Ухвала

від 19.08.2019 по справі 911/696/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

19 серпня 2019 року Справа № 911/696/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Берко О.В.,

представника стягувача: не з`явився,

представника боржника: не з`явився,

представник державної виконавчої служби: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на бездіяльність та рішення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенка В.В. при примусовому виконанні наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 у справі №911/696/17

за позовом : Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

(08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Гора, вул.Бориспіль-7; ідент.код 20572069),

до відповідача : Приватного підприємства «ТМД Сервіс»

(юр.адреса: 54017, м.Миколаїв, просп.Центральний, буд.73; ідент.код 35126045;

пошт.адреса: 08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с.Мала Олександрівка,

вул.Центральна, буд.55),

про: стягнення грошових коштів у сумі 22860,75 грн,

особа, дії якої оскаржуються: головний державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенко В.В. (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська АДРЕСА_1 буд.27/1), -

в с т а н о в и в:

Стягувач - Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до Господарського суду Миколаївської області із скаргою №35-22-312 від 18.07.2019 (вх.№12172/19 від 22.07.2019), в якій просить суд:

1) визнати незаконною та скасувати постанову у виконавчому провадженні №58495423 головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенко В.В. від 13.03.2019 про повернення виконавчого документа, наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 №911/696/17 стягувачу;

2) зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенко В.В.: відновити виконавче провадження №58495423 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 №911/696/17; направити на адресу ДП «МА «Бориспіль» копію постанови про відкриття виконавчого провадження №58495423 з зазначенням ідентифікатора доступу та провести виконавчі заходи у даному виконавчому провадженні передбачені нормами Закону України «Про виконавче провадження» в повному обсязі.

Скарга обґрунтована наступними обставинами.

19.02.2019 ДП «МА «Бориспіль» заявою від 15.02.2019 №35-22-75 повторно пред`явило наказ Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 №915/696/17 для примусового виконання до Центральний ВДВС м.Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області, яка була отримана представником Центрального ВДВС м.Миколаїв 26.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На момент звернення до суду з даною скаргою, копія постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 №915/696/17 на адресу ДП «МА «Бориспіль» не надходила.

Враховуючи наведене, скаржник вважає, що головним державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаїв порушено приписи статей 18, 26, 28 Закону України «Про виконавче провадження» , а саме - не винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 №915/696/17 та не направлення її копії стягувану.

Проте, 15.07.2019 ДП «МА «Бориспіль» отримано постанову ВП №58495423 від 13.03.2019 головного державного виконавця Центрального ВДВС м.Миколаїв Власенка В.В. про повернення виконавчого документа стягувачу.

В постанові зазначається, що згідно отриманої відповіді державної фіскальної служби України, інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник має зареєстровані розрахункові рахунки. Згідно повідомлення банківських установ кошти на вказаних рахунках відсутні. Згідно БД АІС автомобіль, НАІС ДАІ автотранспортні засоби за боржником не зареєстровано. Згідно отриманої інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державного виконавця та Реєстру речових прав відомості відсутні. Згідно акту державного виконавця майно, яке належить боржнику на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено, за адресою, зазначеною у виконавчому документі боржник господарську діяльність не здійснює. За таких умов виконавчий документ на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу.

ДП «МА «Бориспіль» вважає, що вказана вище постанова головного державного виконавця Центрального ВДВС м.Миколаїв Власенка В.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 13.03.2019 винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» .

Скаржник вважає, що виконавчі дії в повному обсязі та своєчасно не проведені державним виконавцем, оскільки ним при виконанні рішення суду не було здійснено всіх виконавчих дій, які державний виконавець повинен провести у процесі здійснення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 24.07.2019 розгляд скарги призначено на 01.08.2019.

01.08.2019 розгляд скарги відкладався на 19.08.2019.

Державний виконавець у відзиві б/н від 01.08.2019 скаргу вважає не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, та просить суд відмовити у її задоволені, посилаючись на те, що він діяв правомірно в межах наданих йому повноважень, оскільки здійснив наступні заходи: 28.02.2019 виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження, та постанову про звернення стягнення на все майно боржника; 28.02.2019 отримав відповідь ДФС про відсутність відкритих рахунків боржника у банківських установах, крім спеціального рахунку, на який державний виконавець не має права звертати стягнення; 13.03.2019 перевірив майновий стан боржника за місцем знаходження юридичної особи та склав акт про відсутність боржника та його майна, на яке може бути звернуто стягнення, за адресою вказаною у виконавчому документі; 13.03.2019 виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

До того ж, державний виконавець звертав увагу суду на те, що відповідно до ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав визначених п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не позбавляє його права повторно пред`явити вказаний виконавчий документ до виконання.

Боржником письмового відзиву на скаргу до суду не надано.

Учасники справи у судове засідання 19.08.2019 не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності представників учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Умови і порядок виконання рішення судів, що відповідно до закону підлягають примусового виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» .

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

04.04.2017 судом прийнято рішення у справі №911/696/17, яким позовні вимоги ДП «МА «Бориспіль» задоволено в повному обсязі та стягнуто з Приватного підприємства «ТМД Сервіс» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 20389,25 грн заборгованості за Договором оренди окремого індивідуально визначеного майна №02.1.2-14/24-32 від 04.04.2011, 1646,21 грн пені, 174,30 грн - 3% річних, 650,99 грн збитків від інфляції та 1600,00 грн судового збору.

21.04.2017 вказане рішення набрало законної сили та судом видано відповідний наказ.

