Рішення

від 07.04.2017 по справі 371/866/16-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07.04.2017 Єдиний унікальний № 371/866/16-ц Провадження № 2/371/18/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2017 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Капшук Л.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

з секретарем Січкаренко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Миронівське про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду, посилаючись на ті обставини, що 07 жовтня 2014 року помер її батько ОСОБА_4, який був власником земельної ділянки площею 3,5368 га, розташованої на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право власності на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 141447. Кадастровий номер земельної ділянки 3222985700:04:001:0006.

На підставі судового рішення від 30 листопада 2015 року вона в порядку спадкування після смерті батька набула право на одержання у власність вказаної земельної ділянки.

Земельна ділянка перебувала в оренді ПАТ Миронівське згідно до договору оренди № 174, який було укладено терміном на 5 років. Державна реєстрація вказаного договору проведена 10 листопада 2010 року. Інших договорів батько не підписував.

Від державного реєстратора вона отримала інформацію про державну реєстрацію іншого речового права на вказану земельну ділянку та існування договору оренди номер № 383/15, датованого 03 грудня 2014 року.

У лютому 2016 року вона звернулась до керівництва ПАТ Миронівське з питанням про підстави користування земельною ділянкою та отримала оскаржуваний договір оренди № 383/15 від 03 грудня 2014 року, за змістом якого ОСОБА_4 передав земельну ділянку в оренду строком на десять років.

Вважає даний договір підробленим, оскільки він датований після смерті батька 03 грудня 2015 року, у графі орендодавець підпис виконаний від імені батька не ним.

Відповідач відмовив у поверненні земельної ділянки, роз'яснивши, що договір підписано особисто ОСОБА_4, а реєстрація договору мала місце після його смерті.

Вважає, що укладання договору після смерті орендодавця вказує на його фальсифікацію. Підпис, виконаний від імені орендодавця іншою особою, свідчить про відсутність його вільного волевиявлення. Вказані обставини та відсутність істотних умов договору, зокрема терміну його дії, є підтавою для визнання договору оренди земельної ділянки недійним.

Просила захистити порушене право шляхом визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 03 грудня 2014 року за № 383/15 ОСОБА_4 та публічним акціонерним товариством Миронівське , предметом якого є земельна ділянка, розташована на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, площею 3,5368 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222985700:04:001:0006; зобов'язати відповідача публічне акціонерне товариство Миронівське повернути їй вказану земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги уточнив, вуказавши підставою визнання договору оренди недійсним відсутність у договорі однієї з істотних його умов, якою є строк дії договору. Вимоги обґрунтував тими обставинами, що на час підписання договору дата його укладення вказана не була, проставлена при здійсненні державної реєстрації договору, яка мала місце після смерті ОСОБА_4

Представник відповідача позов не визнав. Суду пояснив, що оспорюваний договір підписано ОСОБА_4 на початку серпня 2014 року. Дата у договорі не була зазначена та була проставлена при наданні договору на реєстрацію. Позовні вимоги вважає недоведеними, права позивача такими, що не є порушеними. Дата договору та строк його дії не є тотожними поняттями. За змістом укладеного договору він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Державна реєстрація мала місце 08 грудня 2014 року.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши зібрані у справі докази, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким законом є Закон України Про оренду землі , згідно ст. 13 якого договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що в разі, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлені наступні обставини.

Публічним акціонерним товариством Миронівське та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки № 383/15, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка площею 3,5368 га, розташована на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3222985700:04:001:0006.

Договір оренди земельної ділянки відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було подано на реєстрацію до реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області. 08 грудня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, номер запису 7984069.

Право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку було посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 141447, виданим 12 січня 2005 року.

Вказані обставини підтверджуються договором оренди земельної ділянки № 383/15 відт 03 грудня 2014 року, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 54279649 від 01 березня 2016 року.

Встановлено, що спірний договір оренди землі датований 03 грудня 2014 року.

Згідно наданого позивачем свідоцтва про смерть серії І-ОК № 309428, виданого виконавчим комітетом Полівської сільської ради Миронівського району Київської області 08 жовтня 2014 року, ОСОБА_4 помер 07 жовтня 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Волевиявлення є важливими чинником, без якого неможливо вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору, установленою статтею 627 ЦК України.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

Встановлено, що спірний договір оренди землі був укладений і підписаний від імені орендодавця у серпні 2014 року. Дата у договорі при його підписанні проставлена не була. Такі обставини не оспорені сторонами, підтверджені показаннями свідка ОСОБА_5

Вказаний правочин є вчиненим, оскільки згідно приписів ст.ст. 210, 640 ЦК України правочин, що підлягає державній реєстрації, є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

З 01.01.2013 державній реєстрації підлягає право оренди, підтверджене укладеним договором оренди, і проводиться ця реєстрація органом державної реєстрації прав, яким є Державна реєстраційна служба України в особі своїх територіальних управлінь.

Оскільки в установленому законом порядку, який діяв на час укладення оспорюваного договору оренди земельної ділянки, здійснено державну реєстрацію права оренди, договір оренди набрав чинності, може бути оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним.

Укладений договір оренди суд вважає дійсним з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У частині 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з полшоженнями ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є строк дії договору оренди. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Строк дії договору визначається залежно від норми права, що діяла на момент підписання такого договору, зокрема, або з моменту реєстрації договору (до 31.12.2012 включно), або з моменту реєстрації права (з 01.01.2013).

Згідно пункту 3.1. оспорюваного договору оренди земельної ділянки договір укладено на десять років, перебіг строку його дії розпочинається з моменту набрання ним чинності.

За положеннями пункту 15.1. договору він набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Уточнюючи підстави позову, представник позивача зазначив, що ним не оспорюється факт підписання договору ОСОБА_4

Оскільки оспорюваний договір було підписано сторонами та 08 грудня 2014 року здійснено державну реєстрацію права оренди, договір набрав чинності з вказаної дати, перебіг строку його дії розпочався з моменту набрання ним чинності, тобто з 08 грудня 2014 року.

Отже строк дії договору оренди земельної ділянки, який є істотною умовою договору оренди землі, визначений оспорюваним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Щодо порушення прав позивача суд зазначає наступне.

Позивач є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 та за судовим рішенням набула права на одержання у власність земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного нею договору оренди земельної ділянки, зареєструвала таке право.

Вказані обставини підтверджені доданою до позовної заяви копією рішення Миронівського районного суду Київської області 30 листопада 2015 року, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 01 березня 2016 року.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як слідує зі статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Таким чином, смерть фізичної особи - орендодавця за загальним правилом не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Згідно правил ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на вказану правову норму вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути належну їй в порядку спадкування земельну ділянку не являються обгрунтованими за умов незадоволення позову в частині визнання укладеного договору недійсним.

За правилами статті 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, враховуючи, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними.

На підставі викладеного ст.ст. 15, 16, 203, 210, 215, 216, 261, 267, 626, 627, 640, 792 ЦК України, ст. 125, 126, 152 ЗК України, ст.ст. 13, 32 Закону України Про оренду землі , пунктів 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57- 60, 64, 179, 208, 209, 212 - 215, 218, 294, 296, 360-7 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства Миронівське про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис ОСОБА_6

Згідно з оригіналом.

Суддя Л.О. Капшук