Рішення

від 05.04.2017 по справі 398/74/16-ц

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/74/16-ц

провадження №: 2/398/95/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"05" квітня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Ковальової О.Б.

за участю: секретаря - Дудченко О.Ю.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ ОСОБА_3 Трейд

про визнання договору фінансового лізингу недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

12.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить:

визнати недійсним з моменту вчинення договір фінансового лізингу №00232, укладений між ним і ТОВ ОСОБА_3 Трейд від 08.12.2015 року;

стягнути з ТОВ ОСОБА_3 Трейд на його користь грошові кошти в розмірі 54 000,00 грн., в якості застосування наслідків недійсності нікчемного правочину;

стягнути з ТОВ ОСОБА_3 Трейд на його користь 243.60грн. судового збору за подачу заяви про забезпечення позову.

Позов обґрунтовує тим, що 08 грудня 2015 року між ним та ТОВ ОСОБА_3 Трейд , в особі представника ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 25 травня 2015 року, укладений договір фінансового лізингу №00232.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору, предметом фінансового лізингу став транспортний засіб марки МТЗ, модель 892, об'ємом двигуна 245/дизель.

Згідно до п. 1.1. Договору № 00232 від 25.05.2015 року лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (транспортний засіб МТЗ-892) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на термін та на умовах, передбачених цим договором.

Період лізингу за приписами п. 2.2 договору починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акта приймання-передачі предмета лізингу та закінчується через 60 місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, в останньому місці сплати лізингового платежу згідно додатку №2 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору або додатковими угодами.

За умовами п. 8.1 договору, укладаючи його, сторони погоджуються, що на момент його укладення вартість предмета лізингу становить 600 000грн., без урахування податку на додану вартість.

Зазначає, що предмет лізингу ним замовлено з метою задоволення особистих потреб, а тому на виниклі правовідносини розповсюджується дія Закону України Про захист прав споживачів та передбачені ним гарантії захисту прав споживачів.

Виходячи з наданих ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та держане регулювання ринків фінансових послуг визначень, а також з положень ст. 4 цього Закону, ТОВ ОСОБА_3 Трейд належить до числа фінансових установ, а діяльність з фінансового лізингу є фінансовою послугою.

При цьому для здійснення такої діяльності відповідач має бути внесений до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

У порушення зазначених вимог закону відповідач не зареєстрований як фінансова установа, ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг не має, що свідчить про вчинення ним правочину (договору фінансового лізингу №00232 від 08.12.2015р.) з перевищенням обсягу власної цивільної дієздатності, що є порушенням вимог ст.. 227 ЦК України.

З огляду на викладені обставини вважає, що наявні підстави для визнання укладеного ним з ТОВ ОСОБА_3 Трейд 08 грудня 2015 року договору фінансового лізингу №00232 недійсним, як такого, що вчинений відповідачем без відповідного дозволу (ліцензії).

10.05.2016 року позивач подав заяву про зміну підстав позову в якій зазначив, що відповідач під час судового розгляду справи надав докази в підтвердження отримання ними довідки (дозволу) на здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу, а відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, враховуючи зазначені положення законодавства.

Зазначає, що відповідачем в особі його представника при укладенні договору його було введено в оману щодо такої істотної умови договору, як його ціна та порушено вимоги ст.. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , що підтверджується аудиозаписом розмови з представником ТОВ АТТ ОСОБА_4 на якому придбання трактора МТЗ 892 йому відповідачем пропонувалось за 150 000грн., у той час як п. 8.1 договору його вартість була визначена у 600 000грн.. Зазначені обставини у відповідності до ч. 1 ст. 230 ЦК України дають підстави для визнання спірного договору недійсним та поверненні йому перерахованих на користь відповідача грошових коштів у сумі 54 000грн., відповідно до квитанції від 08.12.2015р. (а.с.55-57) .

Сторони про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, де вказав, що позов підтримує та в разі повторної неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідач повторно не з'явився на розгляд справи, про причини неявки суд не повідомив, суд ухвалив провести заочний розгляд справи відповідно до ст., ст..224-226 ЦПК України та ухвалити заочне рішення на підставі наявних матеріалів справи.

При розгляді справи встановлено, що 08.12.2015 року між ТОВ ОСОБА_3 Трейд , як лізингодавцем, та ОСОБА_2, як лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу №00232 (а.с. 12-16) - спірний договір, відповідно до якого предметом фінансового лізингу є транспортний засіб - трактор МТЗ 892, який лізингодавець зобов'язався передати у користування лізингоодержувачу в строк та на умовах визначених договором.

08.12.2015року від імені ОСОБА_2 сплачено на користь ТОВ ОСОБА_3 Трейд 54000,00 грн. з призначенням платежу оплата товару згідно договору №00231 від 08.12.2015 (а.с.18).

