Рішення

від 10.04.2017 по справі 904/1855/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.17р. Справа № 904/1855/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" (м. Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства "Радмир-Центр" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про відступлення права вимоги № 2312/1 від 23.12.2016 у загальному розмірі 1 200 000 грн. 00 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність від 27.01.2017)

від: відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Радмир-Центр" (далі - відповідач) заборгованість за договором про відступлення права вимоги № 2312/1 від 23.12.2016 у розмірі 1 200 000 грн. 00 коп.

Ціна позову складається з суми основного боргу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Публічне акціонерне товариство "Радимир-Центр" має заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1", яка виникла на підставі договору про відступлення права вимоги № 2312/1 від 23.12.2016 та утворилась у Публічного акціонерного товариства "Радимир-Центр" перед Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" за кредитним договором № 7.4-11 від 04.10.2007, яке відступило право вимоги з повернення основної суми кредиту у розмірі 1 200 000 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 20.03.2017.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 15801/17 від 16.03.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду від 27.02.2017 документи.

Від відповідача надійшла заява (вх.суду 16087/17 від 17.03.2017), в якому він просив суд розглянути справу без участі його представника та прийняти рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 16088/17 від 17.03.2017), в якому він визнає наявність заборгованості перед позивачем в сумі 1 200 000 грн. 00 коп., виникнення якої пояснює скрутним матеріальним становищем підприємства.

У судове засідання 20.03.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2017 не з'явився, але судом було враховано наявність клопотання про розгляду справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

Представником позивача у судовому засіданні 20.03.2017 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Судом було вказано про наявність відзиву на позовну заяву, а також його зміст.

Судом також було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у додаткових доказів.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 20.03.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.04.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі. Ухвалою суду від 20.03.2017 в порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України було зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" в строк до 05.04.2017 надати суду докази видачі Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" за кредитним договором № 7.4-11 від 04.10.2007 кредитних коштів Приватному акціонерному товариству "Радмир-Центр" (меморіальні ордери, банківські виписки по рахункам та інше).

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки сторін до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" надійшло клопотання (вх.суду 20483/17 від 10.04.2017), в якому банк просив суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду від 20.03.2017 документи, а саме: платіжні доручення, виписку по рахунку та меморіальний ордер, які підтверджують факт видачі відповідачу кредитних коштів.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 20497/17 від 10.04.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду від 20.03.2017 документи, а саме: платіжні доручення, виписку по рахунку та меморіальний ордер, які підтверджують правомірність позовних вимог позивача.

У судове засідання 10.04.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 10.04.2017 не з'явився, але судом було враховано наявність клопотання про розгляду справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

Представник позивача у судовому засіданні 10.04.2017 наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилався на те, що матеріали справи містять всі докази на підтвердження їх правомірності.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представником позивача у судовому засіданні 10.04.2017 наголошено на тому, що ним долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору .

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 04.10.2007 між Закритим акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк") та Закритим акціонерним товариством "Радмир-Центр" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Радмир-Центр") (далі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір № 7.4-11 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк зобов'язується надати позичальнику мультивалютний кредит у розмірі, еквівалентному 12 000 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором. (пункт 1.1. кредитного договору).

В процесі виконання вказаного договору, сторонами змінювалися його умови, шляхом укладення додаткових угод до нього, а саме: № 1 від 13.02.2008, № 2 від 04.11.2008, № 3 від 04.12.2008, № 4 від 30.12.2008, № 5 від 15.01.2009, № 6 від 30.01.2009, № 7 від 25.02.2009, № 8 від 31.03.2009; № 9 від 05.05.2009, № 10 від 30.06.2009, № 11 від 02.10.2009, № 12 04.11.2009, № 13 від 29.07.2011, № 14 від 26.08.2011, № 15 від 16.01.2012, № 16 від 05.11.2012, № 17 від 15.02.2013, № 18 від 27.06.2013, № 19 від 21.11.2013, № 20 від 27.11.2014, № 21 від 15.04.2015, № 22 від 28.05.2015, № 23 від 20.11.2015, № 24 від 14.12.2015, № 25 від 24.12.2015, № 26 від 04.11.2016 (а.с.47-107).

