Ухвала

від 12.04.2017 по справі 821/1126/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1126/16

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року у справі за позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс про стягнення коштів за податковим боргом,

ВСТАНОВИВ :

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ, позивач) звернулась з адміністратвиним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс (далі - ТОВ Компанія Технопромсервіс , підприємство, позивач), в якому просила стягнути з відповідача суму коштів за податковим боргом з податку на прибуток у розмірі 187 398,46 грн. У ході розгляду справи позивач повідомив суд про зменшення податкового боргу до 45 513,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на момент звернення до суду відповідач мав податковий борг з податку на прибуток у сумі 187 398,46 грн. Після звернення до суду рішенням контролюючого органу було частково списано безнадійний борг з податку на прибуток, частково борг перекрито переплатою з податку на прибуток.

Представник відповідача позов не визнав з тих підстав, що ним виконано зобов'язання зі сплати податку на прибуток у сумі 187 398,46 грн. Платіжним дорученням від 18.02.2013 № 142 відповідач надав доручення ПАТ Комерційний банк Даніель перерахувати кошти у сумі 205 735,00 грн. у рахунок сплати зобов'язань з податку на прибуток. Проте, банк, при наявності коштів на рахунку, платіжне доручення не виконав. Відповідач зазначив, що 25.06.2013 р. звернувся до господарського суду м. Києва із заявою про зобов'язання банку вчинити дії щодо перерахування грошових коштів в бюджет. Відповідач вважає, що не може нести відповідальність за невиконання зобов'язання із сплати податку на прибуток, оскільки ним вжито всіх необхідних заходів для сплати податкового боргу із податку на прибуток і тому просить суд відмовити позивачеві у його позові.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто в рахунок погашення податкового боргу з рахунків у банках, що належать товариству з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, площа Ентузіастів, 1, офіс 406, код ЄДРПОУ 21308831), суму коштів за податковим боргом з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 45 513,00 грн. в дохід державного бюджету, на рахунок 33118318700012 в ГУ ДКСУ у Херсонській області, код ОКПО 38053504, МФО 852010, код призначення платежу 11021000.

Відповідач із вказаним судовим рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс про стягнення коштів за податковим боргом відмовити повністю.

Згідно до вимог п. 2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Колегією суддів встановлено, що податковий борг у відповідача виник у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань самостійно визначених у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

З метою погашення податкового боргу відповідачеві було надіслано податкову вимогу від 25.02.2013 № 15-19, однак податковий борг платником податків не погашено.

Для погашення податкового боргу відповідачем 18.02.2013 р. було ініційовано переказ коштів у розмірі 205735,00 грн. зі свого банківського рахунку за платіжним дорученням № 142 у ПАТ Комерційний банк Даніель .

Проте, переказ коштів вказаним банком здійснено не було, причин невиконання платіжного доручення № 142 відповідачем не представлено.

Листом від 12.04.2013 № 1-11-1406 з ПАТ Комерційний банк Даніель відповідача було повідомлено про відхилення платіжного доручення № 142 на перерахування податку на прибуток у сумі 205 735,00 грн. у зв'язку із закінченням 30 денного терміну дії цього невиконаного платіжного документу. Для сплати податку на прибуток за рахунок коштів, що знаходились у ПАТ Комерційний банк Даніель відповідач звернувся до господарського суду м. Києва.

Рішенням від 30.09.2013 у справі № 910/14455/13 господарський суд м. Києва зобов'язав ПАТ Комерційний банк Даніель здійснити перерахування коштів відповідача у сумі 205735,00 грн. за призначенням відповідно до платіжного доручення.

Як вбачається з матеріалів справи, на 18.02.2013 р. відповідач мав залишки коштів на поточному рахунку № 26008799985300 у ПАТ Правекс-Банк у сумі 4517,0 грн. та на поточному рахунку № 2600043254101 у ПАТ КБ Даніель у сумі 264 349,47 грн.

Таким чином, за підсумками 2012 року у лютому 2013 року головним джерелом сплати зобов'язань відповідача з податку на прибуток були кошти, які знаходились на рахунку у ПАТ КБ Даніель .

ТОВ Компанія Технопромсервіс мало кошти у ПАТ Комерційний банк Даніель та у ПАТ Правекс-Банк у розмірі, що були достатніми для погашення податкового боргу з податку на прибуток, які просить стягнути позивач в рамках даної справи. Проте, ці кошти відповідач не мав можливості використати на погашення боргу саме з вини банківської установи.

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.п. 129.6 - 129.7 ст. 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість передбачено, що такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Вирішуючи справу суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що частиною господарської діяльності суб'єкта господарювання (відповідача у справі) є виконання податкового обов'язку перед державою щодо повної та своєчасної сплати податків і зборів до бюджету та державних цільових фондів. Під час виконання податкового обов'язку суб'єкт господарювання - платник податків має використовувати лише ті інструменти та фінансові інституції, які дозволять сплатити податкові зобов'язання в межах діючого законодавства України. При цьому, всі ризики щодо вибору та використання інструментів та фінансових інституцій є ризиками суб'єкта господарювання, які пов'язані із здійсненням ним господарської діяльності.

При здійсненні господарської діяльності, у тому числі і при виборі банківської установи для кредитно-грошового обслуговування, відповідач мав усвідомлювати ризики, які пов'язані із здійсненням такої діяльності та надані переваги певній установі банку для кредитно-грошового обслуговування такої діяльності.

Податковим кодексом України передбачено звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату коштів до бюджету у разі, коли несвоєчасна сплата здійснена з вини банку, однак чинним законодавством не передбачено перенесення обов'язків зі сплати коштів на установи банків, незважаючи на наявність у їх розпорядженні коштів, які належать платникові податків. В даному випадку йдеться не про порушення строку зарахування банком податку до бюджету, а про ухилення банку від проведення цієї операції, про що відомо платнику податків - ТОВ Компанія Технопромсервіс .

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення вимог про стягнення зменшеного розміру податкового боргу в розмірі 45 513,00 грн.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію доказав та обґрунтував її.

Відповідач, в свою чергу, доказів виконання зобов'язання щодо сплати заборгованості у сумі, заявленій до стягнення, суду не надав, доводи контролюючого органу стосовно наявності такої заборгованості не спростував.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: А.В.Крусян