Згідно з п.1.1 спірного договору лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положенням чинного законодавства.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що лізингодавець зобов'язаний купити предмет лізингу в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з лізингоодержувачем характеристик предмета лізингу та оплати предмета лізингу, а також виключно після того, як лізингодавець отримає від лізингоодержувача платіж за оформлення договору, авансовий платіж, різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.4 ст. 9 даного договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 9.5 ст. 9 даного договору (за наявності). У разі відсутності у продавця визначеного лізингоодержувачем предмета лізингу на дату купівлі та замовлення його продавцем для подальшого продажу лізингодавцю, лізингодавець зобов'язаний повідомити про це лізингоодержувача у письмовій формі.

Відповідно п.8.1 договору - укладаючи даний договір сторони погоджують, що вартість предмета лізингу, на момент укладення договору за цим договором становить - 600 000,00 грн. без урахування податку на додану вартість.

При цьому, сторони на момент укладання даного договору погодили попередній розмір щомісячних лізингових платежів, у разі залишена вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, становить 7984,17грн. (п. 10.2 Договору).

Таким чином, згідно умов укладеного договору фінансового лізингу лізингодавець бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (МТЗ 892) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором. В той же день, позивачем, у відповідності до умов Договору, було сплачено адміністративний платіж у сумі 54000 грн. 00 коп.

ОСОБА_5 та додаток до договору № 1 були підписані сторонами цього ж дня.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Частиною 1 статті 806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" (Закон), фінансовий лізинг - це вид цивільно - правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ч.2 ст.2 Закону).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК ).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину зафіксовані у ст. 203 ЦК.

Згідно ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окремими нормами Цивільного кодексу України визначається момент з якого правочин вважається вчиненим.

За загальним правилом, договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК).

Згідно з цивільним законодавством момент укладення договору це момент досягнення згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК).

Як спільний вольовий акт згода щодо істотних умов договору досягається або шляхом безпосереднього спілкування сторін, або вчинення ними роздільних у часі дій (направлення оферти й одержання акцепту). За ЦК для визначення моменту укладення договору має значення момент одержання акцепту стороною, яка направила оферту (ч. 1 ст. 640 ЦК).

Серед істотних умов будь-якого договору у ст. 638 ЦК конкретно названо лише предмет договору. Коло істотних умов конкретного виду договору може бути окреслено в самому ЦК або іншому законі. Зокрема, у ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансовий лізинг визначені істотні умови договору лізингу, якими є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення грошових коштів, позивач посилається на положення ч. 1 ст. 203 ЦК України та наполягає на тому, що між ним та відповідачем ОСОБА_5 фінансового лізингу є неукладеним, так як вбачається з банківської квитанції ним був лише сплачений адміністративний платіж за договором фінансового лізингу в сумі 54000,00 грн.

Так підписаний сторонами договір фінансового лізингу містить статтю 10, положеннями якої визначаються поняття лізингового платежу, його структуру (п. 10.1), розрахунок щомісячних лізингових платежів (п. 10.2), попередній розмір щомісячного лізингового платежу та умови зміни розміру цього платежу.

У пункті 8 пленум Верховного Суду України роз'яснив, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Суд вважає, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору фінансового лізингу №00232 від 08.12.2015 року.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору згідно ст. 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У разу недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Зазначені правові висновки, які в силу ст. 360-7 ЦК України є обов'язковими для судів України, викладено у постанові ВСУ від 16.12.2015 у справі №6-2766цс15.

Суд приймає до уваги те. що за приписами ч. 1 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 08 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ ОСОБА_3 Трейд нотаріально посвідчено не було.

Зазначені обставини є беззаперечними підставами для констатації нікчемності договору фінансового лізингу № 00232 від 08.12.2015 року , а тому суд вважає помилковими посиланнями позивача на невідповідність даного договору умовам ст.12 ЗУ Про захист прав споживачів як такої, що обмежує права споживача, та на ст..230 ЦК України, що представником відповідача було його введено в оману щодо істотної умови договору, а саме щодо його ціни, адже спірний договір є недійсним в силу закону (нікчемним) - ч.1 ст.220 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

До таких правочинів застосовуються наслідки, передбачені ст.216 ЦК.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що договір фінансового лізингу №00232 від 08.12.2015 року між ТОВ ОСОБА_3 Трейд та ОСОБА_2 є нікчемним, та стягнути з відповідача отримані від позивача за нікчемним договором 54 000,00 грн. в якості адміністративного платежу.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а тому суд стягує 243,60 грн. понесених позивачем витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст., ст. 3- 12, 15, 60, 88, 212-215, 218, 224 - 226, 228 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Трейд (код ЄДРПОУ 39647766, юридична адреса: 01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, 1/13в) на користь ОСОБА_2, ІН: НОМЕР_1 - 54 000,00 грн., сплачених ним на виконання нікчемного правочину - договору фінансового лізингу № 00232 укладеного 08.12.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Трейд та ОСОБА_2, а також 243,60 грн. у відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: О.Б. Ковальова