У пункті 14.5. кредитного договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно із договором у повному обсязі.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами кредитного договору № 7.4-11 від 04.10.2007 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Так, матеріалами справи підтверджується, що на виконання вказаного кредитного договору Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" було надано відповідачу кредитні кошти у загальній сумі 123 508 948 грн. 08 коп. Вказане підтверджується меморіальним ордером № 28 від 26.06.2011, платіжними дорученнями за період з 21.11.2007 по 11.02.2008, а також випискою по рахунку відповідача - № 20620800854198 (а.с.201-214, 218-226).

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, у додатковій угоді № 26 від 04.11.2016 сторони визначили, що позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі не пізніше 07.11.2016 (а.с.106-107).

При цьому, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором щодо своєчасного та повного повернення отриманого кредиту порушив, кредитні кошти у повному обсязі Публічному акціонерному товариству "Перший український міжнародний банк" не повернув.

Отже, у відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" утворилась заборгованість.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також із наступного.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами порядок та строк повернення отриманого кредиту, приймаючи до уваги отримання позичальником (відповідачем) кредитних коштів у загальній сумі 123 508 948 грн. 08 коп., господарський суд встановив, що строк повернення залишку заборгованості є таким, що настав, у зв'язку з чим наявність заборгованості відповідача за кредитним договором № 7.4-11 від 04.10.2007 є доведеною та підтвердженою належними доказами, крім того, не заперечується відповідачем.

Господарським судом встановлено також наступне.

Так, 08.12.2016 між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" (новий кредит) було укладено договір про відступлення права вимоги № 2331/16 (далі - договір-1, а.с.24-27), за умовами якого первісний кредит відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за: частково, в сумі, визначеній пунктом 1.3. договору, кредитним договором № 7.4-11 від 04.10.2007 з додатковими угодами: № 1 від 13.02.2008, № 2 від 04.11.2008, № 3 від 04.12.2008, № 4 від 30.12.2008, № 5 від 15.01.2009, № 6 від 30.01.2009, № 7 від 25.02.2009, № 8 від 31.03.2009; № 9 від 05.05.2009, № 10 від 30.06.2009, № 11 від 02.10.2009, № 12 04.11.2009, № 13 від 29.07.2011, № 14 від 26.08.2011, № 15 від 16.01.2012, № 16 від 05.11.2012, № 17 від 15.02.2013, № 18 від 27.06.2013, № 19 від 21.11.2013, № 20 від 27.11.2014, № 21 від 15.04.2015, № 22 від 28.05.2015, № 23 від 20.11.2015, № 24 від 14.12.2015, № 25 від 24.12.2015, № 26 від 04.11.2016, що є невід'ємними частинами, укладеним між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством "Радмир-Центр" (пункт 1.1 договору-1).

В силу вказаного договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли із кредитного договору, в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, з врахуванням умов передбачених підпунктами 1.1.1. та 1.3 договору (пункт 1.2 договору-1).

У пункті 1.3. договору-1 сторони визначили, що станом на 07.12.2016 (включно) загальна сума права вимоги за кредитним договором, що відступається первісним кредитом новому кредитору за договором, становить 1 200 000 грн., що є заборгованістю з повернення основної суми кредиту, при цьому, за первісним кредитором залишається право вимоги до боржника за кредитним договором з повернення основної суми кредиту в розмірі: - 120 153 948 грн. 08 коп. - основної суми кредиту, а також інших пов'язаних з цією вимогою обов'язків боржника, в тому числі, але не виключно пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, обов'язків зі сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки та інших обов'язкових для боржника, що виникнуть в майбутньому.

