Ухвала

від 16.05.2017 по справі 161/4193/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4193/17 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/755/17 Категорія: 53 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів Киці С.І., Шевчук Л.Я.,

з участю секретаря Вергуна Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом за апеляційною скаргою відповідача товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ТДВ Луцькпластмас в користь ОСОБА_3 40000 грн. моральної шкоди у зв'язку з отриманням трудового каліцтва 20 січня 1975 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Стягнути з ТДВ Луцькпластмас в дохід держави 640 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2017 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши на користь позивача 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В судовому представник відповідача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній зазначених.

Представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час виконання трудових обов'язків отримала ушкодження здоров'я, внаслідок якого їй було заподіяну моральну шкоду, що підлягає до відшкодування відповідачем грошовими коштами в сумі 40000 грн.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Судом встановлено, що 20 грудня 1974 року позивач прийнята на роботу на Луцький завод виробів із пластмас (правонаступником якого є ТДВ Луцькпластмас ) учнем ливарника (а.с. 4, 5).

20 січня 1975 року о 17 годині 15 хвилин під час виконання трудових обов'язків, у зв'язку з незабезпеченням підприємством безпечних умов праці, позивач отримала травму правої кисті, про що було складено акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 30 січня 1975 року. Згідно п. 14 акту про нещасний випадок, в якому наводиться детальний опис обставин нещасного випадку, зазначено, що при черговому знятті деталей із напівформи рукою сталося неповне самовільне змикання форми і були прижаті пальці правої руки. Як вказано у п. 15 даного акту, причиною нещасного випадку є порушення порядку проходження навчання учнів за індивідуальним методом (а.с. 3).

30 листопада 1995 року висновком Луцької міської МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15 % довічно у зв'язку з отриманою травмою на виробництві 20 січня 1975 року (а.с. 9).

8 лютого 1996 року Волинською обласною МСЕК ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 % довічно (а.с. 10).

Згідно ч.ч 1-3 ст. 153 КЗпП УРСР (в редакції станом на час виникнення нещасного випадку) на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються здорові і безпечні умови праці.

Забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на адміністрацію підприємств, установ, організацій.

Адміністрація повинна впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань робітників і службовців.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КЗпП УРСР адміністрація підприємств, установ, організацій повинна забезпечувати належне технічне обладнання всіх робочих місць і створювати на них умови роботи, які відповідають правилам по охороні праці (правилам по техніці безпеки, санітарним нормам і правилам та ін.).

Згідно роз'яснень, даних у абз. 3 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27 березня 1992 року, право на отримання потерпілим сум на відшкодування шкоди у разі настання стійкої втрати працездатності виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Як передбачалося ч. 1 ст. 173-1 КЗпП УРСР (яка була чинною на час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності вперше) відшкодування моральної шкоди провадиться власником або уповноваженим ним органом, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушили його нормальні життєві зв'язки і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч. 1 ст. 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Аналогічно право на відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 23 чинного ЦК України.

Стійку втрату працездатності вперше було встановлено ОСОБА_3 рішенням МСЕК від 30 листопада 1995 року, на той час чинними були положення ч. 1 ст. 440-1 ЦК УРСР та ч. 1 ст. 173-1 КЗпП УРСР, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом.

Враховуючи положення ст. 3 Конституції України, згідно якої найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя і здоров'я, вимоги розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про стягнення з ТДВ Луцькпластмас на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 40000 грн. є законним та обґрунтованим.

Покликання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції помилково при визначенні розміру моральної шкоди прийнято до уваги завищений ступінь вини відповідача у настанні нещасного випадку спростовуються актом форми Н-1 від 30 січня 1975 року, в якому зазначено, що причиною нещасного випадку було порушення порядку проходження навчання учнів за індивідуальним методом.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди слід врахувати, що в результаті отриманої травми ОСОБА_3 встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 25 % довічно, тілесні ушкодження отримані позивачем у молодому віці та є незворотними, а тому доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивачем не надано доказів в обґрунтування розміру відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом до уваги не беруться.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з додатковою відповідальністю Луцькпластмас відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 квітня 2017 року в даній цивільній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді