Постанова

від 14.06.2017 по справі 922/377/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2017 р. Справа № 922/377/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - дов. № 184 від 30.05.2017,

відповідача - ОСОБА_2 - дов. № 59/01 від 30.09.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1393 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2017 у справі № 922/377/17,

за позовом Приватного вищого навчального закладу Харківського Гуманітарного Університету "Народна ОСОБА_3", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут", м. Харків,

про усунення перешкод у користуванні нежитловими приміщеннями та заборону вчиняти дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про усунення перешкод Приватному вищому навчальному закладу Харківському Гуманітарному Університету "Народна ОСОБА_3" у користуванні нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, корпус літ. "А-5" та корпус літ. "Б-8", шляхом заборони вчиняти Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" дії, спрямовані на обмеження доступу до нежитлових приміщень та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" вчиняти дії, що перешкоджають проведенню Приватним вищим навчальним закладом Харківськимо Гуманітарним Університетом "Народна ОСОБА_3" робіт з утеплення будівлі літ. "А-5" по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харків.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2017 р. (суддя Хотенець П.В.) у позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2017р. у справі № 922/377/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх апеляційних вимог позивач посилається на те, що будь-які дії відповідача щодо: ненадання доступу позивачеві та його учням/студентам до орендованих приміщень та місць загального користування; обмеження у проведенні ремонту фасаду є неправомірними, оскільки порушують право власності позивача. Отже, на думку позивача, мають бути усунуті, як такі, що заважають здійснювати позивачеві його господарську діяльність. Як вважає позивач, суд першої інстанції посилаючись на факти встановлені в рішенні господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі №922/4421/14 щодо проведення частини робіт з утеплення та як факту розірвання договору оренди, взагалі не звернув увагу, що позов був поданий позивачем не як користувачем приміщень, права якого порушуються, а як співвласника багатоповерхової будівлі літ. "А-5". Вказаний факт підтверджує неповне з'ясування обставин справи та як наслідок винесення незаконного рішення по справі.

Відповідач, ТОВ "Харківський проектний інститут", у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач вказав, що позивач не надав суду жодного доказу своїх тверджень щодо перешкоджання відповідачем в користуванні учнями/студентами сходовими клітками, ліфтами, за допомогою яких можна дістатись приміщень. Відповідач вважає, що позовна вимога щодо заборони для відповідача вчиняти дії, що перешкоджають проведенню позивачем робіт з утеплення корпусу літ. "А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові, є протиправною, оскільки судом по справі № 922/4421/14 (рішення набрало законної сили) вже встановлено факт незаконності проведення Приватним вищим навчальним закладом Харківського Гуманітарного Університета "Народна українська академія" робіт з утеплення 2-го поверху корпусу літ. "А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача та у відзиві на неї доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з правовстановлюючими документами на об'єкт нерухомості за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 27 Приватний вищий навчальний заклад Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_3" (позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" (відповідач) є власниками нежитлових приміщень в ньому. У свою чергу, відповідач здає належні йому на праві власності нежитлові приміщення в оренду позивачеві на підставі укладеного договору оренди нежитлових приміщень від 01.02.1998.

В своїй позовній заяві позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" порушує його права на володіння та користування нежитловими приміщеннями, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська, 27. Дані протиправні дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" на думку позивача проявляються у наступному: відповідач не надає доступ позивачеві та його учням/студентам до місць загального користування - сходових кліток, ліфтів, за допомогою яких можна дістатись до приміщень, які належать відповідачеві та передані в оренду позивачу; відповідач обмежує позивача у проведенні капітального ремонту в орендованих приміщеннях, що позбавляє можливості їх використання за прямим призначенням - для проведення занять учнів ліцею, дитячої школи та вищої школи (як це визначено пунктом 1.1.1 договору оренди).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із статтею 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд відповідно до статті 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" порушує право власності позивача (в частині приміщень, що знаходяться у володінні Приватного вищого навчального закладу Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_3") та його права, як орендатора, виходячи з того, що у позивача відсутня правова підстава користуватися та володіти приміщеннями 2-го поверху № 10, 19, 20, 21, 21а, 22, 22а, 226, 22в, 23, 23а, 236, 23в, 23г, 24-28 та № III загальною площею 397,0 кв.м, нежитловими приміщеннями першого поверху: 1/2 № 1, 1а, 2, 2а, 1/2 № 6, 15 та № І загальною площею 150,4 кв.м; нежитловими приміщеннями другого поверху № 1, 3, 3а, 4, 5, 5а, 10а, 11-18, І та № IV загальною площею 711,6 кв.м корпусу літ. "А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові, а також як власника всього корпусу літ. "Б-8" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові, оскільки рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2016 у справі № 922/4421/14 та постановою Вищого господарського суду України від 12.01.2017 у справі № 922/4421/14 розірвано договір оренди № 36 від 01.02.1998 і позивач повинен на вимогу припису частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до приписів пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. Зокрема, ця норма Конституції означає, що підстави обмеження права володіння та користування приватною власністю визначаються виключно законами України.