Відповідно до пункті 1.4. договору-1 право вимоги за кредитним договором переходить до нового кредитора з моменту повної оплати прав вимоги згідно з підпунктами 2.1. та 2.2 договору, без права вимоги за будь-якими забезпечувальними зобов'язаннями, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

У розділі 2 договору-1 сторони визначили вартість договору та порядок розрахунків, а саме:

- первісний кредитор та новий кредитор домовилися, що плата за відступлення прав вимоги, зазначених в пункті 1.1 договору, в обсязі вказаному в пункті 1.3. договору, встановлюється сторонами та становить 6 200 грн. 00 коп., яка повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до пункту 2.2 договору (пункт 2.1 договору);

- новий кредитор зобов'язаний в повному обсязі оплатити вартість відступлення права вимоги, передбачену пунктом 2.1. договору, в день укладення сторонами договору шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів на рахунок первісного кредитора № 29095809996247 у ПАТ "ПУМБ", МФО 334851, код ЄДРПОУ 14282829, призначення платежу: сплата за договором про відступлення права вимоги № 2331/691 від 08.12.2016 (пункт 2.2 договору).

У пункті 6.1. договору-1 сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У відповідності до умов договору-1 між сторонами було підписано акт прийому-передачі від 08.12.2016 (а.с.28).

В матеріалах справи міститься також повідомлення про відступлення права вимоги від 12.12.2016, на якому є відмітка про його отримання відповідачем (а.с.29).

Крім того, 16.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Аванс" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" (новий кредит) було укладено договір про відступлення права вимоги № 1612/16-1 (далі - договір-2, а.с.19-21), за умовами якого первісний кредит відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за: частково, в сумі, визначеній пунктом 1.3. договору, кредитним договором № 7.4-11 від 04.10.2007 з додатковими угодами: № 1 від 13.02.2008, № 2 від 04.11.2008, № 3 від 04.12.2008, № 4 від 30.12.2008, № 5 від 15.01.2009, № 6 від 30.01.2009, № 7 від 25.02.2009, № 8 від 31.03.2009; № 9 від 05.05.2009, № 10 від 30.06.2009, № 11 від 02.10.2009, № 12 04.11.2009, № 13 від 29.07.2011, № 14 від 26.08.2011, № 15 16.01.2012, № 16 від 05.11.2012, № 17 від 15.02.2013, № 18 від 27.06.2013, № 19 від 21.11.2013, № 20 від 27.11.2014, № 21 від 15.04.2015, № 22 від 28.05.2015, № 23 від 20.11.2015, № 24 від 14.12.2015, № 25 від 24.12.2015, № 26 від 04.11.2016., що є невід'ємними частинами, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Приватним акціонерним товариством "Радмир-Центр" (пункт 1.1 договору-2).

В силу вказаного договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли із кредитного договору, в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, з врахуванням умов передбачених підпунктами 1.1.1. та 1.3 договору (пункт 1.2 договору-2).

У пункті 1.3. договору-2 сторони визначили, що станом на 07.12.2016 (включно) загальна сума права вимоги за кредитним договором, що відступається первісним кредитом новому кредитору за договором, становить 1 200 000 грн., що є заборгованість з повернення основної суми кредиту, при цьому, за Публічним акціонерним товариством " Перший український міжнародний банк" залишається право вимоги до боржника за кредитним договором з повернення основної суми кредиту в розмірі: - 120 153 948 грн. 08 коп. - основної суми кредиту, а також інших пов'язаних з цією вимогою обов'язків боржника, в тому числі, але не виключно пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, обов'язків зі сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки та інших обов'язкових для боржника, що виникнуть в майбутньому.

Відповідно до пункті 1.4. договору-2 право вимоги за кредитним договором переходить до нового кредитора з моменту повної оплати прав вимоги згідно з підпунктами 2.1. та 2.2 договору, без права вимоги за будь-якими забезпечувальними зобов'язаннями, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

У розділі 2 договору-2 сторони визначили вартість договору та порядок розрахунків, а саме:

- первісний кредитор та новий кредитор домовилися, що плата за відступлення прав вимоги, зазначених в пункті 1.1 договору, в обсязі вказаному в пункті 1.3. договору, встановлюється сторонами та становить 1 200 000 грн. 00 коп., яка повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до пункту 2.2 договору (пункт 2.1 договору-2);

- за передане право вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1 договору після отримання (стягнення) грошових коштів від боржника. Платіж повинен бути здійснений шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів та рахунок первісного кредитора, вказаний в розділі 7 (в реквізитах сторін), призначення платежу: сплата за договором про відступлення права вимоги № 1612/16-1 від 16.12.2016 (пункт 2.2 договору-2).

У пункті 6.1. договору-2 сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У відповідності до умов договору-2 між сторонами було підписано акт прийому-передачі від 16.12.2016, в якому сторони зафіксували факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Аванс" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" прийняло належним чином засвідчені копії наступних документів: кредитного договору № 7.4-11 від 04.10.2007 з додатковими угодами, що є невід'ємними частинами № 1 від 13.02.2008, № 2 від 04.11.2008, № 3 від 04.12.2008, № 4 від 30.12.2008, № 5 від 15.01.2009, № 6 від 30.01.2009, № 7 від 25.02.2009, № 8 від 31.03.2009; № 9 від 05.05.2009, № 10 від 30.06.2009, № 11 від 02.10.2009, № 12 від 04.11.2009, № 13 від 29.07.2011, № 14 від 26.08.2011, № 15 від 16.01.2012, № 16 від 05.11.2012, № 17 від 15.02.2013, № 18 від 27.06.2013, № 19 від 21.11.2013, № 20 від 27.11.2014, № 21 від 15.04.2015, № 22 від 28.05.2015, № 23 від 20.11.2015, № 24 від 14.12.2015, № 25 від 24.12.2015, № 26 від 04.11.2016 (а.с.22).

В матеріалах справи міститься також повідомлення про відступлення права вимоги від 19.12.2016, на якому є відмітка про його отримання відповідачем (а.с.23).

В подальшому, 23.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 - Ленд - 1" (новий кредитор), керуючись статтями 512-519 Цивільного кодексу України було укладено договір про відступлення права вимоги № 2312/1 (далі - договір-3, а.с.13-16), за умовами якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за: частково, в сумі, визначеній пунктом 1.3 цього договору, кредитним договором № 7.4-11 від 04.10.2007 з додатковими угодами: № 1 від 13.02.2008, № 2 від 04.11.2008, № 3 від 04.12.2008, № 4 від 30.12.2008, № 5 від 15.01.2009, № 6 від 30.01.2009, № 7 від 25.02.2009, № 8 від 31.03.2009; № 9 від 05.05.2009, № 10 від 30.06.2009, № 11 від 02.10.2009, № 12 від 04.11.2009, № 13 від 29.07.2011, № 14 від 26.08.2011, № 15 від 16.01.2012, № 16 від 05.11.2012, № 17 від 15.02.2013, № 18 від 27.06.2013, № 19 від 21.11.2013, № 20 від 27.11.2014, № 21 від 15.04.2015, № 22 від 28.05.2015, № 23 від 20.11.2015, № 24 від 14.12.2015, № 25 від 24.12.2015, № 26 від 04.11.2016, що є невід'ємними частинами, укладений між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Приватним акціонерним товариством "Радмир-Центр" (пункт 1.1 договору-3).

В силу вказаного договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язаннях, що виникли із кредитного договору, в обсязі і на умовах, що існують на момент переходу цих прав, з врахуванням умов, передбачених підпунктами 1.1.1. та 1.3 договору (пункт 1.2. договору-3).

У пункті 1.3. договору-3 сторони визначили, що станом на 07.12.2016 (включно) загальна сума права вимоги за кредитним договором, що відступається первісним кредитом новому кредиту за договором, становить 1 200 000 грн., що є заборгованість з повернення основної суми кредиту, при цьому, за Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" залишається право вимоги до боржника за кредитним договором з повернення основної суми кредиту, в розмірі: 120 153 948 грн. 08 коп. - основної суми кредиту, а також інших пов'язаних з цією вимогою обов'язків боржника, в тому числі, але не виключно пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором, обов'язків зі сплати процентів за користування кредитом, комісій, неустойки та інших обов'язкових для боржника, що виникнуть в майбутньому.

Відповідно до пункті 1.4. договору-3 право вимоги за кредитним договором переходить до нового кредитора з моменту повної оплати прав вимоги згідно з підпунктами 2.1. та 2.2 договору, без права вимоги за будь-якими забезпечувальними зобов'язаннями, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.

