Рішення

від 04.04.2017 по справі 911/696/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 року Справа № 911/696/17

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

без участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”,

08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (ідентифікаційний код 20572069),

до Приватного підприємства “ТМД Сервіс” (ідентифікаційний код 35126045),

54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 73,

поштова адреса: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка,

про стягнення грошових коштів у сумі 22 860,75 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства “ТМД Сервіс” про стягнення грошових коштів у сумі 22 860,75 грн.

Господарський суд Київської області дійшов висновку про необхідність надіслання даної справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 15 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Оскільки відповідач зареєстрований у м. Миколаєві, ухвалою Господарського суду Київської області від 14.03.2017 року справу № 911/696/17 передано до Господарського суду Миколаївської області на підставі ст. 17 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2017 року справу № 911/696/17 прийнято до свого провадження суддею Корицькою В.О., розгляд справи призначений на 04.04.2017 року.

04.04.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач явку повноважного представника у судове засідання 04.04.2017 року не забезпечив.

31.03.2017 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність за наявними у справі матеріалами, позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 04.04.2017 року не забезпечив, відзив по суті спору не подав. Ухвала суду від 20.03.2017 року, направлена на адресу відповідача, повернута поштовою установою до суду з відміткою “за закінченням терміну зберігання” (а.с. 51-53).

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань Приватне підприємство “ТМД Сервіс” зареєстровано за адресою: 54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 73, суд дійшов висновку про вчинення всіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважних представників сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

04.04.2011 року між Державним підприємством “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (орендодавець, позивач) та Приватним підприємством “ТМД Сервіс” (орендар, відповідач) укладений договір оренди окремого індивідуального визначеного майна № 02.1.2-14/24-32 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування індивідуально визначене майно відповідно до переліку (майно), яке знаходиться на балансі позивача (а.с. 35-39).

Відповідно до п. 3.1 Договору оплата за користування майном здійснюється орендарем починаючи з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата визначена за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати без врахування ПДВ становить 13 000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом корегування базової орендної плати на індекс інфляції на дату виставлення рахунку.

Відповідно до п. 3.5 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.7 Договору орендодавець щомісячно виставляє орендарю рахунок за оренду майна за звітний місяць та акт приймання-здачі виконаних послуг. Орендар з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії орендодавця рахунок та акт приймання-здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5 днів з дати його отримання. Якщо протягом п'яти днів акт не буде повернутий орендодавцю, він вважається підписаним сторонами.

Відповідно до п. 14.1 Договору він діє з дати підписання акту передачі-приймання орендованого майна і укладений строком на 1 рік.

Відповідно до 14.2 Договору у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір може бути продовженим на кожний наступний рік на тих самих умовах при умові погодження з уповноваженим органом управління.

Передача майна в оренду відбулась 04.04.2011 року, про що сторонами підписаний акт передачі-приймання орендованого майна (а.с. 43).

31.12.2013 року частина орендованого майна була повернута орендарем орендодавцю, про що сторонами підписаний акт передачі-приймання орендованого майна (а.с. 42). У зв'язку із поверненням частини майна орендна плата зменшилась відповідно на суму повернутого.

На виконання пункту 3.7 Договору позивач у період з липня 2016 року по січень 2017 року виставив відповідачу рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг на загальну суму 20 389,25 грн.:

- рахунок-фактура № 216/71 від 26.07.2016 року за липень 2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 31),

- рахунок-фактура № 216/76 від 31.08.2016 року за серпень 2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 33),

- рахунок-фактура № 216/88 від 30.09.2016 року за вересень 2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 25),

- рахунок-фактура № 216/96 від 31.10.2016 року за жовтень 2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 23),

- рахунок-фактура № 216/102 від 30.11.2016 року за листопад 2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 21),

- рахунок-фактура № 216/112 від 31.12.2016 року за грудень 2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 16),

- рахунок-фактура № 216/8 від 31.01.2017 року за січень 2017 року на суму 2 940,17 грн. (а.с. 18),

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 26.07.2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 32),

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 34),

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 26),

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.10.2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 24),

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.11.2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 22),

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2016 року на суму 2 908,18 грн. (а.с. 17),

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.01.2017 року на суму 2 940,17 грн. (а.с. 19).

Доказів повернення позивачу відповідачем актів приймання-здачі виконаних послуг суду не надано, отже відповідно до п. 3.7 Договору акти приймання-здачі виконаних послуг вважаються підписаними сторонами.

В порушення умов Договору відповідач оплату рахунків не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

06.10.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо оплати заборгованості з орендної плати (а.с. 27-29).

Доказів отримання відповіді на претензію або оплати заборгованості суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості з орендної плати за період з липня 2016 року по січень 2017 року включно в сумі 20 389,25 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 16.08.2016 року по 01.03.2017 року в сумі 1 646,21 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 3.9 Договору у разі прострочення орендарем оплати, визначеної Договором, орендарю нараховується пеня від суми заборгованості за кожну добу затримки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 16.08.2016 року по 01.03.2017 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 1 646,21 грн.

Розрахунок пені здійснено арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу (простроченої орендної плати в кожному місяці) за кожний день прострочення, та в межах шестимісячного строку. Період нарахування визначено позивачем вірно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (а.с. 8). Отже, вимога про стягнення пені в сумі 1 646,21 грн. є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 174,30 грн. та інфляційних втрат у сумі 650,99 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 16.08.2016 року по 01.03.2017 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 174,30 грн., а також інфляційні втрати за період з вересня 2016 року по січень 2017 року по кожному окремому зобов'язанню в загальній сумі 650,99 грн.

Розрахунок суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Детальний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат наявний у матеріалах справи (а.с. 8).

Отже, вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у сумі 1 600,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “ТМД Сервіс” (ідентифікаційний код 35126045, 54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 73, поштова адреса: 08320, Київська область, Бориспільський район, с. Мала Олександрівка, р/р 26000000649801/980 в АТ “Сведбанк”) на користь Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт “Бориспіль”, ідентифікаційний код 20572069, р/р № 26002014334648 філія АТ “Укрексімбанк” в м. Києві, МФО 380333):

- 20 389,25 грн. (двадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять грн. 25 коп.) – основного боргу за договором оренди окремого індивідуального визначеного майна № 02.1.2-14/24-32 від 04.04.2011 року,

- 1 646,21 грн. (одна тисяча шістсот сорок шість грн. 21 коп.) – пені,

- 174,30 грн. (сто сімдесят чотири грн. 30 коп.) – 3 % річних,

- 650,99 грн. (шістсот п'ятдесят грн. 99 коп.) – інфляційних втрат,

- 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.) – судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення – з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 10.04.2017 року.

Суддя                                                                      В.О. Корицька