Закони України не містять жодних норм, які дозволяють стороні з підстав, викладених у позові, вимагати обмеження права володіння та користування приватною власністю відповідача.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться й у статті 319 Цивільного кодексу України.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов'язки. Це конституційне положення пов'язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Але, здійснюючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Харківської області від 14.06.2016 (яке набрало законної сили 12.01.2017) у справі № 922/4421/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" до Приватного вищого навчального закладу Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_3", встановлені наступні преюдиціальні факти, а саме, господарським судом було встановлено, що згідно листів позивача № 23/01 від 06.04.2016, № 25/01 від 11.04.2016, № 31/01 від 10.05.2016 та листів відповідача № 106 від 13.04.2016, № 141 від 29.04.2016, № 146 від 16.05.2016, відповідач проводив роботи з утеплення огороджувальних конструкцій по фасадній частині стін 2-го поверху будівлі літ. "А-5" по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові, які знаходяться в його оренді за договором оренди №36 від 01.02.1998.

ТОВ "Харківський проектний інститут" вказує, що ці роботи виходять за межі поточного ремонту і проведено ПВНЗ Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_3" без протоколу узгодження, передбаченого умовами пункту 2.2.2. договору оренди.

ПВНЗ Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_3" зазнає, що факт проведення даних робіт не відноситься до предмету позову.

Проте, приміщення 2-го поверху будівлі літ. "А-5" по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові, згідно додаткової угоди №3 від 01.03.2013 до договору оренди, є його предметом. ПВНЗ Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_3" не було надано до суду відповідного протоколу узгодження проведення зазначених робіт, що передбачено умовами пункту 2.2.2. договору оренди, щодо проведення робіт, які виходять за межі поточного ремонту.

Згідно листа Держкомітету України з питань будівництва та архітектури від 30.04.2003 № 7/7-401 та листа Міністерства регіонального розвитку; будівництва і житлово-комунального господарства України від 08.08.2012 № 7/17-1292 роботи по утепленню фасадів віднесені до капітальних ремонтних робіт.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що судом вже визначено, що роботи з утеплення огороджувальних конструкцій по фасадній частині стін 2-го поверху будівлі літ. "А-5" по вул. Лермонтовська, 27 в м. Харкові є проведеними протиправно з порушенням домовленостей за договором оренди № 36 від 01.02.1998, які існували на час проведення зазначених робіт.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання в апеляційній скарзі на рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/3538/14 від 10.09.2014 і листи від 2014 року є безпідставними, оскільки рішення суду по справі № 922/3538/14 від 10.09.2014, яке виконано, стосувалось орендованого майна, а позов по справі № 922/377/17 стосується майна, що не знаходиться в оренді.

Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна вимога щодо заборони для відповідача вчиняти дії, що перешкоджають проведенню позивачем робіт з утеплення корпусу літ. "А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові, є протиправною, оскільки судом вже встановлено факт незаконності проведення Приватним вищим навчальним закладом Харківського Гуманітарного Університета "Народна ОСОБА_3" робіт з утеплення 2-го поверху корпусу літ. "А-5" по вул. Лермонтовській, 27 в м. Харкові.

На підставі вищевикладеного, доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2017 у справі № 922/377/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.04.2017 було відстрочено заявнику апеляційної скарги сплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі до винесення постанови у справі.

Станом на день прийняття постанови позивачем не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.

Згідно з п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікант", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2017 у справі № 922/377/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2017 у справі № 922/377/17 залишити без змін.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Харківського Гуманітарного Університету "Народна ОСОБА_3" (61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 27, ідентифікаційний код 21228109) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3 520,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Істоміна О.А.