Рішення

від 11.04.2017 по справі 508/1179/16-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Одеської області

Справа№ 508/1179/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Миколаївський районний суд Одеської області

В складі головуючого судді Горобця В.Л.

Секретаря Ніколаєвої А.Л.

Розглянувши у судовому засіданні в смт. Миколаївка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком про визнання недійсним договору оренди та скасування його реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 42, площею 6,44 га, в масиві 23, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5123582800:01:002:0103, розташованої на території Настасіївської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області. Зазначене підтверджено державним актом на право власності на земельну ділянку.

27.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроком" та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі строком на 10 років, предметом якого є земельна ділянка площею 6,44 га ріллі, кадастровий номер 5123582800:01:002:0103, яка розташована на території Настасіївської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області. Даний договір було зареєстровано у відділі Держземагенства у Миколаївському районі Одеської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 листопада 2012 року за № 512358284000550. Сторонами був підписаний акт передачі та прийому земельної ділянки від 27.12.2011 року. Вказаний договір оренди є чинним.

П. 36-39 укладеного між сторонами договору визначений порядок зміни умов договору і припинення його дії. П. 39 договору визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

02.10.2014 року державним реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 було здійснено реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 6,44 га, кадастровий номер 5123582800:01:002:0103 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1. Договір оренди землі без номеру від 01.10.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, строк дії договору 5 років, орендар ОСОБА_2.

Строк дії договору від 27.12.2011 року який укладено між ТОВ "Агроком" та ОСОБА_1 на даний час не сплив. Договір оренди землі від 27.12.2011 року укладено в письмовій формі, здійснено його державну реєстрацію відповідно до чинного на момент укладення договору законодавства. ОСОБА_1 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди землі, до якого додано копію державного акта про право власності на землю, підписано акт прийому-передачі земельної ділянки. Вказаний договір в судовому порядку недійсним, припиненим, розірваним не визнавався, в теперішній час виконується обома сторонами.

ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ "Агроком" з будь якими заявами про припинення укладеного 27.12.2011 року договору оренди, рішення про припинення договору, його розірвання, не приймалось, в судовому порядку договір недійсним не визнавався.

08 лютого 2017 року до суду ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком про визнання недійсним договору оренди та скасування його реєстрації . В своїй позовній заяві вказала наступне.

Ознайомившись з позовною заявою Агроком ОСОБА_1, вважає її безпідставною і позовні вимоги не визнає. ОСОБА_1, є власником земельної ділянки площею 6,44 га, кадастровий номер:5123582800:01:002:0103, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в масиві 23 ділянка 42 на території Настасіївської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області.

Договір оренди належно їй земельної ділянки який укладеного нібито 27.12.2011 року між нею та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агроком , який зареєстрований у відділі Державного агенства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області 15 листопад 2012 року за № 512358284000550 вона не укладала і не підписувала.

Крім того, ОСОБА_1 вважає, що в договорі оренди земельної ділянки укладеному між нею та ТОВ Агроком не передбачено всіх істотних умов відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі ( яка діяла на час укладення спірного договору).

Частиною другою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що відсутні у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Так як оскаржуваний договір оренди земельної ділянки я не підписувала і доручень на його підписання нікому не надавала, умови договору не узгоджувала, тому зазначений договір суперечить вимогам ст.215 ЦК України, що є підставою недійсності правочину.

Крім того в п. 8 Договору оренди зазначено договір оренди укладено на 10 (десять) років ( у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Проте, враховуючи що земля згідно Договору Оренди, надавалася для ведення товарного сільськогосподарського виробництва проекту землеустрою не розроблено.

В договорі оренди відсутнє положення щодо визначення орендної плати в грошовому виразі.

Положення договорів оренди про орендну плату про те, що орендна плата сплачується шляхом поставки пшениці продовольчої в кількості 800 кілограм, ячменю товарного в кількості 800 кілограм, соняшникової олії не менше 10 літрів, не містить вираження орендної плати в грошовому виразі, а саме в гривні, що суперечить положенню ст. ст. 192,524 ЦК України. Є вказання в договорах про визначення суми орендної плати в грошовій формі виходячи з вартості певної кількості зерна без зазначення про домовленість сторін яким чином визначається ринкова вартість зерна. Такі положення договорів унеможливлюють визначення розміру орендної плати в грошовій формі. Отже, в договорах оренди не досягнуто згоди щодо такої істотної умови як розмір орендної плати.

В оспорюваному договорі оренди землі, на час укладення договору оренди, не зазначені обов'язкові елементи орендної плати, які підлягають зазначенню в п.9 Договору оренди. Так не вказано якісні показники продукції у разі виплати орендної плати у натуральній формі, а саме якісні показники, місце, умови, порядок, строки поставки.

У разі виплати орендної плати у відробітковій формі не вказано обсяги, строки і місце виконання послуг.

Відповідно абзацу 2 ч. 1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди є Об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування, та розмір земельної ділянки). Зазначені зміни в Закон України «Про оренду землі» були внесені 07.07.2011 року Законом України «Про державний земельний кадастр» 3613-УІ.

Тобто на час підписання договору оренди не вказана істотна умова договору кадастровий номер об'єкта оренди.

Отже відсутність у договорі оренди землі істотних умов договору оренди таких як кадастровий номер об'єкта оренди, розмір орендної плати у гривнях, відсутність проекту землеустрою, відсутність якісних показників продукції у разі виплати орендної плати у натуральній формі, а саме якісні показники, місце, умови, порядок, строки поставки, відсутність у разі виплати орендної плати у відробітковій формі обсягів, строки і місце виконання послуг, які визначені законом як істотні умови договору оренди землі, є обставиною для визнання зазначеного договору недійсним за правилами ч. 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі .

ОСОБА_1 в своїй зустрічні позовній заяві просить суд, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,44 га, кадастровий номер 5123582800:01:002:0103, від 27.12.2011 року, який зареєстровано у відділі Дерземагенства у Миколаївському районі Одеської області 15 листопада 2012 року за № 512358284000550 підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроком та ОСОБА_1 та скасувати його реєстрацію.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, представник ТОВ Агроком ОСОБА_4, в судовому засіданні на своїх позовних вимогах наполягав, просив суд задоволити їх в повному обсязі. В задоволенні зустрічних позовних вимог просив суд відмовити в повному обсязі, оскільки вони є надуманими, відповідачка - позивачка ОСОБА_1 підписала договір оренди земельної ділянки площею 6,44 га від 27.12.2011 року укладений між ТОВ Агроком та ОСОБА_1, отримувала орендну плату, з будь-якими заявами про припинення укладеного 27.12.2011 року договору оренди землі не зверталася, так само і не зверталася з заявами про зміну умов орендної плати. А саме бажання укласти договір оренди земельної ділянки з іншою особою орендарем, який наче б то пообіцяв більшу орендну плату, не є підставою розірвання первісного договору від 27.12.2011 року, укладеного між ТОВ Агроком та ОСОБА_1, строк дії якого не закінчився.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ Агроком не визнала та наполягала на задоволенні зустрічного позову, оскільки вона укладений між ТОВ Агроком та ОСОБА_1 27.12.2011 року договір оренди земельної ділянки площею 6,44 га не підписувала і ТОВ Агроком не виконує умови договору. Про наявність даного договору вона взагалі не знала.

Представник відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_5, в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ Агроком не визнала та заперечувала проти їх задоволення, просила суд відмовити в їх задоволенні, підтримала зустрічну позовну заяву ОСОБА_1

Вислухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, відповідача-позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ Агроком підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Так з матеріалів справи встановлено, що 01.10.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,44 га на 10 років, кадастровий номер ділянки 5123582800:01:002:0103, який зареєстрований у відділі Державного агенства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області ( а.с. 8 - 10 ). 27.12.2011 року позивач - відповідач ТОВ Агроком уклав договір оренди належної йому земельної ділянки з ОСОБА_1, який зареєструвано державною реєстраційною службою по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ( а.с. 14 - 16 ).

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 57 ЦПК України, доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з договору оренди землі від 27.12.2011 року, який укладено між позивачем-відповідачем ТОВ Агроком та відповідачем-позивачем ОСОБА_1, договір оренди землі зареєстрований у відділі Державного агенства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області. Також під час державної реєстрації договорів оренди землі згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року, що діяла на момент вчинення правочину, пунктами 10-12 Порядку передбачена послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, у тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ст. 5 Закону України Про оренду землі орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право

володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно до ст. 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації і виходячи зі змісту статей 210, 640 ЦК України та ст.18 Закону України Про оренду землі є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 35 Закону України Про оренду землі спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

З 2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки покладено на Укрдержреєстр, повноваження якого закріплено в Положенні про Державну реєстраційну службу, затвердженому Указом Президента України від 06 квітня 2011 року за № 401/2011, тобто Державний земельний кадастр функціонує паралельно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно.

Діяльність органів державної реєстрації речових прав з 01 січня 2013 року регулює Закон Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ч. 1 ст. 9 якого передбачено право державного реєстратора запитувати від органів виконавчої влади відповідну інформацію, зокрема, щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у т.ч. на земельні ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3

ОСОБА_6 було зареєстровано речове право на підставі договору оренди земельної ділянки площею 6,44 га, кадастровий номер 5123582800:01:002:0103, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що укладений 01.01.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , номер запису про інше речове право 7229472.

Згідно ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець зобов'язаний, зокрема, при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

В свою чергу орендар земельної ділянки відповідно до ст. 25 зазначеного закону має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону, що закріплено уст. 27 Закону України Про оренду землі .

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших передбачених законом способів.

Таким чином, відпо відачі за первісним позовом, укладаючи другий договір оренди земельної ділянки, фактично порушили право ТОВ "Агроком" на володіння і користування орендованою за чинним договором оренди земельною ділянкою, що був укладений раніше, позбавивши ТОВ "Агроком" права самостійного господарювання на землі, отримання продукції і доходів. Більш того, існування одночасно двох правочинів та зобов'язань щодо одного об'єкту договору суперечить законодавству України. Отже, зважаючи на те, що право оренди попереднього орендаря підлягає захисту на рівні із правом власності, суд вважає, що дії відповідачів за первісним позовом при укладанні другого договору суперечили Закону України Про оренду землі , а відповідно і порушені права ТОВ "Агроком" підлягають захисту.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Відповідно п. 8 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор: під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію ( довідки, копії документів тощо ), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі наявних суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно у державній реєстрації прав може бути відмовлено, а відповідно до ч. 2 ст. 24 зазначеного вище Закону за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Згідно роз'яснення Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06 серпня 2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними правонабувачами" з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку державний реєстратор повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, які здійснювали їх державну реєстрацію до 01 січня 2013 року.

В даному випадку речове право, що виникло раніше, реєструвалось в Держземагенстві, але реєстратор не перевірив наявності іншого речового права, хоча у нього було достатньо можливостей для з'ясування всіх обставин та відмови у здійсненні державної реєстрації оспорюваного договору.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Суд не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ Агроком про визнання недійсним договору оренди і скасування його реєстрації, оскільки вони є надуманими. Суд не приймає до уваги доводи відповідача-позивача ОСОБА_1 щодо не підписання укладеного 27.12.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агроком договору оренди земельної ділянки площею 6,44 га на 10 років, кадастровий номер ділянки 5123582800:01:002:0103, який зареєстрований у відділі Державного агенства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області 15 листопада 2012 року за № 512358284000550, оскільки ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження даного факту.

Крім того, для повного та всебічного з'ясування обставин як за первісним так і за зустрічними позовами, ОСОБА_1 судом було запропоновано та роз'яснено її право про звернення до суду з клопотанням про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи у зв'язку із посиланням на ту обставину, що вона не підписувала договір оренди земельної ділянки від 27.12.2011 року укладений між нею та ТОВ Агроком , однак ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовилась від призначення даної експертизи, а суд згідно ст. 143 ЦПК України не наділений таким правом з власної ініціативи призначати таку експертизу, це є право сторони.

Так, відповідачка-позивачка ОСОБА_1 та представник відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_5 в судовому засіданні стверджували, що вони не знали про наявність договору оренди землі від 27.12.2011 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агроком , однак під час наведення своїх доводів відповідачка-позивачка ОСОБА_1 суду повідомила, що вона до укладення другого договору оренди земельної ділянки 01.10.2014 року з ОСОБА_2 постійно отримувала орендну плату від ТОВ Агроком за земельну ділянку.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні та в своїй зустрічній позовній заяві звертає увагу суду на те, що підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 27.12.2011 року укладеного між нею та ТОВ Агроком є відсутність в договорі оренди землі істотних умов відповідно ст. 15 Закону України Про оренду землі , а саме: кадастрового номеру об'єкта оренди, розміру орендної плати у гривнях, відсутність проекту землеустрою, відсутність якісних показників продукції у разі виплати орендної плати у натуральній формі, а саме якісні показники, місце, умови, порядок, строки поставки, відсутність у разі виплати орендної плати у відробітковій формі обсягів, строки і місце виконання послуг.

Суд не погоджується з даними доводами відповідача-позивача ОСОБА_1, оскільки.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного Фонду права оренди земельної ділянки. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Частиною другою ст. 15 Закону України Про оренду землі передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, суд рахує, що в договорі оренди землі від 27.12.2011 року укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Агроком передбачені усі істотні умови, які визначені ст. 15 Закону України Про оренду землі , а істотні умови на які посилається ОСОБА_1 і які мають бути в договорі оренди, не передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі .

Також при укладанні договорів оренди землі між позивачем-відповідачем та відповідачем-позивачем було використано типову форму договору оренди землі затверджену Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

Виходячи з вищевикладеного та приймаючи до уваги п. 36 договору оренди землі укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Агроком 27.12.2011 року, сторони мають повне право звернутися один до одного з заявами про зміну умов договору, в даному випадку з підстав, які ОСОБА_1 вважає за необхідне мають бути у вищевказаному договорі, а також укласти додаткову угоду до договору щодо зміни орендної плати відповідно до нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що передана в оренду.

Однак як було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ Агроком з відповідними заявами, в судовому засіданні пояснила, що зверталася наче б то в усній формі, а отже суд рахує, що ОСОБА_1 знала про даний договір оренди землі від 27.12.2011 року та орендна плата яку вона отримувала від ТОВ Агроком повністю її влаштовувала.

Як вбачається з договору оренди землі від 27.12.2011 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ Агроком , договір оренди землі зареєстрований у відділі Державного агенства земельних ресурсів у Миколаївському районі Одеської області 15 листопада 2012 року за № 512358284000550. Також під час державної реєстрації договорів оренди землі згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 2073 від 25 грудня 1998 року, що діяла на момент вчинення правочину, пунктами 10-12 Порядку передбачена послідовність дій для реєстрації договору оренди земельної ділянки, згідно якої для висновку про можливість державної реєстрації спеціальним органом державної влади, якому надана відповідна компетенція з державної реєстрації договорів, проводиться комплексна перевірка наданих документів, у тому числі тексту редакції договору на відповідність закону, за результатами якої робиться висновок про відповідність договору чинному законодавству та можливості його державної реєстрації або про відмову в реєстрації.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, однак не вбачає підстав для задоволення зустрічних позовних вимог. Суд вважає, що ОСОБА_1 свідомо знаючи про існування договору оренди земельної ділянки площею 6,44 га укладеного 27.11.2011 року між нею та ТОВ Агроком строк дії якого не закінчився, уклала другий договір оренди землі з ОСОБА_2 щодо тієї ж земельної ділянки не розірвавши попередній договір з ТОВ Агроком , що є порушенням прав ТОВ "Агроком" на володіння і користування орендованою за чинним договором оренди земельною ділянкою, що був укладений раніше, позбавивши ТОВ "Агроком" права самостійного господарювання на землі, отримання продукції і доходів. Більш того, існування одночасно двох правочинів та зобов'язань щодо одного об'єкту договору суперечить законодавству України.

А укладання другого договору оренди землі від 01.10.2014 року з ОСОБА_2 не розірвавши попередній, або з мотивів, що інший орендар буде виплачувати більшу орендну плату, не є підставою щоб визнавати договір оренди землі укладений з ТОВ Агроком 27.12.2011 року недійсними та скасовувати його реєстрацію.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню також судові витрати, з кожного по 689 гривень 00 копійок, понесені при зверненні до суду з позовною заявою. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо в задоволенні позову суд відмовляє, судовий збір не стягуються з другої сторони..

Керуючись ст. ст. 15, 88, 213, 214, 215, 217, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 15, 203, 215, 638 ЦК України, ст. ст. 13, 15, 18, 20, 21 Закону України Про оренду землі суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,44 га, яка знаходиться на території Настасіївської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області, кадастровий номер: 5123582800:01:002:0103, що укладений 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, інше речове право, який зареєстровано реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 за номером: 7229472.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки загальною площею 6,44 га, яка знаходиться на території Настасіївської сільської ради, Миколаївського району, Одеської області, кадастровий номер: 5123582800:01:002:0103, що укладений 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, інше речове право, який зареєстровано реєстратором реєстраційної служби по Миколаївському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 за номером: 7229472.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком , код ЄДРПОУ 30820882, р/р 26004210671 в ПАТ "МАРФІНБАНК", МФО 328168 с. Шабельники, Миколаївський район, Одеська область, 67052, 689 ( шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", код ЄДРПОУ 30820882, р/р 26004210671 в ПАТ "МАРФІНБАНК", МФО 328168, с. Шабельники, Миколаївський район, Одеська область, 67052, 689 ( шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 00 копійок судових витрат.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агроком про визнання недійсним договору оренди та скасування його реєстрації - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Миколаївський районний суд Одеської області, а стороною, що не була присутня в судовому засіданні з дня отримання копії рішення.

Суддя: В.Л. Горобець