Рішення

від 13.06.2017 по справі 371/866/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 371/866/16-ц Головуючий у І інстанції Капшук Л. О. Провадження № 22-ц/780/2959/17 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В. Категорія 46 13.06.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючогоБерезовенко Р.В., суддівМережко М.В., Матвієнко Ю.О., при секретаріСпеней І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства Миронівське про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ПАТ Миронівське про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, який був власником земельної ділянки площею 3,5368 га, розташованої на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності на земельну ділянку посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

На підставі судового рішення від 30 листопада 2015 року вона в порядку спадкування після смерті батька набула право на одержання у власність вказаної земельної ділянки.

Земельна ділянка перебувала в оренді ПАТ Миронівське згідно до договору оренди № 174, який було укладено терміном на 5 років. Державна реєстрація вказаного договору проведена 10 листопада 2010 року. Інших договорів батько не укладав.

Від державного реєстратора вона отримала інформацію про державну реєстрацію іншого речового права на вказану земельну ділянку та існування договору оренди номер № 383/15, датованого 03 грудня 2014 року.

У лютому 2016 року вона звернулась до керівництва ПАТ Миронівське з питанням про підстави користування земельною ділянкою та отримала оскаржуваний договір оренди № 383/15 від 03 грудня 2014 року, за змістом якого ОСОБА_6 передав земельну ділянку в оренду строком на десять років.

Вважає даний договір підробленим, оскільки він датований після смерті батька 03 грудня 2015 року, у графі орендодавець підпис виконаний від імені батька не ним.

Відповідач відмовив у поверненні земельної ділянки, роз'яснивши, що договір підписано особисто ОСОБА_6, а реєстрація договору мала місце після його смерті.

Вважає, що укладання договору після смерті орендодавця вказує на його фальсифікацію. Підпис, виконаний від імені орендодавця іншою особою, свідчить про відсутність його вільного волевиявлення. Вказані обставини та відсутність істотних умов договору, зокрема терміну його дії, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійним.

Просила визнати недійсним договір оренди землі укладений 03 грудня 2014 року за № 383/15 між ОСОБА_6 та ПАТ Миронівське , предметом якого є земельна ділянка, розташована на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, площею 3,5368 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1; зобов'язати відповідача ПАТ Миронівське повернути їй вказану земельну ділянку.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 07 квітня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_5 у своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції встановлено, що між ПАТ Миронівське та ОСОБА_6 03 грудня 2014 року укладено договір оренди земельної ділянки № 383/15, за яким об'єктом оренди є земельна ділянка площею 3,5368 га, розташована на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Договір оренди земельної ділянки відповідно до вимог ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень було подано на реєстрацію до реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції Київської області.

08 грудня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби МРУЮ Київської області було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, номер запису 7984069.

Право власності ОСОБА_6 на земельну ділянку було посвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим 12 січня 2005 року.

Вказані обставини підтверджуються договором оренди земельної ділянки № 383/15 від 03 грудня 2014 року, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_3 від 01 березня 2016 року.

Отже, судом безспірно встановлено, що спірний договір оренди землі датований 03 грудня 2014 року.

Згідно наданого позивачем свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого виконавчим комітетом Полівської сільської ради Миронівського району Київської області 08 жовтня 2014 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказував, що строк дії договору визначається залежно від норми права, що діяла на момент підписання такого договору, зокрема, або з моменту реєстрації договору (до 31.12.2012 включно), або з моменту реєстрації права (з 01.01.2013).

При цьому, суд першої інстанції вважав встановленим, що спірний договір оренди землі був укладений і підписаний від імені орендодавця у серпні 2014 року, а дата у договорі при його підписанні проставлена не була. Також, виходив з того, що ці обставини не оспорені сторонами та підтверджені показаннями свідка ОСОБА_7

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки оспорюваний договір було підписано сторонами в серпні 2014 року, тобто за життя орендодавець погодив усі істотні умови договору, а 08 грудня 2014 року лише здійснено державну реєстрацію права оренди, договір набрав чинності з вказаної дати, перебіг строку його дії розпочався з моменту набрання ним чинності, тобто з 08 грудня 2014 року, підстави для визнання його недійсним відсутні.

Судова колегія не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Положеннями ч. 1 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною особою та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (правочини, які повністю виконуються у момент їх вчинення), належить вчиняти письмово. При цьому, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій, якщо він підписаний сторонами (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Зі змісту договору оренди вбачається, що датою його укладення є 03 грудня 2014 року. Жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що оспорюваний договір було підписано сторонами в серпні 2014 року відповідачем надано не було. Покази свідка ОСОБА_7 з цього приводу розцінюються колегією суддів критично, оскільки з її слів дата була проставлена іншою особою (яка судом допитана небула) у грудні місяці.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції грунтується виключно на припущеннях, що в силу ст. 60 ЦПК України є грубим порушенням норм процесуального законодавства.

Враховуючи, що орендодавець ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, він жодним чином не міг погодити всі істотні умови договору оренди станом на 03 грудня 2014 року, тобто на дату, яка визначена як момент укладення договору, а отже станом на 03 грудня 2014 року його волевиявлення щодо укладення оспорюваного договору було відсутнє, що є безумовною підставою для визнання його недійсним.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є повнісю доведеними та обгрунованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосуванням судом норм матеріального та процесуального права є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Крім того, згідно з ч.1 і ч.5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 315,04 грн. (а.с.1, 186).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 383/15 від 03 грудня 2014 року укладений між ОСОБА_6 та публічним акціонерним товариством Миронівське , яка розташована на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, площею 3.5368 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1.

Зобов'язати публічне акціонерне товариство Миронівське повернути ОСОБА_5 земельну ділянку, яка розташована на території Полівської сільської ради Миронівського району Київської області, площею 3.5368 га, цільове призначення ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_1.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Миронівське на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 2315,04 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: Ю.О.Матвієнко

М.В.Мережко