Постанова

від 21.11.2019 по справі 821/1126/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2019 року

Київ

справа № 821/1126/16

адміністративне провадження № К/9901/31785/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року (суддя Попов В.Ф.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року (колегія у складі суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Крусяна А.В.) у справі № 821/1126/16 за позовом Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ :

Державна податкова інспекція у м. Новій Каховці (після реорганізації Новокаховська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області) (надалі позивач, податковий орган) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс (надалі відповідач, Товариство) про стягнення коштів за податковим боргом з податку на прибуток у розмірі (з урахуванням зменшення позовних вимог) 45 513 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на момент звернення до суду відповідач мав податковий борг з податку на прибуток у сумі 187 398,46 грн. Після звернення до суду рішенням контролюючого органу частково списано безнадійний борг з податку на прибуток, частково борг перекрито переплатою з податку на прибуток.

Розгляд справи здійснювався судами різних інстанцій неодноразово, судові рішення, які є предметом цього касаційного перегляду прийняті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року.

Суд касаційної інстанції зазначив, що для того, щоб дійти обґрунтованого висновку про належне виконання Товариством податкового обов`язку зі своєчасного перерахування відповідних сум до бюджету на оплату податку на прибуток судам слід було з`ясувати причини, за яких банк не перерахував відповідні кошти до бюджету.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 29 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, позов задовольнив. Стягнув в рахунок погашення податкового боргу з рахунків у банках, що належать Товариству, суму коштів за податковим боргом з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 45 513,00 грн в дохід державного бюджету.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доказів виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості в сумі, заявленій до стягнення, відповідачем до суду не надано, доводи контролюючого органу щодо наявності такої заборгованості відповідачем не спростовані.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган зазначає, що хоча в неперерахуванні коштів, які є предметом судового спору по даній справі, вбачається вина банку, обов`язок щодо повної та своєчасної сплати податку законодавством України покладено саме на Товариство. Податковий орган просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податковий борг виник у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань самостійно визначених відповідачем у податковій декларації з податку на прибуток за 2012 рік.

Для погашення податкового боргу відповідачем 18 лютого 2013 року ініційовано переказ коштів у розмірі 205 735,00 грн зі свого банківського рахунку за платіжним дорученням № 142 у ПАТ Комерційний банк Даніель . Однак переказ коштів банком не здійснено.

Листом від 12 квітня 2013 року № 1-11-1406 ПАТ Комерційний банк Даніель відповідача повідомлено про відхилення платіжного доручення № 142 на перерахування податку на прибуток у сумі 205 735,00 грн у зв`язку із закінченням 30 денного терміну дії цього невиконаного платіжного документу.

Для сплати податку на прибуток за рахунок коштів, що знаходились у ПАТ Комерційний банк Даніель відповідач звернувся у господарський суд м. Києва. Рішенням від 30 вересня 2013 року у справі № 910/14455/13 господарський суд м. Києва зобов`язав ПАТ Комерційний банк Даніель здійснити перерахування коштів відповідача у сумі 205 735,00 грн за призначенням згідно платіжного доручення. Рішення набрало законної сили 18 лютого 2014 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на станом на 18 лютого 2013 року відповідач мав залишки коштів на поточному рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ Правекс-Банк у сумі 4 517,0 грн та на поточному рахунку № НОМЕР_2 у ПАТ КБ Даніель у сумі 264 349,47 грн.

Факт не використання наявних коштів для сплати податку з вини банківської установи не є спірним між сторонами. Також між сторонами немає спору щодо наявності суми заборгованості щодо сплати податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 45 513 грн.

Згідно з підпунктами 129.6 - 129.7 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість передбачено, що такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що Податковим кодексом України передбачено звільнення платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату коштів до бюджету у разі, коли несвоєчасна сплата здійснена з вини банку. Однак чинним законодавством не передбачено перенесення обов`язків зі сплати коштів на установи банків, незважаючи на наявність у їх розпорядженні коштів, які належать платникові податків.

Обов`язок щодо сплати податку покладається саме на платника податку.

При цьому правильно зробили висновок про відсутність ознак недобросовісності платника податку, який вчинив всі залежні від нього дії, але не сплата податкового боргу відбулась з вини обслуговуючого банку.

За таких обставин, Касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу Товариства в межах її доводів, вважає висновки суду першої та апеляційної інстанцій правильними, та такими, що зроблені з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи, а відтак такі судові рішення є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухвалені судових рішень чи ухвалені процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технопромсервіс залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 821/1126/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду