, тому вимоги позивача про відшкодування завданої йому шкоди в розмірі 66583,50 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Відповідач наголошує, що Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка № 6» є правонаступником Державного закладу «Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південна залізниця» , ліцензію якого не було анульовано, не було рішення уповноваженого органу про припинення (зупинення) діяльності відповідача, а відтак видача листків непрацездатності лікарями установи здійснювалася правомірно.

03.04.2017 року позивач подав суду додаткові пояснення по справі, згідно яких, посилаючись на положення цивільного законодавства України, стверджує, що стосовно відшкодування шкоди слід застосовувати положення ст.ст. 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

04.04.2017 року відповідач подав додаткові заперечення , згідно яких зазначає, що позиція позивача, викладена ним у запереченнях на відзив не відповідає дійсності та спростовується дійсними обставинами справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Позивач , посилаючись на п. 6 ч. І ст. 9 Закону України № 1105-ХІУ, п. 8.1 «Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» , затвердженої наказом МОЗ України від 13 листопада 2001 року за № 455, п. 3.2. «Положення про експертизу тимчасової непрацездатності» , затвердженого наказом МОЗ України від 9 квітня 2008 року № 189, зазначає, що в період з 14 грудня по 20 грудня 2016 року головним спеціалістом обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 була проведена перевірка обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності за 2016 рік в комунальній установі Сумська міська клінічна поліклініка № 6 .

Під час проведення перевірки було встановлено, що 05.01.2016 діяльність Державного закладу Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південна залізниця» припинено, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру. Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка № 6» є правонаступником Державного закладу «Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південна залізниця» в результаті перетворення.

Діяльність лікувальних закладів охорони здоров'я по проведенню медичної практики підлягає ліцензуванню відповідно ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-УІІІ.

Відповідно до ст. 15 п. 4. Закону України від 02.03.2015 № 222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» , якщо ліцензіат припиняється в результаті злиття, приєднання чи перетворення і його правонаступник має намір провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов'язаних з одержанням нової ліцензії на його здійснення, провадити у строк, що не перевищує трьох місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов'язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню .

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» від 02.03.2016 № 285, господарська діяльність з медичної практики - вид господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, який провадиться закладами охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.

Статтею 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-Х1І визначено, що заклад охорони здоров'я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Статтею 33 Закону України № 2801-XII визначено, що медична допомога - надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров'я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Відповідно до ст. 34 Закону України № 2801-ХІІ лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров'я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування.

Позивач, аналізуючи вищезгадані норми законодавства України в сфері охорони здоров'я, стверджує, що провадження лікуючими лікарями закладів охорони здоров'я, з якими вони перебувають у трудових відносинах, діяльності по медичному обслуговуванню населення, в тому числі видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, можливо лише за умови отримання цими закладами відповідної ліцензії. На думку позивача лікуючи лікарі, які перебували в трудових відносинах з Комунальною установою «Сумська міська клінічна поліклініка № 6 не мали правових підстав проводити діяльність з медичної практики, в тому числі, видавати листки непрацездатності в період, коли заклад не мав відповідної ліцензії на провадження такої діяльності.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що під час перевірки ним встановлений факт видачі за відсутності ліцензії 106 листків непрацездатності за період з 06.04.2016 по 15.08.2016, на підставі яких за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснено виплати на суму 66583 (шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят три) гривні 50 копійок.

Відповідно до п. 8.2. Інструкції, відповідальність за стан організації та якості експертизи тимчасової непрацездатності несе керівник закладу охорони здоров'я.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1172 Кодексу встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, передбачені статтею 1192 Цивільного кодексу України, згідно якої з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивач, посилаючись на норми чинного законодавства України, практику Верховного Суду України, а саме постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» , просить стягнути з відповідача на свою користь завдану шкоду в розмірі 66583,50 грн., яку перерахувати на разрахунковий рахунок виконавчої дирекції Сумського обласного відділення Фонду тимчасової втрати працездатності.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, зазначаючи, що відповідно до п.10 ч.І ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок. Відповідач вважає себе таким, що відповідає даним критеріям та в розумінні даного нормативно-правового акта, є страхувальником.

Відповідач, заперечуючи стосовно позовних вимог посилається на , Порядок проведення перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності , який врегульовано Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати від 22.12.2010 року № 29 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження» . Пунктом 1.2 зазначеної Інструкції встановлено порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності , порядок прийняття рішень за результатами перевірок та процедуру оскарження рішень за результатами перевірок.

Відповідач зазначає, що в порушення вимог п.п. 1.5., 3.4. Інструкції позивачем не було повідомлено його про проведення планової перевірки за 10 днів. Крім того, відповідно до п.1 Наказу Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації №37-ОД від 19.01.2016 року «Про затвердження плану перевірок закладів охорони здоров'я області з питань обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам спільно з спеціалістами обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2016 рік» було затверджено план перевірок Управління охорони здоров'я спільно з спеціалістами обласного відділення Фонду соціального страхування з питань обґрунтованості видачі листків непрацездатності на 2016 рік. Відповідач наголошує, що Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка № 6» в даному переліку відсутня.

На думку відповідача, позивач не мав права проводити планову перевірку установи щодо обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам у 2016 році. Як зазначає відповідач, позивач повинен був скласти акт, в якому мали бути відображені результати перевірки та який мав бути вручений відповідачу, проте в порушення п.п. 3.13.1, 3.13.4, 4.1 вищезгаданої Інструкції , якою передбачено перелік дій та документів, за допомогою яких мають встановлюватися та фіксуватися певні обставини, позивачем здійснено не було.