У відповідності до ст.129 1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з приписами ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до абз.1 ч.1, ч.3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Центрального ВДВС м.Миколаїв Перник В.В. від 17.12.2018 у ВП №54656585 на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» ДП «МА «Бориспіль» було повернуто без виконання наказ Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 у справі №911/696/17 щодо стягнення з Приватного підприємства «ТМД Сервіс» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 24460,75 грн заборгованості.

За твердженням скаржника, 19.02.2019 ДП «МА «Бориспіль» заявою вих.№35-22-75 від 15.02.2019 про відкриття виконавчого провадження повторно звернулось до Центрального ВДВС м.Миколаїв, у якій просив відкрити виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 у справі №911/696/17 щодо стягнення з Приватного підприємства «ТМД Сервіс» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 20389,25 грн заборгованості за Договором оренди окремого індивідуально визначеного майна №02.1.2-14/24-32 від 04.04.2011, 1646,21 грн пені, 174,30 грн - 3% річних, 650,99 грн збитків від інфляції та 1600,00 грн судового збору, яку Центральним ВДВС м.Миколаїв отримано 26.02.2019.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2019 головним державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаїв Власенком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №58495423 по виконанню вказаного наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 у справі №911/696/17, яку за твердженням скаржника державний виконавець не направив на його адресу, що державним виконавцем не спростовано з підтвердженням відповідними та належними доказами.

У відповідності до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження , про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням . Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення .

28.02.2019 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 24160,75 грн.

28.02.2019 державним виконавцем отримано відповідь ДФС України про наявність відкритого рахунку боржника лише у Казначействі України (ел.адм.подат.) та відсутність відкритих рахунків боржника у банківських установах.

13.03.2019 державним виконавцем складено акт, в якому встановлено, що «Згідно отриманої відповіді державної фіскальної служби України, інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник має зареєстровані розрахункові рахунки. Згідно повідомлення банківських установ кошти на вказаних рахунках відсутні. Згідно БД АІС автомобіль, НАІС ДАІ автотранспортні засоби за боржником не зареєстровано. Згідно отриманої інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державного виконавця та Реєстру речових прав відомості відсутні. Згідно акту державного виконавця майно, яке належить боржнику на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено. За адресою зазначеною в виконавчому документі боржник господарську діяльність не здійснює» .

13.03.2019 головним державним виконавцем Центрального ВДВС м.Миколаїв Власенком В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» .

Постанова мотивована тим, що згідно отриманої відповіді державної фіскальної служби України, інформація про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами-підприємцями, боржник має зареєстровані розрахункові рахунки. Згідно повідомлення банківських установ кошти на вказаних рахунках відсутні. Згідно БД АІС автомобіль, НАІС ДАІ автотранспортні засоби за боржником не зареєстровано. Згідно отриманої інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна в порядку доступу державного виконавця та Реєстру речових прав відомості відсутні. Згідно акту державного виконавця майно, яке належить боржнику на праві приватної власності та на яке можливо звернути стягнення не виявлено. За адресою зазначеною в виконавчому документі боржник господарську діяльність не здійснює.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Наслідком здійснення державним виконавцем виконавчих дій, в тому числі і винесення як наслідок постанови про повернення виконавчого документа, є повне виконання судового рішення, тобто вчинення дій, зазначених в статтях 10, 18, 36, 48, 54 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.п.1, 14, 16, 18, 19 ч.3 ст.18; ч.3 ст.48; ч.1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження, поміж іншим, має право:

- проводити перевірку виконання боржником рішень, що підлягають виконанню відповідно до Закону;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

- з метою виявлення дебіторської заборгованості боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів;

- вилучати в процесі виконання рішення готівкові кошти у боржника в національній та іноземній валютах.

Відповідно до п.п.1, 2, 4, 7 ч.1 ст.10 Закону України "Про державну службу" основними обов`язками державних службовців є додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.

При цьому, висновок щодо «безрезультатності» та/або «неможливості розшуку майна чи встановлення/з`ясування певних обставин» буде обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Однак, державним виконавцем, на вимогу суду, не надано будь-яких доказів, які б спростовували викладені скаржником обставини, зокрема, доказів, що ним вживалися усі передбачені законом заходи, спрямовані на вчасне і повне виконання рішення суду у цій справі, в тому числі і здійснення заходів передбачених п.п.1, 14, 16, 18, 19 ч.3 ст.18; ч.3 ст.48; ч.1 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» та, як наслідок, правомірності винесення постанови від 12.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачеві.

За приписами ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до положень ст.343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд вважає, що скарга ДП «МА «Бориспіль» на бездіяльність та рішення державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду від 04.04.2017 у справі №911/696/17 є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.234, 235, 343 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ :

1. Скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» вих.№35-22-312 від 18.07.2019 на бездіяльність та рішення державного виконавця при примусовому виконанні рішення суду від 04.04.2017 у справі №911/696/17 - задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенка В.В. від 13.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому проваджені №58495423.

3. Зобов`язати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Власенка В.В. відновити виконавче провадження №58495423 з примусового виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 21.04.2017 №911/696/17; направити на адресу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» копію постанови про відкриття виконавчого провадження №58495423 з зазначенням ідентифікатора доступу; провести виконавчі дії у виконавчому провадженні №58495423 у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» в повному обсязі.

4. Копію ухвали направити на адреси учасників справи.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оформлена у відповідності до ст.234 ГПК України

та підписана суддею 27 серпня 2019 року.

Суддя М.В.Мавродієва