Рішення

від 11.04.2017 по справі 914/292/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2017р. Справа № 914/292/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З.

при секретарі судового засідання Прокопів І.І.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ОВАЦІЯ , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСОМНІЯ ,м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 15 837,28 грн. (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

В судове засідання з'явились:

від позивача: ОСОБА_1Я, - представник, довіреність від 01.09.2017р.;

від відповідача : не з'явився.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснено права та обов'язки, передбачені статями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю ОВАЦІЯ до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ІНСОМНІЯ про стягнення заборгованості в розмірі 104 585,01 грн.

Ухвалою суду від 15.02.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.03.2017р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 02.03.2017 р. та 28.03.2017 р. Ухвалами суду від 02.03.2017 р. та 28.03.2017 р. прийнято заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 11.04.2017р. представник позивача подав заяву про відмову від позовних вимог в частині основного боргу та про зменшення позовних вимог в частині штрафних санкцій (вх.№1677/17 від 11.04.2017 р.), в якій просить прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу та стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату за поставлений товар в розмірі 3019,62 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 1734,32 грн. та три проценти річних в розмірі 311,00 грн., що разом становить 15 837,28 грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом встановлено наступне.

Передбачені частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. (п.3.10 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Враховуючи викладене, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Отже, предметом розгляду даної справи є стягнення 15 837,28 грн., з яких: 10 772,34 грн. - основний борг; 3019,62 грн. - пеня, 1734,32 грн. - інфляційні втрати, 311,00 грн. - три відсотки річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги, з врахуванням заяви про відмову від позову в частині стягнення основного боргу та заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, заявах про зменшення розміру позовних вимог та пояснень, наданих в судовому засіданні. Зокрема зазначив, що відповідачем під час розгляду даної справи сплачено основну суму заборгованості, тому в цій частині позивач відмовляється від позову та просить стягнути з відповідача нараховані пеню, три відсотки річних та інфляційне збільшення боргу.

Представник відповідача в судове засідання 11.04.2017 р. повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута за відсутності відповідача, за наявними в справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.04.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

25 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Овація (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інсомнія (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 1110а (далі - Договір) відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець приймає товар та своєчасно здійснює його оплату згідно погодженого асортименту (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору поставка здійснюється окремими партіями. Допускається підборка товару представником Покупця, що засвідчується накладною на відпуск.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю згідно підписаними Сторонами накладними.

Згідно п.3.1. Договору ціна і кількість товару вказується у накладній на відпуск.

Порядок оплати товару обумовлений сторонами в розділі 4 Договору, відповідно до якого оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем протягом 5 днів з дня отримання (п.4.1.). Вид розрахунків: безготівковий, готівковий, а при необхідності вказується в накладній на відпуск (п.4.2.). Форма розрахунків - Платіжне доручення, через касу Продавця та інше (п.4.3.).

На виконання умов Договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20 772,34 грн., що підтверджується видатковою накладною №ОВ-002981 від 28.07.2016 р. (належно завірена копія містяться в матеріалах справи). В даній накладній зазначено термін оплати: 04.08.2016 р. Даний товар отриманий відповідачем через його представника, про що свідчить відповідний підпис на накладній.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар в терміни, передбачені Договором та накладній не виконував, заборгувавши позивачу на момент подання позову 20 772,34 грн.

Як стверджує позивач, під час розгляду даної справи Покупець оплатив суму основного боргу, в зв'язку з чим позивач зменшував позовні вимоги та 11.04.2017р. відмовився від позову в частині основного боргу, що викладено в заяві про відмову від позовних вимог в частині основного боргу та про зменшення позовних вимог в частині штрафних санкцій (вх.№1677/17 від 11.04.2017 р.).

Таким чином, станом на момент розгляду справи, основна заборгованість, як стверджує позивач, сплачена відповідачем.

Відповідно до п.9.1. та п.9.2. Договору за порушення умов даного Договору винна сторона сплачує санкції, передбачені чинним законодавством України. При протермінуванні оплати отриманого товару Покупець за кожний день сплачує 2% пені від суми заборгованості.

Відповідно до п. 9.2. Договору та з врахуванням вимог чинного законодавства України, за порушення строку оплати отриманого товару позивачем в межах шестимісячного терміну нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожен день такого прострочення, що становить 3019,62 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Крім того, відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано відповідачу 1 734,32 грн. інфляційних втрат та 311,00 грн. - 3 % річних, які просить стягнути з відповідача.

Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) підлягають до задоволення частково .

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 25 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Овація (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інсомнія (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 1110а (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець приймає товар та своєчасно здійснює його оплату згідно погодженого асортименту (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.2. Договору поставка здійснюється окремими партіями. Допускається підборка товару представником Покупця, що засвідчується накладною на відпуск.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за кількістю і якістю згідно підписаними Сторонами накладними.

На виконання умов Договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 20 772,34 грн., що підтверджується видатковою накладною №ОВ-002981 від 28.07.2016 р. (належно завірена копія містяться в матеріалах справи). В даній накладній зазначено термін оплати: 04.08.2016 р. Даний товар отриманий відповідачем через його представника, про що свідчить відповідний підпис на накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п.3.1. Договору ціна і кількість товару вказується у накладній на відпуск.

Порядок оплати товару обумовлений сторонами в розділі 4 Договору, відповідно до якого оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється Покупцем протягом 5 днів з дня отримання (п.4.1.). Вид розрахунків: безготівковий, готівковий, а при необхідності вказується в накладній на відпуск (п.4.2.). Форма розрахунків - Платіжне доручення, через касу Продавця та інше (п.4.3.).

Як вбачається з матеріалів справи та стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за поставлений товар в терміни передбачені Договором та накладній не виконував, заборгувавши позивачу на момент подання позову 20 772,34 грн.

Однак, як стверджує позивач, під час розгляду даної справи Покупець оплатив суму основного боргу, в зв'язку з чим позивач відмовився від позову в частині основного боргу, що викладено в заяві про відмову від позовних вимог в частині основного боргу та про зменшення позовних вимог в частині штрафних санкцій (вх.№1677/17 від 11.04.2017 р.). Таким чином, станом на момент розгляду справи, основна заборгованість, як стверджує позивач, сплачена відповідачем.

Розглянувши заяву позивача, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відмова від позову не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, а тому суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення основного боргу та згідно п. 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі в цій частині.

Положенням ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.9.1. та п.9.2. Договору за порушення умов даного Договору винна сторона сплачує санкції передбачені чинним законодавством України. При протермінуванні оплати отриманого товару Покупець за кожний день сплачує 2% пені від суми заборгованості.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи порушення Покупцем термінів оплати за отриманий товар, позивачем відповідно до п. 9.2. Договору та з врахуванням вимог чинного законодавства України, за порушення строку оплати отриманого товару позивачем в межах шестимісячного терміну нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожен день такого прострочення, що становить 3019,62 грн. та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем, враховуючи положення статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано відповідачу 1 734,32 грн. інфляційних втрат та 311,00 грн. - 3 % річних, які підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи відмову позивача від стягнення суми основного боргу в зв'язку з сплатою, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату за поставлений товар в розмірі 3019,62 грн., інфляційних втрат в розмірі 1734,32 грн. та трьох процентів річних в розмірі 311,00 грн., в частині стягнення суми основного боргу - провадження у справі слід припинити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, беручи до уваги норми чинного законодавства щодо сплати/стягнення судового збору, враховуючи те, що основна заборгованість була сплачена відповідачем тільки під час розгляду спору по суті, тому спір був доведений до суду з вини відповідача, суд дійшов до висновку, що судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 , 4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу - припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інсомнія (79044, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 40279483) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Овація (79014, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 22392394) - 3 019,62 грн. - пені, 1 734,32 грн. - інфляційних втрат, 311,00 грн. - 3 відсотків річних та 1 600, 00 грн. - судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Наказ видати у відповідності до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.04.2017р.

Суддя Галамай О. З.