У розділі 2 договору-3 сторони визначили вартість договору та порядок розрахунків, а саме:

- первісний кредитор та новий кредитор домовилися, що плата за відступлення прав вимоги, зазначених в пункті 1.1 договору, в обсязі вказаному в пункті 1.3. договору, встановлюється сторонами та становить 1 200 000 грн. 00 коп., яка повинна бути сплачена новим кредитором відповідно до пункту 2.2 договору (пункт 2.1 договору-3);

- за передане право вимоги новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1 договору після отримання (стягнення) грошових коштів від боржника. Платіж повинен бути здійснений шляхом безготівкового перерахування відповідної суми коштів та рахунок первісного кредитора, вказаний в розділі 7 (в реквізитах сторін), призначення платежу: сплата за договором про відступлення права вимоги № 2312/1 від 23.12.2016 (пункт 2.2 договору-3).

У пункті 6.1. договору-3 сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У відповідності до умов договору-2 між сторонами було підписано акт прийому-передачі від 23.12.2016, в якому сторони зафіксували факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" прийняло належним чином засвідчені копії наступних документів: кредитного договору № 7.4-11 від 04.10.2007 з додатковими угодами, що є невід'ємними частинами № 1 від 13.02.2008, № 2 від 04.11.2008, № 3 від 04.12.2008, № 4 від 30.12.2008, № 5 від 15.01.2009, № 6 від 30.01.2009, № 7 від 25.02.2009, № 8 від 31.03.2009; № 9 від 05.05.2009, № 10 від 30.06.2009, № 11 від 02.10.2009, № 12 від 04.11.2009, № 13 від 29.07.2011, № 14 від 26.08.2011, № 15 від 16.01.2012, № 16 від 05.11.2012, № 17 від 15.02.2013, № 18 від 27.06.2013, № 19 від 21.11.2013, № 20 від 27.11.2014, № 21 від 15.04.2015, № 22 від 28.05.2015, № 23 від 20.11.2015, № 24 від 14.12.2015, № 25 від 24.12.2015, № 26 від 04.11.2016 (а.с.17).

В матеріалах справи міститься також повідомлення про відступлення права вимоги від 26.12.2016, на якому є відмітка про його отримання відповідачем (а.с.18).

З приводу вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання є правовідношенням, в якому беруть участь дві сторони: боржник та кредитор. Боржником у зобов'язанні є особа, яка має обов'язок виконати на користь кредитора певну дію або утриматися від виконання певної дії. Тобто боржник - це зобов'язана сторона. В свою чергу кредитором є сторона зобов'язання, яка має право вимагати вчинення на свою користь певної дії або утриматися від її вчинення. Тобто кредитор - це уповноважена сторона.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Проаналізувавши умови кредитного договору № 7.4-11 від 04.10.2007 судом визначено, що вони не містять застережень щодо заміни кредитора у вказаних правовідносинах.

Відступлення права вимоги (заміна кредитора) є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права.

В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

При цьому, матеріалами справи підтверджується дійсність вимоги, переданої за договорами відступлення права вимоги.

Отже, позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості в сумі 1 200 000 грн. 00 коп., що утворилась у відповідача внаслідок порушення ним умов кредитного договору № 7.4-11 від 04.10.2007 в частині повного та своєчасного повернення одержаного кредиту.

Так, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків станом на 27.02.2017, підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками обох підприємств, в якому сторони зафіксували факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 1 200 000 грн. 00 коп. (а.с.184).

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В той же час, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги позивача у повному обсязі, з приводу чого суд зазначає таке.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача в частині визнання боргу у сумі 1 200 000 грн. 00 коп. не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання позову відповідачем.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за кредитним договором № 7.4-11 від 04.10.2007 та договором про відступлення права вимоги № 2312/1 від 23.12.2016 в сумі 1 200 000 грн. 00 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 1 200 000 грн. 00 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 18 000 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Радмир-Центр" (49051, м. Дніпро, вулиця Журналістів, будинок 1; ідентифікаційний код 33067067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ленд-1" (49083, м. Дніпро, вулиця Собінова, будинок 1; ідентифікаційний код 35447757) - 1 200 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 18 000 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_2