Рішення

від 11.04.2017 по справі 161/4193/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4193/17

Провадження № 2/161/1969/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Заболотько Д.М.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 свої вимоги обґрунтовує тим, що 20.12.1974 року вона була прийнята на роботу учнем ливарника в ливарний цех Луцького заводу виробів із пластмас, правонаступником якого на даний час є товариство з додатковою відповідальністю Луцькпластмас . Зазначає, що 20 січня 1975р. о 17.15 годині вона, перебуваючи на роботі у зв'язку з незабезпеченням підприємством безпечних умов праці, отримала тяжку травму правої кисті. За результатами розслідування нещасного випадку, що трапився з нею під час виконання трудових обов'язків, відповідачем було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.01.1975р. Внаслідок нещасного випадку на виробництві вона отримала ушкодження здоров'я у вигляді відкритого внутрішньосуставного перелому нігтьової фаланги III - го пальця правої кисті з пошкодженням сухожилля. Розможжені рани II, III, IV, V пальців правої кисті. В зв'язку з виниклою гангреною пальців, 20.02.1975 року їй було проведена операцію по ампутації нігтевої і середньої фаланги III і IV пальців правої кисті. Весь курс лікування проходила в хірургічному відділенні Луцької центральної міської лікарні. Оскільки у позивача була тяжка травма пальців правої кисті вона змушена була тривалий час перебувати на лікарняному, але функції правої кисті в неї не відновились. 30.11.1995р. висновком Луцької міської МСЕК ОСОБА_3 було вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків, довічно. В зв'язку з тим, що вона була не згідна з розміром встановлених їй процентів, переоглянута повторно 08.02.1996р. Волинською обласною МСЕК, якою їй встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків, довічно.

В зв'язку з тим, що позивач більше не могла виконувати роботу ливарника, 03.06.1975 року підприємством була переведена на легшу роботу, оператором бухгалтерії.

Внаслідок відсутності пальців та пошкодження сухожиль вона не може повноцінно користуватись правою рукою, що супроводжується постійним фізичним болем та душевними стражданнями. Позивач вказує на те, що не може виконувати фізичну роботу правою рукою, що завдає їй також душевних страждань, фізична вада створює незручності у повсякденному житті, та веденні господарства. Оскільки функції правої кисті в неї не відновились, вона змушена докладати додаткових зусиль для відновлення свого звичайного способу життя. Завдану моральну шкоду оцінює у 150 000 грн.

Посилаючись на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача в її користь моральну шкоду, у зв'язку з отриманим 20.01.1975 року трудовим каліцтвом, у розмірі 150 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні до викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, проте суду пояснив, що дійсно, 20.01.1975 року з ОСОБА_3 на підприємстві відповідача трапився нещасний випадок, внаслідок якого вона отримала травму пальців правої кисті, про що складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.01.1975 року.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав те, що позивачу заподіяно моральної шкоди, але в меншому розмірі, ніж вказано нею у позовній заяві. Зазначив, що з метою захисту прав позивача як працівника, після нещасного випадку, підприємством було забезпечено ОСОБА_3 роботою та з 03.06.1975 року переведено на посаду оператора в бухгалтерію. В подальшому внаслідок передачі підприємством акту про нещасний випадок у відділ виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань позивачу було призначено пенсію по інвалідності. Просить у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.12.1974 року ОСОБА_3 була прийнята учнем ливарника в ливарний цех Луцького заводу виробів із пластмас, правонаступником якого на даний час є товариство з додатковою відповідальністю Луцькпластмас .

20.01.1975р. о 17.15 годині вона, перебуваючи на роботі, у зв'язку з незабезпеченням підприємством безпечних умов праці, отримала тяжку травму правої кисті, про що було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30.01.1975р.

Відповідно до пункту 14 акту про нещасний випадок на виробництві Детальний опис обставин нещасного випадку : при черговому знятті деталей із напівформи рукою сталося неповне самовільне змикання форми і були прижаті пальці правої руки. Як зазначено в п.15 вказаного акту причиною нещасного випадку є порушення порядку проходження навчання учнів по індивідуальному методу.

30.11.1995р. висновком Луцької міської МСЕК позивачу було вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 (п'ятнадцять) відсотків, довічно.

08.02.1996р. в зв'язку з тим, що вона була незгідна з розміром встановлених їй процентів, переоглянута Волинською обласною МСЕК, якою їй встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків, довічно.

Таким чином, спірні правовідносини між сторонами виникли з 08.02.1996 року, тобто з дня встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Аналогічне положення міститься в ст. 13 Закону України Про охорону праці , відповідно до якого роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання прав працівників у галузі охорони праці.

З акту №I про нещасний випадок на виробництві від 30.01.1975 року вбачається, що причинами нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3 є несправність обладнання: самовільне змикання форми ливарної машини та порушення порядку проходження навчання учнів по індивідуальному методу.

Суд вважає, що факт порушення відповідачем законних прав працівника позивача ОСОБА_3, а саме: права останнього на безпечні та нешкідливі умови праці, мав місце.

Виходячи з викладеного, доводи відповідача про відсутність обов'язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, суперечать нормам діючого законодавства.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Нещасний випадок з позивачем стався 20.01.1975 року при виконанні ним трудових обов'язків, а стійку втрату працездатності їй вперше було встановлено 30.11.1995 року, тому до спірних правовідносин підлягає застосування ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз'ясненнями, даними в п.13 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року, відповідно до ст.237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст.12 Закону України Про охорону праці від 14.10.1992 року, відшкодування моральної шкоди проводиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілим, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 27.01.2004 р. /п. 4.1/ зазначив, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіює йому моральні та фізичні страждання.

Дослідженні судом докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим висновком МСЕК встановлені відповідні обмеження, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд вважає доведеним факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги, ступінь вини підприємства у настанні даного нещасного випадку, ступінь втрати ОСОБА_4 професійної працездатності, така втрата становить 25 % довічно, отримане нею ушкодження здоров'я є незворотнім, що призводить до тяжких моральних, а також до фізичних страждань позивача.

Тому, виходячи з принципів розумності й справедливості, з врахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від її народження й охороняється державою, а також характеру і обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача на відшкодування моральної шкоди 40 000 грн.

Позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , а тому судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача, відповідно до ст. 88 ЦПК України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необгрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 60, 212-215ЦПК України, ст. 23 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 12 Закону України Про охорону праці , суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас , код ЄДРПОУ 00203571 в користь ОСОБА_3 40 000 (сорок тисяч) гривень моральної шкоди, у зв'язку з отриманням трудового каліцтва 20.01.1975 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас , код ЄДРПОУ 00203571 в дохід держави 640 (шістсот сорок) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.В. Івасюта