Відповідач також заперечує вимоги позивача стосовно відшкодування йому шкоди в розмірі 66583,50 грн., оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності дій відповідача, завдання йому шкоди та наявності причинно-наслідкового зв'язку між ними.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається на той факт, що Комунальна установа « Сумська міська клінічна поліклініка № 6» здійснює свою діяльність на підставі Статуту , відповідно до п.1.2 якого установа заснована на комунальній власності територіальної громади міста Суми, має статус клінічного лікувально-профілактичного закладу та є правонаступником всіх прав та обов'язків державного закладу «Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південна залізниця» .

Згідно п.1.8. Статуту засновником та власником майна Установи є Сумська міська рада (засновник). У своїй діяльності Установа підпорядкована виконавчому органу Сумської міської ради, що здійснює повноваження в галузі охорони здоров'я (уповноважений орган).

Таким уповноваженим органом є Відділ охорони здоров'я Сумської міської ради. До компетенції даного уповноваженого органу відносяться повноваження, що визначають юридичну долю закладу (розділ 8 Статуту), в тому числі і припинення його діяльності. Як зазначає відповідач, розпоряджень або інших документів щодо заборони ведення господарської діяльності Комунальної установи «Сумська міська клінічна поліклініка №6» він не отримував. Відповідач зазначив, що Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка №6» є правонаступником державного закладу «Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південна залізниця» , ліцензію якого не було анульовано та рішення уповноваженого органу про припинення (зупинення) діяльності відповідача не приймалося, а тому видача листів непрацездатності лікарями установи здійснювалася правомірно.

Дослідивши наявні в матеріалах докази, правовідносини сторін, судом встановлено наступне.

Згідно Довідки позивача під час проведення перевірки правильності видачі листків непрацездатності серед інших недоліків в оформленні листків непрацездатності, було встановлено необґрунтованість видачі листків непрацездатності відповідачем, в період з 06.04.2016 року по 15.08.2016 року. Саме ця обставина , відображена в Довідці , стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди.

З матеріалів справи вбачається, а саме з Наказу Управління охорони здоров'я Сумської обласної державної адміністрації №37-ОД від 19.01.2016 року «Про затвердження плану перевірок закладів охорони здоров'я області з питань обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам спільно з спеціалістами обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на 2016 рік» , яким було затверджено план перевірок управління охорони здоров'я спільно з спеціалістами обласного відділення Фонду соціального страхування з питань обґрунтованості видачі листків непрацездатності на 2016 рік (а.с. 37-42), що Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка №6» в даному переліку відсутня .

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Натомість, як на підставу своїх позовних вимог, позивач посилається на Довідку, про результати планової перевірки обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам в Комунальній установі Сумська міська клінічна поліклініка № 6 від 14-20 грудня 2016 року, яка не може бути визнана судом як належний та допустимий доказ, оскільки Планом проведення перевірок закладів охорони здоров'я Сумської області з питань обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам на 2016 рік (а.с. 39-42) перевірка цієї установи не була передбачена.

Інших доказів, які б підтверджували позовні вимоги позивачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка №6» здійснює свою діяльність на підставі Статуту.

Відповідно до п.1.2. Статуту Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка №6» заснована на комунальній власності територіальної громади міста Суми та має статус клінічного лікувально-профілактичного закладу та є правонаступником всіх прав та обов'язків державного закладу «Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південна залізниця» .

Згідно п.1.8. Статуту засновником та власником майна Установи є Сумська міська рада (далі - Засновник). У своїй діяльності Установа підпорядкована виконавчому органу Сумської міської ради, що здійснює повноваження в галузі охорони здоров'я (далі - Уповноважений орган).

Таким уповноваженим органом є Відділ охорони здоров'я Сумської міської ради. До компетенції даного уповноваженого органу відносяться повноваження, що визначають юридичну долю закладу (розділ 8 Статуту), в тому числі і припинення його діяльності.

Як встановлено судом, розпоряджень або інших документів щодо заборони ведення господарської діяльності Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка №6» не отримувала.

Згідно ст. 16 Закону України від 02.03.2015 р. № 222-УІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності» , анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії .

Органом ліцензування не прийнято рішення про анулювання ліцензії серії АВ № 567945, виданої Державному закладу «Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південка залізниця» . У прийнятих переліках рішень Ліцензійної комісії про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з медичної практики, оприлюднених на офіційному сайті МОЗ, таке рішення щодо Державного закладу «Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південна залізниця» відсутнє.

Враховуючи, що Комунальна установа «Сумська міська клінічна поліклініка №6» є правонаступником Державного закладу «Лінійна поліклініка станції Суми СТГО «Південна залізниця» , ліцензію якого не було анульовано, та відсутність рішення уповноваженого органу про припинення (зупинення) діяльності відповідача, видача листків непрацездатності лікарями Комунальної установи «Сумська міська клінічна лікарня № 6» здійснювалася правомірно.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь завдану шкоду в розмірі 66583,50 грн. В обґрунтування зазначеної вимоги , позивач посилається на встановлення під час перевірки факту видачі відповідачем за період з 06.04.2016 року по 15.08.2016 року 106 листків непрацездатності за відсутності ліцензії , на підставі яких за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснено виплати на суму 66583,50 грн.

Відповідно до частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статей 224, 225, 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності дій відповідача, завдання шкоди позивачу та наявності причинно-наслідкового зв'язку між ними, то вимоги позивача про відшкодування завданої йому шкоди в розмірі 66583,50 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відтак, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з їх безпідставністю, необгрунтованістю та неправомірністю.

Згідно статі 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у даній справі покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 10.04.2017.

Суддя ОСОБА_4