Ухвала

від 06.04.2017 по справі 538/1529/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

6 квітня 2017 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ земельної ділянки, за касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_6, поданою його представником ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 29 вересня 1990 року по 22 грудня 2008 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 За час шлюбу ними було побудовано житловий будинок АДРЕСА_1.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 березня 2013 року у справі № 1617/1411/12 за її позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя, визнано за нею право власності на Ѕ частини будинковолодіння АДРЕСА_1 та проведено його поділ в натурі.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 вересня 2013 року рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 29 березня 2013 року залишено без змін.

Позивач зазначала, що відповідач чинить їй перешкоди у вільному користуванні належною їй частиною житлового будинку і господарських споруд. При цьому будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,1976 га, приватизованій на ім'я ОСОБА_5

У зв'язку з цим ОСОБА_4 просила поділити між нею та відповідачем земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на 1/2 її частини.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2016 року позов задоволено. Поділено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та Ѕ частини земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 права власності по Ѕ частині земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 скасовано та у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_5, у поданій до суду касаційній скарзі, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, суд касаційної інстанції вважає, що, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині поділу між сторонами земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 0,0500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_1, оскільки вона є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і в силу ч. 5 ст. 61 СК України та ч. 2 ст. 368 ЦК України підлягає поділу між ними. Разом із цим суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині поділу між сторонами земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1476 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за вищезазначеною адресою, оскільки судом достовірно було встановлено, що ця земельна ділянка належить ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності, а тому не може бути предметом поділу між сторонами.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15.

Наведені в касаційних скаргах доводи заявників є безпідставними і правильність вищезазначених висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За таких обставин рішення апеляційного суду слід залишити без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_6, подану його представником ОСОБА_7, відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

А.О. Леванчук А.В. Маляренко О.В. Ступак

Колегія суддів: