Рішення

від 03.04.2017 по справі 910/2906/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017Справа №910/2906/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Трансбуд"

про відшкодування шкоди в розмірі 112 941,78 грн.

Представники:

від позивача: Хромець А.О. - представник за довіреністю № 1034 від 11.11.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Трансбуд" про відшкодування шкоди в розмірі 112 941,78 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30.01.2015 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 097460, відповідно до якого застраховано напівпричеп BODEX KIS 3P, д.н. НОМЕР_1.

02.04.2015 р. у м. Борисполі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки DAF, д.н. НОМЕР_2 разом із напівпичепом BODEX KIS 3P, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіля марки Volvo, НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3.

Постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області № 684/522/15-п від 15.07.2015 р. встановлено, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3. за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились, передбачені ст. 38 КУпАП.

Згідно звіту № PZ/645/15 від 15.04.2015 р. вартість відновлювального ремонту BODEX KIS 3P, д.н. НОМЕР_1 становить 178 973,90 грн.

На виконання вимог договору позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 112 941,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33603 від 24.06.2015 р.

ОСОБА_3 (винна особа) на момент вчинення ДТП перебував в трудових відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Кімет-Трансбуд", тому до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача компенсації шкоди.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2017 р. розгляд справи відкладено на 03.04.2017 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

У судове засідання 03.04.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39293564.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

30.01.2015 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю Транс-Сервіс-1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 097460, відповідно до якого застраховано напівпричеп BODEX KIS 3P, д.н. НОМЕР_1.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України Про страхування , договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

02.04.2015 р. у м. Борисполі сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки DAF, д.н. НОМЕР_2 разом із напівпичепом BODEX KIS 3P, д.н. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, автомобіля марки Volvo, НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_3.

В довідці № 7/715-01 від 02.04.2015 р. про ДТП зазначено, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02.04.2015 р. транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Старосинявського районного суду Хмельницької області № 684/522/15-п від 15.07.2015 р. встановлено, що провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3. за ст. 124 КУпАП підлягає закриттю, оскільки на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились, передбачені ст. 38 КУпАП.

Відповідно до звіту № PZ/645/15 від 15.04.2015 р. ТОВ СОС Сервіс Україна , вартість відновлювального ремонту BODEX KIS 3P, д.н. НОМЕР_1 становить 178 973,90 грн.

З рахунку-фактури № ТС-0000034 від 09.04.2015 р. видно, що вартість запчастин та ремонтних робіт становить 177 448,90 грн.

Страховик 22.06.2015 р. склав страховий акт № UA20150402000115/L01/04 та розрахунок до нього, відповідно до якого розмір страхового відшкодування становить 112 941,78 грн.

На виконання вимог договору позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 112 941,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33603 від 24.06.2015 р.

Згідно статті 20 Закону України Про страхування , страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Транспортний засіб марки Volvo, НОМЕР_3, яким скоєно ДТП, що спричинило нанесення шкоди напівпричепу BODEX KIS 3P, д.н. НОМЕР_1, належить товариству з обмеженою відповідальністю ОТП Лізинг (лізингодавець).

Проте, листом лізингодавець повідомив позивача, що між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Кімет-Трансбуд укладено договір фінансового лізингу № 1564-FL від 12.06.2014 р., предметом якого є новий вантажний автомобіль Volvo з самоскидом (шасі № НОМЕР_4, шасі № НОМЕР_5).

Відповідно до п. 3.3 договору лізингу, з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов'язані з користуванням та володінням предмета лізингу.

Згідно п. 4.3 договору лізингу лізингоодержувач звільняє лізингодавця від відповідальності та зобов'язаний нести відповідальність максимально наскільки це можливо, відповідно до законодавства України, стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу, щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним та фізичним особам або майну, що виникли прямо або опосередковано внаслідок володіння, експлуатації, транспортування або стану предмету лізингу протягом строку лізингу або протягом терміну володіння лізингоодержувачем предметом лізингу, якщо він довший.

Зобов'язаний негайно прийняти усі міри щодо належного оформлення такого страхового випадку, надати необхідні документи для сплати страховиком страхового відшкодування, а також впродовж 2 робочих днів усно та письмово поінформувати про це лізингодавця, а страхову компанію проінформувати відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" з моменту передачі предмета лізингу у володіння лізингоодержувачу ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу переходить до лізингоодержувача, якщо інше не встановлено договором. Предмет лізингу та/або пов'язані із виконанням лізингових договорів ризики підлягають страхуванню, у разі якщо їх обов'язковість встановлена законом або договором. Витрати на страхування за договором лізингу несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

На підставі ст. 1166 ЦК України майнова шкоду, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.

Рішенням Сторасинявського районного суду Хмельницької області № 684/630/16-ц від 01.12.2016 р. встановлено, що ОСОБА_3 на момент здійснення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ Кімет-Трансбуд та здійснював свої трудові обов'язки керуючи автомобілем Вольво , д.н. НОМЕР_3.

Факт перебування громадянина ОСОБА_3 у трудових відносинах з ТОВ "Кімет-Трансбуд" підтверджено копією товарно-транспортної накладної № АБ-09 від 02.04.2015 та наказом № 9-К від 14.07.2014 про зарахування ОСОБА_3 з 14.07.2014 на посаду водія ватажного автомобіля з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові. З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 № 6, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Верховний суд України розглядаючи цивільну справу № 760/25782/14 про відшкодування завданої майнової шкоди зробив правовий висновок відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування (постанова від 21.12.2016 р.).

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду напівпричепу BODEX KIS 3P, д.н. НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кімет-Трансбуд" (03143, м. Київ, вул.. Академіка Заболотного, 15-А, код ЄДРПОУ 34423976) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312) шкоду в розмірі 112 941 (сто дванадцять тисяч дев'ятсот сорок одну) грн. 78 коп., судовий збір в розмірі 1 694 (одна тисяча шістсот дев'яносто чотири) грн. 13 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення 12.04.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий