Постанова

від 05.04.2017 по справі 910/24080/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа№ 910/24080/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дикунської С.Я.

секретар судового засідання Яценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №2-03/2017 від 06.03.17 (вх. №09-08.1/2131/17) Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017

у справі №910/24080/16 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМЕКС ГРУП

до Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект

про стягнення 58 385,63 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Тищенко Н.В., довіреність №01/2017 від 10.01.2017

від відповідача: Савчук В.О., голова, паспорт серії СН №328415, виданий Харківським РУГУ МВС України в місті Києві 19.11.1996

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДІМЕКС ГРУП (позивач у справі) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект (відповідач у справі) про стягнення 58 358, 63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання згідно договору про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №3107/15 від 31.07.2015 року, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю ДІМЕКС ГРУП на підставі ст. 625 ЦК України та умов договору просить суд стягнути з відповідача, нарахованих на прострочену суму боргу за період з 01.08.2016 по 28.12.2016 пеню в розмірі 36 060,00 грн, 3% річних в розмірі 3 698,63 грн та за період з 01.08.2016 по 30.11.2016 інфляційні втрати в розмірі 18 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМЕКС ГРУП 36 060,00 грн - пені, 3698,63 грн - 3 % річних, 18 600,00 грн - інфляційні втрати та 1378,00 грн - витрати по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення, Господарський суд міста Києва зазначив, що існування у відповідача перед позивачем суми основного боргу є доведеним фактом, оскільки встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/14738/16. При цьому, суд вказав, що прийняття рішення про стягнення основного боргу (якщо воно не виконане) не припиняє зобов'язання між сторонами і право позивача застосовувати відповідальність відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та нарахування на суми боргу пені існує протягом всього періоду прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Публічне акціонерне товариство Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект подав апеляційну скаргу № 2-03/2017 від 06.03.2017 (вх. №09-08.1/2131/17), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У поданій апеляційній скарзі апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не повно досліджено дійсних правовідносин, які склались між сторонами, зазначає, що укладений договір є недійсним, оскільки укладений з боку відповідача Головою правління з перевищенням наданих йому повноважень, також апелянт стверджує, що позивачем невірно розраховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню, що, відповідно вважає, підставою для скасування рішення у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/24080/16 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 05.04.2017.

У судовому засіданні 05.04.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 05.04.2017 заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 року законним та обґрунтованим, а тому просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

31.07.2015 між Публічним акціонерним товариством Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІМЕКС ГРУП (позикодавець) укладено Договір про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №3107/15 (а.с. 13-14).

Відповідно до п. п.1.1, 1.2 договору позикодавець надає позичальнику у користування на термін до 31.07.2016, суму грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн. без нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування наданими коштами, а позичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму в порядку і терміни, передбачені даним договором.

Згідно з п.п. 2.1.1, 2.2.1 п.2 договору позикодавець зобов'язався надати позичальнику протягом трьох днів з моменту укладання цього договору суму грошових коштів у розмірі 300 000,00 грн без ПДВ, а позичальник повинен повернути позикодавцю в строк до 31.07.2016 отриману від нього суму грошових коштів.

На виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача безвідсоткову зворотну фінансову допомогу у розмірі 300 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №120 від 17.08.2015 (а.с. 15). Однак у встановлений договором строк, а саме до 31.07.2016, відповідач свої зобов'язання з повернення отриманої суми грошових коштів не виконав.

Вищенаведені факти є преюдиціально встановленими фактами та не підлягають повторному доказуванню, так як були встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року у справі №910/14738/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року, яким з Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМЕКС ГРУП заборгованість з безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в сумі 300 000,00 грн.

25.11.2016 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/14738/16 видано наказ (а.с. 22).

Окрім того, як свідчать подані позивачем до відзиву на апеляційну скаргу документи, дійсність укладеного договору про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №3107/15 від 31.07.2015 року була предметом розгляду у справі №910/16024/16, за результатами розгляду якого Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 17.11.2016, яке набрало законної сили та яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІМЕКС ГРУП про визнання недійсним договору, відмовлено. Тобто, рішенням суду у справі №910/16024/16 встановлено дійсність спірного договору.

З поданих матеріалів справи вбачається, що 15.12.2016 позивач звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Київ із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 у справі №910/14738/16.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з відповідача за період прострочення, з 01.08.2016 по 28.12.2016 пені в розмірі 36060,00 грн, 3 % річних в розмірі 3 698,63 грн. та за період з 01.08.2016 року по 30.11.2016 року інфляційних втрат в розмірі 18 600,00 грн. Вказані вимоги про притягнення відповідача до відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання при розгляді попередньої справи №910/14738/16 не заявлялись, а тому позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо сплати боргу, стягненого за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року у справі №910/14738/16, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року у справі №910/14738/16 встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №3107/15 від 31.07.2015 та існування у нього суми боргу.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи приписи ст. 599 ЦК України, з прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов'язок сторони сплатити кошти, зобов'язання, що виникли на підставі договору, не припиняються, що відповідно дає право кредитору на застосування штрафних санкцій згідно умов договору та покладення на боржника відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за весь період невиконання такого зобов'язання до дня фактичної сплати основного боргу. Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі № 3-57гс10, від 4 липня 2011 р. у справі № 3-65гс11, від 12 вересня 2011 р. у справі № 3-73гс11, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 3-89гс11, від 14 листопада 2011 р. у справі № 3-116гс11, від 23 січня 2012 р. у справі № 3-142гс11).

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2016 року у справі №910/14738/16, доказів виконання вказаного рішення відповідачем суду не надано.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з правомірністю нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю ДІМЕКС ГРУП за період з 01.08.2016 року по 31.11.2016 року інфляційних втрат та 3 % річних з суми основного боргу 300 000,00 грн за період з 01.08.16 по 28.12.2016.

За змістом ст.611 ЦК України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у нарахуванні неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2. договору при простроченні повернення фінансової допомоги (її частини) позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10 відсотків від суми фінансової допомоги, що підлягала поверненню, та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої у цьому періоді, нарахованої на суму заборгованості (суму неповерненої фінансової допомоги) за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої на суму боргу - 300 000,00 грн за період з 01.08.2016 року по 28.12.2016 року, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з Господарським судом міста Києва, що наведені розрахунки є арифметично вірними та такими, що здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства, що відповідно спростовує доводи апелянта про невірність проведених розрахунків.

Разом з цим, твердження представника апелянта, на які він посилався у судовому засіданні 05.04.2017, щодо певних переваг, які отримав позивач зі сторони відповідача за іншими договорами, не заслуговують на увагу, оскільки у договорі про безвідсоткову зворотну фінансову допомогу №3107/15 від 31.07.2015 не міститься жодних умов про існування інших договорів між сторонами, виконання яких звільняли б відповідача від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань з повернення отриманих в якості поворотної фінансової допомоги коштів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення немає, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект .

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача у справі).

Керуючись ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Проектно-конструкторський технологічний інститут Укрнафтогазбудпроект на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/24080/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 у справі №910/24080/15 залишити без змін.

3. Справу №910/24080/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

С.Я. Дикунська