Рішення

від 07.04.2017 по справі 922/377/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2017 р.Справа № 922/377/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного вищого навчального закладу Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_2", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут", м. Харків про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями та заборону вчиняти дії за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, дов. № 107 від 04.04.2017 року

відповідача - ОСОБА_1, дов. № 59/01 від 30.09.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про усунення перешкод Приватному вищому навчальному закладу Харківському Гуманітарному Університету "Народна ОСОБА_2" у користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, корпус літ. "А-5" та корпус літ. "Б-8", шляхом заборони вчиняти Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" дії, спрямовані на обмеження доступу до нежитлових приміщень та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" вчиняти дії, що перешкоджають проведенню Приватним вищим навчальним закладом Харківськимо Гуманітарним Університетом "Народна ОСОБА_2" робіт з утеплення будівлі літ. "А-5" по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харків.

Представник позивача у судовому засіданні 30 березня 2017 року та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30 березня 2017 року у відзиві на позовну заяву, у поясненні до відзиву та у додатковому поясненні до відзиву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 30 березня 2017 року було оголошено перерву до 04 квітня 2017 року до 15 годин.

04 квітня 2017 року судове засідання було продовжено у тому ж складі суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 04 квітня 2017 року та у наданому клопотанні просить суд призначити по справі судову будівельну експертизу.

Представник позивача у судовому засідання 04 квітня 2017 року проти клопотання відповідача про призначення по справі судової будівельної експертизи заперечує. У наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 04 квітня 2017 року у відзиві на позовну заяву, у поясненні до відзиву та у додатковому поясненні до відзиву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 04 квітня 2017 року було вказано, що клопотання відповідача про призначення по справі судової будівельної експертизи буде розглянуто у наступному судовому засіданні та оголошено перерву до 07 квітня 2017 року до 11 годин 40 хвилин.

07 квітня 2017 року судове засідання було продовжено у тому ж складі суду.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому клопотанні просить суд призначити по справі судову будівельну експертизу.

Представник позивача у судовому засідання проти клопотання відповідача про призначення по справі судової будівельної експертизи заперечує.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення по справі судової будівельної експертизи, суд відмовляє у його задоволенні, як у безпідставному та такому, що не ґрунтується на вимогах частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданих письмових поясненнях підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні у відзиві на позовну заяву, у поясненні до відзиву та у додатковому поясненні до відзиву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, судом встановлено наступне.

Згідно з правовстановлюючими документами на об*єкт нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 27 Приватний вищий навчальний заклад Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_2" (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" (відповідач) є власниками нежитлових приміщень в ньому. У свою чергу, відповідач здає належні йому на праві власності нежитлові приміщення в оренду позивачеві на підставі укладеного договору оренди нежитлових приміщень від 01 лютого 1998 року.

Позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" порушує його права на володіння та користування нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 27. Дані протиправні дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" на думку позивача проявляються у наступному: відповідач не надає доступ позивачеві та його учням/студентам до місць загального користування - сходових кліток, ліфтів, за допомогою яких можна дістатись до приміщень, які належать відповідачеві та передані в оренду позивачу; відповідач обмежує позивача у проведенні капітального ремонту в орендованих приміщеннях, що позбавляє можливості їх використання за прямим призначенням - для проведення занять учнів ліцею, дитячої школи та вищої школи (як це визначено пунктом 1.1.1 договору оренди).

Суд, не може прийняти до уваги посилання, позивача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" порушує право власності позивача (в частині приміщень, що знаходяться у володінні Приватного вищого навчального закладу Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_2") та його права, як орендатора, виходячи з того, що у позивача відсутня правова підстава користуватися та володіти приміщеннями 2-го поверху № 10, 19, 20, 21, 21а, 22, 22а, 226, 22в, 23, 23а, 236, 23в, 23г, 24-28 та № III загальною площею 397,0 кв.м., нежитловими приміщеннями першого поверху: 1/2 № 1, 1а, 2, 2а, 1/2 № 6, 15 та № І загальною площею 150,4 кв.м; нежитловими приміщеннями другого поверху № 1, 3, 3а, 4, 5, 5а, 10а, 11-18, І та № IV загальною площею 711,6 кв.м. корпусу літ. "А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові, а також як власника всього корпусу літ. "Б-8" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 14 червня 2016 року по справі № 922/4421/14 та постановою Вищого господарського суду України від 12 січня 2017 року по справі № 922/4421/14 розірвано договір оренди № 36 від 01 лютого 1998 року і позивач повинен на вимогу припису частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до приписів пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Зокрема, ця норма Конституції означає, що підстави обмеження права володіння та користування приватною власністю визначаються виключно законами України.

Закони України не містять жодних норм, які дозволяють стороні з підстав, викладених у позові, вимагати обмеження права володіння та користування приватною власністю відповідача.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Статтею 233 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронювальних законом інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 14 червня 2016 року (яке набрало законної сили 12 січня 2017 року) по справі № 922/4421/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" до Приватного вищого навчального закладу Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_2", встановлені наступні преюдиціальні факти:

"Також, дослідивши матеріали справи, господарським судом було встановлено, що згідно листів позивача № 23/01 від 06 квітня 2016 року, № 25/01 від 11 квітня 2016 року, № 31/01 від 10 травня 2016 року та листів відповідача № 106 від 13 квітня 2016 року, № 141 від 29 квітня 2016 року, № 146 від 16 травня 2016 року, відповідач проводив роботи з утеплення огороджувальних конструкцій по фасадій частині стін 2-го поверху будівлі літ. "А-5" по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові, які знаходяться в його оренді за договором оренди №36 від 01 лютого 1998 року.

Позивач вказує, що ці роботи виходять за межі поточного ремонту і проведено відповідачем без протоколу узгодження, передбаченого умовами пункту 2.2.2. договору оренди.

Відповідач зазнає, що факт проведення даних робіт не відноситься до предмету позову.

Проте, приміщення 2-го поверху будівлі літ. "А-5" по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові, згідно додаткової угоди №3 від 01 березня 2013 року до договору оренди, є його предметом. Відповідачем не було надано до суду відповідного протоколу узгодження проведення зазначених робіт, що передбачено умовами пункту 2.2.2. договору оренди, щодо проведення робіт, які виходять за межі поточного ремонту.

Згідно листа Держкомітету України з питань будівництва та архітектури від 30 квітня 2003 року № 7/7-401 та листа Міністерства регіонального розвитку; будівництва і житлово-комунального господарства України від 08 серпня 2012 року № 7/17-1292 роботи по утепленню фасадів віднесені до капітальних ремонтних робіт."

Таким чином, судом вже визначено, що роботи з утеплення огороджувальних конструкцій по фасадій частині стін 2-го поверху будівлі літ. "А-5" по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові є проведеними протиправно з порушенням домовленостей за договором оренди № 36 від 01 лютого 1998 року, які існували на час проведення зазначених робіт.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, позовна вимога щодо заборони для відповідача вчиняти дії, що перешкоджають проведенню позивачем робіт з утеплення корпусу літ. "А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові, є протиправною, оскільки судом вже встановлено факт незаконності проведення Приватним вищим навчальним закладом Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_2" робіт з утеплення 2-го поверху корпусу літ. "А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4-2, 4-3, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 11.04.2017 р.

Суддя ОСОБА_4